Рішення № 12808136, 03.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2010 р. Справа № 05/263-10

вх. № 8817/6-05

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сосіної І.О. (довіреність від 13.05.10 р.),

відповідача - Савіна О.С. (довіреність від 28.09.10 р.),

розглянувши справу за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області (м. Харків)

до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (Харківська обл., м. Ізюм)

про стягнення 8727,34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету Ізюмської міської ради "грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 8727,34 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує здійсненням відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 01.10.07 р. по 03.12.09 р. за відсутності відповідного дозволу, а також порушенням відповідачем вимог ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст.ст. 40, 51, 68-69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що збитки нараховані позивачем в квітні 2010 р. на підставі листа відповідача №379 від 21.04.10 р., а в акті перевірки не вказано суми збитків. Також відповідач вказує, що позивач невірно розрахував шкоду з дати закінчення дії попереднього дозволу, а не з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, як то вказано у п. 3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №639 від 10.12.08 р.

01.12.10 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 03.12.10 р. о 12-00 год.

Після перерви позивач надав заперечення на відзив відповідача, в якому вказує, що акт перевірки був складений у відповідності до вимог діючого законодавства через невиконання відповідачем припису, наданого по результатам попереднього акту перевірки, що є порушенням вимог ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та ст. 11 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

В період з 15-19, 22-26, 29, 30 червня 2009 року позивачем (Державною екологічною інспекцією в Харківській області) було здійснено плановий захід - перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем (Ізюмським комунальним виробничим водопровідно- каналізаційним підприємством).

За результатами даної перевірки позивачем було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 00578 від 15-19, 22-26, 29, 30 червня 2009 року, який був отриманий та підписаний уповноваженим представником відповідача без зауважень.

В ході перевірки позивачем встановлено, що кількість визначених джерел викидів - 17, з них організованих - 12, неорганізованих - 5, оснащених УОГ -1, таких що потребують оснащення УОГ- 0. На підприємстві в наявності дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 01.11.2010 р. № 690/1760/00/02, виданий Держуправлінням екології та природних ресурсів в Харківській області на підставі затвердженого проекту нормативів ГДВ. Термін дії дозволу - 31.12.2002 р. Листом-приписом Держуправління екології та природних ресурсів в Харківській області від 22.12.2005 № 06-06-4484 термін дії дозволу було продовжено до 30.09.2007 р. На момент перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відсутній, що є порушенням ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Останній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідачем отримано 04.12.2009 р. № 6322800000-75 та № 6322800000-76.

Таким чином, відповідач в період з 01.10.2007 р. по 03.12.2009 р. здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, що є порушенням cт. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

23 квітня 2010 р. позивач отримав довідку відповідача № 379 від 21.04.2010 р. про кількість годин, відпрацьованих джерелами без наявності відповідних дозволів.

07 липня 2009 р. позивачем був винесений відповідачу припис № 10-18/97.

В зв'язку з виявленими порушеннями та з урахуванням норм, передбачених «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України №38 від 18.05.95 р., та «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639, позивачем розраховано суму шкоди та складено претензію №67 від 23.04.2010 р. про добровільне відшкодування шкоди, заподіяної державі в розмірі 8727,34 грн., яку було направлено на адресу відповідача, що підтверджується копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції.

Відповідач вимоги даної претензії не виконав і відповіді не дав.

Відповідно до ст. 40 Закону України „Про охорону навколишнього середовища” використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 51 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” обумовлено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Згідно ст. 10 Закону України „Про охорону атмосферного повітря” підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 цього Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, в період з 01.10.2007 р. по 03.12.2009 р. дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у відповідача був відсутній.

Згідно ст. 34 Закону України „Про охорону атмосферного повітря” шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно частин 4, 5 ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до п. „з” ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, п. 5.9. „Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.12.06 р. № 548, до повноважень Держекоінспекції, як спеціально уповноваженого органу державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, належить подання позовів про відшкодування втрат і збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідач не надав доказів наявності дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у перевіряємий період, доказів відшкодування шкоди або доказів відсутності його вини в спричиненні шкоди.

Посилання відповідача на те, що збитки нараховані позивачем в квітні 2010 р. на підставі листа відповідача №379 від 21.04.10 р., а в акті перевірки не вказано суми збитків, суд вважає безпідставним, оскільки акт перевірки складений позивачем у відповідності до вимог Порядку організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.08 р., зареєстрованого в МЮУ 15.01.009 р. за №18/16034.

Посилання відповідача на те, що позивач невірно розрахував шкоду з дати закінчення дії попереднього дозволу, а не з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, як то вказано у п. 3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №639 від 10.12.08 р., суд вважає помилковим, оскільки: по-перше, відповідач плутає час виявлення порушення та час складання акту; по-друге, відповідно до п. 2.2 вказаної Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства, прямого причинного зв’язку та розміру шкоди, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 8727,34 грн., заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства (понаднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря), обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач у встановленому законодавством порядку звільнений, належить стягнути з відповідача в доход Державного бюджету.

Керуючись ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 34 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, ст.ст. 20, 40, 51, 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 33-35, 43, 46, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (64303, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Калініна, 11. Код ЄДРПОУ 24673063) на користь місцевого бюджету (одержувач коштів - ВДК в Ізюмському р-ні Харківської області, код ЄДРПОУ 24134350, р/р №33118331700012 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної кваліфікації 24062100, символ звітності 331) шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в сумі 8727,34 грн.

Стягнути з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (64303, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Калініна, 11. Код ЄДРПОУ 24673063) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів – ВДК в м. Харкові (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 4/10), код ЄДРПОУ УДК 24134490, р/р №31110095700002 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) державне мито в сумі 102,00 грн.

Стягнути з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (64303, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Калініна, 11. Код ЄДРПОУ 24673063) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів – ВДК у м. Харкові (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 4/10), код ЄДРПОУ 24134490, р/р №31213259700002 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності 259) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 06.12.10 р.