Рішення № 12805956, 01.12.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 грудня 2010 р.           Справа 14/143-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Олександрійський хлібзавод" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Клари Цеткін, 11)

до: Приватного підприємства "Приват- Петрол" (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7 оф. 31)

стягнення 5 676,96 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : не з'явився.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Олександрійський хлібзавод" про стягнення з Приватного підприємства "Приват-Петрол" 5676,96 грн. боргу та 127,73 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 04.10.2010 року суддею Залімським І.Г. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/143-10 та призначено до розгляду на 25.10.2010 року.

Постановою Верховної Ради України від 07.10.2010 року суддя господарського суду Вінницької області Залімський І.Г. обраний на посаду судді Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Згідно розпорядження заступника голови суду від 11.10.2010 року справу передано судді Банасько О.О..

Ухвалою від 14.10.2010 року суддя Банасько О.О. прийняв справу до свого провадження.

В судове засідання призначене на 25.10.2010 року на 11 год. 00 хв. представники сторін не з'явилися, причин неявки не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що вбачається із повідомлень про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи № 20260992, № 20341585

В судовому засіданні встановлено, що сторони не виконали вимоги суду щодо надання витребуваних доказів.

Ухвалою суду від 25.10.2010 року розгляд справи було відкладено до 11.11.2010 року.

Однак, 11.11.2010 року представники сторін в судове засідання повторно не з'явилися, документів витребуваних ухвалами суду не надали.

Ухвалою від 11.11.2010 року з огляду на неявку в судове засідання представників сторін дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи 25.11.2010 року.

22.11.2010 року позивачем надано клопотання про розгляд справи 25.11.2010 року без участі представника ВАТ "Олександрійський хлібзавод".

В судове засідання 25.11.2010 року представники сторін не з'явились, хоча про належність їх повідомлення про час та місце судового засідання свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення № 20340392, № 20340716 які наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні 25.11.2010 року з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи було оголошено перерву до 01.12.2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

04.03.2009 року між Приватним підприємством "Приват-Петрол" (Продавець) та ВАТ "Олександрійський хлібозавод" (Покупець) укладено договір поставки № 0403/09-ЗД згідно п. 2.1 якого Продавець протягом строку дії цього договору зобов'язується поставляти та передавати через мережу АЗС у власність Покупця нафтопродукти в асортименті: дизельне пальне, неетильовані бензини, газ пропан-бутан, газ-метан належної якості, що відповідає державним стандартам, в кількості, визначеній відповідно до накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов'язується приймати Товар на АЗС та оплачувати його на умовах цього Договору.

Продавець зобов'язувався поставляти Товар Покупцю за цінами, що діють на АЗС в момент поставки Товару, а Продавець в свою чергу зобов'язувався своєчасно оплачувати Продавцю Товар згідно п.7.1 Договору (п.п.3.1, 4.1 Договору). |

Згідно з п 7.1 Договору Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю Товар на умовах попередньої оплати.

За твердженням позивача ним на виконання умов Договору було перераховано на рахунок відповідача 147035,00 грн. за період з 04.03.2009 року по 25.09.2009 року.

Разом з тим відповідачем було надано Товару на загальну суму 141358,04 грн. за період з 04.03.2009 року по 31.10.2009 року.

На підтвердження наведеного позивачем надано суду карточку рахунку № 63.1 по контрагенту "Приват-Петрол", бухгалтерську довідку про стан дебіторської заборгованості тощо.

Окрім того, між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009 року по 07.12.2009 року в якому зафіксовано наведені вище суми перерахованих позивачем відповідачу грошових коштів, а також сума поставленого відповідачем позивачу Товару та сума боргу в розмірі 5676,96 грн..

16.06.2010 року та 23.07.2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогами про повернення грошових коштів в розмірі 5676,96 грн. (лист № 129, № 102) факт надіслання яких та отримання відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.24-27, т.1).

У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував не вимоги про повернення грошових коштів, а також не погашав заборгованість позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору поставки 04.03.2009 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, позивачем надсилались вимоги відповідачу про повернення попередньо оплачених грошових коштів.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи із встановлених обставин справи, викладених вище норм законодавства суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 5676,96 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 127,73 грн. 3 % річних за період з 20.12.2009 року по 22.06.2010 року та 1273,42 грн. інфляційних втрат за період з 15.12.2009 року по 08.04.2010 року згідно наданого розрахунку за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення 3 % річних є правомірною, оскільки відповідає умовам чинного законодавства та укладеного між сторонами договору.

При перевірці 3 % річних судом виявлено помилки допущені позивачем у розрахунку, які полягають в наступному.

Так позивачем заявлено до стягнення 127,73 грн. 3 % річних, які є сумою річних відсотків визначених за період 9 місяців прострочення з моменту припинення надання послуг відповідачем до подання позову до суду (з 31.10.2009 року по 31.07.2009 року).

Однак суд з огляду на приписи ст.693 ЦК України та умови договору прийшов до висновку про те, що прострочення відповідача фактично розпочалось із спливом семиденного строку з моменту отримання першої вимоги від 16.06.2010 року № 102 (22.06.2010 року) тобто із 30.06.2010 року.

Таким чином кількість днів прострочення відповідача становитиме 32 дні, а сума 3 % річних 14,93 грн. відповідно, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні 3 % річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

01.12.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 78, 82, 84, 85,87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Приват-Петрол", вул. Лебединського, 7, оф. 31, м. Вінниця, 21034 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 34588160) на користь Відкритого акціонерного товаритсва "Олександрійський хлібзавод", вул.Клари Цеткін, 11, м.Олександрія, Кіровоградської області 28000 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 00378738) - 5676 грн. 96 коп. основного боргу, 14 грн. 93 коп. - 3 % річних, 100 грн. 02 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 231 грн. 41 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 грудня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ВАТ "Олександрійський хлібзавод", вул. Клари Цеткін, 11 м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000.

3 - відповідачу - ПП "Приват-Петрол", вул. Лебединського, 7 оф. 31, м. Вінниця, 21034.