Рішення № 128090046, 05.06.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/918/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 червня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Шумило Н.Б.

за участю секретаря судового засідання Дуб В.І.

прокурора - Малик Ю.Л.

представників позивача - Дементьєвої С.М., Гудими В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом Заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

Заступник керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (змінена назва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону) в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Мукачево, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить витребувати земельну ділянку площею 0,103 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0023, в с.Оноківці Ужгородського району, яка входить до складу військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), на користь держави в особі Міністерства оборони України з володіння ОСОБА_1 , шляхом її повернення.

В обґрунтування позову зазначено, що на обліку КЕВ м. Мукачеве знаходиться земельна ділянка загальною площею 7,72 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), військове містечко № НОМЕР_1 , право постійного користування якою посвідчується державним актом серії Б № 029097 від 1979 року. Ця земельна ділянка була надана на підставі рішення Ужгородського обласного виконавчого комітету Закарпатської області від 18.06.1958 №025.

Згідно акту інвентаризації земель Міністерства оборони України від 22.02.1993, комісією складено цей акт про те, що згідно розпорядження районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 22.02.1993 №75 проведена інвентаризація земель військового містечка № НОМЕР_1 Ужгородського району та на час проведення інвентаризації за цільовим призначенням, як землі оборони використовуються 7,7 га.

Розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації від 18.10.2019 №277 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» надано дозвіл КЕВ м. Мукачеве на розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 7,72 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Оноківської сільської ради.

Проте, при погодженні меж вказаної земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7) в натурі (на місцевості) було виявлено, що на частину цієї земельної ділянки загальною площею близько 6,0 га, на підставі рішень Оноківської сільської ради, без будь-яких погоджень з Міністерством оборони України, виготовлено документи про передачу у приватну власність громадян.

У подальшому, відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту-земельної ділянки від 17.09.2021 № 770-ДК/771/АП/09/01/-21, складеного за результатом проведеної Головним Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області планової перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель оборони, зокрема земельної ділянки (об`єкта перевірки), яка розташована по АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), встановлено, що низка земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка за кадастровим номером 2124884800:10:010:0023 (площа 0,103 га), мають перетин ліній із земельною ділянкою площею 7,72 га, яка належить КЕВ м.Мукачеве на праві постійного користування землею серії Б № 029097 від 1979 року, тобто накладаються на землі оборони, та передані у приватну власність на підставі рішень Оноківської сільської ради всупереч встановленій процедурі та цільовому призначенню цих земель.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 17.09.2021 № 770-ДК/771/АП/09/01/-21 надійшов до Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону 04.10.2021.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка для індивідуального садівництва площею 0,103 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0023 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі витягу з рішення Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 05.11.2021 №805-X-VIII.

Водночас, Оноківська сільська рада не є органом, уповноваженим розпоряджатися землями оборони, а Міністерство оборони України рішення про надання згоди про надання у приватну власність частини земельної ділянки загальною площею 7,72 га, яка розташована за адресою: військове містечко № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7) ніколи не приймало, не знало про фактичне виділення частини цієї земельної ділянки площею 0,103 га в окрему земельну ділянку кадастровий номер 2124884800:10:010:0023 та її подальшу незаконну передачу у приватну власність фізичній особі.

МОУ, як орган управлінням майном, а також КЕВ м. Мукачево, в користуванні якого знаходиться спірна земельна ділянка, згоди на припинення права постійного користування нею та її вилучення не надавали.

Таким чином, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 17.09.2021 № 770-ДК/771/АП/09/01/-21 підтверджено, що рішеннями 3 сесії 23 скликання Оноківської сільської ради від 16.10.1998 «Про вилучення земельних ділянок» та З сесії 23 скликання Ужгородської районної ради народних депутатів від 25.09.1998 «Про зміну площі землекористування Ужгородського держлісгоспу та територій сільських рад», всупереч вимогам законодавства чинного на момент прийняття відповідних рішень, вилучено за клопотанням Ужгородського держлісгоспу із земель оборони загальною площею 7,72 га земельну ділянку площею 6,0 га з подальшою передачею у приватну та комунальну власність земельних ділянок за вказаними в акті кадастровими номерами загальною площею 4,0079 га (відомості Публічної кадастрової карти), без врахування відповідних норм законодавства.

Вказано, що оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, усупереч волі держави в особі уповноважених органів - Міністерства оборони України та КЕВ м. Мукачеве, а відповідач отримала її з порушенням установленого законом порядку та інтересів держави, земельна ділянка площею 0,103 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0023, в с. Оноківці Ужгородського району, яка входить до складу військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), підлягає витребуванню з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Мукачеве.

Процесуальні дії по справі, заяви та позиція сторін

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.02.2023 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі за вказаним позовом, призначено підготовче судове засідання, про що повідомлено учасників справи (т.1, а.с. 109-110).

20 лютого 2023 року до суду від представника Міністерства оборони України Гудими В`ячеслава Орестовича електронними засобами зв`язку із приміткою «Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.02.2023» надійшло клопотання про проведення судового засідання по справі №308/918/23 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.02.2023 у задоволенні вказаного клопотання представника Міністерства оборони України Гудими В`ячеслава Орестовича, - відмовлено.

27 лютого 2023 року до суду від представника Міністерства оборони України Гудими В`ячеслава Орестовича електронними засобами зв`язку із приміткою «Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.02.2023» надійшло клопотання про проведення судового засідання по справі №308/918/23 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 08.03.2023заяву представникаМіністерства оборониУкраїни Гудими В`ячеславаОрестовича проучасть усудовому засіданнів режимівідеоконференції позамежами приміщеннясуду звикористанням власнихтехнічних засобів, задоволено.Підготовче судовезасідання уцивільній справіза позовомЗаступника керівникаЗакарпатської спеціалізованоїпрокуратури увійськовій таоборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Мукачево до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, яке призначене на 13год.30хв.13березня 2023року, та наступнісудові засіданнядо закінченнярозгляду справипо суті, провести за участю представника Міністерства оборони України Гудими В`ячеслава Орестовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

19.04.2023 року прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Малик Ю. подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи з доказами надсилання іншим учасникам справи (т.1, а.с. 167-188).

Ухвалою Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 30травня 2023року клопотанняпрокурора Закарпатськоїспеціалізованої прокуратуриМалик Юліяпро призначенняекспертизи задовольнити.Призначено посправі запозовом Заступникакерівника Закарпатськоїспеціалізованої прокуратуриу військовійта обороннійсфері Західногорегіону вінтересах державив особіорганів,уповноважених здійснюватифункції успірних відносинах Міністерстваоборони Українита Квартирно-експлуатаційноговідділу м.Мукачево до ОСОБА_1 ,про витребуванняземельної ділянкиз чужогонезаконного володіння, комплексну земельно-технічну та оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручити експертам Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 8), та попередити експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. На вирішення експертів поставлено питання: чи відноситься земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради, квартал 8/7), площею 7,72 га, яка перебуває у постійному користуванні КЕВ м. Мукачеве на підставі державного акту серії Б № 029097 від 1979 року до земель оборони? яка конфігурація, поміри та площа земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради, квартал 8/7), площею 7,72 га, яка перебуває у постійному користуванні КЕВ м. Мукачеве на підставі державного акту серії Б № 029097 від 1979 року? чи накладається земельна ділянка кадастровий номер 2124884800:10:010:0023 (площа 0,103га), на землі оборони. Якщо так, то яка площа такого накладення, в якій частині відбулося це накладення та яка ринкова вартість земельної ділянки, що накладається на землі оборони, на дату звернення з даним позовом до суду, а саме на 18.01.2023 ? (т.2, а.с. 10-13).

11.10.2023 від Закарпатського відділення Науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта №2583-Е від 04.10.2023 (т.2, а.с. 30-33).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.10.2023 поновлено провадженняу справіза позовомЗаступника керівникаЗакарпатської спеціалізованоїпрокуратури увійськовій таоборонній сферіЗахідного регіонув інтересахдержави вособі органів,уповноважених здійснюватифункції успірних відносинах Міністерстваоборони Українита Квартирно-експлуатаційноговідділу м.Мукачево до ОСОБА_1 ,про витребуванняземельної ділянкиз чужогонезаконного володіння (т.2, а.с. 37).

04.04.2024 та 18.04.2024 до суду від начальника КЕВ м. Мукачево Федчик Миколи поступили клопотання про витребування доказів, при цьому представник позивача під час розгляду справи просила такі не розглядати.

02.09.2024 прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Харлапов А.М. подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів з доказами надсилання сторонам, зокрема виписки з ЄДР, висновку експертизи, постанови на надання дозволу на розголошення відомостей в кримінальному провадженні (т.3, а.с. 28-106).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. (т.3, а.с. 120-121).

Прокурор всудовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснення надала аналогічні викладеним у позовній заяві, просила врахувати зміну назви прокуратури на Закарпатська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону, та за наведених у позові підстав та доданих доказів просить позов задовольнити.

Представник КЕВ м. Мукачево Дементьєва С.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наголосила, що КЕВ м. Мукачева, в користуванні якого знаходиться спірна земельна ділянка, згоди на припинення права постійного користування нею та її вилучення не надавали. Просила позов задовольнити.

Представник Міністерстваоборони УкраїниГудима В.О.,який приймавучасть всудових засіданняхв режимівідеоконференції звласних технічнихзасобів позовнівимоги підтримавв повномуобсязі,мотиви навіваналогічні викладенимв позовнійзаяві.Також зазначив, Міністерство оборониУкраїни рішенняпро наданнязгоди пронадання уприватну власністьчастини земельноїділянки загальноюплощею 7,72га,яка розташованаза адресою:військове містечко№ НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 ,територіально відноситьсядо Оноківськоїсільської радиквартал 8/7)ніколи неприймало,не зналопро фактичневиділення частиницієї земельноїділянки площею0,103га вокрему земельнуділянку кадастровийномер 2124884800:10:010:0023та їїпередачу уприватну власністьфізичній особі.Крім того,МОУ згоди на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою та її вилучення не надавали. Просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання яке було призначено на 03.06.2025 повторно (в черговий раз ) не з`явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення та відзиву не подавала.

Окрім того слід зазначити, що судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження, призначення справи до судового розгляду та судові повістки, які повернулись до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання», та «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

За наведених обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень прокурора та сторони позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що на обліку КЕВ м. Мукачеве перебуває земельна ділянка загальною площею 7,72 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), військове містечко № НОМЕР_1 , право постійного користування якою посвідчується державним актом серії Б № 029097 від 1979 року (т.1, а.с. 30-33).

Дана земельна ділянка була надана на підставі рішення Ужгородського обласного виконавчого комітету Закарпатської області від 18.06.1958 №025.

Згідно з актом інвентаризації земель Міністерства оборони України від 22.02.1993, комісією складено цей акт про те, що згідно розпорядження районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 22.02.1993 №75 проведена інвентаризація земель військового містечка № НОМЕР_1 Ужгородського району та на час проведення інвентаризації за цільовим призначенням, як землі оборони використовуються 7,7 га. (т.1, а.с. 34-38).

Розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації від 18.10.2019 №277 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» надано дозвіл КЕВ м. Мукачеве на розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 7,72 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Оноківської сільської ради (т.1, а.с. 61).

Відповідно до копії рішення десятої сесії восьмого скликання Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 05.1.2021 №805-Х-VIII, затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,103 га для індивідуального садівництва визначеним кадастровим номером 2124884800:10:010:0023, яка знаходиться в с. Оноківці, мкрн. «Шахта» (т.1, а.с. 99-100).

До матеріалів позовної заяви додано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: на територіх Оноківської сільськох ради, с. Оноківці, Ужгородського району, Закарпатської області з кадастровим номером 2124884800:10:010:0023 (т.1, а.с. 64-87).

Згідно копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уклали шлюб 05 вересня 2020 року у Виконавчому комітеті Невицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, прізвище після шлюбу: чоловіка ОСОБА_4 , жінки ОСОБА_4 (т.1, а.с. 94).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №319157077 від 28.12.2022, земельна ділянка кадастровий номер 2124884800:10:010:0023, площею 0,103 га, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 (т.1, а.с. 62-63).

Відповідно до копії Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту-земельної ділянки від 17.09.2021 № 770-ДК/771/АП/09/01/-21, складеного за результатом проведеної Головним Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області планової перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель оборони, зокрема земельної ділянки (об`єкта перевірки), яка розташована по АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), встановлено, що низка земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка за кадастровим номером 2124884800:10:010:0023 (площа 0,103 га), мають перетин ліній із земельною ділянкою площею 7,72 га, яка належить КЕВ и-. Мукачеве на праві постійного користування землею серії Б № 029097 від 1979 року та передані у приватну власність на підставі рішень Оноківської сільської ради всупереч встановленій процедурі та цільовому призначенню цих земель (т.1, а.с. 39-43).

З висновку експерта за результатами проведення комплексної експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №4735- Е від 18.07.2024, слідує, що земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), площею 7,72 га, яка перебуває у постійному користуванні КЕВ м. Мукачеве на підставі державного акту серії Б № 029097 від 1979 року за матеріалами наданими на дослідження, належить до земель оборони; Конфігурація, лінійні проміри та площа земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), площею 7,72 га, яка перебуває у постійному користуванні КЕВ м. Мукачеве на підставі державного акту Б № 029097 від 1979 року відображено у дослідницькій частині Висновку;

Земельна ділянка за кадастровим номером 2124884800:10:010:0023, площею 0,1030 га, що розташована в с. Оноківці, Ужгородського району, Закарпатської області згідно планово-картографічних матеріалів наданих на дослідження повністю накладається на землі оборони, а саме військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), площею 7,72 га територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7. Місце розташування та накладення земельних ділянок відображена у дослідницькій частині Висновку (Зображення 6);

Ринкова вартість земельної ділянки за кадастровим 2124884800:10:010:0023, площею 0,1030 га, що розташована в с. Оноківці, Ужгородського району, Закарпатської області станом на 20.07.2020 становила б 448 565, 00 грн., без врахування ПДВ (т.3, а.с. 34-99).

Постановою прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Зазідного регіону Малик Ю.Л. від 30.08.2024 у кримінальному провадженні №42021071210000005 від 29.03.2021 з метою забезпечення належного захисту інтересів держави за межами кримінального провадження у зв`язку із розглядом судової справи №308/918/23 за позовом заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (з 17.03.2023 - Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - МОУ) та квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве (далі - КЕВ м. Мукачеве) до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого володіння надано дозвіл на використання окремих матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №42021071210000005 від 29.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме висновку експерта за результатами проведення комплексної експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 18.07.2024 №4735-Е (т.3, а.с. 100-101).

Суд, заслухавши вступне слово та пояснення прокурора, представників сторони позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Застосоване судом законодавство, позиція суду та оцінка доводів учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

У частині 1 статті 16Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

За змістом статей 12 та 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Щодо представництва прокурором інтересів держави

Надаючи оцінку наявності у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави у справі, яка розглядається, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 4ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із частиною 4 статті 42ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб

За правилами статті 56ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 56ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано, серед іншого, статтею 23 Закону від №1697-VII, частина 1 якої детермінує, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги викладене, суд вказує на те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Додатково слід звернути увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті наведеного засадничого положення відсутність у Законі №1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, відображеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20.

Резюмуючи аналіз дотримання прокурором умов реалізації права на пред`явлення позову в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м.Мукачева, суд вказує на наступне.

Велика Палата Верховного Суду, здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону №1697-VII, в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц дійшла висновку про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала згаданий висновок та вказала на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин 1 статті 3Земельного кодексуУкраїни (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 84ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони унормовано Законом України«Про оборонуУкраїни» від06.12.1991№1932-XII (далі - Закон №1932-ХІІ).

За приписами частини першої названого Закону Міністерствооборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Частиною другою Закону №1932-ХІІ закріплено, що Міністерство оборони України, з-поміж іншого: (1)здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; (2)здійснює заходи, спрямовані на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил України, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

На виконання положень цитованої норми наказом Міністерстваоборони України03.07.2013№448 затверджено Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України (далі - Положення №448), яке визначає організацію та завдання квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України (далі - ЗС України).

Абзацом другим пункту 1.1 зазначеного Положення встановлено, що організація квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗС України (далі - квартирно-експлуатаційне забезпечення) - це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном.

Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких, у тому числі, відноситься квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (далі - КЕВ (КЕЧ)).

Згідно з пунктом 5.14 Положення №448 фонди військових містечок та земельні ділянки, утримання яких фінансується за рахунок бюджетних асигнувань відповідно до кошторису МО України на квартирно-експлуатаційне забезпечення, обліковуються у КЕВ (КЕЧ).

Відповідно до пункту 5.19 Положення №448 уся документація з кількісного обліку фондів військових містечок та земельних ділянок зберігається у відповідному КЕВ (КЕЧ).

Бухгалтерський облік організовується і ведеться в КЕВ (КЕЧ) та у фінансових органах, які для КЕВ (КЕЧ) є розпорядниками коштів вищого рівня (пункту 5.22 Положення №448).

Тобто КЕВ є уповноваженим органом, який має виокремлені завдання та функції, реалізація яких є формою об`єктивації інтересу держави. Відтак прокурор наділений право звертатися до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Мукачеве.

Разом із цим, відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 175ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог процесуального закону прокурор, подаючи позовну заяву, обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Міністерством оборони України та КЕВ м.Мукачево, які, за його твердженнями, усвідомлювали порушення інтересів держави та не вжили заходів, спрямованих на повернення спірної земельної ділянки у державну власність.

Так, як вказано вище, заступник керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у війсьвій та оборонній сфері Західного регіону листами № 1934ВИХ-21, №1935ВИХ-21 звертався до Міністерства оборони України та КЕВ м. Мукачеве як органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах, з проханням повідомити чи вживалися ними заходи щодо витребування земельних ділянок, які входять до складу військового містечка № № НОМЕР_1 які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7) площею 7,72 га, з незаконного володіння громадян, на що Міністерство оборони України та КЕВ м. Мукачеве повідомили, що з відповідними позовами до суду не зверталися і попросили вступити на захист порушених інтересів держави (т.1, а.с. 19-22).

Листом №370/2/10721 від 09.11.2021 Міністерства оборони України просило прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури опрацювати питання захисту його інтересів у спірних правовідносинах спільно з КЕВ м. Мукачеве (т.1, а.с. 23).

КЕВ м. Мукачеве листом №2501 від 20.10.2021 звернулося до прокурора з проханням виступити на захист їх інтересів(т.1, а.с. 24-25).

Таким чином, з огляду на те, що позивачі не виявили наміру самостійно звернутися з позовом до суду та не спростували твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства, на переконання суду, прокурор обґрунтовано розцінив відповідну форму реагування суб`єктів владних повноважень як бездіяльність та самостійно звернувся до суду в інтересах держави з відповідним позовом.

Щодо правового режиму земель оборони

Приписами ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 84Земельного кодексуУкраїни встановлено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, при цьому у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної і приватної власності.

Крім того, у ст. 14 Закону України«Про збройнісили України» встановлено, що земля закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Згідно зі ст. 13 Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження землями державної власності відноситься виключно до повноважень Кабінету Міністрів України. У даному випадку, власниками земельних ділянок, закріплених за суб`єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України є Держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки за приписами ст.110Конституції України саме Кабінет міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади, якому надані повноваження з управління об`єктами державної власності.

Частиною 1 статті 116Земельного кодексуУкраїни закріплено правову норму, відповідно до якої підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Приписами ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 84Земельного кодексуУкраїни встановлено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, при цьому у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної і приватної власності.

Поряд із цим, ч. 1 ст.19Земельного кодексуУкраїни містить положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, і землі оборони.

Відповідно до вимог ст. 77 Земельного кодексу України, ст.1Закону України«Про використанняземель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст.317ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна.

Статтею 319ЦК України визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст.321цього Кодексу передбачено принцип непорушності права власності.

Згідно з положеннями ст. 13 ЗК України, ст. 1 «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ст. ст. 9 та 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.1Закону України«Про використанняземель оборони» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень КМУ.

Згідно зі ст.3Закону України«Про ЗбройніСили України» МОУ є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Земельна ділянка, яка відноситься до земель оборони та закріплена за відповідним військовим формуванням (КЕВ м. Мукачеве), належить державі в особі Кабінету Міністрів України на праві власності і знаходиться в управлінні МОУ.

Саме Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених т. 149 ЗК України (ч. 8 ст. 122 ЗК України). Так само, відповідно до ч. 3 ст.142ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст.122ЗК України (у редакції, чинній на час приватизації спірної земельної ділянки) сільські, селищні, міські ради мали повноваження передавати земельні ділянки у власність або у користування лише із земель комунальної власності відповідних територіальних громад, а не із земель державної власності.

З наведеного слідує, що єдиною підставою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам, є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням МОУ.

Вказані узагальнюючі висновки щодо правового статусу земель оборони та порядку розпорядження ними є усталеними у судовій практиці Верховного Суду та відображені у численних судових рішеннях (постанови Верховного Суду у справах №№ 924/174/18, 16/1900/16, 916/3727/15, 902/538/14, 916/821/13).

Земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), площею 7,72 га з 1979 року закріплена на праві постійного користування за КЕВ м. Мукачева належить до земель державної власності, перебуває у статусі земель оборони та є обмежено обороноздатним об`єктом цивільних прав, відповідно передача земельної ділянки, площею 0,1030 га у власність відповідачу ОСОБА_1 відбулась без згоди землекористувача КЕВ м.Мукачеве.

Перебування земель оборони лише у державній власності виключає можливість виникнення приватної форми власності на таку землю.

Таким чином, Оноківська сільська рада при прийнятті рішення десятої сесії восьмого скликання Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 05.1.2021 №805-Х-VIII щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:10:010:0023 перевищила надані їй повноваження.

Згідно із ст.14 Закону України«Про ЗбройніСили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України (ст.6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України).

Тобто, виключно за поданням Міністерства оборони України, Кабінет Міністрів України має право припиняти користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги наведені норми права, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріпленні за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України.

Відповідно до Закону України«Про оборонуУкраїни» та Закону України"Проправовий режиммайна уЗбройних СилахУкраїни" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Військове майно згідно із ст.1Закону України«Про правовийрежим майнау ЗбройнихСилах України» - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами, організаціями Збройних Сил України. Рішення про відчуження військового майна, цілісних майнових комплексів, за правилами ст.6 даного Закону, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядком відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 за №1919, визначено, що рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням, за пропозицією Міністерства оборони України, погодженого з Міністерством економіки України, переліку такого майна за відповідною формою.

До вказаних висновків також прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за результатами розгляду справ №924/1025/14, №902/538/14.

КЕВ м. Мукачева, в користуванні якого знаходиться спірна земельна ділянка, а також Міністерство оборони України, як орган управлінням майном, згоди на припинення права постійного користування ними та надання у приватну власність частини земельної ділянки площею 0,1030 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0023, яка знаходиться на території Оноківської сільської ради ніколи не приймали та не надавали, а відповідно і Кабінет Міністрів України відповідного рішення не приймав, тому Оноківська сільська рада не є органом, уповноваженим розпоряджатися землямиоборони.

Згідно зі ст.15Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб визначений частиною другою цієї статті.

Цією ж нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлено договором або законом. Варто зазначити, що зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Відповідно до приписів ч. 1 ст.328Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (абз. 2 ч. 2 ст. 373 ЦК України).

Суб`єктивне право власності на землю виникає на підставах та у порядку, визначеному, перш за все Земельним кодексомУкраїни (далі ЗК України), а також іншими законами України, що регулюють земельні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Згідно зі ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписів ст.153ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків встановлених цим кодексом та іншими законами України.

У силу ч. 1 ст.182ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 року в справі № 910/10987/18).

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 5 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому, діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК).

Згідно зі ст.387ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Велика Палата Верховного Суду в п. 84 постанови від 09.11.2021 року (справа № 466/8649/16-ц) зазначила, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на те, що ОСОБА_1 набула у власність спірну земельну ділянку з порушенням визначеної законом процедури, і право власності на неї зареєстроване саме за ОСОБА_1 , вищевказана земельна ділянка підлягає витребуванню з її володіння держави в особі Міністерства оборони України.

Поряд з цим, за приписами п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, відповідно до вимог ст. ст. 330, 388ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою цього майна.

Суд, окрім того, враховує, що звернення прокурора до суду із цим позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, що вибула з власності держави незаконно, поза її волею.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденнійпрактиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага`це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Протиправне відчуження земель оборонного значення, які забезпечують життєдіяльність Збройних Сил України, ставить під загрозу виконання останнім завдань із підтримання бойової, мобілізаційної готовності та боєздатності військових формувань, а також забезпечення Міністерством оборони України ефективного адміністративного управління, а тому правовідносини щодо розпорядження таким майном становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судами обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справаі № 640/11916/16-ц (провадження № 61-20194св18) та від 19 червня 2023 року у справі № 310/18/17 (провадження № 61-2286 св 23).

За наведеного, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок в сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для витребування земельної ділянки площею 0,103 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0023, в с. Оноківці Ужгородського району, яка входить до складу військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), на користь держави в особі Міністерства оборони України з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Витребувати земельну ділянку площею 0,103 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0023, в с.Оноківці Ужгородського району, яка входить до складу військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), на користь держави в особі Міністерства оборони України з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 3832605722, місце знаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бращайків, 2) судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Закарпатська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону, код ЄДРПОУ 3832605722, місце знаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бращайків, 2.

Позивач: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місце знаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6.

Позивач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево, код ЄДРПОУ 08439994, місце знаходження: 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Берегівська-об`їзна, 1А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне заочне рішення суду складено 13 червня 2025 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило