Рішення № 128120884, 15.05.2025, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/319/25

Провадження №2/472/290/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2025 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Чорної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду№ 3 у селищі Веселинове Миколаївської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "ПУМБ"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 травня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3590, про стягненняз боржника ОСОБА_1 накористь Акціонерноготовариства "ПершийУкраїнський МіжнароднийБанк"заборгованості закредитним договором№ GP-4629111від 12.06.2013року урозмірі 31258,27гривень за період з 26.04.2017 року по 26.04.2018 року.

Однак, вказує, що ніяких правовідносин з АТ "Перший Український Міжнародний Банк" у нього не було, ніяких кредитних договорів з відповідачем він не укладав, а отже, ніякої заборгованості у нього немає. В нього були кредитні відносини з АТ "Банк Ренесенс Капітал", які він виконав в повному обсязі, що свідчить про наявність спору щодо заборгованості за вказаним кредитним договором.

Отже, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги про безспірність заборгованості.

Таким чином, вважає, що стягнута за виконавчим написом заборгованість є спірною, а нотаріус при вчиненні такого виконавчого напису не мав повного обсягу документів, зокрема, не перевірив відсутність спору між кредитором та позичальником.

В судовезасіданняпозивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Вендель О.М.нез`явилися. 15 травня 2025 року представник позивача подав до суду заяву, в якій позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив розглянути справу без участі позивача та його представника.

Представник відповідача АТ "ПУМБ" в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 09.04.2025 року до суду представник відповідача Марущак О.М. надала до суду заяву про визнання позовних вимог, в якій визнала позовні вимоги та просила стягнути з відповідача лише 50% судового збору.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, однак конверт з документами, судовою повісткою та ухвалою суду про відкриття провадження в справі та витребування доказів повернулись до суду з відміткою "адресат відсутній".

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. На вимогу ухвали суду надала до суду копії матеріалів виконавчого провадження № 57965688.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих учасниками справи доказів, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08 травня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3590, про стягненняз боржника ОСОБА_1 накористь Акціонерноготовариства "ПершийУкраїнський МіжнароднийБанк"заборгованості закредитним договором№ GP-4629111від 12.06.2013року урозмірі 31258,27гривень за період з 26.04.2017 року по 26.04.2018 року.

22.12.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі спірного виконавчого напису.

В лютому 2025 року позивачеві стало відомо про те, що 08 травня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3590, про стягненняз боржника ОСОБА_1 накористь Акціонерноготовариства "ПершийУкраїнський МіжнароднийБанк"заборгованості закредитним договором№ GP-4629111від 12.06.2013року урозмірі 31258,27гривень за період з 26.04.2017 року по 26.04.2018 року.

Не погодившись з даним виконавчим написом, вважає стягнену за виконавчим написом суму заборгованості спірною, а тому звернувся до суду за захистом свого права, подавши позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.15ЦКУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Разом з тим, ст.18 ЦК України передбачено здійснення захисту цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Останній вчиняється, як передбачено ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна на документах, що встановлюють заборгованість.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172.

Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КабінетуМіністрівУкраїнивід 29червня1999року,№1172 (зі змінами), на який міститься посилання в оскаржуваному написі, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

З огляду навикладене,до спірних правовідносинпідлягаєзастосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав,що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїйПостановіпо справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Однак, судом встановлено, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Хара Н.С. керувалася нечинним пунктом Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ 29.06.1999 року №1172.

Відповідно до пункту 1 Розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами"постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованостіпровадитьсяу безспірному порядку на підставівиконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису длястягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ).

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88ЗаконуУкраїни"Пронотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 березня 2019 року (справа № 137/1666/16-ц, провадження № 14-84цс19), в постанові від 15 січня 2020 року (справа № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19), в постанові від 02 липня 2019 року (справі № 916/3006/17, провадження №12-278гс18).

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

У частині третій статті 12 та частині першійстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На виконання ухвали суду відповідачем АТ "ПУМБ" та третьою особою приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. суду були надані наступні копії документів, які стягувач АТ "ПУМБ" надав приватному нотаріусу Хара Н.С., та на підставі яких вона вчиняла спірний виконавчий напис: 1) копія кредитного договору № № GP-4629111 від 12.06.2013 року; 2) копія виконавчого напису № 3590 від 08.05.2018 року; 3) копія заяви на вчинення виконавчого напису; 4) виписка з рахунку ОСОБА_1 .

Крім того, ухвалою суду від 25.03.2025 року від приватного нотаріуса Хари Н.С. витребувано до суду належним чином завірені копії документів та матеріалів з супровідним листом та їх описом, які були направлені їй та на підставі яких вона вчинила виконавчий напис № 3590 від 08.05.2018 року. Дану ухвалу нотаріус не отримала, однак суд направляв ухвалу на її офіційну адресу, але конверт повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній». Також, відповідно до відповіді Управління нотаріату діяльність приватного нотаріуса Хари Н.С. припинена з 15.03.2021 року, а документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса до Архіву не передані та перебувають у Хари Н.С.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясуваня якої витребувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Матеріали справи свідчать про те, що при зверненні до нотаріуса про вчинення виконавчого напису АТ "ПУМБ" до заяви були долучені не всі необхідні документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 був належним чином обізнаний про порушення ним грошового зобов`язання, та можливі наслідки неусунення вказаних порушень. При цьому, право боржника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення, що повинно підтверджуватися документами про вручення, або про неможливість вручення такого повідомлення у зв`язку з відмовою отримувача, або самовільною зміною його місця проживання.

Як вбачається з наданих до суду копій матеріалів виконавчого провадження та документів, наданих відповідачем, кредитний договір, який подавався нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був нотаріально посвідчений.

Отже, суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості за кредитнимдоговором №GP-4629111від 12.06.2013року урозмірі 31258,27гривень провадилось у безспірному порядку.

Суду відповідачем та приватним нотаріусом не надано належних доказів на підтвердження того, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник ОСОБА_1 мав безспірну заборгованість перед стягувачем АТ "ПУМБ", тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Отже, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус, по-перше: не перевірив наявність права вимоги у стягувача до боржника; по-друге: не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги про безспірність заборгованості; та втретє: вчинив виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідченим.

За такого, враховуючи вищевказане, ненадання відповідачем належних та допустимих доказів щодо спростування доводів позивача, визнання позову відповідачем, а також ненадходження на запити суду копії нотаріальної справи по вчиненню виконавчого напису, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заяви представника відповідача від 09.04.2025 року про визнання позову, в якій він просив стягнути з відповідача лише 50% судового збору, то вона підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тобто, виходячи з процесуальних обмежень, чітко передбачених у ч. 1 ст. 142 ЦПК України, з відповідача стягується лише 50% судового збору, виключно тоді, коли відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини другоїстатті 279 ЦПК Українирозгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання абочерез тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За змістом частин першої, третьоїстатті 217 ЦПК Україниу призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 25 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 травня 2025 року.

Тому, у відповідності до вимог ч. 3ст. 217 ЦПК Українислід вважати, що розгляд справи по суті розпочався 15 травня 2025 року, в зв`язку з чим заява представника відповідача про стягнення лише 50% судового збору підлягає задоволенню.

Таким чином, в силу ч.1 ст.133, ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в загальному в розмірі 908, 40 грн. (605, 60 грн. судовий збір (забезпечення позову) + 1211, 20 грн. судовий збір (звернення з позовом до суду) / 2), оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів".

Також, ухвалою суду від 25.03.2025 року було застосовано заходи забезпечення позову, а саме: зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП № 57965688, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяною Леонідівною, на підставі виконавчого документа - виконавчого напису № 3590 від 08.05.2018 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості у розмірі 31 258,27 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Зважаючи на те, що суд повністю задовольнив позовні вимоги та визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, то за таких обставин потреба в застосуванні заходів забезпечення позову відпала, а тому їх слід скасувати після набрання рішенням суду законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити повністюпозов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Визнати виконавчий напис № 3590 від 08.05.2018 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості за кредитним договором № GP-4629111 від 12.06.2013 року у розмірі 31 258,27 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ: 14282829) на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 40 (сорок) копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, кодкласифікації доходів бюджету: 22030106).

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані згідно з ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2025 року, після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко