Рішення № 12807009, 09.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/49009.12.10 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегал і К»

про примусове виселення

                              Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Кошман А.С. - за довіреністю №82 від 30.08.10 р.

від відповідача: не з’явився.

09.12.10 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну і резолютивну частини рішення.

обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегал і К»про примусове виселення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що 24.07.09 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сегал і К»(орендар) було укладено договір оренди № 4381 нерухомого майна, що належить до державної власності.

За доводами позивача договір оренди від 24.07.09 № 4381 було укладено терміном на 1 рік, тобто до 24.07.10. Позивач зазначає, що листом № 30-04/12379 від 27.07.10 останній повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди № 4381. Проте, Відповідач до теперішнього часу орендованих площ не звільнив, підписані акти приймання-передачі на адресу позивача не надіслав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.10. порушено провадження у справі № 40/490 та призначено до розгляду на 23.11.2010р.

В судове засідання 23.11.10 представник Позивача з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав частково.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, хоча про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 23.11.10 відкладено розгляд справи на 09.12.10 у зв’язку з витребуванням доказів у позивача.

У судове засідання 09.12.10 представник Позивача з’явився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

24.07.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сегал і К»(Орендар, Відповідач) було укладено договір оренди № 4381 нерухомого майна, що належить до державної власності (Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежилі приміщення (Майно) загальною площею 93 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, 15-й км Житомирського шосе, в одноповерховій будівлі гаража, що перебуває на балансі державного підприємства «Український науково-дослідний інститут зв’язку»(Балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення складу (п.1.2. Договору).

Згідно з п. 10.1 цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 24.07.09 до 24.07.10 включно.

Відповідно до п. 10.3 Договору зміни до умов цього Договору або його розірвання допускається за взаємної згоди Сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Пунктом 10.4 Договору встановлено, що договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві, лише за наявності письмової згоди органу, уповноваженого управляти об’єктом оренди в строк за місяць до закінчення його дії та укладення додаткового договору на продовження строку дії договору оренди, який є невід’ємною частиною цього договору.

Обов’язок надання Орендодавцеві дозволу від органу, уповноваженого управляти об’єктом оренди та проекту Договору на продовження строку дії договору оренди покладається на Орендаря.

Згідно з п.10.6.1 Договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

24.07.09 орендодавець на виконання зобов’язань за договором оренди № 4381 від 24.07.09 за актом приймання-передачі передав орендарю зазначене нерухоме майно.

Позивач зазначає, що звертався до Відповідача з пропозицією №30-04/32 від 11.01.10 р. про розірвання договору оренди № 4381 від 24.07.10 р. в зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору.

Листом № 30-04/12379 від 27.07.10 позивач повідомив відповідача про те, що строк дії договору оренди № 4381 від 24.07.09 закінчився та продовженим бути не може, запропонував звільнити орендовані площі та повернути їх балансоутримувачу, про що скласти акт приймання-передачі.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Згідно зі ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Згідно зі ч.1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Частиною 2 ст. 255 ЦК України встановлено, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв’язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Враховуючи викладене позивачем було дотримано вимог законодавства щодо місячного строку для повідомлення про припинення дії договору оренди.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 10.9 Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю та Балансоутримувачу.

Відповідно до п.10.10 Договору Майно вважається поверненим Орендодавцю та Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання. Обов’язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що нового договору оренди на спірне нерухоме майно укладено не було.

Відповідачем не було надано жодних доказів на спростування обставин щодо закінчення терміну дії договору оренди, викладених позивачем у позовній заяві, а також не надано доказів звільнення ним орендованих приміщень та передачі нерухомого майна за актом орендодавцю (балансоутримувачу).

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 5.10. договору у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача звільнити державне нерухоме майно за адресою м. Київ, 15-й км Житомирського шосе, в одноповерховій будівлі гаража, що перебуває на балансі Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут зв’язку»та повернути його орендодавцю, підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегал і К» (03124, м. Київ, Солом’янський район, вул. Миколи Василенко, буд.7-А, код ЄДРПОУ 32766238) з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 93 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, 15-км. Житомирського шосе, в одноповерховій будівлі гаража, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Український науково дослідний інститут зв’язку», та повернути його Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву (01032 м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825)

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегал і К»(03124, м. Київ, Солом’янський район, вул. Миколи Василенко, буд.7-А, код ЄДРПОУ 32766238) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, до Державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 13.12.2010р.