Постанова № 12814962, 09.12.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

09.12.2010

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 р. Справа № 2а-12756/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потолової Г. В. <Текст > при секретаріТимцунік Ю.В. за участю: представника позивача представника відповідача Стрюк Н.О. Дубова Д.О., < найм. Пр. >< ПІБ Пр. > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-КОМ-СТАНДАРТ-2» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 13.10.2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-КОМ-СТАНДАРТ-2» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дії субєктів владних повноважень, а саме Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про відмову у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року з додатками; зобовязання визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010року з додатками, як податкову звітність.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити позов за викладених у ньому підстав та наданих у судовому засіданні доказів.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у звязку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-КОМ-СТАНДАРТ-2» зареєстроване як платник податків в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, що підтверджується довідкою 4-ОПП від 19.07.2007р. №12588.

Крім того, на підставі свідоцтва №100059243 від 15.08.2007р. позивач зареєстрований як платник податків на додану вартість в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.

Позивач зазначає, що на виконання вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» неодноразово намагався подати податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року.

Так, 19.08.2010р. позивач вказує, що надіслав податкові декларації по податку на додану вартість за липень 2010р. з додатками поштою. 21.08.2010р. фахівцем відповідного підрозділу Відповідача, яким здійснюється приймання звітності (лист від 21.08.2010р. №35834/10/239 за підписом Конашенко Т.В.), було відмовлено у прийнятті податкової звітності по податку на додану вартість за липень 2010р. на паперових носіях (з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту) зі словесним посиланням на оформлення з порушенням вимог п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням змін, оскільки до податкової декларації не надано копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (в електронному вигляді), з посиланням на пошкодження наданого позивачем диску.

За таких обставин, як зазначає позивач, ним на адресу відповідача 15.09.2010 р. на паперових носіях надіслано податкову звітність по ПДВ за липень 2010р. з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту, про що свідчить повідомлення про вручення, відповідно до якого звітність була отримана ДПІ у Бабушкінському районі 17.09.2010 року.

Проте, позивач зазначив, що на час звернення до суду відповідь ДПІ у Бабушкінському районі не отримував, а вказана декларація та додатки до них прийняти податковою інспекцією, але не визнані.

У звязку з чим, позивач вважає дії ДПІ у Бабушкінському районі такими, що суперечать чинному законодавству України і порушують його права та інтереси, а тому звернувся за їх захистом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи пп.4.1.2 п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими визначено обовязок контролюючого органу щодо прийняття податкової декларації без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію.

А відповідно ч.5. п. 4.1.2. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, лише якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

При цьому, позивач посилається на те, що відповідно до листа ДПА України від 22.08.2007р. за № 10306/5/15-0215, контролюючі органи не можуть втручатися та здійснювати тиск при нарахуванні сум податків і зборів (обов'язкових платежів), які відображаються в будь-якій декларації платником податків самостійно.

Тому, з урахуванням норм ч.5 ст.19 Господарського кодексу України, якими визначено, що при здійсненні державного контролю та нагляду органам державної влади, їх посадовими особами, заборонено незаконне втручання і перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання, позивач вважає дії службових осіб відповідача протиправними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства України.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у звязку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник ДПІ у Бабушкінському районі пояснив, що носій електронної інформації (диск), наданий позивачем був пошкоджений, проте підтверджуючі докази зазначеного факту відсутні.

На запитання головуючого пояснив, що акт чи висновок відповідними фахівцями з цього приводу не складався.

Щодо відповіді на повторно надіслану позивачем податкову звітність, представник відповідача надав у судовому засіданні копію листа від 20.09.2010 р. про невизнання звіту ТОВ «ТЕХ-КОМ-СТАНДАРТ-2» податковою декларацією.

Проте, стосовно надіслання на адресу ТОВ «ТЕХ-КОМ-СТАНДАРТ-2» зазначеного листа, представник позивача у судовому засіданні підтверджуючих документів не надав.

А представник позивача зазначив, що не отримував листа від 20.09.2010 р.

Дослідивши матеріали справи та надані у судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представників сторін по справі, суд виходить з наступного.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що платник податків подає податкову декларацію з податку на додану вартість щомісяця у строк до 20 числа поточного місяця за попередній звітний.

Відповідно до пп.4.1.2 п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Абзацем 5 п.4.1.2. п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Даний перелік підстав є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова декларація позивача за липень 2010р. відповідають вказаним у переліку ознакам: зазначені обов'язкові реквізити, підписано відповідною посадовою особою підприємства (директором), скріплені печаткою платника податків.

Посилання службових осіб відповідача на недосягнення підприємством розміру податкового навантаження, не передбачено, як підстава для невизнання абз.5 пп.4.1.2 п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішень відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу TOB «ТЕХ-КОМ-СТАНДАРТ-2», судові витрати у розмірі 3грн. 40коп., сплачені платіжним дорученням № 1 від 05.10.2010 р.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-КОМ-СТАНДАРТ-2» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо відмови у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року з додатками Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-КОМ-СТАНДАРТ-2» (код ЄДРПОУ 35267869) визнати протиправними.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровьска визнати податкову декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех.-Ком-Стандарт-2» за липень 2010р. з додатками, як податкову звітність.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-КОМ-СТАНДАРТ-2» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Плеханова, буд.16) 3грн. 40коп. (три грн. 40коп.) судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 29.11.2010 р.

Суддя <(підпис) >

< Текст >

< Список >

< Список >

< Список >Г. В. Потолова

<Текст >

< ПІБ Судді >

< ПІБ Судді >