Рішення № 128185224, 17.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 490/1315/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

До Центрального районного суду міста Миколаєва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Фонду державного майна України, третя особа: приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» про визначення незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 11.05.2018 позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання по заміщенню вакантної посади генерального директора ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» оформлене протоколом № 2 від 13.12.2017. Визнано незаконним та скасовано рішення постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання по заміщенню вакантної посади генерального директора ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» оформлене протоколом № 3 від 19.12. 2017. У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовлено.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 10.07.2018 апеляційну скаргу Фонду державного майна України задоволено. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 11.05.2018 скасовано та ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 13.12.2020 по справі №490/1315/18 рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 11.05.2018 та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 10.07.2018 скасовано, провадження у справі № 490/1315/18 закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 справу № 490/1315/18 передано для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» № 2825-ІХ, визначено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Згідно із п. 1 «Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва», затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України 16 вересня 2024 року №399 цей Порядок розроблено на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України.

У відповідності до п. 4 Порядку №399 на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Порядку №399 скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 року справу №490/1315/18 передано на розгляд головуючому судді (судді-доповідачу): Скупінській О.В.

17.04.2025 ухвалою судді постановлено прийняти до провадження адміністративну справу; розгляд справи розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29.04.2025 до суду від Фонду державного майна України надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що спірне рішення є правомірним.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

Наказом № 1335 від 16 серпня 2017 року затверджено склад Постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Наказом Фонду державного майна України № 1576 від 18 жовтня 2017 року оголошено конкурсний відбір претендентів на заміщення вакантної посади генерального директора ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ».

Зазначеним наказом також установлено, що заяви від осіб, які виявили бажання взяти участь у конкурсному відборі, приймаються протягом 30 календарних днів після дати оприлюднення оголошення про проведення конкурсного відбору на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.

Позивачем було направлено на електронну та поштову адресу ФДМУ пакет документів для участі у конкурсному відборі на посаду керівника ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ».

Всього до конкурсної комісії надійшло 7 заяв від кандидатів на зайняття вакантної посади генерального директора ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ».

Конкурсною комісією розглянуто документи, надані особами, що виявили бажання взяти участь у конкурсному відборі на їх відповідність встановленим законодавством вимогам.

На засідання постійної комісії Фонду державного майна України від 13 грудня 2017 року, оформленого протоколом № 2 визнано учасниками конкурсного відбору на заміщення вакантної посади генерального директора ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» сімох претендентів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Новікова С.А., ОСОБА_5 , Севрюкова І.О. (за умови підтвердження ним загального досвіду роботи не менше 10 років, у тому числі досвіду роботи на керівних посадах не менше 5 років).

Наказом № 1335 від 16 серпня 2017 року затверджено склад Постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки із 10 осіб: Державін В. В. - голова комісії, Асташев Є. В. - заступник голови комісії та члени комісії: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Босенко Є. Ю., Денисенко В. М., Погорілко Н. М., Мельник В. В. , Лепявко І. М. , ОСОБА_8 .

Для забезпечення роботи комісії призначено секретарем комісії ОСОБА_9 , яка обіймає посаду заступника начальника відділу забезпечення діяльності органів управління господарських товариств Управління корпоративних прав держави Департаменту управління ДП та корпоративними правами держави Фонду державного майна України.

19 грудня 2017 року відбулося засідання конкурсної комісії, яке оформлено протоколом № 3, де було заслухано всіх учасників конкурсного відбору, розглянуто пропозиції всіх претендентів, та з врахуванням результатів обговорення конкурс визнано таким, що відбувся. Переможцем конкурсного відбору на заміщення вакантної посади генерального директора ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» визнано ОСОБА_3 .

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 25 січня 2017 року на сайті Фонду державного майна України було розміщення інформація щодо оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади генерального директора ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ».

Він скористався своїм правом, подав відповідні документи для участі у конкурсі.

Його та решту претендентів визнано учасником конкурсу, що підтверджується протоколом №2 від 13 грудня 2017 року.

19 грудня 2017 року відбулося засідання постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору по заміщенню посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ". Переможцем конкурсу визнано ОСОБА_3 , про що складено протокол №3.

На думку позивача даний конкурс відбувся з порушенням процедури проведення, а тому вважає, що рішення прийняті конкурсною комісією є незаконними. Зокрема, позивач вказує, що при визначенні кандидатів, що братимуть участь у конкурсі на зайняття посади директора ТЕЦ було допущено порушення Порядку проведення конкурсу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №777 від 01 січня 2015 року.

Так, рішенням №2 від 13 грудня 2017 року учасниками конкурсного відбору визнано сімох осіб, однак тільки по відношенню до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зазначено, що їх визнано учасниками за умови підтвердження досвіду роботи не менше 10 років, у тому числі, досвіду роботи на керівних посадах не менше 5 років.

Тому в порушення п.10 Порядку, на момент відбору цих осіб, в тому числі ОСОБА_3 не надано всіх необхідних документів для участі в конкурсному відборі.

Це свідчить проте, що конкурсна комісія всупереч вимогам Порядку визнала цих претендентів учасниками конкурсного відбору на заміщення вакантної посади.

За таких обставин, рішення №2 від 13 грудня 2017 року є незаконним. І як наслідок незаконним є рішення Фонду державного майна України №3 від 19 грудня 2017 року про обрання переможцем конкурсного відбору.

Крім того, конкурсною комісією порушено п.13 Порядку щодо обов`язкової умови конкурсу - відкритості та не вбачається за якими критеріями комісія визначала переможця конкурсного відбору. Результати конкурсу свідчать про упереджене ставлення членів комісії до кандидатів, оскільки одноголосно всім складом комісія прийняла рішення за ОСОБА_3 , тоді як за інших проголосовано проти.

Вирішуючи дану справу, суд зазначає таке.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначено Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до положень ч. 1ст. 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

Відповідно до ч.1ст.4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Згідно з п.18 ч.2ст.5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає порядок конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Пунктом 21 ч. 1ст. 6 цього ж Закону встановлено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань організовують і проводять конкурси з визначення керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Процедуру конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки визначено Порядком проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України "Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки" від 03 вересня 2008 року №777(далі - Порядок №777).

Відповідно до п. 2 Порядку №777, підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства (далі - конкурсний відбір) є рішення (наказ) міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, який виконує функцію з управління підприємством (далі - суб`єкт управління), із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору, яке приймається не пізніше ніж через 10 днів після відкриття вакансії керівника підприємства (для підприємств, функції з управління якими виконує Кабінет Міністрів України, - рішення Кабінету Міністрів України).

Отже, призначення конкурсу на заміщення вакантних посад належить до виключної компетенції відповідача як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об`єктами державної власності.

Відповідно до п.3 Порядку склад комісії затверджується відповідним актом суб`єкта управління.

Відповідно до п.13 Порядку №777 обов`язковою умовою проведення конкурсного відбору є його відкритість.

За змістом пункту 19 Порядку №777, комісія заслуховує під час розгляду на закритому засіданні конкурсних пропозицій учасника конкурсного відбору та враховує його здатність висловлювати свої думки, уміння викладати інформацію в письмовій формі, комунікабельність, тактовність, готовність взяти на себе відповідальність, уміння аналізувати проблеми і налагоджувати ділові зв`язки, виявляти творчий підхід до роботи, емоційну врівноваженість.

Одним з основних критеріїв визначення переможця конкурсного відбору є показники фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема обсяг чистого прибутку, спрямованість конкурсної пропозиції на ефективне використання його виробничого потенціалу.

Переможцем конкурсного відбору визнається учасник, пропозиції якого визнані комісією найкращими.

Як вбачається із матеріалів справи 19 грудня 2017 року відбулося засідання постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору по заміщенню посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ". Переможцем конкурсу визнано ОСОБА_3 , про що складено протокол №3.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Суд зазначає, індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, натомість акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.

У той же час, за правовою природою оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, оскільки не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи; не регулює певний вид суспільних відносин; не розрахований на багаторазове застосування.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року (справа № 9901/415/18), від 09 квітня 2019 року (справа № 9901/611/18) та від 10 грудня 2019 року (справа № 9901/351/19).

Отже, беручи до уваги, що позивач не є учасником правовідносин, з приводу яких прийнято відповідне рішення, оскільки його кандидатура не була визнана переможцем, підстави для визнання протиправним та скасування цього рішення відсутні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих учасниками справи доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

У зв`язку із вищевикладеним суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, Заводський район, вул. Каботажний узвіз, буд. 18, код ЄДРПОУ 30083966).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА

.