Рішення № 128092851, 12.06.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1125/25

Провадження № 2/161/1520/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді ЧернякаВ.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.10.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 укладено Договір № 477202-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (сума кредиту 10 000 грн.).

У зв`язку з неналежним виконанням взятих зобов`язань за договором у останньої станом на 03.12.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 43436,38 грн.

З наведених мотивів та підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у зазначеному розмірі, а також суму судових витрат у справі.

Ухвалою суду від 05.02.2025 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

31.03.2025 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому ОСОБА_3 заперечує проти задоволення позову. Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні докази отримання нею кредитних коштів. Зазначає про відсутність належних доказів на обґрунтування розрахунку заборгованості. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснено поза межами строку кредитування.

Ухвалою суду від 01.04.2025 року судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів (інформації про зарахування коштів та виписки з рахунку відповідача).

04.04.2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача спростовує твердження відповідача. Сторона позивача вказує, що для укладання кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. у Договорі оферти первісним кредитором було чітко визначено, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Саме відповідач ініціював укладення такого договору, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора. Сторони погодили усі істотні умови договору. Нарахування відсотків здійснено вірно, оскільки припиняється у день фактичного повернення коштів, незалежно від закінчення строку дії договору. Зауважує, що ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувала та не просить стягнути з відповідача жодну пеню чи штрафи.

02.06.2025 року на адресу суду надійшла відповідь АТ КБ «Приватбанк» на ухвалу суду про витребування доказів.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.10.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 укладено Договір № 477202-КС-001, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 10000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом (2,00000000 %, згідно п. 1 договору), строком на 24 тижні до 22.03.2024 року(а.с.18-34). Вказаний договір укладений в електронній формі.

З відомостей УДМС України у Волинській області вбачається, що прізвище відповідача змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (а.с.56).

Суд зазначає, що у відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що Інформаційно-комунікаційною системою позивача було згенеровано типову форму кредитного договору, згенеровано Оферту, що містила усі істотні умови та направлено Позичальнику у Особистий електронний кабінет.

06.10.2023 року ОСОБА_2 , прийняла пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 477202-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-6708, (направленого позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.

З відповіді АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_6 емітовано карту № НОМЕР_2 . Виписка по рахунку № НОМЕР_2 містить відомості про зарахування на карту суми коштів у розмірі 10000 грн. 06.10.2023 року.

Вказане спростовує твердження відповідача щодо неотримання коштів та відсутності факту укладення договору.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Відповідачем не надано суду відомостей на підтвердження доводів не підписання ним договору позики чи заволодіння його персональними даними іншими особами (звернення до правоохоронних органів тощо), тобто доказів вчинення шахрайських дій відносно персональних даних відповідача матеріали справи не містять. Також даний договір є чітким і зрозумілим, оскільки відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт кредитора та подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, зазначила свої персональні дані, в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримала грошові кошти у загальному розмір 10 000,00 грн., пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з позивачем та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В порушення умов договору відповідач не виконувала належним чином взяті на себе боргові зобов`язання, доказів іншого матеріали справи не містять.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 03.12.2025 року заборгованість по кредиту становить 43436,38 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000 грн., суми прострочених платежів по процентах 31936,38 грн., суми прострочених платежів за комісією 1500 грн. (а.с. 12-15).

Позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу є обґрунтованими, відтак, заборгованість у розмірі 10 000 грн. належить стягнути з ОСОБА_6 .

Комісія за надання кредиту передбачена п. 2.5 Кредитного договору №№ 477202-КС-001 від 06.10.2023 року.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема за надання кредиту.

З Кредитного договору вбачається, що кредитором встановлена одноразова комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування, відповідач, підписуючи кредитний договір, погодилась з цією умовою договору, а тому виходячи із положень чинного законодавства та існуючої судової практики Верховного Суду, вимоги позову в частині стягнення заборгованості за комісією є підставними та підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору Стандартна процентна ставка в день становить 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка в день становить 1,115288411, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно з п. 3.2. Кредитного договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються заставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче.

Згідно з п. 3.2.1. Кредитного договору у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору.

Згідно з п. 3.2.2. Кредитного договору сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору.

При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.

Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили орієнтований графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка.

Встановлений цим пунктом Кредитного договору графік платежів який передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.

У Договорі визначено строк кредиту - 24 тижні (дата видачі кредиту: 06.10.2023 року, дата повернення кредиту 22.03.2024 року, термін дії Договору до 22.03.2024 року).

З матеріалів справи вбачається, що, відповідач не звертався до кредитора за пропозицією про продовження строку кредитування, додаткова угода не укладалась, а отже строк кредитування не змінювався і становить 24 тижні (згідно п. 2.3 договору).

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

Відтак, кредитор вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування.

Позивачем не обґрунтовано та судом не встановлено, наявності умов для застосування базової процентної ставки в розмірі 2 % в день, а тому, суд вважає, що в даному випадку має бути застосована визначена Договором позики процента ставка в розмірі 1,15288411 %.

Здійснивши відповідний розрахунок, суд установив, що сума процентів за Кредитним договором становить 19368,45 гривень (10 000 грн. (тіло кредиту) х 1,15288411 % (процентна ставка) х 168 днів (строк кредитування). Такий розмір процентів відповідає і узгоджується з графіком розрахунків та орієнтовною сукупною вартістю кредиту, які містяться в додатку №1 до Кредитного договору.

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно ( п. 2.3 Кредитного договору).

Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У спірних правовідносинах суд ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (п.п. 115-116, 128):

«Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставістатті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Дослідивши відповідні умови Кредитного договору, суд вважає, що, передбачаючи можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, сторони не мали на увазі встановлення такого нарахування як міри відповідальності згідно зі ст. 625 ЦК України, а визначили його саме як плату за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»), що законом не передбачено.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Бізнес Позика» 30868,45 грн. заборгованості за Кредитним договором, з яких 10000 грн. тіло кредиту, 19368,45 грн. - проценти за користування кредитом, 1500 грн. - комісії.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 1721,50 грн. (2422,40 грн. х 30868,45 грн. / 43436,38 грн.) судового збору.

На підставі ст.ст. 509,526,527,530,1048,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,77,81,141,247,259,263-268, 280, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовзадовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 477202-КС-001 від 06.10.2023 року у розмірі 30868 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 45 коп.

Стягнути зОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1721 (одна тисяча сімсот двадцять одна) грн. 50 коп.

В задоволені решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф.411; ЄДРПОУ 41084239).

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення суду складено 12 червня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк