Рішення № 12807256, 03.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/39003.12.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнесінвест"

простягнення 37176,60 грн.

Представники сторін: від позивача ОСОБА_1- СПД; від відповідачане зявились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнесінвест" заборгованості на загальну суму 37176,60 грн., у тому числі 32980,00 грн. основна заборгованість та 4196,60 грн. пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобовязання за Договором від 03.08.2009, оскільки не сплатив кошти у розмірі 32980,00 грн. за отримані від позивача послуги. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 37176,60 грн. з урахуванням пені.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була отримана відповідачем.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позивач клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

05.09.2008 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, як організатором (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнесінвест", як замовником (відповідач) укладено договір № 24/09, відповідно до умов якого замовник доручає і сплачує, а організатор приймає на себе зобовязання виконати аівіахмроботи по дисипації соняшника.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується актами від 02.10.2009 підписаними позивачем та відповідачем на загальну суму 81695,63 грн.

Відповідно до п. п.2,7, п. 2.8 договору, попередня оплата товару проводиться по узгодженню сторін, кінцева оплата за виконання авіахімробіт, протягом 5 банківських днів після підписання акту приймання передачі виконаних робіт.

Відповідач вартість отриманих послугу повному обсязі по актам від 02.10.2009 не оплатив, доказів оплати не надав, заборгованість станом на момент вирішення спору судом, становить 32980,00 грн.

Відповідач доказів повної оплати отриманих послуг не надав, заборгованість не заперечив.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів оплати вартості послуг на загальну суму 32980,00 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 32980,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4196,60 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку порушення умов розрахунків по даному договору замовник сплачує організатору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожен день затримки.

Перевіривши розрахунок пені позивача за період з 22.10.2009 по 31.08.2010, суд відзначає, що позивачем не вірно розрахована пеня, оскільки позивачем здійснено розрахунок за період понад 6 місяців, а також позивачем не враховано те, що заборгованість у розмірі 32980,00 грн., виникла після 29.01.2010, а до цієї дати обраховувалась у більшому розмірі.

За розрахунком суду, який зроблений з урахуванням того, що пеня позивачем розраховується з 22.10.2009 на суму 32980,00 грн., розмір пені становить 3389,71 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме стягненню підлягає основна сума заборгованості у розмірі 32980,00 грн. та пеня у розмірі 3389,71 грн., що разом складає 36369,71 грн. .

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнесінвест" (м. Київ, вул. Артема,37-41, код 34796327 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) заборгованість на загальну суму 36369 (тридцять шість тисяч триста шістдесят девять) грн. 71 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 363 (триста шістдесят три) грн. 69 коп. та 230 (двісті тридцять) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 13.12.2010 року