Ухвала суду № 128138211, 10.06.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5654/24-Е

Провадження № 2-п/522/34/25

УХВАЛА

10 червня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Запольської А.М.,

представника заявника адвоката Осьмініна С.Д.,

позивач в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 30703,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішеннямПриморського районногосуду м.Одеси від07.10.2024(суддяЧернявська Л.М.)позов АТ«Сенс Банк»до ОСОБА_1 простягненнязаборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитом № 501321368 у розмірі 30703,11 грн та 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

03.02.2025 відповідач звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.10.2024.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідач участі у судовому засіданні не приймав, про існування даної справи та винесеного заочного рішення йому стало відомо випадково шляхом моніторингу сайту «Судова влада». З доводами позовної заяви та наданими позивачем доказами на підтвердження своїх вимог не згоден, у зв`язку з чим, заявник просить суд скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.10.2024 у справі № 522/5654/24-Е та призначити справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження викликом сторін.

24.02.2025 ухвалою головуючого судді Чернявської Л.М. заяву про перегляд заочного рішення прийнято до провадження.

03.03.2025 та 28.04.2025 від представника позивача надійшли клопотання про підтримання позову АТ «Сенс Банк» в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

На виконання розпорядження № 495/25 в.о. керівника апарату Приморського районного суду м.Одеси Чукова Л.В. від 14.05.2025, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 522/5654/24-Е передано для розгляду головуючому судді ПавликІ.А.

30.05.2025 ухвалою головуючого судді Павлик І.А. заяву прийнято до свого провадження.

Дослідивши матеріали справи та заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 284ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Приписами ч.1ст.177ЦПК Українивстановлено,що позивачповинен додатидо позовноїзаяви їїкопії такопії всіхдокументів,що додаютьсядо неї,відповідно докількості відповідачіві третіхосіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положеньстатті 43цього Кодексу.

Позовна заява надійшла до суду через систему «Електронний суд» та до позовної заяви долучено докази надсилання відповідачу її копії та копій поданих до суду документів (а.с. 40-42).

20.05.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено розгляд на 10 год. 30 хв. 27 червня 2024 року.

27.06.2024 судове засідання було відкладено у зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання на 08.08.2024 на 10 год 00 хв, відповідача було повідомлене рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , проте відправлення повернулось на адресу суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

08.08.2024 судове засідання було відкладено у зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання на 07.10.2024 на 15 год 00 хв.

07.10.2024 судом ухвалено заочне рішення у справі, яке було направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача зауважує, що про існування вищевказаного заочного рішення дізнався шляхом моніторингу сайту «Судова влада України». 26.12.2024 представником відповідача до суду була подана заява про ознайомлення з матеріалами справи № 522/5654/24-Е.

14.01.2025 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи та зробив відповідні фотокопіїї та лише 03.02.2025 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення та поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Отже, з моменту коли відповідач зазначає про те, що він дізнався про існування оскаржуваного заочного рішення та до звернення до суду з заявою про його перегляд пройшло більше одного місяця.

Суд зазначає, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.

Тому пропуск на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, яких особа, що звернулась з даною заявою, могла і повинна була уникнути при її подачі.

Суд у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, рішення «Трух проти України» від 14.10.2003).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Russia», заява № 52854/99, §§ 51 і 52, ECHR 2003-X) (§ 46 рішення від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (§ 47 рішення від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13).

За змістом § 52 рішення від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення. За цих підстав ЄСПЛ постановив, що було допущено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (§ 53 рішення).

Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 у справі № 203/642/14-ц (де було ухвалено заочне рішення та ухвалою суду першої інстанції заяву про його перегляд було залишено без задоволення) зазначив, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Проаналізувавши зазначені заявником підстави для скасування заочного рішення, судом встановлено, що заявником в заяві про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 288 ЦПК України не наведено підстав, які в розумінні ст. 76 ЦПК України, мали б істотне значення для правильного вирішення справи та не були враховані судом під час ухвалення заочного рішення 07.10.2024, а отже заяву про перегляд заочного рішення відповідача слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 280, 284, 287 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року у справі № 522/5654/24-Е за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 30703,11 грн залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали відповідно до ст. 259 ЦПК України буде складено протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя І.А. Павлик

Повний текст ухвали складено 16.06.2025.