Ухвала суду № 128102118, 13.06.2025, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження № 2/484/1481/25

Справа № 484/3242/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2025 суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Шикеря І.А., розглянувши заяву адвоката Нижника Гліба Ігоровича, в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

До Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Одночасно із позовом представником позивача адвокатом Нижником Г.І. подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, у тому числі державним реєстраторам та нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступного майна:

- 1/4 частини земельної ділянки кадастровий номер: 4825482600:03:000:06752, площею 32,0094 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 615271248254, яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16.12.2016, номер відомостей про речове право: 18080128;

- 1/4 частини земельної ділянки кадастровий номер: 4825482600:03:000:06752, площею 32,0094 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 615271248254, яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , на підставі ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.09.2023, у справі № 484/4053/23, номер відомостей про речове право: 51928554;

- житлового будинку, реєстаційний номер майна: 17884160, площею 43,2 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , на праві приватної власності.

Заява мотивована тим, що, в інтересах позивача ОСОБА_1 , він звернувся до суду із зазначеним позовом. Предметом розгляду справи є борг, в сумі сумі 7791562 грн. Вартість усього належного відповідачці майна становить 1164452,20 грн. Таким чином, беручи до уваги, що вартості належного відповідачці нерухомого майна недостатньо для для виконання рішення суду, у разі задоволення позову, тому з метою уникнення можливих недобросовісних дій з боку відповідача в майбутньому і під час розгляду справи, адвокат вважав, що є необхідність в забезпеченні позову шляхом накладення заборони на відчуження належного відповідачці ОСОБА_2 нерухомого майна.

Дослідивши подану заяву та додані до неї докази, приходжу до наступного висновку.

Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом статті 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Як роз`яснив Верховний Суд України у пунктах 4, 10 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.

Пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні КонституційногоС уду України від 31 травня 2011 у справі№ 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 ЦПК України: з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цьогорішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У заяві про забезпечення позову заявник просить забезпечити позов шляхом заборони відчуження належного ОСОБА_2 нерухомого майна.

У разі, якщо до закінчення розгляду даної справи спірні земельні ділянки будуть відчужені, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Водночас, вжиття заходів забезпечення позову не призведе до порушення принципу співмірності забезпечення позову щодо предмету спору, оскільки ці заходи спрямовані виключно на збереження вже існуючих обставин спірних правовідносин та не накладають обтяжливих обов`язків на відповідача та третіх осіб.

При цьому, обраний представником позивача вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежуватиметься лише вчинення певних дій.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про правомірність застосування заходу забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 258-260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Нижника Гліба Ігоровича, в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, у тому числі державним реєстраторам та нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступного майна:

- 1/4 частини земельної ділянки кадастровий номер: 4825482600:03:000:06752, площею 32,0094 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 615271248254, яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16.12.2016, номер відомостей про речове право: 18080128;

- 1/4 частини земельної ділянки кадастровий номер: 4825482600:03:000:06752, площею 32,0094 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 615271248254, яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , на підставі ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.09.2023, у справі № 484/4053/23, номер відомостей про речове право: 51928554;

- житлового будинку, реєстаційний номер майна: 17884160, площею 43,2 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , на праві приватної власності.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Дані про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Дані про боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Повний текст судового рішення складено 13.06.2025.

Суддя: І.А.ШИКЕРЯ