Рішення № 128181419, 23.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 рокуСправа №160/23228/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047050027735 від 09 серпня 2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та не зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду проходження військової служби з 01 липня 1987 року по 30 червня 1989 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період проходження військової служби 01 липня 1987 року по 30 червня 1989 року, призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з дня звернення за пенсією, а саме: з 01 серпня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням змін, визначених рішенням Конституційного суду України в справі № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047050027735 від 09 серпня 2024 року позивачеві протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з посиланням на відсутність у позивача достатнього пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), водночас, пенсійним органом безпідставно та в порушення приписів ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1 період проходження позивачем військової служби у лавах Радянської армії з 01 липня 1987 року по 30 червня 1989 року, що безпосередньо вплину на правильність обрахунку пільгового стажу позивача та висновок про його недостатність для призначення пенсії. Водночас, у разі належного обрахунку пенсійним органом пільгового стажу позивача, у останнього буде наявний необхідний пільговий стаж (понад 5 років за Списком №1), що, в свою чергу, надає позивачеві право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на 5 років, тобто з 55 років, в той час, як позивач на момент звернення з заявою про призначення пенсії вже досяг 56-річного віку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23228/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

11.09.2024 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням №047050027735 від 09 серпня 2024 року позивачеві обґрунтовано та на законних підставах відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (10 років), оскільки згідно з наданими до заяви документами про стаж загальний страховий стаж позивача складає 42 роки 10 місяців 8 днів, з яких пільговий стаж за Списком №1 - 03 роки 02 місяці 02 дні, що є недостатнім для призначення пенсії у розумінні приписів ст.114 Закону №1058-IV. При цьому до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 15.07.1986р. по 29.08.1986р., з 17.09.1986р. по 21.10.1986р., з 01.06.1987р. по 15.06.1987р. в Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінаті ім.. Е.Ф. Дзержинського відповідно до наданої архівної довідки від 09.05.2024р. №К21/2-09/503, оскільки відсутня уточнююча довідка для підтвердження вільгого характеру роботи, а рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також не надане. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Копія позовної заяви з додатками до неї та копія ухвали суду від 02.09.2024 року скерована за допомогою електронних засобів зв`язку до електронного кабінету відповідача-2 та доставлена до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 27.08.2024р. о 16:30год. та 03.09.2024р. о 19:49год., відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, наявними в матеріалах справи, однак, станом на час розгляду справи відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

При цьому, за приписами частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 01.08.2024р. до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 01.08.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №047050027735 від 09 серпня 2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (10 років), в той час, як страховий стаж позивача складає 42 роки 10 місяців 8 днів, з яких пільговий стаж за Списком №1 - 03 роки 02 місяці 02 дні, що є недостатнім для призначення пенсії у розумінні приписів ст.114 Закону №1058-IV. При цьому до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 15.07.1986р. по 29.08.1986р., з 17.09.1986р. по 21.10.1986р., з 01.06.1987р. по 15.06.1987р. в Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінаті ім. Е.Ф. Дзержинського відповідно до наданої архівної довідки від 09.05.2024р. №К21/2-09/503, оскільки відсутня уточнююча довідка для підтвердження пільгового характеру роботи, а рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також не надане.

При цьому з розрахунку стажу позивача (форма РС-право), в тому числі пільгового, що міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 не зараховано період проходження ним військової служби у лавах Радянської армії з 01 липня 1987 року по 30 червня 1989 року, натомість до пільгового стажу за Списком №1 зараховано такі періоди роботи: з 22.08.1989р. по 31.12.1991р., з 01.01.1992р. по 20.02.1992р. та з 21.02.1992р. по 22.11.1992р.

12.08.2024р. представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою (вх.№37658/8 від 13.08.2024р.) щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 .

Листом від 20.08.2024р. за вих№0400-010307-8/171537 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача про те, що заява ОСОБА_1 опрацьовувалася за принципом екстериторіальності та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області було прийнято рішення №047050027735 від 09 серпня 2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці відповідно до Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. Оскільки на сьогодні за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» знаходиться в стані припинення та документи з особового складу підприємства прийняті до Архівного управління Кам`янської міської ради тільки на довгострокове зберігання, довідки про періоди роботи повинні видаватися уповноваженою особою ліквідатором та відповідати встановленій формі Порядку №637. З огляду на зазначене, для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 15.07.1986р. по 29.08.1986р., з 17.09.1986р. по 21.10.1986р., з 01.06.1987р. по 15.06.1987р. в Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінаті ім. Е.Ф. Дзержинського відповідно до наданої архівної довідки від 09.05.2024р. №К21/2-09/503, немає, оскільки відсутня уточнююча довідка для підтвердження пільгового характеру роботи. При цьому також відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження ним військової служби у лавах Радянської армії з 01 липня 1987 року по 30 червня 1989 року, оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби», час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або до введення в дію Закону №1058-IV.

Незгода позивача з вищевказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №047050027735 від 09 серпня 2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та із не зарахуванням відповідачем-1 спірного періоду проходження позивачем військової служби у лавах Радянської армії з 01 липня 1987 року по 30 червня 1989 року, зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України встановлено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) та від 09.07.2003 року №1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.

Частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з абз.1 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Аналогічна норма міститься у пункті «а» частині 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-II (в редакції, з урахуванням рішення Конституційного суду України у справі №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року), а саме, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

За приписами п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731 (далі Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. №637.

Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

За приписами пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з п.4.3 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 4.4 Порядку №383 передбачено, що у разі якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як слідує з трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, позивач:

- 15.07.1986р. прийнятий в Дніпровський металургійний комбінат ім. Е.Ф. Дзержинського, в залізничний цех №3 монтером шляху 3 розряду тимчасово;

- 29.08.1986р. звільнений у зв`язку із закінченням тимчасової роботи;

- 17.09.1986р. прийнятий в Дніпровський металургійний комбінат ім. Е.Ф. Дзержинського, в цех ремонту прокатного обладнання слюсарем по ремонту металургійного обладнання 2 розряду на виробничу практику;

- 21.10.1986р. звільнений у зв`язку із закінченням виробничої практики;

- з 01.09.1983р. по 16.05.1987р. навчався за денною формою навчання (на денному відділенні) в Металургійному технікумі (диплом КТ №681906);

- 10.06.1987р. прийнятий на роботу в Дніпровський металургійний комбінат ім. Е.Ф. Дзержинського, цех ремонту металургійного обладнання слюсарем-механіком 4 розряду;

- 15.06.1987р. звільнений з Дніпровського металургійного комбінату у зв`язку із призивом до лав Радянської армії згідно з п.3 ст.36 КЗпП;

- з 01.07.1987р. по 30.06.1989р. служба в лавах Радянської армії;

- 22.08.1989р. прийнятий до Верхньодніпровського гірничо-металургійного комбінату на збагачувальну фабрику слюсарем-ремонтником дільниці доводки по 4 розряду;

- 21.02.1992р. переведений в цех №1 механіком ППР;

- 23.11.1992р. переведений в Службу механічного забезпечення інженером ІІ категорії;

- 07.08.1995р. звільнений за п.1 ст.40 КЗпП у зв`язку із скороченням чисельності робітників.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.07.2021р. №211, виданої ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день у Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті та:

- за період з 22.08.1989р. по 31.12.1991р. та виконував роботи з ремонту устаткування дільниці доведення збагачувальної фабрики за професією, посадою слюсаря-ремонтника, що передбачена Списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 12.02.1964р. №134-49р., постанова закрита, розділів та підрозділів не має; за період з 22.08.1989р. по 31.12.1991р. 2 роки 04 місяці 09 днів;

- за період з 01.01.1992р. по 20.02.1992р. виконував забезпечення належного технічного стану та безперервної роботи устаткування в цеху №1, за професією, посадою механіка, що передбачена Списком №1, розділ ХХІІ, підрозділ І, код КП 12201000-1754б, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10 (робітники постійно зайняті на роботах з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіо токсичністю кількістю радіоактивних речовин, а також ремонт устаткування в цих умовах); за період з 01.01.1992р. по 20.02.1992р. 01 місяць 20 днів; наказ про атестацію робочих місць №147 від 17.04.1997р., погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці №14/1-42 від 23.04.1997р.;

- за період з 21.02.1992р. по 22.11.1992р. виконував роботи з ремонту устаткування дільниці доведення збагачувальної фабрики, за посадою,професією слюсаря-ремонтника, що передбачена Списком №1, розділ ХХІІ, підрозділ І, код КП 12201000-1754б, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10 (робітники постійно зайняті на роботах з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіо токсичністю кількістю радіоактивних речовин, а також ремонт устаткування в цих умовах); за період з 21.02.1992р. по 22.11.1992р. 09 місяців 01 день; наказ про атестацію робочих місць №147 від 17.04.1997р., погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці №14/1-42 від 23.04.1997р.

При цьому, як встановлено судом з розрахунку стажу позивача (форма РС-право), в тому числі пільгового, що міститься в матеріалах справи, до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 зараховано такі періоди роботи: з 22.08.1989р. по 31.12.1991р., з 01.01.1992р. по 20.02.1992р. та з 21.02.1992р. по 22.11.1992р., тобто періоди роботи, підтверджені вищевказаною довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.07.2021р. №211, виданою ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», отже, належність цих періодів роботи до пільгового стажу за Списком №1 не є спірною та визнана відповідачами.

Водночас, з розрахунку стажу позивача (форма РС-право), в тому числі пільгового, судом встановлено, що пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 не зараховано період проходження ним військової служби у лавах Радянської армії з 01 липня 1987 року по 30 червня 1989 року, що передував періодам роботи у Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті, що зараховані до пільгового стажу за Списком №1.

Як слідує з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.08.2024р. за вих№0400-010307-8/171537, відсутність підстав для зарахування означеного періоду проходження позивачем військової служби у лавах Радянської армії до його пільгового стажу за Списком №1 обґрунтована посиланням на приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби», відповідно до якого час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Надаючи оцінку наведеним доводам пенсійного органу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. «в» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами ст.2 Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України, щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу приписів статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» слідує, що дійсно час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Як встановлено судом, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також згідно з його військовим квитком серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 01 липня 1987 року по 30 червня 1989 року проходив військову службу у лавах Радянської армії.

На період проходження позивачем військової служби діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 (далі Положення №590).

Пунктом "к" частини 1 пункту 109 Положення №590 передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Можливість застосування приписів Положення №590 до правовідносин щодо обрахунку стажу, що був набутий за часів чинності цього Положення, при призначенні пенсії особам вже після втрати чинності вказаним Положення, підтверджена позицією Верховного Суду, висловлено, зокрема, у постанові від 30 березня 2021 року у справі №595/495/17 (провадження №К/9901/17750/18).

Судом встановлено, що після закінчення військової служби у лавах Радянської армії (тобто, після закінчення періоду, зазначеного в підпункті "к" частини 1 пункту 109 Положення №590), позивач працевлаштувався слюсарем ремонтником з повним робочим днем у Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.07.2021р. №211, виданої ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», вказана професія (посада) за результатами атестації робочих місць була віднесена до Списку №1 згідно зі списками професій, затверджених постановами Постановою Ради Міністрів СРСР від 12 лютого 1964 року №134-49р.

При цьому згідно з розрахунком стажу позивача (форма РС-право), в тому числі пільгового, відповідачем-1 період роботи з 22 серпня 1989 року по 22 листопада 1992 року був віднесений до пільгового стажу за Списком №1.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи та приписи Положення №590, період проходження позивачем військової служби в Радянській армії з 01 липня 1987 року по 30 червня 1989 року підлягає зарахуванню до його пільгового стажу за Списком №1.

Водночас, зважаючи на те, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047050027735 від 09 серпня 2024 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку прийняте з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (5 років), виходячи із зробленого відповідачем-1 розрахунку пільгового стажу ОСОБА_1 3 роки 02 місяці 02 дні, що не надавало можливості на зниження пенсійного віку позивача і, відповідно, права на пенсію за віком на пільгових умовах, разом з цим, судом встановлено факт неправильного розрахунку відповідачем-1 пільгового стажу позивача через протиправне не зарахування до цього стажу періоду проходженням позивачем військової служби з 01 липня 1987 року по 30 червня 1989 року, тобто 2 роки, що, в свою чергу, у загальному розрахунку (з урахуванням самостійно зарахованих пенсійним органом пільгового стажу - 3 роки 02 місяці 02 дні) становить понад 5 років пільгового стажу за Списком №1 та, відповідно, надає можливість на зниження пенсійного віку позивача на 5 років, тобто до 55 років, яких позивач на момент звернення з заявою про призначення пенсії вже досяг (на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії йому виповнилося 56 років), суд доходить висновку й про помилковість викладених в оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047050027735 від 09 серпня 2024 року висновків пенсійного органу щодо кількості пільгового стажу позивача та, відповідно, щодо його достатності (5 років) для призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV та пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також щодо віку, з якого позивач набуває право на призначення пенсії, відтак, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047050027735 від 09 серпня 2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV та пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в цілому та, відповідно, для задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047050027735 від 09 серпня 2024 року є належним, достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача без окремого визнання протиправними дій відповідача-1 щодо не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 спірного періоду проходження ним військової служби, бо, приймаючи це рішення та викладаючи в ньому висновок про кількість пільгового стажу позивача, відповідач-1 фактично висловив свою позицію з цього приводу, в тому числі і щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача спірного періоду проходження ним військової служби.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання призначити, нарахувати і виплатити йому з дня звернення за пенсією, а саме: з 01 серпня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням змін, визначених рішенням Конституційного суду України в справі № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки спірним рішенням відповідача-1 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку саме через недостатність пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (5 років), водночас, судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії такий необхідний пільговий стаж за Списком №1 (понад 5 років) мав, бо відповідач-1 протиправно не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 період проходженням ним військової служби з 01 липня 1987 року по 30 червня 1989 року, тобто 2 роки, що, в свою чергу, у загальному розрахунку (з урахуванням самостійно зарахованих пенсійним органом пільгового стажу - 3 роки 02 місяці 02 дні) становить понад 5 років пільгового стажу за Списком №1 та, відповідно, надає можливість на зниження пенсійного віку позивача на 5 років, тобто до 55 років, яких позивач на момент звернення з заявою про призначення пенсії вже досяг (на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії йому виповнилося 56 років), суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV та пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі його заяви від 01.08.2024р.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, оскільки позивач досяг пенсійного віку (55 років), необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, 31.05.2023р., а матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 01.08.2024р., тобто звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, внаслідок чого пенсія має бути призначена з дня звернення за пенсією, тобто з 01.08.2024р.

Таким чином, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV та пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.08.2024р.

Щодо підстав зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити зарахування до пільгового стажу позивача спірного періоду проходження військової служби, а також призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку, суд зазначає наступне.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Зважаючи на те, що у даному випадку, органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності за заявою позивача було саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке, відповідно, при розгляді документів позивача здійснювало розрахунок його стажу, в тому числі, і пільгового, а також приймало рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку через недостатність пільгового стажу, то саме на нього, як на належного відповідача, і слід покласти обов`язок щодо зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоду проходженням ним військової служби з 01 липня 1987 року по 30 червня 1989 року, а також щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV та пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.08.2024р.

Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , за наведених обставин, не є належним у цій справі щодо заявлених до нього позовних вимог про зобов`язання зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 період проходження ним військової служби 01 липня 1987 року по 30 червня 1989 року, а також призначити ОСОБА_1 з дня звернення за пенсією, а саме: з 01 серпня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням змін, визначених рішенням Конституційного суду України в справі № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року, тому у задоволенні вказаних позовних вимог до нього слід відмовити повністю, бо останній фактично заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку не розглядав та будь-яке рішення за цією заявою, в тому числі, і оскаржуване, не приймав.

Крім цього, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо зобов`язання відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку, позаяк такі позовні вимоги є передчасними і право позивача щодо виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яку суд зобов`язав призначити цим рішенням відповідача-1, ще порушене не було, бо здійснення відповідачем-2 такої виплати відповідно до вищенаведених приписів абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 може здійснюватися лише після призначення відповідачем-1 пенсії та передачі електронної пенсійної справи позивача засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для здійснення виплати пенсії, водночас, задоволення позовних вимог на майбутнє суперечить приписам ст.5 КАС України, згідно з якими судовому захисту підлягає саме порушене право особи.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, зважаючи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог саме до відповідача-2 відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96грн, тому, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягають судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у розмірі 645,97грн.

Керуючись ст.ст.241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, буд.22, м. Вінниця, 21005), Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047050027735 від 09 серпня 2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, буд.22, м. Вінниця, 21005) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до пільгового стажу за Списком №1 період проходження ним військової служби з 01 липня 1987 року по 30 червня 1989 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, буд.22, м. Вінниця, 21005) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01.08.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного суду України у справі №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, буд.22, м. Вінниця, 21005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 645,97грн. (шістсот сорок п`ять гривень 97 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова