Ухвала суду № 128068750, 11.06.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2024/25

Провадження № 2/638/4297/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

11 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Кассіч Н.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кукуєвої В.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, про визнання батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 28 травня 2018 року по 25 листопада 2022 року; визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду 15.04.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

05.05.2025 надійшов відзив на позовну заяву із зазначенням, що Харківська міська рада не є належним відповідачем у справі.

05.05.2025 представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надіслав заперечення на позовну заяву із зазначенням того, що є неналежними відповідачами у справі.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що є неналежними відповідача у справі, представник позивача не надав обґрунтованого пояснення причини залучення у якості відповідачів Харківської міської ради, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

11.03.2025 представник позивача звернувся до Основ`янського (Червонозаводського) районного суду м.Харкова з вищевказаним позовом та в обґрунтування підсудності зазначив, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Надав довідку про зареєстроване місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 станом на 2022 рік.

Ухвалою судді Основ`янського (Червонозаводського) районного суду м.Харкова від 13.03.2025 справу передано за підсудністю до Шевченківського (Дзержинського) районного суду м.Харкова.

Згідно зазначеної ухвали відповідно до приписів частини 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачене законом, тобто суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до правил з територіальної підсудності. Відповідач Харківська міська рада знаходиться за адресою: м. Харків, Шевченківський р-н, м-н Конституції, 7, на яку не поширюється юрисдикція Червонозаводського районного суду м. Харкова.

За відомостями Реєстру територіальної громади м.Харкова ОСОБА_2 знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 27.12.2023.

Згідно спеціальної довіреності від 12.10.2023 позивач тимчасово проживає у Німеччині.

Статтею 497 ЦПК України зазначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, встановлених у статях 175 і 177 ЦПК України.

Статтею 175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин зазначених у ч.1 ст.28 ЦПК України, а відтак до позовних вимог застосовуються загальні положення визначені ч.1 ст.27 ЦПК України.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21).

Відповідно до п.7 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. (ч.ч.1,3 ст.44 ЦПК України).

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (Постанова Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17).

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 345/2935/21).

Так, пунктом 4 частини 2 статті 44 ЦПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

У позовній заяві та в судовому засіданні представником позивача не пояснено причини залучення у якості відповідачів Харківської міської ради, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 28 травня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 та визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Предмет позову опосередковується спірними правовідносинами, тобто суб`єктивним правом позивача та обов`язком відповідача, що створює основу для спору. Предмет позову також є засобом захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч.11ст.187 ЦПК Українисуддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175,177цьогоКодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до частини 12 статті 187 ЦПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Відповідно до ч. 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Таким чином,представнику позивачунеобхідно уточнити,якими діямиабо бездіяльністювідповідачів порушеноправа позивача протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду, інакше позовна заява, у відповідності до ч. 13 ст. 187 ЦПК України, буде залишена без розгляду.

Керуючись ст.ст. 175,177,185 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Харківськоїміської ради,Відділу державноїреєстрації актівцивільного стануу Луганськійобласті Управліннядержавної реєстраціїСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції провстановлення фактупроживання чоловіката жінкиоднією сім`єюбез реєстраціїшлюбу,про визнаннябатьківства -залишити без руху, запропонувати позивачу протягом 5 днів з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є.В.Невеніцин