Рішення № 12806740, 10.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/50210.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»

про стягнення заборгованості по договору лізингу

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Тіхов Д.Г. (довіреність від 26.05.2010р.);

від відповідача: Случак О.О. (довіреність від 23.06.2010р.);

В судовому засіданні 10.12.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(надалі ТОВ «Ласка Лізинг»позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»(надалі ТОВ «Фірма Т.М.М.», відповідач) суми заборгованості у розмірі 1705707, 49 грн., неустойки в розмірі 85665, 58 грн., інфляційне збільшення суми боргу 47948, 89 грн., 3% річних 15778, 16 грн., усього 1855100, 12 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 1006/09/2007 від 18.09.2007р. на виконання якого позивачем передано відповідачу за його замовленням вертикальну бетонозмішувальну установку Stetter V 2, 25/2, 25. В порушення взятих на себе зобов’язань, відповідачем сплата лізингових платежів у повному обсязі не здійснена, строки сплати лізингових платежів погоджені сторонами згідно підписаного графіку внесення лізингових платежів за 21-27 період сплати відповідачем порушені.

З посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості що утворилась в судовому порядку, до стягнення заявлено також суму пені нарахування якої передбачено договором, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідач відзив на позов не надав, в судовому засіданні представник заперечував проти заявлених позивачем вимог через їх необґрунтованість.

Клопотання відповідача про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи, про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю проведення між сторонами звірки взаєморозрахунків, а також про надання офіційного документу про курси валют, судом відхилені.

При вирішенні спору відсутня необхідність у застосуванні спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку, а провести звірку взаєморозрахунків відповідач мав можливість і до призначеного судового засідання, окрім того належних доказів в чому саме полягає невірність здійснених позивачем нарахувань по сумі боргу, відповідачем не зазначено, відзиву на позов не надано.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2007р. між ТОВ «Ласка Лізинг»та Фірмою «Т.М.М.»ТОВ укладено договір фінансового лізингу № 1006/09/2007 предмет якого визначено у розділі 1 договору та зокрема, згідно п. 1.1 лізингодавець зобов’язується придбати у свою власність техніку у відповідності зі встановленою лізингоодержувачем специфікацією.

На виконання договору позивачем було надано в користування відповідача вертикальну бетонозмішувальну установку Stetter V 2, 25/2, 25, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000392 від 29.08.2008р., довіреністю серії ЯПД № 419882 від 27 серпня 2008р., залученими до матеріалів справи.

Невід’ємною частиною договору є графік внесення платежів, який згідно з додатковою угодою від 01.10.2008р. викладений в новій редакції, містить погоджені строки сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу.

Відповідно до п. 6.8 договору лізингоодержувач зобов’язаний вносити всі грошові суми за рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені графіком внесення платежів, незалежно від виставлення чи отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

          Оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов’язань лізингові платежі не сплачувались, по договору утворився борг, який за 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 періоди складався із суми 1705707, 49 грн., яка є загальною заборгованістю що мала бути сплачена у розмірах згідно графіку внесення платежів по строку 07 квітня, 07 травня, 07 червня, 07 липня, 07 серпня, 07 вересня, 07 жовтня 2010р..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість відповідача за користування обладнанням що є предметом договору № 1006/09/2007 від 18.09.2007р. за 21-27 періоди сплати лізингових платежів по графіку складає 1705707, 49 грн., виставлені рахунки № 1776 від 07.04.2010р., № 2351 від 07.05.2010р., № 2949 від 07.06.2010р., № 3506 від 07.07.2010р., № 4049 від 07.08.2010р., № 4540 від 07.09.2010р., № 5028 від 07.10.2010р. відповідачем не були оплаченими, доказів зворотнього суду не представлено. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на порядок розрахунків кожного платежу, що встановлений договором (п. 6.1.2, п. 6.5).

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів за рахунками що надані до справи, по строках та у розмірі згідно з погодженим графіком внесення платежів, суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 1705707, 49 грн. за користування транспортними засобами що є предметом договору № 1006/09/2007 від 18.09.2007р. у відношенні заборгованості що виникла за 21-27 періоди сплати лізингових платежів по графіку, у зв’язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 8.5 договору фінансового лізингу № 1006/09/2007 від 18.09.2007р. у випадку якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не проводить оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки в розмірі 0, 25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п’ять днів і 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингодавець зобов’язується її сплатити.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно здійсненого позивачем розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості за кожним платежем належним до сплати за 21-27 період та щодо яких виник спір, з урахуванням строку настання виконання зобов’язання по оплаті та кількістю днів прострочення, за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ № 468 від 10.08.2009р. (10, 25%), Постановою НБУ № 259 від 07.06.2010р. (9,5%), Постановою НБУ № 320 від 07.07.2010р. (8,5%), Постановою НБУ від 09.08.2010р. № 377 (7, 75%) –в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців), та складає 85665, 58 грн. (розрахунок штрафних санкцій є додатком до позовної заяви).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення сплати лізингових платежів за 21-27 періоди сплати лізингових платежів по графіку, прострочення за якими рахується станом на час розгляду справи, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 47948, 89 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 15778, 16 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов, контррозрахунку штрафних санкцій, доказів здійснення розрахунків за договором № 1006/09/2007 від 18.09.2007р. у відповідності з положеннями договору та згідно графіку платежів, на вимоги суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 18551, 01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»(юрид. адреса: 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; адреса: 03055, м. Київ, вул. Тимофеєвої 3, р/р 260019800772 в ВАТ «ТММ-Банк»у м. Києві, МФО 300896, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова 5, корп. 2, Бізнес-Центр «Реноме», р/р 26008301013536 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»МФО 322904, ідент. код 33104543) 1705707, 49 грн. (один мільйон сімсот п’ять тисяч сімсот сім гривень 49 копійок) заборгованості по сплаті лізингових платежів, 85665, 58 грн. (вісімдесят п’ять тисяч шістсот шістдесят п’ять гривень 58 копійок) пені, 47948, 89 грн. (сорок сім тисяч дев’ятсот сорок вісім гривень 89 копійок) інфляційних збитків, 15778, 16 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім гривень 16 копійок) 3% річних, 18551, 01 грн. (вісімнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят одну гривню 01 копійку) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 13.12.2010р.