Рішення № 12806699, 24.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/721-43/37124.11.10 За позовом заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах

держави в особі Фінансового управління Деснянської районної у м. Києві

державної адміністрації

до публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ”

3-я особа без самостійних вимог на стороні Відповідача Національний Банк України

про стягнення 132401, 29 грн.

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача: не зявився,

від відповідача: Бойкініч Д.В. предст. за дов.,

від третьої особи без самостійних вимог: Залевський В.О. предст. за дов.,

від прокуратури міста Києва: Фединяк Н.Є. (посв. № 236)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Деснянського району м. Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Фінансового управління Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації з позовом про стягнення з Акціонерного комерційного банку “Київ” інфляційних втрат в розмірі 26017, 73грн. за період з травня по серпень, трьох процентів річних в розмірі 22356, 16 грн. за період з квітня по вересень та пені в розмірі 84027, 40грн. за період з 27.04.2009р. по 10.09.2009р., а всього 132401, 29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються несвоєчасним виконанням Банком грошового зобов'язання за умовами укладених між сторонами договору банківського вкладу (депозиту) та додаткової угоди № 9 до договору, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені у розмірі 132401, 29 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.09 позов було задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” на користь Фінансового управління Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації 3% річних в розмірі 4931грн.50 коп., стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” в дохід Державного бюджету України 49 грн. 31 коп. та 118 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті частині позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.10 рішення господарського суду міста Києва від 22.09.09 в частині стягнення 3 % було скасовано, а в решті залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.10 касаційне подання було задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 22.09.09 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.06.10 скасовані, а справу № 4/721 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За резолюцією керівництва господарського суду міста Києва, справа передана на розгляд судді Паську М.В.

Ухвалою від 04.10.10 суддя Пасько М.В. прийняв справу до свого провадження з присвоєнням їй номеру № 4/721 - 43/371, залучив до участі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні Відповідача Національний Банк України та призначив її до розгляду на 28.10.2010.

У судовому засіданні та у письмових поясненнях представник Позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник Відповідача у своїх письмових поясненнях та у судовому засіданні заперечував відносно задоволення заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи у судовому засіданні та у письмових поясненнях по суті спору проти заявлених вимог заперечував у повному обсязі.

У звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 17.11.10.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 24.11.10.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2007р. між Фінансовим управлінням Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації та Акціонерним комерційним банком “Київ”був укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 07/390 з розміщенням вкладу (депозиту) у розмірі 1000000, 00 грн. (один мільйон) гривень по 16.03.2008р. включно.

Відповідно до додаткової угоди № 5 від 25.06.2008р. до Договору, Позивач збільшив суму вкладу (депозиту) на 1 000000, 00 грн. (один мільйон) гривень. Таким чином, з дати зарахування суми вкладу на депозитний рахунок загальна сума вкладу становить 2000000, 00 (два мільйони) гривень.

Строк розміщення вкладу (депозиту) неодноразово пролонговувався, а процентна ставка на вклад збільшувалась, що підтверджується додатковими угодами до Договору.

Згідно з умовами додаткової угоди № 9 від 26.01.2009р. до Договору, сторони продовжили строк розміщення вкладу у сумі 2000000, 00 грн. до 26.04.2009р. включно та збільшили процентну ставку на вклад з 27.01.2009р. до 19,0 % річних. Датою повернення Банком вкладу (депозиту), відповідно до п.2 вказаної додаткової угоди, передбачено 27.04.2009р.

Матеріалами справи підтверджено, що повернення депозитного вкладу відбулось в повному обсязі 10.09.2009р., що і стало підставою для звернення позивача до суду за стягненням індексу інфляції, 3% річних та пені.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те що, відповідач не перерахував в передбачений умовами договору строк суму вкладу, чим порушив умови договору, а відтак на нього розповсюджуються зобовязання передбачені ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 66 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків, у тому числі у формі адміністративного регулювання, зокрема шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону України “Про Національний банк України” до повноважень Правління Національного банку України входить приймання нормативно-правових актів Національного банку.

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку (ст. 56 ЗУ “Про Національний банк України”).

Так, постановою Правління Національного банку України від 06.02.2009р. № 53 в Публічному акціонерному товаристві “Акціонерний комерційний банк “Київ” було призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 09.02.2009р. до 09.02.2010р. та було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09.02.2009р. до 09.08.2009р. з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.

Відповідно до п. 1.4 Порядку подання нормативно правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України від 12.04.05 № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.04.05 за № 381/10661 нормативно правовим актом є офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це субєктом нормотворення у визначений законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Постанова Національного банку України № 53 від 06.02.09 є правовим актом індивідуальної дії Національного банку України, який не містить нових правових норм, має персоніфікований характер, оскільки його дія стосується конкретного банку, не може бути застосована до інших банків, обмежується встановленим у ньому строком та розрахований на разове застосування.

Отже, її подання на державну реєстрацію не передбачено.

Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(в редакції, яка діяла на дату прийняття Правлінням Національного банку Постанови № 53, Національний Банк України мав право на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, на строк не більше 6-ти місяців Національний банк України має право продовжити на термін до шести місяців мораторій на задоволення вимог кредиторів банку, в якому на момент прийняття цього Закону введено мораторій. (Закон, ВР України, від 24.07.2009, № 1617-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків").

Таким чином, мораторій введений Постановою Національного банку України № 53 від 06.02.09 законно діяв протягом 6-ти місяців.

В звязку з введенням в дію мораторію, на діяльність банку (Відповідача) розповсюджуються спеціальні норми Закону України “Про банки та банківську діяльність”, а саме ст. 58 вказаного Закону України передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно зі ст. 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) є порушенням цього зобовязання.

Відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої Законом відповідальності.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних та пені підлягають задоволенню за період коли не діяв мораторій, введений Постановою Національного банку України № 53 від 06.02.09, а саме: 19260, 28 грн. пені, 5260, 27 грн. 3 % річних. Нараховані під час дії мораторію вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 64767, 12 грн. пені, 17095, 89 грн. 3 % річних та 26017, 73 грн. інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу з покладаються на Відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фінансового управління Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (02225, м. Київ, пр-кт Маяковського, 29, код ЄДРПОУ 26077750) 19 260 (девятнадцять тисяч двісті шістдесят) гривень 28 коп. пені, 5260 (пять тисяч двісті шістдесят) гривень 27 грн. 3 % річних.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в доход Державного бюджету 245 (двісті сорок пять) гривень 21 коп. державного мита, 43 (сорок три) гривні 71 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

В задоволені позову в частині стягнення 64767, 12 грн. пені, 17095, 89 грн. 3 % річних та 26017, 73 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя М.В.Пасько

Дата підписання рішення ____