Ухвала суду № 12816612, 16.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2009 р.справа № 2а-4686/08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Кожана М.П.

суддів: Коршуна А.О. Баранник Н.П.

при секретарі судового засідання:Резнікові Ю.М.

В судове засідання зявились представники сторін:

Від позивача: Стригунова Г.І., довіреність від 05.05.2008р.

Від відповідача: Чикалюк О.М., довіреність №599/10/100 від 13.01.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуркомплект» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2008р. у справі №2-а-4686/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрбуркомплект”

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування, -

встановила:

27.05.2008р. ТОВ «Укрбуркомплект»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції від 19.05.2008р. №0001862301/0 про нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 69750грн.00коп; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції від 19.05.2008р. №0001872301/0 про нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 40951грн.50коп.; визнати протиправним і скасувати рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції від 19.05.2008р. №0001882301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 734грн.55коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2008р. у справі №2-а-4686/08позовні вимоги позивача задоволені частково: визнано протиправним і скасовано рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції від 19.05.2008р. №0001882301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 734грн.55коп. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Дана постанова обґрунтована тим, що підприємством включено до складу валових витрат витрати, не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які б свідчили про те, що ці витрати повязані з підготовкою, організацією чи веденням власного виробництва, чи що вони в подальшому використовуються у власній господарській діяльності з метою отримання доходу, чим завищено скориговані валові витрати. У звязку з цим податок на додану вартість, який був сплачений у складі цих витрат, не може бути віднесений до складу податкового кредиту. Відсутні законні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень Південної міжрайонної державної податкової інспекції від 19.05.2008р. №№ 0001862301/0, 0001872301/0. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є таким, що прийнято в порушення норм чинного законодавства, а саме ст..250 Господарського кодексу України, яка передбачає наступне: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2008р. у справі №2-а-4686/08 прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2008р. в частині, якою відмовлено в задоволені позовних вимог щодо: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції від 19.05.2008р. №0001862301/0 про нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 69750грн.00коп; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції від 19.05.2008р. №0001872301/0 про нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 40951грн.50коп. Ухвалити нове рішення яким в цій частині задовольнити позовні вимоги позивача повністю. Позивач у своїй апеляційній скарзі посилається на порушення під час розгляду справи судом першої інстанції п.3 ч.3 ст.2, ч.1 ст. 69, ч.4 ст.70, ч.1 ст. 79, п.1 ч.1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.11 ст. 5, ст.. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.3 п. 1.4 ст. 1, ч.3 п.п. 7.2.3, ч.1 п.п. 7.2.6, п.п. 7.2.8, ч.4 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На адресу суду 14.04.2009р. надійшли заперечення на апеляційну скаргу позивача, відповідно до яких відповідач вважає, що підприємством включено до складу валових витрат витрати, не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які б свідчили про те, що ці витрати повязані з підготовкою, організацією чи веденням власного виробництва, чи що вони в подальшому використовуються у власній господарській діяльності з метою отримання доходу, чим завищено скориговані валові витрати. У звязку з цим податок на додану вартість, який був сплачений у складі цих витрат, не може бути віднесений до складу податкового кредиту. Просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2008р. в частині відмови в задоволені позовних вимог без змін.

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав,-

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.04.2006р. по 31.12.2007р., за результатами якої був складений акт № 372/232/34063409 від 12.05.2008р.

На підставі вказаного акту перевірки з врахуванням адміністративного оскарження у порядку ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями (в подальшому „Закон №2181”) відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0001862301/0 від 19.05.2008р., яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 69750грн.00коп., в тому числі за основним платежем 46500грн. 00коп.., штрафні (фінансові) санкції 23250грн. 00коп. у звязку з порушення позивачем п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; №0001872301/0 від 19.05.2008р., яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 40951грн.50коп., в тому числі за основним платежем 27302грн. 00коп.., штрафні (фінансові) санкції 13650грн. 00 у звязку із порушенням позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001882301 від 19.05.2008р. на загальну суму 734грн.55коп. у звязку із порушенням позивачем п.2.11, 2.12, 2.13 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні».

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те , що під час розгляду справи судом першої інстанції були допущені порушення п.3 ч.3 ст.2, ч.1 ст. 69, ч.4 ст.70, ч.1 ст. 79, п.1 ч.1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.11 ст. 5, ст.. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.3 п. 1.4 ст. 1, ч.3 п.п. 7.2.3, ч.1 п.п. 7.2.6, п.п. 7.2.8, ч.4 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також суд першої інстанції взяв до уваги лише акт перевірки від 12.05.2008р. №372/232/34063409 Південної МДШ, а на письмові докази, що містять в собі відомості про обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача, уваги не звернув, у зв'язку з цим судове рішення в частині, яка оскаржується, не відповідає обставинам справи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про наступне.

В акті перевірки зазначається, що до зазначених фактів відносяться господарські операції, які здійснювались за агентською угодою від 01.05.2006р. №2006/05/01 укладеної з ТОВ «Промислове буріння», згідно якої ТОВ «Укрбудкомплект отримало маркетингові послуги:

- у грудні 2006р. на загальну суму 43200грн.00коп. (в т.ч. ПДВ 7 200,00 грн.) згідно акту прийому-здачі виконаних робіт №2 від 29.12.2006р. (стор. 17 акту перевірки);

- у лютому 2007р. на загальну суму 38182грн.08коп. (в т.ч. ПДВ 6 383,68 грн.) згідно акту прийому-здачі виконаних робіт №3 від 27.02.2007р. (стор.20 акту перевірки).

та господарські операції, які здійснювались за договором від 01.10.2007р. №01/10-2007р., укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3), згідно якого TOB "Укрбуркомплект", отримано маркетингові послуги на суму 49500грн.00коп. без ПДВ згідно акту прийому-здачі виконаних робіт (послуг) №1 від 21.11.2007р. з додатком до звіту (стор. 23-24 акту перевірки).

Крім того, з акту перевірки випливає (стор.28-30), що на думку податкового органу позивач не мав права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість нараховану TOB "Промислове буріння" за податковими накладними від 30.11.2006р. №60, від 29.12.2006р. №67, від 28.02.2007р. №11 на загальну суму 163802грн.08коп. в т.ч. ПДВ -27 301,00 грн. за надані послуги згідно агентської угоди від 01.05.2006р. №2006/05/01.

На думку відповідача, поставлені послуги не відносяться до складу валових витрат, оскільки зазначені витрати не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які б засвідчили про те, що ці витрати пов'язані з підготовкою, організацією чи веденням власного виробництва, тому податок на додану вартість на суму 27301грн.00коп., який відповідає цим витратам, не відноситься до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно агентської угоди від 01.05.2006р. №2006/05/01 з додатковими угодами від 27.06.2006р. №1 (а.с.87-89) та від 12.11.2007р.№2 до цієї угоди, укладеної з товариством з обмеженою відповідальністю "Промислове буріння" були отримані:

- агентські послуги щодо постачання бурового інструмента ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", структурному підрозділу "Маріупольський металургійний комібанат ім. Ілліча" гірничо-збагачувальному комплексу "Укрмеханобр", ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", державному підприємству "Свердловантрацит",

- послуги з маркетингових досліджень ринку вантажних перевезень кур'єрськими службами;

- послуги з маркетингових досліджень ринку обладнання для пакетування сипучих сільськогосподарських продуктів.

Отримання зазначених послуг підтверджується:

- актом приймання-здачі виконаних робіт з додатком від 27.11.2006р. №1, рахунком від 27.11.2006р. №СФ-0000060, податковою накладною від 30.11.2006р. №60 на загальну суму 82420грн.00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 13736грн.67коп;

- актом приймання-здачі виконаних робіт з додатком від 29.12.2006р. №2, рахунком від 29.12.2006р. №СФ-0000067, податковою накладною від 29.12.2006р. №67 на загальну суму 43200грн.00коп., в т.ч. ПДВ 20% - 7200грн.00коп;

- актом приймання-здачі виконаних робіт з додатком від 27.02.2007р. №3, рахунком від 27.02.2007р. №СФ-0000011, податковою накладною від 28.02.2007р. №11 на загальну суму 38182грн.08коп, в т.ч. ПДВ 20% - 6363грн.68коп.

- договорами постачання бурового інструмента, які укладені позивачем завдяки виконанню агентом агентських послуг згідно агентської угоди від 01.05.2006р. №2006/05/01 та первинними бухгалтерськими документами, за якими здійснювались господарські операції згідно зазначеної угоди.

Крім того, позивачем згідно договору від 01 жовтня 2007р. №01/10-2007р., укладеному з ФОП ОСОБА_3 у листопаді 2007р. були отримані маркетингові послуги, що засвідчуються рахунком від 21.11.2007р. №21/11, актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) з додатком від 21.12.2007р. №1 (а.с.254-257), звітом про маркетингові дослідження від 21.12.2007р. на суму 49500грн.00коп. отримані послуги були сплачені позивачем, що підтверджується банківськими виписками від 06.12.2007р., 10.12.2007р.

Відповідно до ст.9 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (частина 1ст.9) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізит: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, (частина 2 ст.9).

В наведених документах є назва документу, дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, їх підписи та печатки господарюючих суб'єктів. Тобто, ці документи відповідають вимогам, які визначені ст.9 Закону про бухгалтерський облік і являються в силу ст.3 зазначеного Закону підставою для податкового обліку та звітності.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.79 КАС України, письмовими доказами є документи, акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п.1 ч1 ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови, суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Суд першої інстанції взяв до уваги лише акт перевірки від 12.05.2008р. №372/232/34063409 Південної МДПІ, а на письмові докази, що містять в собі відомості про обставини, якими обґрунтовуються позов позивача, уваги не звернув, у зв'язку з цим судове рішення в частині, яка оскаржується, не відповідає обставинам справи.

Під час розгляду справи по суті та прийнятті рішення судом першої інстанції порушено ч.2 ст.19 Конституції України, ч.З ст.1 Закону України "Про систему оподаткування", п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.11 ст.5, ст.П Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.З п.1.4 ст.1, ч.З п.п.7.2.3, ч.І п.п.7.2.6, п.п.7.2.8, ч.4 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З постанови суду першої інстанції випливає, що підставою для відмови в позові, в частині, які оскаржується, є той факт, що позивач не надав будь-яких підтверджень про доцільність та економічну вигоду для ТОВ "Укрбуркомплект" від проведення господарських операцій, з приводу яких виник спір і що надані послуги за своєю назвою та змістом не відповідають Державному класифікатору продукції та послуг ДКО 16-97.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена конституційна норма застосовується в ч.1 ст.9 КАС України, де зазначається, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З частини третьої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" випливає, що механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

З обставин справи випливає, що рішенням Південної МДПІ, які є предметом позову, стосуються нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Механізм справляння зазначених податків, в т.ч. порядок здійснення податкового обліку та звітності визначений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Законом України "Про податок на додану вартість".

В п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначається, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, робіт, послуг, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З обставин справи випливає, що рішення відповідача обґрунтовуються тим, що позивачем порушено п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону про прибуток визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку з податку на прибуток визначено ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а правила ведення податкового обліку з податку на додану вартість визначено статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивачем податковий облік господарських операцій, з приводу яких приймались спірні рішення відповідача, виконані відповідно до зазначених норм матеріального права, господарські операції підтверджені відповідними документами, зміст яких відповідає правилам ведення податкового та бухгалтерського обліку і в законах про оподаткування не існує обмежень щодо включення цих операцій до валових витрат чи податкового кредиту.

За викладених обставин у відповідача немає законних підстав не визнавати право позивача включити до валових витрат та податкового кредиту нараховані та сплачені витрати з у зв'язку із підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В своїй постанові суд першої інстанції зробив висновок, що позивач включив до валових витрат витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до ч.3 ст.62 Господарського кодексу України, підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі Статуту.

В пункті 3.2 Статуту TOB "Укрбуркомплект" визначено, що предметом діяльності товариства є, зокрема, оптова торгівля промисловим обладнанням (а.с.57), організація пунктів по заготівлі сільськогосподарської продукції (а.с.58), організація виробництва, переробки, заготівлі та реалізації різноманітних видів матеріалів з деревини; оптова торгівля деревиною, ліса та пиломатеріалами, виробами з деревами; лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини, виробництво різних виробів з деревини.

Як вбачається із змісту спірних первинних документів саме на підготовку та організацію зазначених видів господарської діяльності здійснювались господарські операції, з приводу яких виник спір.

Відповідно до ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать закону.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, про те що під час ухвалення рішення по даній справі судом першої інстанції не повно з'ясовано усі обставини справи, також їм надана не вірна оцінка, а тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду від 25.09.2008р. по даній справі скасувати частково.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.3.ч.1 ст.198, 202, п.3.ч.1.ст.205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2008р. частково, в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуркомплект» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2008р. у справі №2-а-4686/08задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2008р. №0001862301/0 про нарахування ТОВ «Укрбудкомплект»податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 69750грн.00коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2008р. №0001872301/0 про нарахування ТОВ «Укрбудкомплект»податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 40 951грн.50коп.

Присудити з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуркомплект»судовий збір у розмірі 3грн. 40коп.

Постанова суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту складення у повному обсязі.

Постанову складено в повному обсязі 03.07.2009р.

Головуючий:М.П. Кожан

Судді:А.О.Коршун

Н.П. Баранник