Рішення № 12821760, 20.05.2009, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-477/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2009 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зябрової О.Г.,

за участю секретаря Рязанової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та реструктуризацію заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Закрите акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (надалі ЗАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR03110259 від 02.10.2007р. в розмірі 82371,94 грн - звернути стягнення на предмет застави автомобіль, що належить на праві власності відповідачу, шляхом його продажу позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також наданням позивачу усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. При цьому ЗАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 02.10.2007р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № DN81AR03110259, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 106336,72 грн., якій він повинен був повернути та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених даним договором. Згідно до п.7.1 вищезазначеного договору ОСОБА_1 в період з 02 по 06 число кожного місяця повинен був сплачувати банку грошові кошти у розмірі 1709,82 грн. Свої зобо`язання за даним договором ЗАТ КБ «ПриватБанк» виконав в повному обсязі, а відповідач свої зобов`язання виконав частково, у зв`язку з чим за станом на 31.10.2008р. у нього утворилась заборгованість у розмірі 82371,94 грн., яку позивач вимагає достроково повернути йому. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідач 02.10.2007р. уклали також договір застави рухомого майна, згідно до якого відповідач надав в заставу автомобіль DAWOO, модель Nexia, що належить йому на праві власності. Відповідно до п.15.7 даного договору позивач має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов»язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. Згідно до п.24 даного договору застави звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя може здійснюватися шляхом продажу предмета застави із укладанням договору купівлі-продажу з іншою особою. 22.08.2008р. «ПриватБанк» зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судоів витрати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечував частково, пояснюючи це тим, що з нього потрібно стягнути суму основного боргу та відсотки виключно за період фактичного користування транспортним засобом, тобто нараховані відсотки до 16.05.2008р. При цьому він посилався на те, що до 18.02.2008р. умови кредитного договору він виконував в повному обсязі. Проте 21.04.2008р. сталася дорожно-транспортна пригода, внаслідок якої йому, як потерпілому, страховою компанією було сплачено страхове відшкодування. Оскільки, на момент складання страхового акту за кредитним договором виникла заборгованість, страхова компанія перерахувала 20.05.2008р. страхове відшкодування в сумі 8769,58 грн. в рахунок погашеня заборгованності за цим кредитним договором. 16.05.2008р. він зустрівся з працівниками банку, які змусили його підписати акт прийому-передачі його автомобіля, згідно якого він зобов ` язується надати транспортний засіб для реалізації та погашення заборгованості за кредитним договором і забрали в нього автомобіль. Після цього відповідач вважав, що оскільки банк отримав страхове відшкодування та автомобіль, кредитна заборгованість за договором кредиту ним погашена і тому перестав сплачувати кредит та відсотки по ньому. На даний час заставне майно знаходиться у володінні банку. До часу звернення до суду з позовною заявою, банк в порушення ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредоторів та реєстрацію обтяжень», не повідомив мене про реалізацію транспортного засобу.

Також відповідач надав до суду зустрічний позов в якому просив визнати за ним право власності на спірний автомобіль DAWOO, модель Nexia, витребувати цей автомобіль з чужого незаконного володіння та реструктуризувати йому заборгованості за кредитним договором з урахуванням часу знаходження автомобіля з травня 2008 року у володінні Банку. При цьому ОСОБА_1 посилався на те, що автомобіль може бути вилучено лише на підставі рішення суду, однак, як йому стало відомо, його автомобіль на даний час проданий ЗАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 і на момент звернення ЗАТ КБ «ПриватБанк» до суду з позовом до нього, ОСОБА_1 вже не володів даним автомобілем. Крім того, оскільки з травня 2008 року ОСОБА_1 був позбавлений свого автомобіля, то Банк не мав права нараховувати йому заборгованість за кредитним договором і тому заборгованість повинно реструктуризувати.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, його представника, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 обгрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.10.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за № DN81AR03110259, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 106336,72 грн. на термін до 01.10.2014р. з зобов»язанням повернення цього кредиту та сплатою за відсотків за користування кредитом в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Згідно до п.7.1 вищезазначеного договору ОСОБА_1 в період з «02» по «06» число кожного місяця повинен був сплачувати банку грошові кошти у розмірі 1709,82 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором. Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданому позивачем, ОСОБА_1 до 18.02.2008р. сплачував частково встановлену договором суму в рахунок погашення заборгованості, але сплати відбувались не кожен місяць і не в повному обсязі. Цей факт не оспорюється та визнається відповідачем. Як вбачається з пояснень відповідача 21.04.2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_1 страхова компанія ЗАТ С «Інгосстрах» сплатила страхове відшкодування в сумі 8769 грн.58 коп., які перерахувала на рахунок Банку 20.05.2008р. Після цього відповідач не сплачував будь-які кошти в погашення кредитної заборгованості. Ці факти не оспорюються та визнаються відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась.

Крім того, 02.10.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов»язань за вищезазначеним кредитним договором було також укладено договір застави рухомого майна за № DN81AR03110259, згідно до якого ОСОБА_1 надав у заставу автомобіль DAEWOO, модель Nexia, рік випуску 2007, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить йому на праві власності.

Згідно до ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов»язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п.15.7.1 вищезазначеного договору застави, ст.20 Закону України «Про заставу» та ч.2 ст. 590 ЦК України заставодержатель з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо на час настання терміну виконання будь-якого із зобов»язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» ст.ст. 25, 26 передбачено як один із способів реалізації предмета забезпечувального обтяження продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «ПриватБанк», то суд вважає, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно довідки за № 41000/1-325 від наданої Управлінням ДАІ ГУМВС України в Харківській області автомобіль DAEWOO, модель Nexia, рік випуску 2007, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_1.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 26.11.2009р. за заявою ЗАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову вищезазначений автомобіль був переданий на відповідальне збереження ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Посилання ОСОБА_1 на те, що автомобіль був вилучений працівниками банку у нього незаконно, суд не приймає до уваги, оскільки працівникі банку отримали автомобіль на підставі акту прийому-передачі від 16.05.2008р. підписаного ОСОБА_1 Після цього ОСОБА_1 не звертався до ЗАТ КБ «ПриватБанк», правоохоронних органів та будь-яких інших інстанцій з приводу незаконного вилучення у нього автомобіля. Крім того, на початку судового слухання справи відповідач пояснив, що він згоден був повернути автомобіль Банку, оскільки не мав змоги платити кредит.

Що стосується реструктуризації заборгованості за кредитним договором, то данні дії не передбачені ні самим кредитним договором, ні законодавством України.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При зверненні до суду позивач сплатив державне мито у розмірі 823,72 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. і виходячи з вищенаведеного зазначену суму суд вважає за необхідне стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60, 79, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 589, 590, 1049, 1050 ЦК України, ст.20 Закону України «Про заставу», ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості у розмірі 82371 гривня 94 коп. за кредитним договором № DN81AR03110259 від 02.10.2007р., укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на предмет застави: автомобіль DAEWOO, модель Nexia, рік випуску 2007, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1, який проживає: 61000 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, шляхом продажу вказаного автомобіля Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», який знаходиться за адресою: 49094 м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570 з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України та наданням Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та реструктуризацію заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору розмірі 823,72 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: