Рішення № 128068800, 11.06.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/3026/24

Провадження №2/639/168/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Рубіжного С.О.,

секретар судового засідання Чубенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2024 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернулося Акціонерного товариства «Сенс Банк», в особі свого представника, з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та просили суд ухвалити рішення на підставі якого, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №500765195 від 20.04.2023 року у розмірі 180285,54 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.04.2023 між АТ «Сенс Банк» та відповідачем укладено кредитний договір шляхом прийняття Оферти на укладання угоди про надання кредиту №500765195. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язується надати відповідачеві кредит у сумі 179193,53 грн., строк кредитування становить 120 місяців, процентна ставка відсотків річних - 4,99 %, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісійну винагороду в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та Додатком № 1 до нього-графіком платежів. Позивач зазначає, що ним зобов`язання за договором виконані у повному обсязі, в той час як відповідач свої зобов`язання не виконує, в зв`язку з чим станом на 08.08.2023 існує заборгованість у сумі 180285,54 грн., що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 177338,93 грн., за відсотками 2339,68 грн., заборгованість по комісії 606,93. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі в розмірі 2422,40 грн.

У зв`язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.05.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним догвором. Призначено судове засідання.

07 червня 2024 року на електронну адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, відповідно до якої відповідач не заперечував факт прострочення заборгованості у зв`язку з нестабільною фінансовою ситуацією.

10 червня 2024 року відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що прострочений платіж ним було сплачено 31 травня 2024, про що є запис в додатку банку, також представник банку підтвердив це в телефонній розмові, сплатити борг раніше не мав змоги оскільки мав не стабільну фінансову ситуацію, у звязку з тим, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а також хвору на онкологію матір, якій допомагє фінансово. Просив суд призначити йому сплачувати платежі за кредитним договором № 500765195 від 20.04.2023 згідно з графіком погашення, також просив призначити йому відшкодування судових витрат пов`язаних з цією справою.

07.11.2024 року через систему «Електронний суд» м. Харкова надійшла заява від представника позивача Рудницького Ю.І. відповідно до якої він просив суд проводити судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою додатку EasyСon.

Ухвалою суду від 13 листопада 2024 року клопотання представника позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк» Рудницького Юлія Ігоровича про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та за допомогою додатку EasyСon по цивільній справі №639/3026/24 задоволено.

Забезпечено проведення судового засідання призначеного на 18.11.2024 року на 12:00 годин та всіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представнику позивача Рудницькому Юлію Ігоровичу під час розгляду цивільної справи № 639/3026/24 за допомогою додатку Easycon.

Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів, який набув чинності 25.04.2025. Зокрема, змінено найменування Жовтневого районного суду міста Харкова на Новобаварський районний суд міста Харкова.

06 травня 2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, Зазначає, що за кредитним договором №500765195, що укладений між АТ «Сенс Банк» та Відповідачем у справі 639/3026/24, Позивачем підтверджено надходження таких платежів у період з 01.01.2024 по 06.05.2025: 09.01.2024 на суму 2 100 грн., 31.05.2024. на суму 13 000 грн., 24.06.2024. на суму 3000 грн., 07.08.2024 на суму 4000 грн., 07.08.2024 на суму 4000 грн., 20.09.2024 на суму 4000 грн., 13.11.2024 на суму 3900 грн., 22.11.2024 на суму 3500 грн., 13.01.2025 на суму 4000 грн., 23.01.2025 на суму 4000 грн., 13.02.2025 на суму 4000 грн., 28.03.2025 на суму 4000 грн.. Загальна сума, що надійшла в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у період з 01.01.2024 року по 06.05.2024 року - 53 500 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот) гривень.

В судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача Рудницький Ю.І., який діє на підставі довіреності №023473/24 від 10.12.2024 року, в судове засідання не з`явився, надав заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимогст. 128 ЦПК Україниу судове засідання не з`явився.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.04.2023 між АТ «Сенс Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Оферти на укладання угоди про надання кредиту №500765195, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту. Відповідно до яких відповідач отримав кредит у розмірі 179193,53 грн., строк кредитування становить 120 місяці, процентна ставка відсотків річних 4,99 %, тип відсоткової ставкифіксована. Комісія за обслуговування (управління) Кредиту щомісячно за період з 1 по 12 місяць користування кредитом 0,10% від суми кредиту, за період з 13 по 24 місяць користування кредитом - 1,00%, за період з 25 по 120 місяць користування кредитом 1,50 %. Комісійна винагорода сплачується позичальником щомісячно за кожний місяць користування кредитом. Датою повернення кредиту є 20.04.2033, кредит надається позичальнику для власних потреб. Спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Сенс Банк». (зворот а.с. 6-8).

Також відповідачем підписано Додаток № 1 до Угоди про надання кредиту №500765195 від 20.04.2023, яким визначено Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (зворот а.с. 10 -12).

В якості доказів позивач надав суду підписані ОСОБА_1 анкету-заяви про акцепт пропозицію на укладання угоди про надання споживчого кредиту №510332919 в АТ «Сенс Банк» від 20.04.2023. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач підписанням акцепту підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення договору між ним та АТ «Сенс Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку sensbank.com.ua (а.с.зворот 8-10) та паспорту споживчого кредиту ( а.с. 6), за даними яких відповідачу надано кредит в розмірі 179193,53 грн., з процентною ставкою 4,99 % річних, на споживчі цілі, зі строком користування 120 місяців.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюютьсяЗаконом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1ст.626ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно дост.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Статтею 634ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписамист.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За ч. 1,2ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах,зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи,якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За правиламист.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1ст.530ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредит відповідачем ОСОБА_1 було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, що підтверджується меморіальним ордером №1704284812 від 20.04.2023 (а.с. 15).

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 16-17).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором №500765195 від 20.04.2023 станом на 08.08.2023 складає 180285,54 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 177338,93 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом2339,65 грн., заборгованість за комісією - 606,93 грн. (а.с. 18).

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за умовами кредитного договору №500765195 від 20.04.2023 не виконав, 04.03.2024 АТ «Сенс Банк» на адресу проживання відповідача, зазначену в кредитному договорі, за допомогою оператора поштового зв`язку «Укрпошта» було направлено Досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, в якій просив достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, а саме 180285,54 грн (а.с. 34, 35-40).

За нормамист.1 ЗУ «Про споживче кредитування»загальна вартість кредиту для споживачаце сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом. Загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

З загальною вартістю кредиту за кредитним договором №500765195 від 20.04.2023, яка включає суму кредиту, проценти за користування кредитом ОСОБА_1 ознайомлений.

Підписавши договір, відповідач добровільно погодився на умови кредитування, зокрема, з розміром кредиту, порядком його надання, відсотками за користування кредитом.

Згідно з ст.617ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення, від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК Українипередбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За положеннями ст.525ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання є неприпустимою.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ч. 1 ст.625 ЦК України)

Статтею 610ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2ст. 78 ЦПК Українивизначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положеньст. 83 ЦПК Українипозивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Оціюючи надані докази, пояснення сторін, суд вважає позов частково обґрунтованим з наступних підстав.

Що стосується нарахування комісії, суд виходить з наступного.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст.1та ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимогЗакону України «Про споживче кредитування»та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування»розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісії за обслуговування кредиту, банком в кредитному договорі зазначено, що комісія сплачується зокрема на надання інформації, яка відповідно до вимог законодавства має надаватися безоплатно.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку платних послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Виходячи з наведеного вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору №500765195 від 20.04.2023 за комісією в розмірі 606,93 грн. задоволенню не підлягають.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Судувід 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження№ 14-154цс18).

Як зазначено вище, 04.03.2024 позивачем надіслано вимогу про дострокове погашення боргу. Доказів отримання відповідачем вимоги матеріали справи не містять. В зазначеній вимозі позивач виззначив строк повернення боргу не пізніше 35 днів з дня направлення.

Під час розгляду справи, представником позивача подано до суду додаткові пояснення, відповідно до яких відповідачем сплачено грошові кошти на загальну суму 53500,00 грн., з яких 2100,00 грн. сплачені до пред`явлення позову до суду.

Таким чином, різниця між зазначеною в позові заборгованістью, некчемною комісією та сплаченими відповідачем коштами складає 126178,61 грн. (180285,54 606,93 -2100,00 - 51400,00).

Враховуючи досліджені письмові докази надані позивачем та не спрастовані відповідачем, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги АТ «Сенс Банк» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №№500765195 від 20.04.2023 у розмірі 126178,61 грн. .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2386,06 грн.., який пропорційно до обгрунтованих позовних вимог на момент предявлення позову в розмірі 177578,61 грн. (180285,54 грн. 606,93 грн. комісії - 2100,00 грн. сплачених відповідачем до подачі позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,19,81,133,141,264,265,274 ЦПК України, cуд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства ««Сенс Банк»до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором №500765195 від 20.04.2023 року у розмірі 126 178 (сто двадцять шість тисяч сто сімдесят вісім) гривень 61 копійку.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) гривень 06 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач:Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ:23494714, адреса місцезнаходження: 03050, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 11.06.2025.

Суддя С.О. Рубіжний