Рішення № 128100084, 09.06.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/8156/25

Провадження № 2/127/1469/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №А348СТ155101194526 від 20 жовтня 2021 року в розмірі 164796,86 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 20 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 , будучи клієнтом банку, уклала з банком кредитний договір № А348СТ155101194526 щодо надання кредиту в розмірі 70000, 00 грн, строком на 60 місяців, тобто до 20 жовтня 2026 року, зі сплатою процентів у розмірі 75 % щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Даний кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту. Товариство виконало свої зобов`язання за договором кредиту та надало позичальнику грошові кошти у погодженому розмірі. Однак, відповідач порушила зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 14 березня 2025 року становить 164796,86 грн, з яких: 69969,64 грн заборгованість за тілом кредиту; 94827,22 грн заборгованість за процентами. З огляду на викладене вище, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № А348СТ155101194526 від 20 жовтня 2021 року в розмірі 164796,86 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422, 40 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2025 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін та з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач правом подання відзиву не скористалася.

Представник позивача АТ «А- Банк» у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, проте в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності представника АТ «А-Банк».

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечувала факт укладення договору та отримання коштів, пояснила, що не мала фінансової можливості сплачувати кредит у зв`язку із сімейними обставинами.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.

Судом установлено, що 20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом банку, уклала з позивачем кредитний договір Заяву про надання послуги «Швидка готівка» №А348СТ155101194526, згідно умов якої, на підставі особистого волевиявлення, просила АТ «А-Банк» надати їй кредит на таких умовах: вид кредиту послуга «Швидка готівка»; тип строковий кредит; мета отримання кредиту придбання товару/ здійснення платежу / оплата послуг; сума кредиту 70000,00 грн; строк кредиту 60 місяці, з 20 жовтня 2021 року по 20 жовтня 2026 року включно; процентна ставка (фіксована) 75 % на рік; розмір щомісячного платежу 4551,19 грн; комісія за надання фінансового інструменту 0,00 грн; загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій (загальна вартість кредиту) становить 273071,60 грн (зворотній бік а.с.9-10).

Підписанням цієї заяви, за допомогою електронного цифрового підпису, ОСОБА_1 , підтвердила та погодилася, що, зокрема, до укладання цієї угоди ознайомилася з актуальними умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщенні за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладення цієї угоди ознайомлена з інформацією, яка розміщується на веб-сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua; ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір. Відповідач отримала їх примірники, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (п.18 заяви).

Невід`ємною частиною договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка містить узгоджений сторонами графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту і орієнтованої реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх сукупних послуг, які є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору. Розподіл частково внесених коштів на погашення кредиту проводиться в частоту погашення 20 числа.

Відповідач ознайомилася та підписала Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», пунктом 6 якого визначено, що в разі наявності заборгованості у клієнта із сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, банк має право достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку заборгованості, що виникла при користуванні клієнтом послугою «Швидка готівка».

Отже, сторони погодили умови, порядок виконання зобов`язання, визначили розмір процентів за користування коштами та досягли згоди з усіх істотних умов угоди про надання споживчого кредиту №А348СТ155101194526 від 20 жовтня 2021 року.

Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у погодженому розмірі. Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 70000,00 грн на виконання умов даного договору підтверджується копією меморіального ордеру №ТR.19595963.27361.1800 від 20 жовтня 2021 року (а.с.12).

При цьому, як вбачається із виписки по кредиту відповідач отримала та з 20 жовтня 2021 користується наданими кредитними коштами (зворотній бік а.с.12-14). Не заперечує цих обставин і відповідач.

В той же час, відповідач тривалий час не здійснювала своєчасних платежів для погашення суми заборгованості за кредитом та відсотками. Згідно наданого банком розрахунку та виписки заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 14 березня 2025 року становить 164796, 86 грн, з яких: 69969,64 грн тіло кредиту, 94827, 22 грн - заборгованість по відсоткам (а.с.11).

Позивач просить стягнути заборгованість за цим кредитним договором в сумі 164796, 86 грн, в тому числі достроково повернути частину кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються норми законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).

За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом про захист прав споживачів порядок.

Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону про захист прав споживачів у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбаченого зазначеним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а суд немає підстав для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Як слідує з умов договору, укладеного між сторонами справи, кредит є споживчим, оскільки наданий на придбання товарів.

Відтак, кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за цим кредитним договором, мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Звертаючись до суду із цим позовом АТ «А-Банк» посилався на те, що відповідач прострочила виконання зобов`язання за черговими платежами.

Як слідує з умов договору, сторонами погоджено строк кредитування та графік платежів до 20 жовтня 2026 року, який ще не сплинув.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).

Однак, звертаючись до суду із цим позовом, АТ «А-Банк» не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.

Отже, враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вручення вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», то суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 не виник обов`язок дострокового повернення суми грошових коштів за кредитним договором №А348СТ155101194526 від 20 жовтня 2021 року, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредитів та така була отримана відповідачем.

З огляду на викладене відсутні підстави для дострокового стягнення коштів за договором, укладеним сторонами в справі.

Разом з тим, виходячи із розрахунку заборгованості та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка містить графік внесення щомісячних платежів, зважаючи на наявність у відповідача станом на 14 березня 2025 року простроченої заборгованості, а саме: 19004, 01 грн заборгованість за тілом кредиту (за період з 20 жовтня 2021 року дати видачі кредиту по 14 березня 2025 року дати звернення до суду із даним позовом), 94827,22 грн заборгованість за процентами, та враховуючи приписи ст. 530, 610 ЦК України, в цій частині позов підлягає до задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача 1673,24 грн судового збору (пропорційно розміру задоволених вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Законів України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «АкцентБанк» (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором від 20 жовтня 2021 року в розмірі 113 831,23 грн (сто тринадцять тисяч вісімсот тридцять одну гривню 23 коп), з яких: 19 004,01 грн заборгованість за тілом кредиту, 94827,22 грн заборгованість за процентами, а також 1673,24 грн судового збору.

У решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання заадресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 13.06.2025.

Суддя: