Рішення № 128061838, 12.02.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5021/24

2/296/870/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

"12" лютого 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

за участю секретаря судового засідання Годлюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024р. АТ «Сенс банк» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 501372188 у розмірі 374395,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 16.10.2021р. ОСОБА_1 уклав з АТ «АЛЬФА-БАНК», яке 12.08.2022р. змінило найменування на АТ «Сенс Банк», угоду № 501372188 про надання споживчого кредиту (надалі - Договір). Відповідно до умов договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник у відповідних порядку та умовах зобов`язався повернути кредит, виплачувати проценти за користування ним, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на відповідних умовах.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту.

ОСОБА_1 не повернув своєчасно Банку грошові кошти, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 374395,00 грн. З огляду на зазначене представник позивача просить задовольнити вимоги позовної заяви у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, від нього 11.02.2025р. надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судові повістки, направлені на його адресу, повернені відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення виходячи з наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач стверджує, що 16.10.2021р. ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду № 501372188 про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов договору сума кредиту становить 250000,00 грн., процентна ставка за користування кредитною лінією встановлена у розмірі 35% річних, строк кредиту - 60 місяців (а.с. 21-22).

З матеріалів справи встановлено, що 12.08.2022р. загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесений до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022р.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором № 501372188 від 16.10.2021р. станом на 11.03.2023р. становить 374395,00 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 241979,66 грн.; заборгованість за відсотки за користування кредитом 132415,34 грн. (а.с. 18).

З метою досудового та добровільного врегулювання спору, АТ «Сенс Банк» 04.03.2024р. на адресу позичальника було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, яку ОСОБА_1 залишив без відповіді (а.с. 43).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис (п. 15 ч. 1ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Позивачем надано суду договір про надання споживчого кредиту № 501372188 від 16.10.2021р. між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» (АТ «Сенс Банк»).

Однак, наданий суду примірник договору про надання споживчого кредиту № 501372188 від 16.10.2021р. не містить власноручного підпису або даних про те, що договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, чи електронним підписом одноразовим ідентифікатором, чи аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису).

Частиною 5 ст. 11 Закону України Про запобігання та протидію легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризмута фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі Закон) встановлено, що ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка.

Згідно п. 4 додатку 2 Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку від 28.07.2020 № 107 (далі Положення № 107), установа під час розроблення процедур ідентифікації та верифікації має керуватися ризик - орієнтованим підходом, дотримуючись вимог та обмежень, установлених в Положенні № 107, та враховувати те, що результатом здійснення ідентифікації та верифікації має бути: 1) однозначне встановлення особи клієнта (представника клієнта); 2) впевненість у тому, що отримані ідентифікаційні дані належать клієнту (представнику клієнта); 3) переконання в тому, що клієнт (представник клієнта) не є самозванцем, а дійсно є особою, якою він/вона назвався/назвалася.

Довідка про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 (а.с. 42) не містить ні дати такої ідентифікації, ні дати її складення. Вказані обставини, викликають обґрунтовані сумніви щодо підтвердження наміру відповідача на укладання договору.

З матеріалів справи вбачається, що кредитні кошти в сумі 250000,00 грн. за вказаним вище кредитним договором надійшли на рахунок ОСОБА_1 (а.с. 23).

Разом з тим, відсутні належні докази, що ОСОБА_1 підписав кредитний договір, заяву на видачу кредиту, за його заявою відкрито банківський рахунок для зарахування кредитних коштів.

На переконання суду, наведені обставини в своїй сукупності не можуть свідчити про волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору та отримання кредиту.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 89 ЦПК Україниви визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи відсутність доказів підписання ОСОБА_1 кредитного договору, зокрема, шляхом накладення ЕЦП, відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Корольовським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира в 30-денний строк з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В. П. Маслак