Ухвала суду № 12816903, 30.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/232 Головуючий у 1-й інстанції: Хрипун О.О

Суддя-доповідач: Заяць В.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Зайця В.С.,

Суддів: Бараненка І.І.,

Борисюк Л.П.,

при секретарі: Франчук О.П.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Соломянському районі м.Києва на постанову Господарського суду м.Києва від 19 вересня 2006 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства «БРВ Київ»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004012312/0 від 08.12.2004 року.

Постановою Господарського суду м.Києва від 19 вересня 2006 року позов задоволено.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що працівниками ДПІ у Соломянському районі м.Києва була проведена планова комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності закритого акціонерного товариства «БРВ Київ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.11.2002 року по 01.04.2004 року.

Про перевірку ЗАТ «БРВ Київ»повідомлено листом № 82/23-0904 від 21.05.2003, який 27.05.2004 вручено позивачу поштою.

За результатами перевірки ДПІ у Соломянському районі м. Києва складено акт № 57/23-05/32243798 від 06.12.2004 року «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства закритого акціонерного товариства «БРВ Київ»за період з 26.11.2002 року по 01.04.2004 року», в якому зазначається, що відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»від 20.05.1993 року № 56-93, рішення Київської міської Ради народних депутатів від 15.02.1994 року № 7 «Про введення збору за право використання символіки м. Києва»(зі змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 09.04.1996 року № 514) та «Переліку назв обєктів та історичних памяток, що відноситься до місцевої символіки», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1996 року № 39, позивач є платником такого збору. Однак, в порушення вказаних нормативно-правових актів позивач Дозволу на право використання символіки м. Києва, а саме: назви «Київ», не отримував, збору за право використання символіки м. Києва не нараховував та не сплачував.

На підставі висновків даного акту перевірки від 06.12.2004 року в Соломянському районі м.Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 08.12.2004 року № 0004012312/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання зі збору за право використання місцевої символіки у розмірі 3 263,00 грн., в т.ч. 1583,00 грн. основний платіж та 1680,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржив дане рішення в адміністративному порядку до ДПІ у Соломянському районі м. Києва та ДПА у м. Києві.

Рішенням ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 14.02.2005 року № 2422/10/25-010 про результати розгляду скарги було збільшено суму штрафних санкцій, застосованих до позивача згідно з податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2004 року № 0004012312/0, на 7 грн. В решті вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Рішенням ДПА у м. Києві від 15.04.2005 року № 1081/10/25-014 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 08.12.2004 року № 0004012312/0 залишено без змін.

26 червня 2006 року Господарський суд міста Києва у справі № 45/316-А прийняв постанову, якою визнав частково нечинним розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 21.03.1995 року № 72 «Про схвалення Переліку історичних назв, віднесених до символіки м. Києва»»від 15.01.1996 року № 39 в частині пункту 76 «Переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку»«Київ». Зазначене рішення Господарського суду міста Києва набрало законної сили в порядку встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства з 23 липня 2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача юридично не існує підстав для нарахування, сплати та подання звітності по збору за право використання символіки м. Києва за використання у назві підприємства слова «Київ»починаючи з 15.01.1996 року, так як пункт 76 «Переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку»затвердженого рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради визнано нечинним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування»(з наступними змінами та доповненнями), одним з принципів побудови системи оподаткування є єдиний підхід, який полягає у забезпеченні єдиного підходу до розробки податкових законів з обовязковим визначенням платника податку і збору (обовязкового платежу), обєкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обовязкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обовязкового платежу), строків та порядок сплати податку, підстав для надання пільг .

Як вбачається з пп. 9 п. 2 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування», збір за право використання місцевої символіки відноситься до місцевих зборів (обовязкових платежів).

Частиною 3 ст.15 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено, що місцеві податки і збори (обовязкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Згідно зі ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», збір за право використання місцевої символіки справляється з юридичних та фізичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. При цьому Декрет відносить до поняття «місцева символіка»- герб міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних памяток, до яких не відноситься назва населеного (адміністративного) пункту, в тому числі і міста Києва.

В акті перевірки відповідача не визначено, що позивач використовував передбачені законодавством об'єкти місцевої символіки, а саме герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток; тобто в законодавчо визначеному порядку позивач не є платником збору за використання місцевої символіки.

Абзац третій ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»передбачає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Кабінетом Міністрів України було тимчасово, строком до 21 травня 1993 року, надано повноваження видавати декрети в сфері законодавчого регулювання з питань, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, щодо відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, державної політики оплати праці і ціноутворення відповідно до Закону України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»від 18.11.1992 року № 2796-ХІІ. Таким чином Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 року № 56-93, із змінами і доповненнями, має силу закону.

Стаття 18 згаданого Декрету також передбачає, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок, проте не дає органам місцевого самоврядування встановлювати об'єкти оподаткування не передбачені цим Декретом.

Відповідно до розділу третього «Положення про збір за право використання символіки міста Києва»затвердженого рішенням Київської міської ради «Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради народних депутатів від 15.02.1994 року № 7 «Про введення збору за право на використання символіки м. Києва»»від 09.03.2006 року № 149/3240, платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують в найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги закритого акціонерного товариства «БРВ Київ»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 19 вересня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: ______В.С. Заяць

Судді: ______І.І. Бараненко

______Л.П. Борисюк