Рішення № 12807192, 03.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/38803.12.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л. Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична фірма "Яна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карія Тур Юкрейн"

простягнення 56976,00 грн. Представники сторін: від позивача від відповідача Худенко Т.С. –представник; не з‘явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична фірма "Яна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карія Тур Юкрейн" коштів на загальну суму 56976,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору не надав замовлені та підтверджені відповідачем послуги по реалізації турпродукту. За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача збитки завдані позивачу у зв‘язку з відмовою відповідача від договору.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження організації за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

07.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карія Тур Юкрейн" (туроператор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Туристична фірма "Яна" (турагент, позивач) укладено договір № 01272 на реалізацію туристичних послуг, відповідно до умов якого турагент зобов‘язується за дорученням та від імені туроператора за винагороду здійснювати діяльність по реалізації сформованого туроператором турпродукту (розроблений туроператором комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві послуги (п.1.5 договору) і укладенню договорів на туристичне обслуговування з третіми особами (туристами) (далі - Договір).

Відповідно до п. 3.2.1, п. 3.2.2, п. 3.2.4 Договору турагент зобов‘язується замовляти турпродукт шляхом подання туроператору замовлення у письмовій формі, по факсу чи в іншій спосіб; реалізувати замовлений турпродукт туристу від імені туроператора та за ціною, встановленою туроператором; реалізувати турпродукт тільки після отримання від туроператора підтвердження замовлення такого турпродукту, але при цьому обов‘язково отримувати від туриста передоплату у розмірі 30% від вартості тур продукту.

Згідно з п. 3.1.4 Договору відповідно до замовлення турагента, підтвердженого туроператором, та на підставі забезпеченого замовлення послуг, які входять до складу турпродукту, туроператор надає турпродукт на реалізацію шляхом оформлення та передачі представнику турагента документів, які необхідні для споживання турпродукту (авіаквитки, страхові поліси, рахунки –фактури та інші документи).

На виконання умов договору позивач замовив у відповідача турпродукт на реалізацію та отримав від відповідача підтвердження замовлення турпродукту.

Згідно з п. 5.1 Договору турагент здійснює повну оплату турпродукту за відрахуванням винагороди турагента, відповідно до виставленого туроператором рахунку –фактури чи повідомлення туроператором протягом 3 банківських днів з дня їх отримання турагентом.

Відповідач на виконання умов договору виставив позивачу рахунок –фактуру від 25.06.2010 № СФт-011277 на загальну суму 18992,00 грн.

Позивач на виконання умов договору перерахував платіжним дорученням від 02.07.2010 № 1081 на рахунок відповідача кошти на загальну суму 18992,00 грн.

Однак, відповідач свої зобов‘язання щодо виконання заброньованої заявки не виконав.

Таким чином, відповідач зобов‘язання взяті за договором від 07.04.2009 не виконав, турподукт, який замовляв позивач, не надав.

Відповідно до п. 7.5 Договору у випадку не виконання з вини туроператора своїх зобов‘язань, передбачених цим Договором, відповідальність туроператора перед турагентом обмежується подвійною вартістю турпродукту.

За таких обставин, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача подвійної вартості турпродукту на загальну суму 37984,00 грн., яку позивач розцінює як штрафні санкції та про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18992,00 грн. за невиконане замовлення.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 902 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобов’язань відповідачем по Договору, останнім не надано, порушення умов договору відповідачем не спростовано.

Доказів відсутності вини відповідача, або наявність інших обставин, які перешкоджали належному виконанню договору, останнім до суду не надано.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань з його вини підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, Договором передбачені зобов‘язання відповідача щодо надання позивачу турпродукту на реалізацію, яке виконано останнім не було, а також з урахуванням того, що за невиконання зобов‘язань з вини відповідача, Договором передбачена відповідальність у формі подвійної вартості не наданого на реалізацію турпродукту, то позовні вимоги про стягнення 37984,00 грн. визнаються судом підлягають задоволенню.

Однак, суд не погоджується з позицією позивача про те, що подвійна вартість турпродукту, яка стягується на підставі п. 7.5 Договору, є штрафною санкцією, оскільки положення вказаного пункту Договору не підпадають під визначення штрафних санкцій, що передбачені нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму подвійної вартості тур продукту у розмірі 37984,00 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити, як безпідставно заявлені.

Крім того, позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, в межах суми позову.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення. Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карія Тур Юкрейн" (01601 м. Київ, вул. Лесі Українки, 34, оф. 407, код 36387940 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична фірма "Яна" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 42, код 21598639) суму у розмірі 37984 (тридцять сім тисяч дев‘ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 379 (триста сімдесят дев‘ять) грн. 84 коп. та 157 (сто п‘ятдесят сім) грн.33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата підписання 13.12.2010 року