Постанова № 12816173, 06.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"06" грудня 2010 р. № 2а- 6535/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Чмутової К.А.,

за участі представника позивача Кулькова О.Г. (довіреність б/н від 17.09.2009р.);

за участі представника відповідача - Хільченко В.Є. (довіреність № 9/10/10-013 від 04.01.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Торгівельно-комерційного товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" до Нововодолазької Міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області від 13.05.2010 року за № 0000061601/0.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне. На підставі акту від 30.04.2010 року № 853/07-0-12/14344275 про результати документальної невиїзної перевірки Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми “Харків-Москва” з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року. Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією було прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.05.2010 року № 0000061601/0, згідно якого позивачем нібито завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року в розмірі 13288,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення суперечить дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області було проведено документальну невиїзну перевірку по Торгівельно-комерційному Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми “Харків-Москва” з питання заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, про що складено акт від 30.04.2010 року № 853/07-0-12/14344275.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначеного акту документальної невиїзної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 19.04.10р. № 0000041601/0, яким з посиланням на встановлене порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13288,00 грн.

Дослідження судом акту документальної невиїзної перевірки № 853/07-0-12/14344275

від 30.04.10 показало, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”і винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про відсутність основних фондів та трудових ресурсів на підприємстві позивача, що унеможливлює ведення ТК ТОВ з ІІ фірма “Харків-Москва” господарської діяльності та підтверджує відсутністьобґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети), що стали підставою створення умов, за яких у підприємства виникло відємне значення податку на додану вартість.

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що основним видом діяльності позивача в період, що був предметом перевірки, була організація та підготовка будівництва багатофункціонального громадсько-торгівельного центру “Світ квітів” та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою за адресою: вул. Пушкінській, 2, м. Харків.

Вказаний вид господарської діяльності позивача у акті перевірки - будівництво будівель.

Судом встановлено, що позивачем (замовник) було укладено з ТОВ “Будівельна компанія Харків-Москва”(генпідрядник) договір генпідряду на проектування та будівництво багатофункціонального громадсько-торгівельного центру “Світ квітів” та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою по вул. Пушкінській, 2 в м. Харкові від 10.10.06. Відповідно до умов вказаного договору генпідрядник зобовязувався спроектувати, побудувати, ввести в експлуатацію в термін до 01.04.2010 року та передати замовнику багатофункціональний громадсько-торгівельний центр “Світ квітів”та житловий будинок з багатоповерховою автостоянкою по вул. Пушкінській, 2 в м. Харкові, а також виконати інші роботи відповідно до проектно-кошторисної документації та договору, а замовник зобовязувався надати генпідряднику будівельний майданчик, прийняти обєкт повністю або частково та оплатити виконані роботи.

До вказаного договору позивачем було укладено додаткові угоди від 11.10.06 та від 18.02.09, відповідно до яких у випадку необхідності оплата виконаних робіт може здійснюватися замовником безпосередньо на розрахунковий рахунок субпідрядника.

З метою організації вказаного вище будівництва позивачем було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № 06/455 від 25.10.06.

Земельною ділянкою за адресою вул. Пушкінська, 2, м. Харків позивач користується на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.07.03.

Судом встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся придбавав будівельні матеріали, які передавав ТОВ “Будівельна компанія Харків-Москва” для будівництва вказаного вище обєкту. Однак, у відповідності до ч. 3 ст. 331 ЦК України є власником вказаних будівельних матеріалів залишався позивач.

Також судом встановлено, що позивач використовує для розміщення власного офісу приміщення за адресою пров. Ботанічний, 4, згідно договору оренди від 31.08.2005 року. На підприємстві позивача працює 11 осіб, що підтверджено в судовому засідання представниками сторін.

Таким чином, судом встановлено, що в період який перевірявся, позивач до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відносив суми ПДВ сплачені у складі вартості виконаних робіт з будівництва багатофункціонального громадсько-торгівельного центру “Світ квітів” та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою по вул. Пушкінській, 2; у складі вартості будівельних матеріалів для забезпечення вказаного вище будівництва, та у складі вартості товарів (послуг) для забезпечення функціонування власного офісного приміщення.

Всі суми ПДВ, віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у періоді, що перевірявся, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, що не заперечувалося і в акті перевірки.

Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача в акті перевірки № 853/07-0-12/14344275 від 30.04.10 на відсутність у позивача основних фондів для ведення будівельної діяльності суперечить дійсності.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено в судовому засіданні та зазначено вище, позивач в періоді, що перевірявся, придбавав товари (роботи, послуги) для організації будівництва обєкту нерухомості. Посилання відповідача на неможливість здійснення позивачем господарської діяльності будівельна діяльність, за відсутності достатньої, на думку відповідача, кількості осіб працюючих на підприємстві, не може бути взята до уваги судом з огляду на наступне.

Як встановлено вище, позивач здійснює діяльність з фінансування будівництва шляхом укладення договору підряду, за яким замовником послуг з будівництва виступає позивач, оскільки відповідно до ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник.

Відповідач не надав суду доказів, що зазначений вище обєкт будівництва не призначений для використання у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 13288,00 грн

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13.05.2010 року № 0000061601/0 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 331, 876, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" до Нововодолазької Міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000061601/0 від 13.05.2010 року.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10.12.2010 року.

Суддя Шляхова О.М.