Рішення № 128186245, 17.06.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

17 червня 2025 р. справа № 520/5732/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Бена Левента фон Ромбса (вул. Полтавський Шлях, буд.99, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61093) до Головного управління Державної міграційної служби України у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, буд.27, м. Суми, Сумський р-н, Сумська обл.,40000, код ЄДРПОУ 37846270) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В

Бен Левент фон Ромбс звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Сумській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління ДМС у Сумській області, код ЄДРПОУ 37846270, у прийнятті заяви Бена Левента фон Ромбса про визнання біженцем;

- зобов`язати Головне управління ДМС у Сумській області, код ЄДРПОУ 37846270, зареєструвати заяву Бена Левента фон Ромбса про визнання біженцем, видати довідку про звернення за захистом в Україні та розглянути по суті заяву Бена Левента фон Ромбса про визнання біженцем.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що представником позивача 06.03.2025 було направлено до відповідача супровідний лист про визнання біженцем в інтересах Бена Левента фон Ромбса разом з оригіналом заяви про визнання біженцем, яку особисто підписав позивач. Проте відповідачем не зареєстровано заяву позивача про визнання біженцем та не надано позивачу довіку про звернення за захистом в Україні, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що процедура розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, передбачає участь заявника та уповноваженої посадової особи територіального органу Державної міграційної служби України. Відповідач вказав, що позивачем заява про визнання біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, не подавалася. 28.03.2025 Управління Державної міграційної служби у Сумській області надало адвокату відповідь (вих. № Ш-24/6/5901-25/5901.6/43-25), у якій зазначено перелік недоліків отриманого звернення. Крім того, відповідач повідомив, що згідно з даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система «Аркан»), 17.03.2025 позивач вибув за межі території України, що, у свою чергу, виключає можливість отримання ним міжнародного захисту на території України відповідно до чинного законодавства.

Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, відзиву, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 фон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Федеративної Республіки Німеччина.

08.08.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ГУР МОУ, перебував у відрядженні для участі виконанні бойових завдань, у тому числі з 13.07.2023 року по 21.11.2024 року перебував у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 .

31.12.2024 в.о. Генерального прокурора Хоменка Олексія Миколайовича було винесено постанову про видачу особи (екстрадицію), якою було постановлено видати до Федеративної Республіки Німеччини громадянина цієї держави Бена Левента фон Ромбса.

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.02.2025 у справі № 592/1912/2025 до Позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави, у зв`язку із чим позивач знаходився в ДУ Сумський слідчий ізолятор, з 10.03.2024 знаходився в ДУ Харківський слідчий ізолятор звідки був переміщений.

21.02.2025 ОСОБА_3 на електронну адресу УДМС у Сумській області заяву про визнання біженцем Бен Левент фон Ромбс.

Листом від 10.03.2025 № Б-13/6/5901-25/5901.6/28-25 відповідачем надано відповідь в якому зазначено, що така заява відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» подається особисто іноземцем чи особою без громадянства та зазначено, що заява, не відповідає формі, затвердженій наказом МВС № 649 від 07.09.2011.

06.03.2025 направлено до відповідача супровідний лист про визнання біженцем в інтересах Бена Левента фон Ромбса разом з оригіналом заяви про визнання біженцем.

Листом від 13.03.2025 № 5901.6-1098/59.1-25 повідомлено представника позивача, що така заява подається особисто іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника. Зазначено, що заява, не відповідає формі, затвердженій наказом МВС № 649 від 07.09.2011.

28.03.2025 УДМС у Сумській області адвокату Шрамко І.С. надано відповідь за вих. № Ш-24/6/5901-25/5901.6/43-25 із зазначенням всіх недоліків отриманого звернення. Також поінформовано, що за відомостями інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система «Аркан»), 17.03.2025 позивач вибув за межі території України, що в свою чергу виключає можливість отримання ним міжнародного захисту на території України відповідно до положень діючого законодавства.

Не погоджуючись з таким діями відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" №3671-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3671-VI).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, зазначених у пункті 13 частини першої згаданої статті.

Пунктом 13 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI встановлено, що особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та вказаного Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону № 3671-VI особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону № 3671-VI особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 зазначеного Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 3671-VI не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа: яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів; яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об`єднаних Націй; стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні; яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні. Дія зазначеного абзацу не поширюється на дітей, розлучених із сім`ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їх нащадків (дітей, онуків).

Згідно з частиною першою, сьомою статті 7 Закону № 3671-VI оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.

До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання (частина перша статті 8 Закону № 3671-VI).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 3671-VI розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців. Працівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.

Частиною одинадцятою статті 9 Закону № 3671-VI передбачено, що після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно з частинами п`ятою, сьомою та тринадцятою статті 10 Закону № 3671-VI за результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом з особовою справою заявника уповноваженим посадовим особам цього центрального органу виконавчої влади, які розглядали заяву.

У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, прийняв рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа цього центрального органу виконавчої влади протягом семи робочих днів з дня його отримання надсилає або видає особі, стосовно якої прийнято зазначене рішення, письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення. Довідка про звернення за захистом в Україні продовжується, якщо особа оскаржує таке рішення.

Процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначають Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884 (далі - Правила № 649).

Відповідно до положень пункту 2.1 Правил № 649, уповноважена посадова особа органу міграційної служби, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом: а) встановлює особу заявника; б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб); в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов`язки, а також про наслідки невиконання обов`язків; г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв`язку; ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; д) з`ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні); е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви; є) проводить дактилоскопію заявника; ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи; з) роз`яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.

За змістом пунктів 2.2, 2.4, 2.5 Правил № 649, рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа.

У разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 3); під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.

У разі використання заявником права на оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає такому заявникові під підпис довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні (додаток 4). Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням строку її дії на весь час розгляду скарги. Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. У випадку оскарження рішення в судовому порядку подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 3671-VI, рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся через свого представника до відповідача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

За результатами розгляду заяви позивача, листом від 13.03.2025 № 5901.6-1098/59.1-25 повідомлено представника позивача, що така заява подається особисто іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника. Зазначено, що заява, не відповідає формі, затвердженій наказом МВС № 649 від 07.09.2011.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять ні рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ні рішення (наказу) про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту прийнятих за результатами розгляду заяви позивачки.

У даному випадку, відповідачем вказане звернення позивача не було розглянуто та фактично, міграційним органом не було вирішено питання, як щодо прийнятності документів позивачки для розгляду поставленого питання по суті, так і щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

При цьому суд наголошує, що за наслідком звернення особи до територіального органу міграційної служби із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в обов`язковому порядку має бути прийняте відповідне рішення уповноваженого органу.

Щодо посилання відповідача на те, що заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, була подана не особисто позивачем, а його представником, суд зазначає таке.

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.02.2025 у справі №?592/1912/2025 до позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення видачі на запит іноземної держави. У зв`язку із цим позивач перебував у ДУ «Сумський слідчий ізолятор», а з 10.03.2024 у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», звідки згодом був переміщений.

Таким чином, позивач об`єктивно не мав можливості особисто звернутися до уповноваженого органу з відповідною заявою. Подання заяви його представником в умовах фактичного обмеження волі є обґрунтованим, і не може бути підставою для залишення такої заяви без розгляду.

Відповідно, суд вважає безпідставними доводи відповідача про недотримання позивачем вимог до форми подання заяви, оскільки у цьому випадку діяв уповноважений представник особи, яка перебувала під вартою.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви, у порядку визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правил № 649.

Відповідно до листа відповідача від 28.03.2025 №?Ш-24/6/5901-25/5901.6/43-25, у ньому зазначено, що згідно з даними з інтегрованої інформаційної системи контролю «Аркан», позивач 17 березня 2025 року виїхав за межі України. Це, на думку відповідача, свідчить про відсутність позивача на території України на момент звернення.

Водночас до суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначену обставину, що може свідчити про недоведеність цього факту в установленому порядку.

Судом встановлено, що відповідачем надано лист від 28.03.2025 №?Ш-24/6/5901-25/5901.6/43-25, у якому зазначено, що відповідно до відомостей із інтегрованої інформаційної системи контролю «Аркан» позивач 17 березня 2025 року виїхав за межі території України. Зазначене, на думку відповідача, підтверджує відсутність позивача на території держави на момент звернення до суду.

Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували зазначений факт, зокрема - витягів або копій відповідних записів із системи «Аркан», завірених у встановленому порядку. Наданий лист не містить конкретних відомостей про джерело, спосіб отримання та достовірність наведеної інформації, а відтак не може бути визнаний належним доказом у розумінні процесуального законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Бена Левента фон Ромбса (вул. Полтавський Шлях, буд.99, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61093) до Головного управління Державної міграційної служби України у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, буд.27, м. Суми, Сумський р-н, Сумська обл.,40000, код ЄДРПОУ 37846270) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову Головного управління ДМС у Сумській області у прийнятті заяви Бена Левента фон Ромбса про визнання біженцем.

Зобов`язати Головне управління ДМС у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, буд.27, м. Суми, Сумський р-н, Сумська обл.,40000, код ЄДРПОУ 37846270) зареєструвати заяву Бена Левента фон Ромбса (вул. Полтавський Шлях, буд.99, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61093) про визнання біженцем, видати довідку про звернення за захистом в Україні та розглянути по суті заяву Бена Левента фон Ромбса про визнання біженцем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 17 червня 2025 року.

СуддяОлексій КОТЕНЬОВ