Постанова № 12808523, 30.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2010                                                                                           № 21/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Ромась Д.М. (дов. № 306 від 01.10.2010р.),

Федоренко Ю.В. (дов. № 271 від 01.10.2010р.),

від відповідача - Сенчило В.В. (дов. № 26 від 14.01.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.03.2010

у справі № 21/18 ( )

за позовом                               ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до                                                   Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва

про                                                   стягнення 15795217,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2010 р. у справі № 21/13 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва ради на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” 15 484 568,61 грн. основного боргу, 310 649,06 грн. інфляційних втрат, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2010 р. скасувати повністю, прийняти нове рішення з підстав невідповідності висновків суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні 18.05.2010р. відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення у справах, що розглядаються іншими судами про оскарження розпоряджень Київської міської державної адміністрації, якими встановлені тарифи на комунальні послуги, зокрема, на послуги з водопостачання.

Позивач заперечив клопотання про зупинення провадження у даній справі та просив залишити його без задоволення.

18.05.2010р., 25.05.2010р., 08.06.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

Колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, оскільки відповідачем не надано обґрунтувань та доказів на їх підтвердження щодо пов’язаності та неможливості розгляду даної справи.

Ухвалою заступника Голови суду від 16.06.2010р. строк розгляду справи № 21/18 було продовжено на один місяць відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 29.06.2010р. провадження у справі № 21/18 було зупинено у зв’язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи.

Ухвалою від 20.09.2010р. провадження у справі було поновлено у зв’язку з надходженням матеріалів з експертної установи без виконання ухвали від 29.06.2010р.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 15.10.2010р. № 01-23/3/1 склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 21/18 колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.

19.10.2010р., 26.10.2010р., 02.11.2010р., 09.11.2010р., 30.11.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2002р. між Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (абонент) було укладено Договір № 00362/2-08 на послуги водопостачання та водовідведення (далі – Договір).

За умовами зазначеного Договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, згідно п. 3.1, 3.2 Договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Згідно п. 3.3. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

У відповідності до п. 3.4. Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Згідно п. 3.6 Договору щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до розділу 7 Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання.

Доказів припинення або розірвання Договору в установленому порядку господарському суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач утримує на балансі житлові будинки, нежитлові приміщення, які здаються в оренду, та забезпечує їх послугою з постачання питної води, яка ним отримується на умовах Договору.

У зазначених будинках, на вводах у вбудовані та виносні бойлери встановлені пристрої обліку споживання води – водолічильники, показання з яких щомісячно знімаються представниками позивача та відповідача та складаються відповідні акти про зняття показань з водолічильника (з приладу обліку) (додатки №№ 1-4).

Відповідно до актів про зняття показань у період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. включно сторонами зафіксовано споживання холодної води та води, яка йде на підігрів в обсязі 25 425 484,74 м3

За даними позивача, нараховано відповідачу на підставі Договору плату за послуги з постачання води у період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. у розмірі 38 158 586,07 грн., що підтверджується дебетовими інформаційними повідомленнями та платіжними вимогами-дорученнями (додатки №№ 4-5).

Відповідачем оплачено послуги на підставі Договору в розмірі 22 674 017,46 грн.

Таким чином, за даними позивача заборгованість відповідача становить 15 484 568,61 грн. За даними, позивача, мешканцями будинків, які обслуговуються відповідачем, та орендарями у період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. сплачено та зараховано на рахунки позивача:

за послугу постачання холодної води та водовідведення холодної води – 20 831 858,91 грн.; за послугу холодна вода для підігріву – 802 800,76 грн.;

за послугу водовідведення гарячої води – 3 538 307,12 грн.;

орендарі – 339 744,44 грн.

а всього – 25 029 556,72 грн.

При цьому, за даними відповідача, у спірному періоді позивач нарахував відповідачу за надані послуги на підставі Договору 38 076 609,26 грн. за споживання 25 425 484,74 м3.

Відповідачем оплачено отримані послуги в розмірі 25 029 556,72 грн. (з урахуванням оплат мешканців, самостійної оплати з розрахункового рахунку та пільг і субсидій) за споживання 14 871 023,54 м3.

Спір у даній справі виник у зв’язку з наявністю/відсутністю підстав для нарахування та стягнення з відповідача на підставі Договору плати за послуги з постачання холодної води та водовідведення, холодної води для підігріву на підставі тарифів, які встановлені або погоджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації у період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нараховував відповідачу плату за послуги з постачання води у спірний період відповідно до тарифів, що були затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а саме:

“Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої” № 1127 від 28.08.2007 р.;

“Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів” № 1780 від 25.12.2008р.;

“Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих суб'єктів господарювання” № 33 від 16.01.2009р.;

“Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення” № 95 від 30.01.2009р.;

“Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ” № 128 від 05.02.2009р.;

“Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів” № 758 від 30.06.2009р.;

“Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення” № 980 від 31.08.2009 р.

Указом Президента України № 65/2009 від 03.02.2009 “Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації” скасовано, як таке, що не порушують вимоги Закону України “Про житлово-комунальні послуги” розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 1780 від 25.12.2008 “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів”.

Указом Президента України № 76/2009 від 09.02.2009 “Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації” скасоване, як таке, що суперечить Конституції України, Господарському кодексу України, Закону України “Про житлово-комунальні послуги, Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води” та економічно необґрунтованими, неефективними за очікуваними результатами розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 127 “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для інших споживачів” та № 128 від 05.02.2009 “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ”.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про столицю – місто-герой Київ” міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Рішенням від 11 березня 1999 року № 161/262 Київська міська рада сформувала власний виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до Закону України “Про столицю – місто-герой Київ” та рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003 Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 року право встановлювати тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності для всіх споживачів, і комплекс робіт, пов'язаних з відпуском цим суб'єктам води та її очищенням делеговано Київській міській державній адміністрації (п. 16).

Такі повноваження Київська міська державна адміністрація мала до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 р. № 342, якою внесено зміни до постанови № 1548 від 25.12.1996 року та пункт 16 визнано таким, що втратив чинність.

Таким чином, у спірний період єдиним органом, який у межах міста Києва мав право на встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги є Київська міська рада, а на виконання делегованих повноважень – виконавчий орган Київради, який відповідно до ст. 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” очолює міський голова, який зокрема, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, видає розпорядження у межах своїх повноважень.

При цьому міському голові не надано повноваження щодо встановлення цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчий комітет міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються міським головою.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” на виконання власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003р. № 21-рп/2003, однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві є зосередження у Київській міській державній адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування. Безпосередньо функції у сфері виконавчої влади реалізуються спеціально уповноваженими посадовими особами Київської міської державної адміністрації. Київський міський голова виконує функції голови Київської міської державної адміністрації за законом. Особа, обрана Київським міським головою, відповідно призначається головою Київської міської державної адміністрації.

Таким чином, законодавством розмежовуються повноваження Київського міського голови (голова Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради) та голови Київської міської державної адміністрації, які на виконання своїх та делегованих повноважень видають акти:

у формі рішення – як особа, що очолює виконавчий орган Київської міської ради, міський голова;

у формі розпорядження – як особа, що очолює державний виконавчий орган, голова державної адміністрації.

Зазначені вище розпорядження про встановлення/погодження тарифів на комунальні послуги підписані одноособово головою Київської міської держадміністрації (його заступником) без зазначення щодо використання повноважень міського голови як голови органу місцевого самоврядування, а отже відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” такі розпорядження підлягають державній реєстрації у відповідному органі юстиції (Головному управлінні юстиції у місті Києві) в установленому органом порядку і набирають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності згідно Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”.

Оскільки названі розпорядження Київської міської державної адміністрації не було зареєстровано у органах юстиції, вони відповідно не набрали чинності, а отже, у позивача відсутні підстави для їх застосування.

Також, колегія суддів вважає, що розпорядження про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, які прийняті після набрання чинності постановою КМ України від 11.05.2005 р. № 342, прийнято Київською міською державною адміністрацією без необхідних повноважень, оскільки таке право є компетенцією Київської міської ради як органу місцевого самоврядування та може бути делеговано її виконавчому органу або Київській міській державній адміністрації.

Доказів на підтвердження делегування повноважень Київській міській державній адміністрації щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, сторонами не надано.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до п. 5 ст. 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше, ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що застосування позивачем тарифів на послуги з водопостачання, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 р., № 1780 від 25.12.2008р., № 33 від 16.01.2009р., № 95 від 30.01.2009р., № 128 від 05.02.2009р.; № 758 від 30.06.2009р.; № 980 від 31.08.2009 р. є безпідставним.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації “Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення” від 28.08.2002р. № 1680, зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 30 серпня 2002 р. за № 66/449, з внесеними змінами згідно розпорядження “Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245” № 1907 від 14.10.2003р., зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 30 жовтня 2003 р. за № 72/558, передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій та для населення за 1 куб.м в розмірі 0,82 грн. наданих послуг з водопостачання та водовідведення, який необхідно застосувати для визначення вартості наданих позивачем та отриманих відповідачем послуг, оскільки у спірний період органами місцевого самоврядування міста Києва не було прийнято нормативно-правових актів про встановлення/погодження тарифів, які у встановленому законодавством порядку набули чинності.

Таким чином, за спірний період у відповідача згідно Договору відсутня заборгованість за отримані послуги з водопостачання питної води та приймання стічних вод.

Щодо доводів апелянта, про обов’язок відповідача сплачувати за воду, яка призначена для виготовлення гарячої води, згідно укладеного договору № 00362/2-08 від 26.03.2002 року та додаткової угоди до договору № 00362/2-08 від 26.03.2002р. про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої від 10.01.2007р., колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов’язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Згідно п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за № 936/15627, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України “Про питну воду та питне водопостачання” та “Про житлово-комунальні послуги”.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7).

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України (ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (ч. 1).

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2).

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3).

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 4).

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5).

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (ч. 6).

Сторонами не надано доказів на підтвердження врегулювання (погодження чи не погодження) умов, які були визначені позивачем у протоколі розбіжностей, оскільки протокол розбіжностей підписаний позивачем з протоколом узгодження розбіжностей, який у матеріалах справи відсутній.

Крім того, необхідно зазначити, що позивач нараховує плату за надані послуги у порядку, що визначений у редакції додаткової угоди без урахування протоколу розбіжностей, що свідчить про не згоду з умовами, що визначені відповідачем.

Отже, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що додаткової угоди до договору № 00362/2-08 від 26.03.2002р. про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої від 10.01.2007р. вступила в дію.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначену норму чинного законодавства, колегія суддів вважає, що додаткової угоди до договору № 00362/2-08 від 26.03.2002р. про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої від 10.01.2007р. є неукладеною позивачем та відповідачем.

Наведену вище обставину суд першої інстанції не врахував, що призвело до помилкового висновку про правомірність нарахування відповідачу плати за послуги з постачання води, яка йде на підігрів, згідно умов Договору в редакції Додаткової угоди від 10.01.2007р.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів відзначає, що у позивача відсутні підстави для виставлення рахунків відповідачу за постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої води, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з приводу надання таких послуг.

За таких обставин, колегія суддів відзначає, що Договір не передбачає обов’язку відповідача сплачувати послуги з постачання холодної води, що використовувалась для виготовлення гарячої, оскільки угода укладена у 2002 році, а вимоги про плату послуги за гаряче водопостачання позивач став пред’являти абоненту вже у процесі дії договору, не уклавши в передбаченому чинним законодавством порядку угоди про уточнення або доповнення його умов.

Належних доказів на підтвердження укладення договору або додаткової угоди на постачання питної води для виготовлення гарячої між позивачем та відповідачем, сторонами не надано.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості на підставі Договору та додаткової угоди до нього за послугу з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, які були заявлені позивачем в позовних вимогах, колегія суддів вважає, що оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу задоволенню не підлягають, то, як наслідок, задоволенню не підлягають і вимоги про стягнення з останнього інфляційних втрат.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення місцевого господарського суду від 19.03.2010р. підлягає скасуванню, а в позові належить відмовити з викладених у даній постанові підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді покладаються на позивача та підлягають стягненню з нього на користь відповідача в розмірі 12750,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 – 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2010р. у справі № 21/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. В позові відмовити повністю.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, вул. При лужна, 6, код 03366552) 12750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. судових витрат.

6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 21/18 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді