Рішення № 12806194, 02.12.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

додаткове рішення

02.12.2010                                                             Справа № 3/64

Суддя господарського суду Закарпатської області В.В. Мокану

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми „Астра”, с. Горбанівка Полтавського району Полтавської області від 19.11.2010 року про винесення додаткового рішення по справі № 3/64

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми „Астра”, с. Горбанівка Полтавського району Полтавської області

до товариства з обмеженою відповідальністю „ГЛК –ГРУПП”, м. Ужгород

про стягнення суми 15958 грн. 81 коп., в т.ч. 13800 грн. попередньої оплати за товар, 1 713 грн. 20 коп. інфляційних нарахувань, 445 грн. 61 коп. 3% річних (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

ВСТАНОВИВ:

10.11.2010 року по справі № 3/64 винесено рішення про задоволення позову частково, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „ГЛК –ГРУПП”, вул. Гагаріна, 101, оф. 723, м. Ужгород (код ЄДРПОУ 33265973) на користь товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми „Астра”, вул. Будьонного, 18-А, с. Горбанівка Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 13938392) суму 13800 (тринадцять тисяч вісімсот) грн. сплачених за товар, а також суму 138 (сто тридцять вісім) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 09 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Заявою від 19.11.2010 року позивач просить ухвалити по справі додаткове рішення, яким повернути позивачу у відповідності до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із державного бюджету суму 41 грн. 62 коп. надлишково сплаченого державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 1585 від 10.09.2010 року на суму 201 грн. 20 коп. у зв’язку зі сплатою його у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством та у відповідності до п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України 1258 від 21.12.2005 року „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” суму 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, перераховану платіжним дорученням № 1042 від 04.10.2010 року, у зв’язку зі сплатою у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

При поданні позову позивачем долучено до матеріалів позову платіжне доручення № 4355 від 14.09.2010 року про сплату витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. За цим платіжним дорученням судові витрати сплачені на неналежний рахунок отримувача платежу. У зв’язку з цим господарський суд ухвалою про порушення провадження у справі № 3/64 від 24.09.2010 року витребував від позивача довідку територіального органу Державного казначейства України про зарахування суми оплати витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, перерахованої платіжним дорученням № 4355 від 14.09.2010 року до Державного бюджету м. Ужгород на розрахунковий рахунок № 31214264700002 по коду бюджетної класифікації 22050003. Натомість позивачем платіжним дорученням № 1042 від 04.10.2010 року повторно сплачено витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. вже на належний рахунок отримувача коштів, що підтверджується долученими до матеріалів справи копією зазначеного платіжного доручення та довідкою Управління державного казначейства у м. Ужгороді № 03-22/1606 від 11.10.2010 року.

Згідно п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258, повернення витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита.

У відповідності до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про Державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення його у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Отже, з огляду на приписи ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про Державне мито” та п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, сплачена позивачем сума 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу згідно платіжного доручення № 4355 від 14.09.2010 року підлягає поверненню як зайво сплачена. Заява позивача в частині вимоги про винесення додаткового рішення по справі стосовно повернення позивачу суми 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу як зайво сплаченої підлягає до задоволення.

Стосовно вимоги про повернення позивачу із державного бюджету суми 41 грн. 62 коп. надлишково сплаченого державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 1585 від 10.09.2010 року на суму 201 грн. 20 коп., суд констатує наступне.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, державне мито підлягає поверненню у випадках та порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Статтею 8 Декрету КМ України "Про державне мито" від 21.01.93 № 7/93 передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Згідно підпункту „а” пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв майнового характеру державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 102 грн. і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів, що складає 25 500 грн.

Отже, позивачем при поданні позову про стягнення з відповідача суми 20120 грн. 59 коп. державне мито згідно платіжного доручення № 1585 від 18.09.2010 року сплачено в розмірі 1 % ціни позову, що складає суму 201 грн.20 коп.

В процесі розгляду справи позивач заявою від 07.10.2010 року в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги у зв’язку з допущенням помилки при зазначенні суми заборгованості в позовній заяві та просив суд стягнути з відповідача суму 15958 грн. 81 коп.

За нормою ч. 7 п. 26 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затв. наказом ГДПІ № 15 від 22.04.1993 року при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене державне мито не повертається.

Отже сума 41 грн. 62 коп. державного мита перерахованого платіжним дорученням № 1585 від 10.09.2010 року на суму 201 грн. 20 коп. поверненню не підлягає, в задоволенні заяви в цій частині належить відмовити.

Відповідно до ст. 88 ГПК України у разі, якщо з якоїсь вимоги, яку було розглянуто в судовому засіданні господарського суду, не прийнято рішення, господарський суду має право за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення.

Керуючись ст. 88 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. Доповнити п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Закарпатської області від 10.11.2010 року реченням: „Повернути товариству з обмеженою відповідальністю багатопрофільній фірмі „Астра”, вул. Будьонного, 18-А, с. Горбанівка Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 13938392) у відповідності до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про Державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року та п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 суму 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, перераховану платіжним дорученням № 4355 від 14.09.2010 року як зайво сплачену.

2. Додаткове рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В.Мокану