Рішення № 128106879, 12.06.2025, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1462/25

381/2604/25

Заочне Рішення

Іменем України

12червня 2025року Фастівськийміськрайонний судКиївської областіу складіголовуючого суддіСамухи В.О.,за участюсекретаря судовогозасідання БеленчукЯ.В.,розглянувши увідкритому судовомузасідання впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

встановив:

14 травня 2025 року представниця позивача звернулася з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог стверджувала, що 27.06.2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 35750-06/2024.

Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальниці кредит у сумі 5 000,00 грн., а позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти, на умовах та у порядку, визначені договором. Договором визначено термін повернення відповідачкою кредиту та нарахованих процентів, однак у вказаний термін відповідачка кредитні кошти не повернула, проценти не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

21.10.2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 21102024, відповідно до якого позивач набув право вимоги заборгованості за кредитним договором № 35750-06/2024 від 27.06.2024. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором в сумі 23 775,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 10 000,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями; 8 775,00 грн. заборгованість по процентам.

На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як правонаступника.

Також, 23.04.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9477253.

Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальниці кредит у сумі 5 000,00 грн., а позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти, на умовах та у порядку, визначені договором. Договором визначено термін повернення відповідачкою кредиту та нарахованих процентів, однак у вказаний термін відповідачка кредитні кошти не повернула, проценти не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

28.11.2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28112023, відповідно до якого позивач набув право вимоги заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 9477253 від 23.04.2023. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором в сумі 17 747,84 грн., з яких: 3 941,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 13 306,84 грн. - заборгованість за відсотками; 500,00 грн. заборгованість за пенею.

На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як правонаступника.

З урахуванням викладеного, позивач, діючи через свого уповноваженого представника, просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 35750-06/2024 від 27.06.2024 року у сумі 23 775,00 грн., за договором про надання споживчого кредиту № 9477253 від 23.04.2023 року у сумі 17 747,84 грн., а також судові витрати в сумі 3 028,00 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2025 року відкрито провадження у спаві за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору, судове засідання призначено на 12 червня 2025 року на 12.00 (а. с. 62, 62 зворот).

В судове засіданн представниця позивача, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з`явилися, представниця позивача в прохальній частині позову просила провести розгляд справи без участі представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позовні вимоги підтримують, просила позов задовольнити, у випадку неявки відповідача не заперечувала проти ухвалення заочного рішення (а. с. 5).

З урахуванням того, що судом не визнавалась обов`язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представника позивача.

В судове засідання відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з`явилась, конверти з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою та позовною заявою з додатками повернулись без вручення із зазначенням працівником поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подала, що відповідно до ч. 1 ст.223ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 6 ст.128ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п. 2 ч . 7 ст.128ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п. 3 ч. 8 ст.128ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст.128ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Оскільки судом було відправлено повістки та копії ухвали про відкриття провадження з додатками, як на адресу реєстрації, так і на адресу, зазначену у позовній заяві, судом виконані всі можливі дії для сповіщення відповідачка, а її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

За згодою представниці позивача суд ухвалює рішення за парвилами заочногог розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ознайомившись зі змістом позову по суті спору та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Зокрема, судом встановлено, що 27.06.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 35750-06/2024, з додатком № 1, позичальницею також підписано паспорт споживчого кредиту (а. с. 6-11).

Вказаний договір та додаток підписані позичальницею з використанням електронного підпису.

За змістом пункту 1.1, 1.2, 1.4.1 договору, сума кредиту складає 5 000 гривень, строк кредитування 120 днів, денна процентна ставка 1,50 % у межах строку кредитування.

Обставини щодо надання (перерахування) грошових коштів відповідачці, як позичальниці, підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 10 квітня 2025 року (а. с. 12).

Відповідачка не заперечувала та, відповідно, не надала доказів на спростування обставин щодо укладення договору про надання фінансового кредиту, погодження умов договору та отримання грошових коштів в борг.

Відповідачкою не надано доказів щодо повного чи частково виконання зобов`язань щодо повергнення договору кредиту та плати відсотків за користування коштами.

21.10.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 21102024 (а. с. 13-15).

До матеріалів справи також долучено акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу та витяг з цього договору (а. с. 16-17).

Також, позивачем долучений розрахунок заборгованості за кредитом, згідно якому, заборгованість за тілом кредиту складає 5 000,00 гривень, заборгованість по відсоткам 8 775, 00 гривень і заборговангість за штрафними санкціями 10000 гривень (а. с. 18).

Далі, 23.04.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 9477253 (а. с. 22-27).

Вказаний договір та додаток підписані позичальницею з використанням електронного підпису.

Згідно пунктів 1.2 1.3.2 договору сума кредиту становить 5 000 гривень, кредит надається загальним строком на 105 днів і складається з пільгового та поточного періодів.

Згідно пункту 1.5.1 комісія за надання кредиту становить 500,00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно пунктів 1.5.2, 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1125,00 гривень, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 13 500,00 гривень, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 % від фактичного залишку кредиту за кожень день користування кредитом протягом поточного періоду.

28 листопада 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» укладено договір факторингу № 28112023 (а. с. 35-37).

До матеріалів справи також долучено акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу та витяг з цього договору (а. с. 38-39).

Також, позивачем долучений розрахунок заборгованості за кредитом, згідно якому, заборгованість за тілом кредиту складає 3 941,00 гривень, заборгованість по відсоткам 13 306,84 гривні (а. с. 32-33).

На підтвердження факту перерахування грошових коштів у сумі 5 000 гривень позивач надав копію платіжного доручення № 98823535 від 23 квітня 2023 року (а. с. 30).

З урахуванням встановлених обставин справи, суду необхідно відповісти на наступні питання: 1. Чи були укладеними договори між фінансовими установами, як кредиторами та відповідачем, як позичальником, 2. Чи були надані відповідачу грошові кошти в борг, чи допустив відповідач неналежне виконання зобов`язань за цими договорами та чи виникла заборгованість, якщо заборгованість виникла, то який її розмір, 3. Чи перейшло право вимоги до позивача, як нового кредитора, за наведеними вище кредитними договорами.

Відповідаючи на перше питання щодо того, чи були укладеними кредитні договори, суд виходить з наступного.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносин сторін урегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакціях, чинних на дату укладення договору).

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникненняцивільних правта обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписівчастини 1статті 10Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Проелектронні документита електроннийдокументообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписівчастини 1статті 638ЦК України,договір єукладеним,якщо сторонидосягли згодиз усіхістотних умовдоговору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договорів у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочинів та відсутності в суду даних про їхню нікчемність, суд приходить до висновку, що кредитні договори були укладені з первісними кредиторами та відповідачем, як позичальником та, відповідно, є регуляторами правовідносин сторін спору.

Далі, для вирішення спору по суті, суд повинен відповісти на наступні питання, чи надавалися за укладеними договорами відповідачу, як позичальнику, грошові кошти в борг, якщо так, то в якій сумі та чи допустив відповідач порушення умов зобов`язання щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків.

Для підтвердження обставин щодо надання грошових коштів в строкове платне користування за договором про надання фінансового кредиту № 35750-06/2024, позивачем надано лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. № 3466_250410153038 від 10 січня 2025 року, який підтверджується перерахування грошових коштів на карту № НОМЕР_1 (номер цієї карки вказаний, як номер картки відповідача у договорі) у сумі 5 000 гривень, транзакція здійснена 27 червня 2024 року (а. с. 12).

Отже, за відсутності заперечень відповідачки щодо отримання грошових коштів в борг за цим договором, суд вважає дводенними обставини щодо передачі відачці, як позичальниці зазначеної суми коштів.

Згідно релевантної правової позиції, висловленої в Постанові Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року по справі № 359/739/24, лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» є належним підтвердження факту отримання коштів позичальником, якщо останній, будучи належним чином обізнаним про розгляд справи в суді, не надав заперечень і спростувань щодо обставин отримання грошових коштів в борг.

При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів повного чи часткового погашення боргу за договором № 35750-06/2024.

Аналізуючи наявність правових підстав для стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 35750-06/2024, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за цим договором підлягають частковому задоволенню, а обставини надання відповідачу, як позичальнику грошових коштів в борг у сумі 5 000 гривень підтверджені належними та допустимими доказами.

Також, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у сумі 5 000 гривень.

Далі, суд вважає, що існують достатні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами, однак розмір процентів, визначених позивачем, є завищеним.

Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповненостаттю 8Закону України«Про споживчекредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих таПерехідних положеньЗакону «Проспоживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу Іцього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, оскільки договір про надання фінансового кредиту № 36750-06/2024 від 27 червня 2024 року укладено після 24 грудня 2023 року, то положення пункту 17 Прикінцевих таПерехідних положеньЗакону «Проспоживче кредитування» на ці правовідносини не поширюються, а проценти за користування кредитом не можуть бути нарахованими у розмірі більшому, ніж денна процента ставка, визначена в статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», тобто у розмірі більшому ніж 1 % щоденно.

Релевантна правова позиція про непоширення на кредитні договори, що укладені після 24 грудня 2023 року, положень щодо перехідного періоду, встановленого у пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», висловлена в Постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року по справі № 345/6160/24.

Тому, проценти за користування кредитом нараховуються за максимальним розміром денної процентної ставки 1 % щоденно.

Згідно наданого позивачем розрахунку, проценти нараховувались за період часу з 27 червня 2024 року до 21 жовтня 2024 року, період нарахування 117 днів (а. с. 18-18, зворот).

Отже, розмір заборгованості за процентами становить 5 850 гривень (5 000 гривень х 1 % х 117 днів).

Далі, суд не погоджується з правомірністю нарахування позивачем 10 000 гривень, як суми заборгованості по штрафним санкціям.

Зокрема, суд констатує, що можливість нарахування штрафу у розмірі 200 % відсотків від одержаної клієнтом в борг суми передбачена пунктом 5.3 договору про надання фінансового кредиту № 35750-06/2024.

Разом із тим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного,надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу,пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Станом на дату укладення кредитного договору, як і станом на дату подання позову, дія воєнного стану не припинена, а отже виключається можливість нарахування і стягнення штрафу за прострочення зобов`язання, що виникло з договору про надання кредиту.

Отже, відсутні правові підстави для стягнення заборгованості по штрафним санкціям у сумі 10 000 гривень.

Відтак, доведений розмір заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 35750-06/2024 становить 10 850 гривень і включає: 5 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 5 850 гривень заборгованість за процентами.

Далі, аналізуючи підстави для переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 35750-06/2024, суд виходить з наступного.

Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що договір є підставою для виникнення прав та обов`язків, правомірність договору, як двостороннього правочину презюмується, а заміна сторони договору може бути здійснена внаслідок відступлення права вимоги, в тому числі під час укладення договору факторингу.

Отже, укладений між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» договір факторингу № 21102024 є достатньою піставою для перходу прав кредитора до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором № 35750-06/2024.

З урахування встановлених обставин справи та наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як до нового кредитора, перейшли права та обов`язки у зобов`язанні, що існує в межах кредитного договору № 35750-06/2024 і позивач має достатні підстави для стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором.

Далі, аналізуючи наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 9477253 від 23 квітня 2023 року, суд виходить з наступного.

Так, суд констатує, що факт надання відповідачці грошових коштів в борг у сумі 5000 гривень підтверджується платіжним дорученням № 98823535 від 23 квітня 2023 року (а. с. 30).

Відповідачка не спростувала обставин щодо отримання грошових коштів в борг за цим договором.

Позивач зазначає про часткове погашення заборгованості за тілом кредиту і суду відсутні сумніви щодо існуапвння цих обставин.

Тому, за відсутності заперечень відповідачки щодо частково погашення заборгованості за тілом кредиту і ненадання нею іншого розрахунку заборгованості за тілом кредиту, суд вважає, що існують достатні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 3 941 гривня.

Далі, строк користування коштами згідно договору становить 105 днів, з правом прологнації згідно пункту 2.3 договору.

Позивач наполягає на тому, що відповідачкою було дотримано цих умов та застосовано пролонгацію строку користування коштами.

Доказів супротивного судом не здобуто.

Тому, суд погоджується з розрахуном заборгованості за процентами за користування кредитом, враховуючи період пролонгації та зауважує, що відповідних розрахунок відповідачкою не спростовано та іншого розрахунку не надано.

Отже, заборгованість за процентами складає 13 306,84 гривні.

Далі, суд, враховуючи статті 202, 204 ЦК України та приписи пункту 1.5.2 договору вважає правомірним нарахування комісії за надання кредиту у сумі 500 гривень та, за відсутності доказів сплати цієї суми, вважає за можливе стягнути ці кошти з відповідачки, як позичальниці.

Далі, Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що договір є підставою для виникнення прав та обов`язків, правомірність договору, як двостороннього правочину презюмується, а заміна сторони договору може бути здійснена внаслідок відступлення права вимоги, в тому числі під час укладення договору факторингу.

Отже, укладений договір факторингу № 28112023 від 23 листопада 2023 року є достатньою підставою для переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги щодо погашення заборгованості відповідачкою, як позичальницею.

Таким чином, за кредитним договором № 9477253 підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 17 747,84 гривні, що включає: 3 941 гривню заборгованість за тілом кредиту, 13 306,84 гривень заборгованість за процентами, 500 гривень - заборгованість за комісією.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки понесенні позивачем судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені на 68 % від первинно заявлених, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 2 059,04 гривні, як компенсація сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 35750-06/2024 від 27 червня 2024 року у сумі 10 850 гривень, що включає: 5 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 5 850 гривень заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит № 9477253 від 23 квітня 2023 року у сумі 17 747,84 гривні, що включає: 3 941 гривню заборгованість за тілом кредиту, 13 306,84 гривень заборгованість за процентами, 500 гривень - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2 059,04 гривні, як компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.