Ухвала суду № 128106878, 09.06.2025, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кс/381/684/25

381/3123/25

У Х В А Л А

про арешт тимчасово вилученого майна

09 червня 2025 року м. Фастів Київської області

Слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12025111310000826, відомості про яке внесено 03.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-

в с т а н о в и в :

Клопотання надійшло до суду 05.06.2025 та відповідає вимогам ст.171 КПК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до ЧЧ Фастівського РУП ГУНП в Київській області надійшов рапорт оперуповноваженого 2-го відділу УПК в Київській області ДКП НП України про те, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на виявлення та припинення фактів незаконного обігу вогнепальної зброї та боєприпасів, оперативним шляхом встановлено, що гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може здійснювати незаконне зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів до неї за місцем свого проживання.

Під час виконання доручення слідчого, оперуповноваженим 2-го відділу управління протидії кіберзлочинам в Київській області ДКП НП України встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 де фактично проживає громадянин ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було переміщено та де на даний час зберігається вогнепальна зброя та боєприпаси до неї.

У органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно, яке визнано речовими доказами, що і стало підставою для звернення до слідчого судді з даним клопотанням.

В клопотанні прокурор просить накласти арешт на вилучене у ході обшуку майно, а саме: мобільний телефонSamsunggalaxynote20imei НОМЕР_1 та мобільнийтелефон cubatkingkong,що поміщенідо с/пCRI1191500;ноутбук dellxps159570із заряднимпристроєм,поміщені дос/пPSP4197146;магазин доавтомата змаркуванням (4)17та набоями калібру5.45у кількості30шт.,що поміщенідо с/пFPS5011675, які належить ОСОБА_4 з метою збереження речових доказів та з метою подальшого проведення експертного дослідження вилученого майна.

Прокурор у судовому засіданні вимоги клопотання підтримав, просив накласти арешт на вилучене майно з метою збереження речових доказів.

Власник майна ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні категорично заперечували щодо накладення арешту на вилучене майно, подали до суду матеріали, що характеризують власника майна, який є військовослужбовцем та на день проведення обшуку перебував у відпустці, що документально підтверджено, а також надали відповідні пояснення в обґрунтування заперечувальної позиції.

Відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Слідчий суддя, вислухавши позиції учасників судового провадження, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

Відповідно дост.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно із ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів.

Частина 3 статті 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно із ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.170 КК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111310000826, відомості про яке внесено 03.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно допротоколу обшукувід 04.06.2025 у період часу з 07 год 03 хв по 09 год 04 хв за адресою: АДРЕСА_1 , дефактично проживає ОСОБА_4 виявлено тавилучено мобільний телефон Samsung galaxy note20 imei НОМЕР_1 та мобільний телефон cubat kingkong, що поміщені до с/п CRI 1191500; ноутбук dell xps 159570 із зарядним пристроєм, поміщені до с/п PSP 4197146 ; магазин до автомата з маркуванням (4) 17 та набоями калібру 5.45 у кількості 30 шт., що поміщені до с/п FPS5011675.

Постановою старшого слідчого ВРЗЖЗО СВ Фастівського РУР ОСОБА_6 від 04.06.2025 року вищезазначені речі: мобільний телефонSamsunggalaxynote20imei НОМЕР_1 та мобільнийтелефон cubatkingkong,що поміщенідо с/пCRI1191500;ноутбук dellxps159570із заряднимпристроєм,поміщені дос/пPSP4197146;магазин доавтомата змаркуванням (4)17та набоями калібру5.45у кількості30шт.,що поміщенідо с/пFPS5011675 визнано речовими доказами в порядку ст. 98 КПК України

Власником вилученого майна є ОСОБА_4 .

Частиною 1 ст. 263 КК Украни передбачена кримінальна відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Обґрунтовуючи підставу для арешту, прокурор у клопотанні посилався на те, що вилучені предмети та речі, які є тимчасово вилученим майном, мають значення для встановлення істини по даному кримінальному провадженню, можуть бути доказами під час досудового розслідування та судового розгляду, а тому, на думку слідчого судді, наявні достатні підстави вважати, що існує можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Як стверджує сторона захисту, ОСОБА_4 згідно витягу з наказу №59 від 27.05.2025 перебуває у відпустці з 28.05.2025 по 13.06.2025 та вибув з пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 .

Крім цього, згідно листа військової частини НОМЕР_2 від 04.06.2025, молодшому лейтенанту ОСОБА_4 дійсно було видано вогнепальну зброю автомат АКС-74 в комплекті з 4 магазинами та набоями калібру 5,45 мм в кількості -120 штук.

Станом на 04.06.2025 ОСОБА_4 здав на зберігання в КЗЗ 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 табельну вогнепальну зброю автомат АКС-74 в комплекті з 3 магазинами та набоями калібру 5,45 мм в кількості -90 штук.

При цьому, слідчий суддя враховує, що для проведення стороною обвинувачення необхідних слідчий дій, в тому числі для проведення судових експертиз, необхідно забезпечити збереження мобільних телефонів, ноутбука в тому стані, в якому вони були на момент виявлення та фіксації кримінального правопорушення. Не накладення арешту може призвести до того, що власник, користувач майна або треті особи будуть мати можливість приховування,пошкодження,псування,знищення,або відчуження вказаного речового доказу, а також можливість знищити слідову інформацію, яка має значення для повного з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення.

Згідно з приписами ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З вищенаведеного вбачається достатність підстав вважати, що вилучені 04.06.2025 під час обшуку речі, відповідають критеріям, зазначениму ст. 98 КПК України.

Вирішуючи питання про дотримання справедливого балансу між правом особи на мирне володіння своїм майном та інтересами суспільства під час розгляду питання про арешт майна, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, арешт майна в рамках судового розгляду справи зазвичай стосується контролю за використанням майна. Таке втручання повинно бути законним, відповідати загальним інтересам і бути пропорційним, тобто воно повинно досягати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів спільноти та вимогами захисту основних прав особи. Хоч будь-який арешт і тягне за собою завдання шкоди, фактично завдана шкода не повинна бути більшою, ніж неминуча, а між захистом права власності та вимогами загальних інтересів слід досягати «справедливої рівноваги».

Врахувавши правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна на даному етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження, а тому клопотання прокурора слід задовольнити.

Частина 4 ст. 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).

Слідчий суддя прийшов до висновку, що необхідно накласти арешт на вилучені предмети саме шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, з метою запобігання можливості приховати та відчужити зазначене майно, оскільки такі ризики не є вочевидь необґрунтованими.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника майна, то слідчий суддя вважає, що такі обмеження не будуть занадто обтяжливими для нього з огляду на обставини справи.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

А тому, зважаючи на вищенаведене та з урахуванням того, що майно, на яке просять накласти арешт прокурор, само по собі та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, тому суд вважає обґрунтованим покликання на виниклу необхідність у накладенні арешту на майно, та вважає, що таке клопотання слід задовольнити.

Слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити, що накладення арешту на вилучене майно не є припиненням права власності на нього або невідворотнім позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, однак такий захід є тимчасовим.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт шляхом встановлення заборони на користування, відчуження та розпорядження на: мобільний телефон Samsung galaxy note20 imei НОМЕР_1 та мобільний телефон cubat kingkong, що поміщені до с/п CRI 1191500; ноутбук dell xps 159570 із зарядним пристроєм, поміщені до с/п PSP 4197146 ; магазин до автомата з маркуванням (4) 17 та набоями калібру 5.45 у кількості 30 шт., що поміщені до с/п FPS5011675, що було вилучено 04.06.2025 у період часу з 07 год 03 хв по 09 год 04 хв за адресою: АДРЕСА_1 в ході проведення невідкладного обшуку та що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні №12025111310000826 від 03.06.2025.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1