Ухвала суду № 128050379, 06.06.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7896/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородськогоміськрайонногосудуЗакарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,при секретарісудовогозасідання ОСОБА_2 ,заучастюпрокурора ОСОБА_3 ,підозрюваного ОСОБА_4 ,захисника - ОСОБА_5 ,розглянувшиу відкритомусудовомузасіданніклопотання керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025070000000181 від 05.04.2025 року, про застосування запобіжногозаходу увигляді тримання під вартою,відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області, Мукачівського району, с. Неліпине, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, адвоката та начальника відділу кадрів адміністративно-управлінського персоналу «Закарпатської обласної дитячої лікарні» ЗОР,одруженого,має наутриманні двохнеповнолітніх дітей, раніше не судимого,

підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Закарпатськоїобласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся дослідчого суддіз клопотанняму кримінальному провадженні, відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№12025070000000181 від 05.04.2025року заознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.3ст.369-2 ККУкраїнипро застосування запобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подане клопотання мотивує тим, що Слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12025070000000181 від 05.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Встановлено, що ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 20.06.2018 № 21/1493 видане Радою адвокатів Закарпатської області здійснює індивідуальну адвокатську діяльність.

Однак, ОСОБА_4 нехтуючи правилами адвокатської етики та в порушення присяги адвоката України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив з метою особистого протиправного збагачення, вчинив діяння, яке має ознаки корупційного злочину, при наступних обставинах.

Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що 02 квітня 2025 року до адвоката ОСОБА_4 звернувся громадянин ОСОБА_7 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 БМЗ, на посаді старшого спеціаліста радіозв`язку, з метою отримання консультації, щодо можливості отримання законних підстав для звільнення з військової служби, у відповідності до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тоді, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на особисте протиправне збагачення, і останній вирішив скористатися даною ситуацією шляхом одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 , збагатитись протиправним шляхом, та повідомив останнього про те, що він являється посадовою особою КНП «Закарпатська обласна дитяча лікарня» ЗОР в м. Мукачево, може вирішити питання стосовно отримання інвалідності його малолітньою дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого він зможе оформити опіку, за що ОСОБА_7 крім оплати адвокатських послуг повинен буде надати ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі від 7000 до 20 000 Євро.

З метою створення видимості щодо законних намірів надання правничої допомоги та запевнення ОСОБА_7 у правомірності та необхідності надання грошових коштів у розмірі від 7000 до 20 000 Євро, 02.04.2025 ОСОБА_4 , у точно не встановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, виготовив договір про надання правової допомоги № 325, який містить загальні положення без конкретизації та ордер на надання правничої (правової) допомоги.

У свою чергу, ОСОБА_7 , будучи поставленим у безвихідь, погодився на протиправні вимоги ОСОБА_4 , однак, розуміючи незаконність зазначених дій останнього та усвідомлюючи, що надання грошових коштів у розмірі від 7000 до 20 000 Євро, скоріше за все є неправомірною вигодою та таке діяння являється кримінально караним, не бажаючи бути притягненим до кримінальної відповідальності, звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів та почав діяти під їхнім контролем, з метою викриття протиправної діяльності ОСОБА_4 .

На виконання попередньої домовленості, 16 квітня 2025 року близько 13 год. 30 хв., ОСОБА_8 зустрівся із ОСОБА_4 неподалік свого адвокатського офісу в місті Мукачево, вул. Августина Штефана, 25/2. Під час зустрічі ОСОБА_4 , переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого протиправного збагачення повідомив, що для початку ОСОБА_7 повинен надати йому грошові кошти (аванс) в розмірі 10 000 доларів США, найближчими днями, на що ОСОБА_8 погодився.

Так, 28 квітня 2025 року близько 15 год. 50 хв., ОСОБА_7 , на виконання домовленості, зустрівся із ОСОБА_4 , неподалік Закарпатської обласної дитячої лікарні, що розташована в місті Мукачево по вул. І. Франка, 39. Під час зустрічі ОСОБА_4 , переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого протиправного збагачення, одержав від ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів лише частину раніше обумовлених грошових коштів в сумі 2 000 доларів США, за його вплив на невстановлених осіб з метою оформлення інвалідності.

У свою чергу, як встановлено розслідуванням, ОСОБА_4 являється посадовою особою КНП «Закарпатська обласна дитяча лікарня» ЗОР, а саме начальником відділу кадрів та згідно посадової інструкції від 20.11.2023 його посада належить до категорії «Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)» та основним завданням останнього, являється забезпеченням підприємства працівниками потрібних професій та формування кадрового резерву для заміщення посад керівників.

Ураховуючи вищевикладене та маючи реальний вплив на керівний персонал КНП «Закарпатська обласна дитяча лікарня» ЗОР, зумовлений займаною посадою, ОСОБА_4 05 травня 2025 року, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на особисте протиправне збагачення до кінця, зетелефонував ОСОБА_7 на месенджер «WhatsApp» і повідомив, що зареєстрував його доньку ОСОБА_8 в дитячій поліклініці, та почав вимагати решту грошових коштів, згідно домовленості.

Так, 09.05.2025 близько 14 год. 40 хв., ОСОБА_7 , на виконання домовленості, зустрівся із ОСОБА_4 , неподалік КНП «Закарпатська обласна дитяча лікарня» ЗОР, що розташована в місті Мукачево по вул. І. Франка, 39 та пройшли до приміщення офісу № 13, у місті Мукачево, по вул. Августина Штефана, 25/2, де ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, частину раніше обумовлених грошових коштів в сумі 7 600 доларів США, за його вплив на невстановлених осіб Закарпатської обласної дитячої лікарні з метою оформлення інвалідності.

Продовжуючи свої злочинні дії, 20.05.2025, ОСОБА_4 , зателефонував ОСОБА_7 , через месенджер «WhatsApp» та повідомив останнього про те, що 21.05.2025 він повинен приїхати до Закарпатської обласної дитячої лікарні разом з донькою і він проведе їх до лікарів, з метою оформлення необхідних медичних документів для отримання інвалідності дитиною.

Надалі, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та часі, досягаючи кінцевої мети своїх протиправних намірів на незаконне збагачення, ОСОБА_4 , у не встановлений розслідуванням спосіб, здійснив вплив на лікарів членів лікарсько-консультативної комісії при КНП «Закарпатська обласна дитяча лікарня» ЗОР і як наслідок, 02.06.2025 ОСОБА_7 отримав витяг з протоколу ЛКК від 23.05.2025 № 025/760, згідно якого ОСОБА_8 освідчена, як дитина з інвалідністю, та інші необхідні лікарські документи, щодо встановлення інвалідності його доньці.

У свою чергу, як встановлено, згідно п. 6 Розділу 1 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації дитини з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються або перебувають діти.

У подальшому, 04.06.2025 близько 12 год. 30 хв., ОСОБА_7 , виконуючи попередньо висловлені у телефонному режимі вимоги ОСОБА_4 , зустрівся із останнім у приміщені офісу № 13, у місті Мукачево, по вул. Августина Штефана, 25/2. Під час зустрічі ОСОБА_4 , переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого протиправного збагачення, одержав від ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, останню частину раніше обумовлених грошових коштів в сумі 7 700 доларів США, за його вплив на лікарів КНП «Закарпатська обласна дитяча лікарня» ЗОР з метою оформлення інвалідності його доньці, однак після одержання неправомірної вигоди був викритий працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, у період з 28 квітня 2025 року по 04 червня 2025 року ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 17 300 доларів США, за його вплив на членів лікарсько-консультативної комісії при КНП «Закарпатська обласна дитяча лікарня» ЗОР для отримання статусу дитини з інвалідністю його донькою ОСОБА_8 .

За результатми розслідування та зібраних доказів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Закарпатської області, Мукачівського району, с. Неліпине, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину України, українцю, адвокату та начальнику відділу кадрів адміністративно-управлінського персоналу «Закарпатської обласної дитячої лікарні» ЗОР, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане із вимаганням такої вигоди.

За таких обставин ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за який передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна.

Прокурор в клопотанні зазначає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 підтверджується наступними матеріалами досудового розслідування, а саме: комплексом зібраних в рамках кримінального провадження доказів, зокрема: протоколами проведених обшуків, протоколами допитів свідка, протоколами проведених НСРД, протоком обушку, протоколами вручення та ідентифікації грошових коштів та іншими зібраними в ході проведення досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.

Прокурор зазначає, що враховуючи той факт, що ОСОБА_4 , вчинив тяжкий злочин, що відноситься до корупційних, обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не надається можливим, оскільки воно на думку органу досудового розслідування буде неефективним.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки передбачає собою перебування підозрюваного під виховним впливом людей, близьких по роботі, місцю проживання або пов`язаних між ними родинними зв`язками. В ході проведення досудового розслідування не встановлено осіб, які б поручились за виконанням підозрюваним покладених на нього обов`язків та які викликають довіру суду не встановлено, що унеможливлює обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не надається можливим, оскільки, враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, його суспільний резонанс та невідворотність покарання, останній може ухилитись від досудового розслідування та суду, наприклад, покинувши межі країни.

Крім того, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не буде усунуто ризик передбачений ч.5 ст.177 КПК України, а саме: вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення. Окрім того, при обранні вказаного заходу, підозрюваний може впливати на свідка, анкетні дані якого йому відомі, в даному кримінальному провадженні, щодо зміни його показів на судовому розгляді.

Прокурор зазначає, що необхідність обранняпідозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу увиглядітримання підвартою,обумовленанеобхідністюзапобігти ризикам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор зазначає, що підставою застосування підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.

Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 , вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Окрім того вказує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а у відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 185 КПК України до осіб підозрюваних у вчиненні тяжкого злочину застава визначається в розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, такий розмір застави для підозрюваного ОСОБА_4 є недостатнім та нездатний повною мірою забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_4 не досягне мети застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи наведенів клопотанніобставини, сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечать належну поведінку підозрюваного, виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене,беручи доуваги те,що ОСОБА_4 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,яке відноситьсядо категорії тяжких злочинів, тяжкість покарання,яке йомузагрожує,та приймаючидо уваги, щожоден більшмякий запобіжний захід незможе запобігтивказаним ризикам, прокурор проситьзастосувати запобіжний захід увигляді триманняпід вартоювідносно підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 (шістдесят) днів.

Позиція сторони обвинувачення в суді

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Прокурор надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також просив визначити розмір застави не менший за 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позиція сторони захисту в суді

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 ОСОБА_9 протиобрання запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 заперечила. Подала до суду письмові заперечення, згідно яких зазначила наступне. Вважає підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення необгрунтованою, оскільки адвокат ОСОБА_10 на виконання умов договору про надання правової допомоги №325 здійснював представництво інтересів клієнта та визначив розмір винагороди, яку мав отримати за виконану роботу, що неправильно інкриміновано органом досудового розслідування, як отримання неправомірної вигоди. Вказує на те, що до клопотання не додано жодного доказу який би свідчив про вплив підозрюваного на інших осіб, що слугувало підставою для отримання висновку ВЛК. Також зазначила, що ризики наведені прокурором у клопотанні є недоведені.

Зазначила, що стороною обвинувачення в клопотанні щодо застосування запобіжного заходу не надано ствердної відповіді та аргументів тому, чому неможливе застосування більш м?якого запобіжного заходу, а покладений на сторону обвинувачення обов?язок доведення існування ризиків визначених ст. 177 КПК України не дотриманий.

Вважає, що стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів, та вбачає за можливе застосування до підозрюваного більш м?якого запобіжного заходу з урахуванням даних про особу підозрюваного, відсутність у нього судимостей, наявність стійких соціальних зв?язків та наявність на утриманні малолітніх дітей.

Вважає, що в разі застосування судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою буде проігноровано п 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків, передбачених законом і відповідно до процедури, встановленої законом. Судом повинно бути враховано, що підозрюваний має забезпечувати потреби своєї сім?ї.

З посиланням на викладене, просила слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 такий запобіжний захід, як нічний домашній арешт із забороною залишити житло з 23-ої години до 06-ої години, наступного дня, що цілком відповідає обставинам даної справи або визначити розмір застави в межах норм ст. 185 КПК Україну в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовомузасіданні протиобраннявідноснонього запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою заперечив,зазначив,що ОСОБА_7 , звернувся до нього як до адвоката, між ними було укладено договір про надання правничої допомоги та визначено відповідний гонорар. Підозрюваний заперечив свою причетність до вчинення даного кримінального правопорушення.

Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення захисника, підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Клопотання прокурора мотивоване тим,щоперебуваючи наволі ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177КПК Українипередбачено,що метоюзастосування запобіжногозаходу єзабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а також запобігання спробам:1)переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; 2)знищити, сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановлення обставин кримінальногоправопорушення;3)незаконно впливатина потерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином;5)вчинити іншекримінальне правопорушеннячи продовжитикримінальне правопорушення,у якомупідозрюється, обвинувачується. Підставою застосуваннязапобіжного заходує наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніособою кримінальногоправопорушення,а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Згідно ст.178КПКУкраїнипри вирішенніпитанняпрообрання запобіжногозаходу,крімнаявностіризиків,зазначенихустатті 177цьогоКодексу,слідчийсуддя,суднапідставі наданихсторонамикримінальногопровадження матеріалівзобов`язанийоцінитивсукупності всіобставини,утомучислі:1)вагомістьнаявнихдоказів провчиненняпідозрюваним,обвинуваченимкримінального правопорушення;2)тяжкістьпокарання,щозагрожуєвідповідній особіуразівизнання підозрюваного,обвинуваченого винуватимукримінальномуправопорушенні,увчиненніякого вінпідозрюється,обвинувачується;3)вікта станздоров`япідозрюваного,обвинуваченого;4)міцністьсоціальнихзв`язківпідозрюваного,обвинуваченого вмісційого постійногопроживання,утомучислі наявністьвньогородини йутриманців;5)наявністьупідозрюваного,обвинуваченогопостійногомісця роботиабонавчання;6)репутаціюпідозрюваного,обвинуваченого;7)майновийстанпідозрюваного,обвинуваченого;8)наявністьсудимостейу підозрюваного,обвинуваченого;9)дотриманняпідозрюваним,обвинуваченим умовзастосованих запобіжнихзаходів,якщовонизастосовувалися доньогораніше;10)наявністьповідомленняособі пропідозруувчиненні іншогокримінальногоправопорушення;11)розмірмайновоїшкоди,узавданніякої підозрюється,обвинувачуєтьсяособа,аборозмірдоходу,вотриманні якоговнаслідоквчинення кримінальногоправопорушенняпідозрюється,обвинувачується особа,атакожвагомість наявнихдоказів,якимиобґрунтовуютьсявідповідні обставини;12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Аналізуючи доцільність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Щодо обґрунтованості повідомленої підозри

Так,при розглядіклопотання прообрання запобіжногозаходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також,слідчий суддявраховує тяжкістьпокарання,що загрожуєостанньому уразі визнанняйого винуватиму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.369-2КК Україниза вчиненняякогопередбачено покаранняувигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Не вирішуючипитанняпродоведеністьвинитаправильністькваліфікаціїдій ОСОБА_4 зач.3 ст. 369-2 ККУкраїни,авиходячилише зфактичних даних, що містятьсяв долучених до клопотання матеріалах кримінальногопровадження,приходжу довисновку про обґрунтованість підозриостаннього увчиненні кримінального правопорушення за викладених вклопотанні обставин.Зокрема, кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 369-2 КК України відповіднодо ст.12КК Українивідноситься до категорії тяжких злочинів,за вчиненняякого передбачено зокрема, покарання увигляді позбавлення волі настрок від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Прокурором наведенообставини,якісвідчатьпрообґрунтованість підозриувчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненнікримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, якіна даній стадіїпроцесу є достатнімидля висновкупро обґрунтованість підозри,і на підставіякихслідчий винісповідомлення ОСОБА_4 про підозру,копія якого05.06.2025року, йомувручена. Суд звертає увагу сторони захисту , що дослідження доказів з метою визнання їхтакими, якіможуть бути покладені воснову винуватостіособиу вчиненні того чи іншого злочину відноситься достадії судового розглядупосуті, таневирішується настадії досудового розслідування.

Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.369-2 КК України.

Слідчий суддя,виходячи з положень ч.5 ст.9КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбеллі Гартлі проти Сполученого Королівства`від 30серпня 1990 року, п.32, SeriesA,N182)

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Разом зтим,перевіряючинаявністьобґрунтованоїпідозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.369-2 КК України,слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалівкримінального провадження наданій стадії розслідування, є достатньою длязастосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , оскільки обґрунтованість підозриценеактпритягнення особи до відповідальності, а сукупність даних,якіпереконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетноюдо вчинення конкретного злочину.

Прицьому,слід зауважити,щостандартдоведення обґрунтованостіпідозриє нижчим від стандарту доведеностівинуватостіпозарозумнимсумнівомтавимагає меншої ваги доказів, ніждля ухвалення обвинувальноговироку.

Окрімтого,уп.48 рішення«Чеботарь протиМолдови» ЄвропейськийСудзправ людини зазначив, щополіціянезобов`язана матидокази,достатнідляпред`явлення обвинувачення, або щобця особа булапідданасуду.Метоюпопередньоготримання під вартоюєподальше розслідування кримінальної справи,якеповиннопідтвердитиаборозвіяти підозру,якає підставою для затримання.

Слідчий суддя,звертає увагусторони захистуна те,що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оцінюючи обґрунтованістьпідозриувчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.3ст.369-2КК України за наведенихуповідомленніпро підозру обставин,судкерується стандартомдоказування «обґрунтованапідозра».Цейстандартє менш суворим упорівнянні зістандартомдоказування«поза розумнимсумнівом», якийзастосовується під часрозгляду висунутого особі обвинуваченняпосуті,тане передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Виходячи знаявних матеріалів,слідчий суддяприходить до висновку проможливу причетність ОСОБА_4 до вчиненнякримінального правопорушеннята відповідновстановлення викладенихвище обставинза стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На переконання слідчогосудді стороноюобвинувачення наведенідостатні відомостіпро обставини вчинення ОСОБА_4 кваліфікованого за ч.3ст.369-2 злочину,які всукупності здослідженими матеріаламиу судовомузасіданні танаданими сторонамипоясненнями даютьпідстави длявисновку,що малимісце події,про якізазначається уцьому клопотанні, ОСОБА_4 міг вчинитиінкриміноване йомукримінальне правопорушення,тобто проте,що підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_4 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, то слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати слідчий суддя під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.

Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

УрішенніЄвропейськогосуду«ЛабітапротиІталії»від06.04.2000р.зазначено,щонебезпекаперешкоджаннявстановленнюістиниусправіта переховуванняособивід правосуддя може вимірюватися суворістюможливогопокараннявсукупностіз наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, їїзв`язками здержавою, уякій його переслідують, та міжнародними контактами.

Вирішуючипитанняпроіснування передбаченихкримінальнимпроцесуальним законом ризиків неправомірноїпроцесуальноїповедінкипідозрюваного, слідчий суддявідмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію,настання якої розглядаєтьсяяк цілком гарантоване.

Ризикомуконтексті кримінальногопровадженняєпевнаступінь ймовірності того, що особа,у цьому випадкупідозрюваний,можутьвдатисядо вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду абожстворятьзагрозусуспільству.

Такимчином, суд,оцінюючи вірогідність такоїповедінки підозрюваного,має дійти обґрунтованого висновкупровисокуступінь ймовірностіпозапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчитьпрореальноіснуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч. 1ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.

Щодо існуванняризикупереховуваннявід органів досудовогорозслідування та суду

Так,на переконанняслідчого судді,ймовірна можливістьпереховування ОСОБА_4 від органівдосудовогорозслідування та суду підтверджуєтьсятим,що кримінальнеправопорушення,у вчиненніякого вінобвинувачується,передбачає,зокрема,покарання увиді позбавленняволі настрок від3до 8років зконфіскацією майна,щовжесаме пособіможебути підставоютамотивомдля підозрюваногопереховуватись відорганівдосудовогорозслідування та суду.

Існування цього ризику пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . Так, санкція ч.3 ст.369-2КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від3 до 8 років з конфіскацією майна.

Означена обставинасама пособі можебути причиноюдля переховуванняпідозрюваного відсуду.Це твердженняузгоджується ізпозицією Європейськогосуду зправ людиниу справі«Ілійков проти Болгарії»,в якомузазначено,що суворістьпередбаченого покаранняє суттєвимелементом приоцінюванні ризиків переховування.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудовогорозслідування та суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Співставленнянегативнихдляпідозрюваногонаслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеномумайбутньому,ззасудженнямдопокаранняу разі доведення прокурором його винуватостіу найближчійперспективідоводять, щоцей ризик є достатньо високим.

Слідчий суддявважає,що небезпекапереховуванняпідозрюваного здається явно переконливою.

Про актуальністьцього ризикувказують іумови,в якихперебуває Україна.На думкуслідчого судді,з урахуваннямвведення воєнногостану,ресурси контролюза поведінкоюпідозрюваних уконтексті встановлення місцезнаходження,перетину державногокордону єбільш обмеженими.Це вимагаєвжиття додатковихзаходів зметою забезпеченняналежної процесуальноїповедінки підозрюваних,в томучислі шляхомзастосування запобіжнихзаходів тапокладення обов`язкуздати назберігання довідповідних органівдержавної владипаспорт (паспорти)для виїздуза кордон,інші документи,що даютьправо навиїзд зУкраїни ів`їздв Україну,який обумовленийсаме існуваннямсаме ризикупереховування.Наданий часне всіділянки державногокордону Україниконтролюються українськоювладою,а тому,на переконанняслідчого судді,ризик переховування ОСОБА_11 від органів досудовогорозслідування та суду наразі є високим.

Окрім того, переховуватись від органів досудовогорозслідування та суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, слідчий суддя зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо, а тому стверджувати, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.

Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудовогорозслідування та суду є актуальним.

Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваного, його соціальні зв`язки, вказує на наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 належить до тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від3 до 8 років з конфіскацією майна.

Дана обставина, може спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування та суду.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими слідчим суддею обставинами, передбаченимист. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність існування ризику переховування від органів досудовогорозслідування та суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 у статусі підозрюваного не може свідчити про відсутність даного ризику.

Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків

Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваного ОСОБА_4 на свідків, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, слідчий суддя може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки, потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Слідчий суддя вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого та дослідження їх судом.

На переконання слідчого судді, ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, підозрюваний стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Слідчий суддя вважає ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процессуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.

Тож суд не виключає можливості незаконного впливу на свідків з боку підозрюваного з використанням свого кола звязків з метою схилити їх до зміни показань під час допиту на стадії досудового розслідування або в суді, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому слід врахувати, що оскільки наразі кримінальне провадження перебуває на початковій стадії досудового розслідування, стороною обвинувачення допитані не усі свідки. Таким чином, навіть незважаючи на проведення допитів осіб на стадії досудового розслідування, незастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дасть йому можливість здійснювати вплив на вказаних вище осіб з метою спотворення їхніх показань під час розгляду кримінального провадження у суді.

З огляду не це, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків є актуальним.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Слідчий суддя прийшов до висновку щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у зв`язку із набуттям статусу підозрюваного та отримання примірнику клопотання про застосування запобіжного заходу з додатками, ОСОБА_4 отримав можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, роль речей і документів, які можуть бути використані як докази стороною обвинувачення. Враховуючи стадію досудового розслідування, необхідність проведення слідчих дій щодо встановлення та отримання додаткових доказів, достатньо ймовірним для ствердження є те, що останній перебуваючи на посаді начальника відділукадрів адміністративно-управлінськогоперсоналу «Закарпатськоїобласної дитячоїлікарні» використовуючи власні ділові зв`язки, можливості, може вживати заходи щодо знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, у тому числі тих, що знаходяться у володінні інших установ, а також може здійснюватися перешкоди у отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Підозрюваний перебуваючина посаді начальникавідділу кадрівадміністративно-управлінськогоперсоналу «Закарпатськоїобласної дитячоїлікарні» табудучи адвокатом набув широке коло зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, у нього наявні відповідні фінансові, організаційні можливості, особисті та ділові зв`язки, які він зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином. Відповідні зв`язки ОСОБА_4 може використати для уникнення кримінальної відповідальності, штучного створення доказів захисту, незаконного впливу на органи досудового розслідування, суд, інших учасників кримінального провадження, ухилятися від виконання покладених на нього обов`язків.

Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Обставини, на які орган досудового розслідування посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Слідчий суддявважає недоведеноюпрокурором можливості вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, слідчий суддя вважає недоведеною наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .

Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майновоїшкоди,узавданніякої підозрюється,обвинувачуєтьсяособа,аборозмірдоходу,вотриманніякого внаслідоквчинення кримінальногоправопорушенняпідозрюється,обвинувачуєтьсяособа,атакож вагомістьнаявнихдоказів,якимиобґрунтовуютьсявідповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Вказані обставиниразом знаявними ризикамисвідчить пронеобхідність обраннята застосуваннядо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою в межах строку досудового розслідування, що забезпечить запобігання встановленим слідчим суддею ризикам.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, саме тримання під вартою є єдиним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час здійснення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні.

Встановлені в ході досудового розслідування та відображені в цьому клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь їх тяжкості, роль підозрюваного у їх вчиненні, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків дають обґрунтовані підстави вважати, що жодні інші, більш м`які, запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до ОСОБА_4 . Отже, обрання запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою, не забезпечить запобігання встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ч. 1ст. 177 КПК України, не зменшить їх до прийнятного рівня.

Слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Необхідно враховувати той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів.

Дії підозрюваного ОСОБА_4 були спрямовані на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняті рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане із вимаганням такої вигоди.

Обрання саме такого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 відповідає суспільному інтересу.

Водночас, слідчий суддя вважає, що менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і русі кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого підозрюваного та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Надумкуслідчогосудді,застосуваннябільшм`якогозапобіжногозаходуне унеможливить прояв встановленихслідчимсуддею ризиків,тане будеефективнимта доцільним врамках даного кримінального провадженнятасвідчить проте,щоіншібільш м`які запобіжнізаходи можуть бути недостатніми длязапобіганняризикам, передбаченим ст.177КПКУкраїни.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, наявністьреальних ознаксправжнього суспільногоінтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості,переважає принцип повагидоособистості,а також враховує практику Європейського суду зправлюдини, відповідно доякоїсуд своїм рішенням повинен забезпечити нелишеправа підозрюваного, алейвисокі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагаєвідсуду більшої суворостів оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.

Водночас слідчийсуддявважає,щовіктастанздоров`я ОСОБА_4 дозволяють танеперешкоджаютьобраннювідносноньогозапобіжногозаходу увиглядітриманняпідвартою, тяжкими захворюваннями,які бперешкоджали йогоутриманню підвартою,не страждає, стан його здоров`я не перешкоджає триманню його під вартою. Доказів про те, що стан здоров`я ОСОБА_4 перешкоджає на даний час обранню відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Слідчий суддя вважає, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож слідчий суддя приходить до висновку про доцільність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.

Згідно ст.197КПК Українистрок діїухвали слідчогосудді,суду протримання підвартою абопродовження строкутримання підвартою неможе перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.

В судовомузасіданні встановлено,що ОСОБА_4 затриманий 04.06.2025 року о 12 год. 51 хв., а відтак строк тримання його під вартою слід рахувати з моменту затримання .

Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні не встановлено передбачених вказаною нормою підстав для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч.3ст.183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 4ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Цей розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від порушення встановлених процесуальними нормами та\або покладених судом на нього обов`язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку, та не була надмірною. Водночас також слід враховувати, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2ст. 182 КПК.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст.177,178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3ст. 183 КПК України, визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом. У п.2 ч.5статті 182 КПК Українивизначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому він підозрюється, його майновий та сімейний стан, інші дані про особу підозрюваного та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зважаючи на тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливостіпідозрюваного, слідчий суддядоходить висновку,що застава у розмірі вісімдесяти розмірівпрожиткового мінімумудля працездатнихосіб нездатна забезпечити виконання підозрюванимпокладених нанього обов`язківта буденедостатнім стримуючимфактором длязапобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя вважає за можливе визначити у даному випадку заставу у розмірі, що перевищує встановлену п. 2 ч. 5ст. 182 КПК Українимежу застави, оскількицей випадок, на думку слідчого судді , є виключним випадком з огляду на сукупність наступних обставин: підозрюваному ОСОБА_4 стороною обвинувачення інкримінується вчинення тяжкого злочину, предметом злочину є одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняті рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане із вимаганням такої вигоди.

Вказане, на переконання слідчого судді, свідчить про виключність обставин справи, а тому розмір застави може перевищувати межі, встановлені законодавцем.

При визначенні розміру застави у якості альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст.177,178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, враховуючи обставини розслідуваного злочину, який інкримінується підозрюваному, спосіб вчинення вказаного злочину, слідчий суддя вважає, що розмір застави слід визначити у розмірі 980 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2967 440, 00 гривень. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та членів його родини, а також його індивідуальних обставин, зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Відповідно до ч.7ст.182 КПК Українипідозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави, на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5ст. 194 КПК України, слід покласти відповідні обов`язки.

У разі внесення застави, з метою досягнення мети застосування запобіжного заходу, виконання завдань кримінального провадження, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком надва місяці такі обов`язки, передбачені ч. 5ст. 194 КПК України:

-прибувати дослідчого,прокурора або суду на їх першу вимогу;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Також роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метоюзабезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.

Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно зст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197,309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025070000000181 від 05.04.2025 року, про застосування запобіжногозаходу увигляді тримання під вартою,відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області, Мукачівського району, с. Неліпине, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, адвоката та начальника відділу кадрів адміністративно-управлінського персоналу «Закарпатської обласної дитячої лікарні» ЗОР, одруженого,має наутриманні двохнеповнолітніх дітей, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 01 серпня 2025 року.

Строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою обчислюватиз моменту затримання - 12 год. 51 хв. 04.06.2025 року.

Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покладених на нього обов`язків передбачених цим Кодексом в розмірі 980 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн.), тобто 2967440,00 грн.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

-прибувати дослідчого,прокурора або суду на їх першу вимогу;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Після внесення застави у визначеному розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 10 червня 2025 року о 09 год. 15 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1