Рішення № 128146500, 16.06.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2025 р. справа № 300/3051/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (даліГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач), про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку та виплати полковнику ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, з обмеженням її граничного розміру та без застосування передбачених коефіцієнтів індексації пенсії;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату полковнику ОСОБА_1 пенсію з 01 січня2025року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність та виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та із застосуванням відповідних коефіцієнтів індексації 1,0796 з 01 березня2024року та 1,115 з 01 березня 2025року збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з яких сплачено страхові внески та враховуються для обчислення індексації пенсії, які зазначені у постановах Кабінету Міністрів України від 23.02.2024№ 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у2024році" та від 25.02.2025№ 209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у2025році».

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішень судів відповідач здійснював виплату пенсії позивачу. Проте, починаючи з січня 2025року припинено виплату пенсії, в розмірі передбаченому рішеннями судів. На звернення позивача відповідач листом від 26.03.2025року №2481-1839/Б-02/8-0900/25 повідомив його про те, що відповідно до постанови КМУ від 03.01.2025року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2925році у період воєнного стану»» розмір пенсії обмежено 10 розмірами прожиткового мінімуму. Тобто, нараховано 55763, 19 грн. пенсії а до виплати призначено 23610,00грн. з коефіцієнтами 8409,52 грн., що разом становить 32019,52 грн. Листом від 03.04.2025року №2722-2069/Б-02/8-0900/25 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для проведення виплат пенсії з врахуванням рішень судів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленимистаттею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

11.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області через поштовий звязок подало відзив на позовну заяву від 06.06.2025, в якому відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши що постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня2025року №1, Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» обмежено виплату пенсій, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму виплачуються із застосуванням коофіцієнтів до відповідних сум перевищення, при цьому відповідач вказує, що не вважає це обмеженням розміру пенсії позивача. Також зазначає, що перерахунок пенсії позивача проведено з 01.03.2024 та з 01.03.2025 на виконання постанов Кабінету Міністрів України про індексацію. Просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Одночасно у відзиві на позов відповідач виклав клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/2229/25.

09.06.2025 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

09.06.2025 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач вказав на необґрунтованість доводів відповідача, які містяться у відзиві і зазначив, що судовою практикою в аналогічних правовідносинах вже винесені численні рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими встановлено безпідставність застосування коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня2025року №1, Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

09.06.2025 відповідач подав до суду клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики України.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2021р. у справі №300/249/21 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% грошового забезпечення, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 80% грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021р. задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №300/249/21, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 80% грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії, передбаченогостаттею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду 28 червня 2023р.справа №300/2073/23 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо визначення з 01.01.2018 розміру пенсії ОСОБА_1 без врахування норм індексації; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 80 відсотків грошового забезпечення із врахуванням норм індексації, без застосування обмеження пенсії її максимальним розміром та з врахуванням виплачених сум.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024р.справа № 300/3890/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та забезпечити щомісячну виплату пенсії полковнику ОСОБА_1 з 01.02.2023, з урахуванням грошового забезпечення, що включає в себе основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, зазначені в довідці від 30.04.2024 №412, виданій Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області, з урахуванням раніше виплачених сум, в розмірі 80 відсотків грошового забезпечення, із застосуванням щорічних норм індексації відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118,постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023№168,постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185, без застосування обмеження пенсії військовослужбовця її максимальним розміром. Згадане рішення залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2024р.

На підставі вказаних рішень відповідач здійснив перерахунок і з жовтня 2024 розпочав виплату пенсії позивачу. З січня 2025року виплату пенсії позивача здійснюється в меншому розмірі. Листами від 04.03.2025 та від 11.03.2025 позивач звертався до відповідача з проханням повідомити про причини зменшення сум щомісячного розміру пенсії військовослужбовця та передбачених сум індексації.

Листами від 26.03.2025року №2481-1839/Б-02/8-0900/25 та від 03.04.2025року №2722-2069/Б-02/8-0900/25 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до постанови КМУ від 03.01.2025року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2925році у період воєнного стану»» до нарахованого розміру пенсії застосовано відповідні коофіцієнти; відсутні правові підстави для проведення виплату пенсії з врахуванням рішень судів; нараховано 55763, 19 грн. пенсії, а до виплати призначено 23610,00грн. з коефіцієнтами 8409,52 грн., що разом становить 32019,52 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з ч. 5ст. 17 Конституції Українидержава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, регулюютьсяЗаконом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ(далі Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до ч. 1ст. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другоюст. 64 Основного Закону Українивстановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25,27,28, 29,40,47, 51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63цієї Конституції.

Відповідно достатті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ(далі Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30 - 34,38,39,41 - 44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановленістаттею 46 Конституції України.

Згідно з абзацом першимпреамбули Закону2262-ХІІ цимЗакономвизначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі безпеки України та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Абзацом третім преамбулиЗакону № 2262-ХІІвстановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цимЗаконом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеногозаконом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частинами першою і третьоюстатті 11 Закону № 2262-ХІІзаконодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цимЗаконом, базується наКонституції Україниі складається з цьогоЗакону,Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цимЗаконом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цьогоЗаконутаЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно доМитного кодексу України,законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»,Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України»(з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно доМитного кодексу України,Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»,Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України»(з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Таким чином,Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"тапостановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану"установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставіЗакону № 2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьоюстатті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.

Урішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд Українидійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частинирішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд Українивкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті6, частині другій статті19, статті130 Конституції України.

Відповідно до ч. 3ст. 8 Конституції УкраїнинормиКонституції Україниє нормами прямої дії.

Отже, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Таким чином, оскількиЗаконом №2262-ХІІіЗаконом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положеннястатті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"іпостанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".

Згідно з частиною четвертоюст. 63 Закону № 2262-ХІІусі призначені за цимЗакономпенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цимЗаконом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цимЗаконом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

У постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 Верховний Суд сформував такий правовий висновок:

«…безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначенийстаттею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.

При цьому обчислення пенсії встановлюєтьсястаттею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.

Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначенийЗакономперелік складових грошового забезпечення, які встановленістаттею 43 Закону № 2262-XII.

Адже до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Абзац 3статті 11 Закону України № 2262-XIIмістить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цимЗаконом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цьогоЗаконутаЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини третьоїстатті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію заЗаконом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючисьКонституцієюта законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.».

У постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що «відповідно достатті 7 КАСсуд вирішує справи відповідно доКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначеніКонституцієюта законами України. У разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.».

Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно доЗакону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та / чи норми пенсійного забезпечення, зокремапостанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", є протиправним.

Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі № 520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно доЗакону №2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно доЗакону №2262-XIIнорми зазначеногозаконупідлягають застосуванню з урахуваннямРішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України» (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016у справі щодо відповідностіКонституції України(конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першоїстатті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановленихпостановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".

Заслуговують на увагу доводи позивача, що незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, вони не врегульовують питання індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Досліджуваним судом рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду 28 червня 2023р. у справі №300/2073/23 зобов`язано відповідача здійснювати перерахунок та виплату пенсії позивача із врахуванням норм індексації. А рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024р.справа № 300/3890/24 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та забезпечити щомісячну виплату пенсії полковнику ОСОБА_2 із застосуванням щорічних норм індексації відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118,постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023№168,постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185. Проте, як вбачається з протоколу за пенсійною справою позивача відповідні суми індексації відповідачем не виплачуються.

Отже, позивач має право на включення до грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія, відповідних сум індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024року №185 та постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209.

Також, як вже встановлено судом, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду зобов`язано відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу з відсотковим значенням розміру пенсії 80% від сум грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 4ст. 78 КАС Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1ст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність своїх дій. За таких обставин застосування відповідачем понижуючих коефіцієнтів, встановленихпостановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану"до пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановленеЗаконом №2262-ХІІ, є протиправним, тому суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо заявлених клопотань Головного управління Пенсійного фонду україни в Івано-Франківській області, щодо зупинення провадження та залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно до адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на зазначені вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається, з предметом доказування в конкретній іншій справі; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Наведена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 18.09.2018 у справі № 9901/314/19 та від 16.10.2019 у справі № 800/330/17, а також у постановах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 160/9902/19, від 19.01.2022 у справі №420/682/20.

Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо. Такий висновок висловлено у постанові Верховного Суду у справі № №640/684/20 від 09.02.2022.

Аналіз наведеного свідчить про те, що зупинення провадження у справі є тимчасовим зупиненням розгляду справи у зв`язку з обставинами, які перешкоджають розгляду справи, до їх усунення або виконання необхідних дій. Обов`язок суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов`язаного спору іншим судом в іншій справі. При цьому, неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які підлягають з`ясуванню та мають значення при розгляді конкретної справи, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Водночас, суд звертає увагу, що пункт 3 частини першої статті 236 КАС України містить застереження про те, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження в даній адміністративній справі не підлягає до задоволення.

Щодо клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Частиною четвертою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Згідно частини 5 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Враховуючи приписи статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України та предмет спору, суд вважає, що у зв`язку з прийняттям судового рішення в даній справі Міністерство соціальної політики України не буде наділено новими правами чи покладено на них нові обов`язки, або змінено їх наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для залучення таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства соціальної політики Україниу цій справі є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином з урахування задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, з обмеженням її граничного розміру та без застосування передбачених коефіцієнтів індексації пенсії;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію з 01 січня2025року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність та виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та із застосуванням відповідних коефіцієнтів індексації 1,0796 з 01 березня2024року та 1,115 з 01 березня 2025року збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з яких сплачено страхові внески та враховуються для обчислення індексації пенсії, які зазначені у постановах Кабінету Міністрів України від 23.02.2024№ 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у2024році" та від 25.02.2025№ 209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у2025році»;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.