Рішення № 12806363, 08.12.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2010 р. Справа № 26/39 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобрин О. М.,

при секретарі судового засідання Каркузаєвій Н.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова

компанія"

вул. Івасюка, 62 , м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача-1 Відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції

вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача-2 Закритого акціонерного товариства "Агромаш-ІФ"

вул. С. Височана, 18, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача-3 Приватне підприємство "Детективно-охоронне агентство"

"Прикарпатський Альянс"

вул. Тролейбусна, 8/57, м. Івано-Франківськ, 78008

про визнання права на майно і звільнення його з-під арешту.

За участю представників сторін:

від позивача: Фатула Т.В. - представник, (довіреність №65/10 від 14.10.10);

від відповідача-2: Ридай Н.В. - представник, (довіреність №325/09 від 12.10.10);

від відповідача-3: Савчук Р.Р. - представник, (довіреність №39 від 11.11.10);

від відповідача-1 представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою (вх. №4398 від 08.10.10) до Відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, Закритого акціонерного товариства "Агромаш-ІФ" про визнання права на майно і звільнення його з-під арешту.

Ухвалою суду від 12.10.10 було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.10.10.

В судовому засіданні 26.10.10 судом встановлено, що виконавче провадження, в процесі якого було накладено арешт на майно відповідача-2, було порушено на виконання наказу №1010, виданого господарським судом Івано-Франківської області 04.06.10 по справі №3/4. Стягувачем є Приватне підприємство "Детективно-охоронне агентство "Прикарпатський альянс" (вул. Тролейбусна, 8/57, м. Івано-Франківськ, і.к. 34084151).

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.08.76 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Згідно п.1 ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Зважаючи на те, що позивачем не було зазначено стягувача за виконавчим провадженням як відповідача у даній справі, суд вважає за доцільне залучити до розгляду справи Приватне підприємство "Детективно-охоронне агентство "Прикарпатський альянс" як відповідача-3 за власною ініціативою. Представники сторін не заперечують проти залучення Приватного підприємства "Детективно-охоронне агентство "Прикарпатський альянс" до розгляду справи.

Ухвалою суду від 26.10.10 Приватне підприємство "Детективно-охоронне агентство "Прикарпатський альянс" було залучено до розгляду справи як відповідача-3, а розгляд справи відкладено на 16.11.10.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, вказуючи на те, що між ним та відповідачем-2 19.02.10 було укладено договір оренди майна, а саме офісної техніки. На дане майно було накладено арешт відповідачем-1 01.09.10. Представник позивача стверджував, що арештоване майно, вказане у позовній заяві, належить позивачу на праві власності на підставі виписки з балансового рахунку. На вимогу суду згідно ухвали від 26.10.10 позивачем також були надані на розгляд суду документи, що підтверджують набуття майна, а саме договір купівлі-продажу №НР-98 від 12.01.2009 (а.с. 25,26) та платіжні доручення на оплату товару (а.с. 27-40). Правовою підставою позовних вимог представник позивача зазначив ст. 316, 391, 393 Цивільного кодексу України та с.59 Закону України “Про виконавче провадження”.

Представник відповідача-1 відзиву на позов не подав, в судовому засіданні проти позову не заперечував та поклався на розсуд суду.

Представник відповідача-2 подав пояснення по справі, проти позову не заперечував, вказуючи, що офісна техніка, на яку було накладено арешт державним виконавцем ДВС Івано-Франківського МУЮ Витвицьким В.В., належить позивачу та перебуває в його (відповідача-2) користуванні відповідно до договору оренди майна від 19.02.10.

Відповідач-3 відзиву на позов не подав, однак проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідач-2 ухиляється від сплати боргу та приховує наявне в нього майно для запобігання звернення стягнення на це майно.

В зв'язку із задоволенням клопотання відповідача-3 про витребування додаткових документів щодо інвентаризації майна, яке є предметом спору, (а.с. 46), розгляд справи було відкладено на 30.11.10. В зв'язку із задоволенням клопотання відповідача-3 про ознайомлення з матеріалами справи, в судовому засіданні було оголошено перерву до 01.12.10, про що представники сторін повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 01.12.10 відповідачем-3 було подано клопотання про витребування від позивача документів, які б підтверджували сплату орендної плати за користування офісною технікою зі сторони відповідача-2 (а.с. 92), а також клопотання про огляд описаного майна в місці його знаходження (а.с. 93). В задоволенні клопотання щодо витребування вказаних документів судом було відмовлено через необґрунтованість, а клопотання про огляд описаного майна було задоволено, про що вказано в протоколі судового засідання (а.с. 94). В судовому засіданні було оголошено перерву до 07.12.10.

Відповідно до ст. 39 ГПК України судом було проведено огляд доказів в місці їх знаходження, а саме описаного майна, що є предметом спору, яке знаходиться у відповідача-2 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. С.Височана, 18 (протокол від 07.12.10 а.с. 96). При огляді майна було встановлено наявність наступної офісної техніки, яка знаходиться в кабінеті фінансової, юридичної служб та касі, що розміщені в адміністративному корпусі ЗАТ “Агромаш-ІФ”:

1. ксерокс WORKCENTRE 3119;

2. принтер НР Laser jet 1020;

3. монітор AG NEOVO;

4. системний блок;

5. телефон Panasonic;

6. монітор SAMSUNG;

7. сканер CanonScan LIDE 25;

8. принтер НР Laser Р1005;

9. системний блок;

10. вентилятор офісний;

11. монітор Flatron L 1530B LG;

12.системний блок.

Жодних ідентифікуючих ознак предметів офісної техніки, таких як інвентарні номери, на предметах при огляді не виявлено.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 08.12.10.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, з'ясовуючи дійсні обставини справи, суд встановив, що 01.09.10 державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Витвицьким В.В. було складено Акт опису та арешту майна (а.с. 41,42), відповідно якого було накладено арешт на таке майно:

1.сканер Canon срібно-чорного кольору б/в 1 шт;

2. факс Panasonic ХХ FT932 чорного кольору б/в 1 шт;

3. монітор SAMSUNG 225 см чорного кольору б/в 1 шт;

4. принтер НР сірого кольору б/в 1 шт;

5. системний блок чорного кольору б/в 1 шт;

6. блок безперебійного живлення б/в 1 шт;

7. вентилятор білого кольору б/в;

8. монітор срібного кольору L 1 шт б/в;

9. принтер НР сірого кольору б/в 1 шт;

10. системний блок срібного кольору б/в 1 шт;

11. обігрівач електричний 1 шт б/в білого кольору;

12. кіоск металевий жовтого кольору з білими жалюзями б/в 2 шт;

13. вольєр червоного кольору 1 шт з дерев'яною підлогою;

14.оглядова вишка сірого кольору б/в 1 шт.

В позовній заяві міститься вимога про визнання права на майно та звільнення його з-під арешту, а саме:

1.сканер CanoScan LIDE 25 –1 шт;

2.телефон Panasonic –1 шт;

3.монітор SAMSUNG –1 шт;

4.монітор Flatron L 1530 BLG –1 шт;

5.монітор AG neoyo –1 шт;

6.принтер HP Laser jet 1020 –2 шт;

7.принтер HP Laser P 1005 –1 шт;

8.системний блок –3 шт;

9. ксерокс WORKCENTRE 3119 –1 шт;

10. вентилятор офісний –1 шт.

Вказане майно також зазначено як предмет договору оренди майна від 19.02.2010, що укладений між позивачем та відповідачем-2 (а.с. 9) та акту прийому-передачі (а.с. 12).

Як встановлено судом, по опису та кількості одиниць офісна техніка, що зазначена у позовній заяві і та, що зазначена у Акті опису та арешту майна, відрізняється, оскільки відповідачем-1 було описано два монітори, а не три, як вказано у позовній заяві, а також описано 2 системних блоки, а не три, як вказано у позовній заяві, а також не було описано ксерокс WORKCENTRE 3119.

Оцінюючи подані позивачем докази належності йому майна, зазначеного у позовній заяві, суд відзначає наступне.

Згідно виписки з балансового рахунку позивача станом на 10.09.10 (а.с. 14) до основних засобів позивача відноситься техніка в номенклатурі, щодо якої заявлено позовні вимоги, загальною балансовою вартістю 27 995 грн. Підставою набуття права власності на дане майно є договір купівлі-продажу №НР-98 (а.с. 25,26), що укладений 12.01.2009 між позивачем як покупцем та ТзОВ “Прикарпатська інформаційна компанія” як продавцем, а також платіжні доручення про оплату товару продавцю (а.с. 27-40). Відповідно до п.1.2 Договору купівлі-продажу купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця. Відповідно до п.2.3 цього Договору після підписання представниками обох сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення втрачає чинність. Всупереч умовам Договору позивач не надав суду накладні на товар. При огляді платіжних доручень, наданих позивачем до матеріалів справи (а.с.27-40), судом виявлено, що у розділі “призначення платежу” зазначалось “оплата за комплектуючі матеріали” (окрім платіжного доручення №6 від 14.10.09), що не дає змоги встановити факт придбання позивачем саме тих предметів офісної техніки, на які вказує позивач у своїх вимогах.

Оцінюючи подані позивачем докази передачі належного йому майна відповідачу-2 згідного Договору оренди, суд відзначає наступне.

Згідно наявних в матеріалах справи Актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 19.02.10 (а.с. 54-66) позивач передав відповідачу-2 наступне майно:

вентилятор офісний –і.н 1833,

ксерокс WORKCENTRE 3119 –і.н.2766;

системний блок –і.н.2770;

системний блок –і.н.2771;

системний блок –і.н.5362;

принтер HP Laser P 1005 –і.н. 2669;

принтер HP Laser jet 1020 –і.н. 2768;

принтер HP Laser jet 1020 –і.н. 2767;

монітор AG neoyo –і.н. 4913;

монітор Flatron L 1530 BLG –і.н. 4971;

монітор SAMSUNG –і.н. 5361;

телефон Panasonic –і.н.1235;

сканер CanoScan LIDE 25 – і.н.5242.

Однак, як було встановлено судом при огляді доказів у місці їх знаходження, у відповідача-2 знаходиться техніка, яка частково відповідає за технічним описом предметам у вказаному переліку, але через відсутність на ній інвентарних номерів, які зазначені в Актах приймання-передачі основних засобів, неможливо ідентифікувати майно, що знаходиться у відповідача-2.

Судом також встановлено розбіжності щодо балансової вартості майна згідно документів, поданих позивачем. Відповідно до інвентарних карток обліку основних засобів (а.с 67-79) описано вищевказані предмети, присвоєно інвентарні номери та встановлено балансову вартість станом на 12.01.09, яка значно відрізняється в сторону зменшення від балансової вартості цих же предметів станом на 10.09.10 згідно виписки з балансового рахунку (а.с. 14).

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Системний аналіз ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження»дозволяє зробити висновок, що проведення арешту та вилучення майна державним виконавцем під час виконавчих дій, можливо лише по відношенню до майна боржника, а не будь-якої іншої особи.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Проте, в матеріалах справи не має доказів, який би підтверджував, що майно, яке було передано відповідачу-2 згідно договору оренди, та майно, яке було описано та арештовано відповідачем-1, це одне і те саме майно. Зважаючи на те, що відповідачу-2 було передано індентифіковане майно, але в наявності відповідачем-2 було пред'явлено майно без інвентарних номерів, яке неможливо ідентифікувати, суд вважає недоведеним факт внесення до Акту опису та арешту майна предметів, що належать позивачу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позивач не довів своє право власності на майно, включене до Акту опису й арешту майна від 01.09.10., а тому позов задоволенню не підлягає. При цьому позивач, вважаючи його право на майно порушено, не позбавлений інших способів захисту порушеного майнового права, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" до Відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, Закритого акціонерного товариства "Агромаш-ІФ", Приватного підприємства "Детективно-охоронне агентство" "Прикарпатський Альянс" про визнання права на майно і звільнення його з-під арешту відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Суддя Кобрин О.М.

                                                                      повне рішення складено 13.12.10