Рішення № 128146957, 16.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2025 року справа №320/48031/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-ЕКСПОРТ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 102, код ЄДРПОУ 42908471)доКиївської митниці (03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 43997555)провизнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити діївстановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМ-ЕКСПОРТ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №7.8-1/15/13/14987 від 11.08.2023р. Київської митниці про відмову у задоволенні звернення ТОВ «ДМ-ЕКСПОРТ» від 31.07.2023 за №56 щодо надання дозволу на внесення змін до митних декларацій №UA100060/2022/142022 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142019 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142018 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142017 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142016 18.06.2022, №UA100060/2022/142015 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142014 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142013 від 18.06.2022 згідно з доданими до нього відповідними заявами про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій №3107/8 від 31.07.2023, №3107/7 від 31.07.2023, №3107/6 від 31.07.2023, №3107/5 від 31.07.2023, №3107/4 від 31.07.2023, №3107/3 від 31.07.2023, №3107/2 від 31.07.2023, №3107/1 від 31.07.2023;

-зобов`язати Київську митницю внести зміни до митних декларацій №UA100060/2022/142022 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142019 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142018 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142017 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142016 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142015 від 18.06.2022, №UA 100060/2022/142014 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142013 від 18.06.2022 шляхом виготовлення аркушів коригування згідно з доданими до звернення ТОВ «ДМ-ЕКСПОРТ» від 31.07.2023 за №56 заявами на внесення змін до митних декларацій №3107/8 від 31.07.2023, №3107/7 від 31.07.2023, №310776 від 31.07.2023, №3107/5 від 31.07.2023, №3107/4 від 31.07.2023, №3107/3 від 31.07.2023, №3107/2 від 31.07.2023, №3107/1 від 31.07.2023.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначав, що у 18 червня 2022 року позивачем до митного оформлення було подано товари в митному режимі «імпорт» за митними деклараціями: №UA100060/2022/142022 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142019 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142018 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142017 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142016 18.06.2022, №UA100060/2022/142015 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142014 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142013 від 18.06.2022.

Представник зазначає, що під час оформлення таких декларацій, представник декларанта ТОВ «ДМ-ЕКСПОРТ» не врахував ту обставину, що ввезення зазначених у них товарів на митну територію України та операції із їх постачання на митній території України були звільнені від оподаткування податком на додану вартість і від сплати ввізного мита. Так, у вказаних митних деклараціях в графах 47 та 36 представником декларанта відповідно були помилково визначені за кодом способу розрахунку « 91» «Відстрочення грошових зобов`язань» замість « 06» «Сума податку, нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування» та помилково не зазначені відомості про код обов`язкової преференції (податкової пільги) « 224» зі сплати ввізного мита та податку на додану вартістю, а тому відмова відповідача у проведенні відповідних коригувань є протиправною.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач заперечує проти задоволення даного позову оскільки з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Відповідач вказує, що до кожної митної декларації позивачем було додано, завірені підписом директора товариства та гербовою печаткою, Заяви про надання відстрочення сплати митних платежів, відповідно до яких позивач, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2022 №236 «Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану» просив надати відстрочення сплати митних платежів та надав зобов`язання протягом 3-х місяців після закінчення або припинення воєнного стану у встановленому порядку сплатити належні суми митних платежів шляхом оформлення аркуша коригування. Відомості про заяви позивача про відстрочення сплати митних платежів наведені в гр.44 кожної митної декларації. Також, позивачем зазначено в підрозділі «СП» гр.47 митних декларацій код « 91», що відповідно до Класифікатора способів розрахунку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 відповідає «відстрочення грошових зобов`язань».

Пунктом 3 постанови КМУ від 09.03.2022 №236, в редакції чинній на дати митних оформлень, встановлено, що Державна митна служба чи визначений нею митний орган можуть здійснювати відстрочення сплати митних платежів під час ввезення на митну територію України товарів за переліком згідно з додатком до цієї постанови на підставі письмової заяви платника податків, поданої одночасно з митною декларацією. Водночас, п.5 Додаток до вказаної постанови КМУ від 09.03.2022 №236, посилається на Перелік товарів критичного імпорту, перелік яких затверджено постановою КМУ від 24.02.2022 №153 «Про перелік товарів критичного імпорту», який в свою чергу містить посилання на товар за товарними групами УКТ ЗЕД, які були вказані у вищевказаних митних декларацій.

На підставі викладеного та у відповідності до вказаних заяв позивача, митне оформлення було здійснено з відстроченням сплати митних платежів (ввізне мито та ПДВ) на загальну суму 2434949,21 грн.

Відтак вважає, що Київська митниця правомірно вказала позивачу на відсутність підстав для внесення змін до митних декларацій.

Представником позивача подано додаткові пояснення, в яких останній з посиланням на правові позиції Верховного Суду, а також висновки апеляційних інстанцій, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18 червня 2022 року ТОВ «ДМ-ЕКСПОРТ» було здійснене митне оформлення товарів за митними деклараціями, поданими Київській митниці, а саме: №UA100060/2022/142022 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142019 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142018 від 18.06.2022, №UA 100060/2022/142017 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142016 від 18.06.2022, №UA 100060/2022/142015 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142014 від 18.06.2022, №UA 100060/2022/142013 від 18.06.2022.

Відповідно до Класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, зокрема, передбачені такі коди видів надходжень для ввізного мита та податку на додану вартість: 020 «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання»; 028 «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання».

У вказаних Митних деклараціях уповноваженою особою Позивача (представником декларанта) допущені помилки, а саме:

- в графах 47 Митних декларацій щодо нарахованих сум податку на додану вартість (код виду надходжень 028) відповідно був помилково визначений код способу розрахунку - 91 «Відстрочення грошових зобов`язань» замість 06 «Сума податку, нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування» згідно з Класифікатором способів розрахунку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 20.09.2012 № 1011.

- в графах 36 Митних декларацій помилково не визначена обов`язкова преференція (податкова пільга) зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість із кодом « 224», передбачена рядком 136 розділу І «Загальний (Імпорт)» Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.09.2012 № 1011 (із змінами, внесеними Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2022р. № 114).

Позивач самостійно виявив вказані помилки у Митних деклараціях, які хоч і не пов`язані з із необхідністю перерахунку безпосередньо розміру митних платежів з ПДВ або їх поверненням (вказані митні платежі декларантом не сплачувалися), але пов`язані з тим, що в даному випадку митні платежі мають нараховуватися умовно і не підлягають сплаті у зв`язку із застосуванням обов`язкової пільги (преференції).

Таким чином, наявна необхідність внесення змін до відомостей, що містяться у графах 36 та 47 Митних декларацій, з метою приведення їх у відповідність до вимог п. 2 Порядку №651.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до відповідача із зверненням №56 від 31.07.2023 та доданими до нього відповідними заявами про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій, а саме: № 3107/8 від 31.07.2023, № 3107/7 від 31.07.2023, № 3107/6 від 31.07.2023, № 3107/5 від 31.07.2023, № 3107/4 від 31.07.2023, № 3107/3 від 31.07.2023, № 3107/2 від 31.07.2023, № 3107/1 від 31.07.2023.

Проте, рішенням №7.8-1/15/13/14987 від 11.08.2023 Київської митниці Позивачу відмовлено в наданні дозволу на внесення змін до Митних декларацій у зв`язку з тим, що на думку відповідача, підстави для внесення змін до Митних декларацій відсутні, позаяк Позивач самостійно вніс відомості щодо оподаткування товарів ПДВ і скористався можливістю відстрочення сплати митних платежів та зобов`язався їх сплатити.

Позивач, вважаючи рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на час ухвалення рішення у даній справі.

Можливість відстрочення сплати митних платежів була передбачена пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2022 року за №236 «Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану" (далі по тексту Постанова № 236, в редакції, що діяла на час спірного митного оформлення товарів) , відповідно до якого державна митна служба чи визначений нею митний орган можуть здійснювати відстрочення сплати митних платежів під час ввезення на митну територію України товарів за переліком згідно з додатком до цієї постанови на підставі письмової заяви платника податків, поданої одночасно з митною декларацією.

24 березня 2022 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» №2142-ІХ (далі по тексту Закон України № 2142-ІХ) були внесені зміни зокрема, підпункт 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, викладено у новій редакції відповідно до якого платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та при ввезенні товарів на митну територію України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою. Нова редакцію цього підпункту набрала чинності з 05 квітня 2022 року.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування» від 21 червня 2022 року за № 2325-IX слова: "та при ввезенні товарів на митну територію України" із підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України виключено. Ці зміни набрали чинності 01 липня 2022 року.

Таким чином ввозячи відповідний товар на митну територію України в період з 05 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року платники єдиного податку третьої групи звільнялися від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг та при ввезенні товарів на митну територію України. Реєстрація платником податку на додану вартість у цей період була призупиненою.

Вирішуючи спір по суті судом також надається оцінка правовідносинам у період з 05 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року, тобто у період чинності підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України в редакції Закону України № 2142-ІХ, а тому суд вважає за можливе застосування до спірних правовідносин законодавство, яке було чинним у період з 05 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2022 №114 затверджено зміни до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України та Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації та, зокрема, доповнено розділ І «Загальний (Імпорт)» рядком « 136» відомостями про вказану пільгу зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість із кодом « 224».

Судом з`ясовано, що позивач за спірними митними деклараціями подавав до митного оформлення товар у «пільговий» період, зокрема, 18.06.2022.

При цьому, у вказаний період позивач був зареєстрований платником єдиного податку третьої групи, що підтверджується Витягом з реєстру платників податків №75791 від 12.04.2022.

За таких обставин, суд вважає, що, з врахуванням змін до підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, внесених Законом України №2142-ІХ, позивач, як платник єдиного податку третьої групи, на момент оформлення спірних митних декларацій був звільненим від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість та ввізного мита при ввезенні товарів на митну територію України, а його реєстрація платником податку на додану вартість була призупиненою.

Згідно з пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом п.п. 30.1-30.4 ст. 30 ПК України податкова пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Фактично платник податків законодавчо наділений правом на свій власний розсуд розпорядження податковою пільгою. При цьому слід наголосити, що законодавчо платнику податків встановлено обов`язок не сплачувати податок на додану вартість у випадку, якщо така пільга встановлена. Тобто, відмова платника податків від пільги щодо несплати податку на додану вартість повинна бути відхилена відповідним контролюючим органом.

Отже, здійснюючи ввезення на митну територію України товару 18.06.2022 позивач, як платник єдиного податку третьої групи був звільненим, зокрема, від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України і такий платник не мав права відмовлятися від такої пільги. Реєстрація платником податку на додану вартість у цей період була призупиненою, а відтак позивач у спірному випадку не був суб`єктом справляння податку на додану вартість.

Суд також зауважує, що письмових доказів, долучених до матеріалів справи, які б підтверджували відмову позивача від пільги зі сплати ввізного мита немає, а право відмови від пільги зі сплати податку на додану вартість взагалі відсутнє в силу прямої заборони Законом, відповідні доводи відповідача щодо того, що позивач під час заповнення митної декларації самостійно відмовився від податкової пільги, тому втратив право на її отримання, є безпідставними.

Факт звернення позивача зі заявами про внесення змін до митних декларацій, свідчить про наявний намір останнього реалізувати своє право на податкову пільгу.

Відповідно до абзаців 3-5 підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, у редакції Закону України №2142-ІХ, під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ цього кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом. Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважається таким, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Для осіб, реєстрація яких платником податку на додану вартість є призупиненою відповідно до цього пункту, обрахунок показників, визначених статтею 200-1 цього Кодексу, призупиняється на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Оскільки у цей період позивач не був суб`єктом сплати податку на додану вартість, в розумінні спірного випадку, то, відповідно, й сплата такого податку не могла бути відстрочена.

Відповідно до підпункту 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 4 МК України визначено, що митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

За змістом ст. 268 МК України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Якщо особа систематично (більше двох разів протягом місяця) допускає у митній декларації помилки, зазначені в частині першій цієї статті (крім орфографічних помилок), митний орган застосовує до такої особи санкції, передбачені цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 7 ст. 269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватись лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації. Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 затверджено Положення про митні декларації (далі - Положення №450).

Пунктом 37 цього Положення №450 встановлено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

- подання з метою сплати митних платежів у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової декларації та оформлення її митним органом;

- подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

- заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник з використанням електронного підпису посадової особи митного органу чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, вноситься до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається Держмитслужбою ДПС згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

- необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

- необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Тобто, аркуш коригування заповнюється та оформлюється, зокрема, при необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу.

Відповідно до п. 4 Постанови №236 внесення змін до оформленої митної декларації, пов`язаних із сплатою митних платежів, здійснюється шляхом оформлення аркуша коригування у встановленому порядку у строки, визначені законом.

Порядок оформлення аркуша коригування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 за №1145 (далі - Порядок №1145).

Пунктом 3 Порядку №1145 встановлено, що аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією, у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі. Пунктом 12 визначено порядок заповнення аркуша коригування у випадку доплати або повернення митних платежів та штрафних санкцій.

За приписами п. 34 Положення №450 не дозволяється: внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа; внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів; внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати; внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено); внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання; внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним Кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Підсумовуючи викладене у сукупності, до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, відмова митного органу не може ґрунтуватися на підставі того, що це стосується перерахунку митних платежів. Вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. Відтак, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення. Приписи пункту 37 Положення 450 не суперечать нормам статті 269 Митного кодексу України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі й у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.

Така позиція апеляційного суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №809/984/18, від 31.03.2023 у справі №813/1046/15.

Все ж у даному випадку не має значення, чи сплачені вже позивачем помилково нараховані митні платежі, адже такі фактично зараховані йому в заборгованість, а внесення відповідачем змін до митних декларацій приведе до списання такої заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Спірні правовідносини позбавлені точного правового регулювання, а тому з врахуванням ч. 6 ст. 7 КАС України, застосуванню до спірних правовідносин підлягає пункт 37 Положення №450, який стосується заповнення та оформлення митним органом аркушу коригування у разі: необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу.

За таких обставин, суд вважає протиправною відмову відповідача, викладену у листі №7.8-1/15/13/14987 від 11.08.2023, щодо задоволення звернення ТОВ «ДМ-ЕКСПОРТ» від 31.07.2023 №56 про надання дозволу на внесення змін до відповідних митних декларацій згідно з доданими до них відповідними заявами про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій, у повному обсязі.

При цьому належним способом захисту та поновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача внести зміни до відповідних митних декларацій, шляхом виготовлення аркушів коригування згідно з доданими до звернення ТОВ «ДМ-Експорт» від 31.07.2023 за №56 заявами про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій.

Вказане свідчить про те, що приймаючи оскаржене рішення від 11.08.2023 №7.8-1/15/13/14987 відповідач діяв протиправно щодо відмови у внесенні змін до митних декларацій, що зазначені позивачем у зверненні №56 від 31.07.2023, що стосуються податку на додану вартість, ввізного мита та зобов`язання відповідача внесення змін до відповідних митних декларацій що стосуються податку на додану вартість та ввізного мита шляхом виготовлення аркушів коригування згідно з доданими до звернення позивача заявами на внесення змін у відповідні декларації.

Відповідно до частин першої четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Отже, викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-ЕКСПОРТ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 102, код ЄДРПОУ 42908471) до Київської митниці (03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення №7.8-1/15/13/14987 від 11.08.2023р. Київської митниці про відмову у задоволенні звернення ТОВ «ДМ-ЕКСПОРТ» від 31.07.2023 за №56 щодо надання дозволу на внесення змін до митних декларацій №UA100060/2022/142022 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142019 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142018 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142017 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142016 18.06.2022, №UA100060/2022/142015 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142014 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142013 від 18.06.2022 згідно з доданими до нього відповідними заявами про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій №3107/8 від 31.07.2023, №3107/7 від 31.07.2023, №3107/6 від 31.07.2023, №3107/5 від 31.07.2023, №3107/4 від 31.07.2023, №3107/3 від 31.07.2023, №3107/2 від 31.07.2023, №3107/1 від 31.07.2023.

Зобов`язати Київську митницю внести зміни до митних декларацій №UA100060/2022/142022 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142019 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142018 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142017 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142016 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142015 від 18.06.2022, №UA 100060/2022/142014 від 18.06.2022, №UA100060/2022/142013 від 18.06.2022 шляхом виготовлення аркушів коригування згідно з доданими до звернення ТОВ «ДМ-ЕКСПОРТ» від 31.07.2023 за №56 заявами на внесення змін до митних декларацій №3107/8 від 31.07.2023, №3107/7 від 31.07.2023, №310776 від 31.07.2023, №3107/5 від 31.07.2023, №3107/4 від 31.07.2023, №3107/3 від 31.07.2023, №3107/2 від 31.07.2023, №3107/1 від 31.07.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-ЕКСПОРТ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 102, код ЄДРПОУ 42908471) понесені витрати у вигляді судового збору у розмірі 29524,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.