Рішення № 128138508, 16.06.2025, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1022/25

2/583/596/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Соколової Н.О.,

з участю секретаря судового засідання Верби Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

12.03.2025 представник позивача звернувся о суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.05.2023 року відповідач з метою отримання банківських послуг в електронній формі підписав оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500768789. ОСОБА_1 запропонував банку укласти угоду про надання споживчого кредиту. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «СЕНС БАНК». За умовами договору відповідачу було надано кредит в розмірі 335539, 63 грн зі сплатою 4, 99% річних строком на 120 місяців до 05.05.2033 року.

Банк виконав взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредит відповідно до узгоджених умов. Разом з тим, позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість за угодою становить 372532,86 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом333381,11грн, заборгованості по відсотках22136,62 грн, заборгованості по комісії 17015,13 грн. Банк направляв позичальнику вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості, проте відповідь не отримав. З огляду на викладене, банк змушений був звернутися до суду з цим позовом.

Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача суму заборгованості 372532,86 грн, суму сплаченого судового збору 4470,39 грн та 29843,83 грн витрат на професійну правничу допомогу.

17.03.2025 провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження із викликом сторін.

29.04.2025 підготовче судове засідання було закрито і справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, але подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав і просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв та заперечень від відповідача до суду не надходило, своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правиламист. 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5ст. 81 ЦПК Українидокази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно дост. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно дост. 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію»визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Законувизначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 7, 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Законувстановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис»є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Нормистатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис»передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно дост. 1054-1055 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст.ст.526,530 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно дост. 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зіст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зіст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимогЦК України.

Судом встановлено, що05.05.2023 міжАТ «СЕНСБАНК» та ОСОБА_1 було підписано в електронній формі Оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500768789, відповідно до умов якої останньому було надано кредит готівкою в розмірі 335539, 63 грн строком на120 міс. (до 05.05.2033 року ) зі сплатою фіксованої процентної ставки 4.99% річних.Кредит надається позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором 500717398 від 16.09.2022 року. Спосіб видачі кредиту - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ«СЕНСБАНК».(а.с. 8 зворот - 10).

В цей же день ОСОБА_1 акцептував пропозицію АТ «СЕНС БАНК» на укладення угоди про надання споживчого кредиту (а.с. 10 зворот - 12).

Також 05.05.2023 відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту за умовами, аналогічними викладеним в оферті на укладання угоди про наданняспоживчого кредиту № 500768789 (а.с. 8).

05.05.2023 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500768789 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500768789 від 05.05.2023 року.

Згідно з п.1 акцепту, під час користування кредитомбанк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода, а саме за обслуговування (управління) кредиту:

- за період з 1 по 12 місяць користування кредитом0,10% від суми кредиту, зазначеної в цьому акцепті без ПДВ;

- за період з 13 по 24 місяць користування кредитом1,00% від суми кредиту, зазначеної в цьому акцепті без ПДВ;

- за період з 25 по 120 місяць користування кредитом1,50% від суми кредиту, зазначеної в цьому акцепті без ПДВ.

Позичальник перед укладенням угоди у письмовій формі підтвердив, що ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення про отримання кредиту.

Так, згідно з Графікомплатежів, сума позики 335 539,63 грн, сума нарахованих процентів за користування позикою 91 333,70 грн,розрахунково-касове обслуговування527 462,92 грн, всього до сплати954 341,25 грн.

АТ«СЕНС БАНК» свої зобов`язання за вказаною угодою виконало належним чином шляхом переказу коштів на рахунок про, що свідчить меморіальний ордер №1732706230 від 05.05.2023 року та виписка по особовому рахунку (а.с. 16 зворот, 17-24).

Судом встановлено, щоугода №500768789 була підписана відповідачем за допомогоюодноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий кредитодавцем на номер телефону, зазначений відповідачем і це підтверджується довідкою про ідентифікацію ( а.с. 16) .

З метою досудового врегулювання спору позивачем було надіслано відповідачу вимогу про усунення порушень кредитного договору (а.с. 25-29).

Щодо суми заборгованості та розрахунків заборгованості по зазначеній вище угоді, то суд зазначає таке.

Так, за кредитним договором №500768789 від 05.05.2023 відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 04.09.2024року заборгованість становить372532,86грн, яка складається із: заборгованості за кредитом333 381,11 грн, заборгованості по відсотках22136, 62 грн, заборгованості по комісії17015,13 грн (а.с. 7).

Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів.

Відповідач жодних заперечень щодо правильності наведеного розрахунку не надав як і власного розрахунку. При цьому суд звертає увагу, що розмір відсотків визначений відповідно до умов договору.

Крім того, суд звертає увагу, що05.05.2023 відповідачем було здійсненопогашеннятіла кредиту, що підтверджується випискою по особовому рахунку та розрахунком заборгованості за угодою.

У постанові від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц Верховний Суд також вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Отже, наявні в матеріалах справи розрахунок і виписка з особового рахунку відповідача,є належними та допустимими доказами в справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокремабаланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитом, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого як основного боргу, так суми сплачених щомісячних процентів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 вказала, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно достатті 1048 ЦК України.

Що ж до нарахуваннякомісії в розмірі 17015,13 грн варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаютьсяЗаконом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054ЦК Україниє обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону, є нікчемною.

Суд дійшов висновку, що встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

За таких обставин,пункткредитного договорупро сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За ч. 2ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3ст. 216ЦК України).

За змістом ч. 5ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Отже, дослідивши надані докази,суд вважає доведеним обставину порушення умов угоди в частині своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені угодою термін, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі355517,73 грн (сума тіла кредиту з відсотками).

Відповідно до ст.141ЦПК України, витрати на оплату судового збору в розмірі 4470,39грн слід стягнути з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (95,43%) в сумі 4266,09 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 29843,83грн, то вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Заст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК Українивизначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі частково задоволення позовуна обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат напрофесійну правничудопомогу позивачем надано: копію довіреності на адвоката Цимбала В.І (а.с.39), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.40),договір про наданняпослуг №1006 від28.01.2025року (а.с.35-38).

Згідно з п.3.1.договору пронадання послуг, за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених п. 1.1.1 та п. 1.2.2 цього договору, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі:

- за підготовку і подання позовної заяви до суду375,00 грн.;

- за отримання рішення суду225,00 грн.;

- комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника7,85%.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу врозмірі 29843,83грн, слід приймати до уваги викладене нижче.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що представник позивача не був присутнім в судовому засіданні, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається лише зі складення позовної заяви, підготовки та друку необхідних документів.

Отже,суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи. Керуючись принципами співмірності, справедливості та верховенства права, заявлена позивачем вартість таких витрат підлягає частковому задоволенню,а саме у сумі 5000,00грн,так як, на думку суду, саме така сума буде обґрунтованою та відповідатиме принципу розумності, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та витраченим часом.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст.10,12,13,19,76-81,89,137,141,259,263-265,268,280-282,284,352,354ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

ПозовАкціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість в сумі 355517,73 грн (триста п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот сімнадцять гривень 73 коп.).

В решті позовних вимогвідмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНСБАНК» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00грн.(п`ять тисяч гривень 00 коп. )та витрати на оплату судового збору у сумі4266,09 грн (чотири тисячідвісті шістдесят шість гривень 09 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Позивач:Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»,місцезнаходження:03150,м. Київ, вул.Велика Васильківська,100,код ЄДРПОУ23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Наталія СОКОЛОВА