Ухвала суду № 128134152, 16.06.2025, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/265/24

Провадження №: 1-кп/343/35/25

У Х В А Л А

про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

16 червня 2025 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

судді - ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в режимі відеоконференції з прокурором матеріали кримінального провадження № 1-кп/343/35/25, справа № 343/265/24, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023091160000456 від 06.11.2023, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за участю: прокурора - ОСОБА_4 ,

представника неповнолітнього потерпілого - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

11 червня 2025 року прокурор у системі "Електронний суд" сформував клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, яке завчасно вручено для ознайомлення обвинуваченому, що останній підтвердив у судовому засіданні.

Клопотання прокурор мотивує тим, що обвинувачений обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. 07 листопада 2023 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а 29 січня 2024 року - про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє продовжено на підставі ухвали Долинського районного суду Івано-Франкіської області від 14.05.2025 на 60 днів, тобто до 12.07.2025.

Необхідність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого й надалі обґрунтовується продовженням існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому що ОСОБА_3 може:

- переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що може бути підставою та мотивом для переховування від суду. Крім того він, як військовослужбовець, володіє певними знаннями для того, щоб залишити територію Івано-Франківської області поза блокпостми, а також територію України поза пунктами пропуску, встановленими на державному кордоні, з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки, перебуваючи на волі, може змусити або будь-яким іншим способом впливати на них, з метою зміни їх показань на його користь, що може негативно вплинути на подальший хід кримінального провадження. Це створює загрозу тиску та підбурювання обвинуваченим вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як, знаходячись на волі, зможе координувати свої дії із особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих для кримінального провадження фактів шляхом погроз, підкупу, тиску на учасників кримінального провадження. Також він може підшукувати осіб, які можуть надати вигідні для нього неправдиві показання;

- вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що він є військовослужбовцем і з метою уникнення від кримінальної відповідальності може вчинити самовільне залишення місця проходження військової служби або дизертирство, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ст. 407, 408 КК України.

Застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання є занадто м`яким. Щодо особистої поруки, то на даний час не надходило заяв від осіб, які б могли поручитися за виконання обвинуваченим своїх обов`язків. Щодо домашнього арешту, то такий не може бути застосований, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем. Розмір застави також просив не визначати, так як кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є тяжким злочином, вчиненим із застосування фізичного насильства, що спричинив загибель людини.

Прокурор, який бере участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник потерпілого підтримав позицію прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив. Вказав, що зазначені прокурором ризики не доведені, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки відсутні підстави для продовження запобіжного заходу, не обгрунтовані, ні підозра, ні ризики, наведені у клопотанні. Сторона обвинувачення безпідставно стверджує про наміри ОСОБА_3 уникнути від відповідальності, оскільки саме його підзахисний вживав заходів з метою надання допомоги потерпілій, просячи про таку її подруг, а також викликавши невідкладну допомогу. Надалі він у законний спосіб доводить відсутність умислу у нього на вчинення інкриміновах йому дій. Прокурор не враховує, ні що саме некоректна поведінка потерпілої спровокувала поведінку обвинуваченого, ні обставини її падіння та наявність захворювань, які могли бути причиною настання наслідків, які не перевірені органом досудового розслідування. Тому відсутні підстави для продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Просив врахувати, що 10.06.2025 його підзахисний звернувся до прокурора з клопотанням про скасування запобіжного заходу для продовження ним військової служби. ОСОБА_3 має бажання здійснити свій конституційний обов`язок та має необхідні вміння для несення служби за контрактом у відповідній бойовій частині, міг би захищати Україну на передньому краї оборони, і таким чином хоч частково реабілітувати себе за вчинене. Однак у задоволенні такого клопотання прокурор відмовив, звернувшись з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, що не відповідає ні державним потребам, ні будь-чиїм інтересам.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши заявлене клопотання, дійшов таких висновків.

Статтею 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстава для втручання у право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Стаття 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього. Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обгрунтоване тим, що на даний час ризики та обставини, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, не змінилися та продовжують існувати.

Так, з матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинуваченому інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, тому він, усвідомлюючи неминучість покарання за нього, може переховуватись від суду. Крім того, як військовослужбовець, який проходив службу у ТЦК, а не у бойовій військовій частині, як про це йдеться у клопотанні, він може покинути місце проживання з метою ухилення від суду, а відтак наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому суд зважає на те, що серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (рішення ЄСПЛ у справі "Ідалов проти Росії" §140).

Суд погоджується з тим, що продовжує існувати ризик і незаконного впливу обвинуваченого на неповнолітнього потерпілого з метою зміни його показів на його користь, оскільки він та його родичі проживають у межах колишнього Долинського району, батько хлопчика перебуває за кордоном, мати померла, відповідно він є особливо вразливим та беззахисним, тому ОСОБА_3 шляхом погроз чи прохань може просити його дати неправдиві показання в порядку доповнень до судового слідства, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому ризик незаконного впливу на свідків, на який посилається прокурор у клопотанні, відсутній, так як всі заявлені свідки допитані.

Також існує ризик у перешкоджанні обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, знаходячись на волі, він зможе координувати свої дії з особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих відомостей для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, підшукувати осіб, що можуть надати вигідні для нього показання, доказом чого є показання допитаних судом свідків, які вказували як на його поведінку, схильну до погроз, так і на його телефонні дзвінки з місць утримання під вартою з повідомленням про певні події.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_3 є військовослужбовцем і з метою уникнення від кримінальної відповідальності може вчинити самовільне залишення місця проходження військової служби або дезертирство, тобто вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ст. 407, 408 КК України.

Таким чином, з огляду на вказане, суд погоджується з доводами прокурора про те, що на даний час ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, тому виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_3 .

Сторона захисту не надала суду достатніх даних на підтвердження гарантій запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, які свідчать про можливість їх уникнення шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, а також, що після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу виникли нові обставини.

Натомість в судовому засіданні встановлено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Щодо застави, то суд, в силу вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає за можливе не визначати таку, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є тяжким злочином, вчиненим із застосування фізичного насильства, що спричинив загибель людини.

У свою чергу доводи обвинуваченого та захисника про відсутність підстав щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та бажання продовжувати військову службу за контрактом у бойовій військовій частині, в чому відмовляє прокурор, суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_3 , та встановлена наявність ризиків, визначених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також прокурор розглянув клопотання захисника обвинуваченого, надавши відповідь останньому з приводу його розгляду. Суд ураховує і те, що обвинувачений на даний час не надав жодних доказів про укладення контракту для проходження військової служби у військовій частині, яка бере безпосередню участь у бойових діях, а не у ТЦК. Крім того, провадження знаходиться на стадії закінчення судового слідства , а тому правова визначеність у його розгляді не перешкоджатиме, а навпаки сприятиме обвинуваченому у можливостях у подальшому виконувати свій конституційний обов`язок.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, а також те, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно нього спливає, тривалість розгляду кримінального провадження у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення не виходить за межі розумного строку, суд дійшов висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає, що застосування до ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу на даний час не в змозі гарантувати його належну поведінку. Обраний запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, а його продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, тому суд вважає, що є достатні підстави для того, щоб клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою на 60 днів.

На підставі викладеного, ст. 177, 196, 197, 199, 205, 376, 395, 532, 534 КПК України та керуючись ст. 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів - до 14 серпня 2025 року включно.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвалу направити начальнику ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)", м. Івано-Франківськ.

Контроль за виконанням ухвали в частині продовження строку тримання під вартою покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення через Долинський районний суд Івано-Франківської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: ОСОБА_1