Рішення № 128049978, 19.05.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/17203/24

Провадження № 2/369/3919/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвій І.О.,

при секретарі Маснюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу №369/17203/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У червні2023року представникпозивача ОСОБА_1 адвокат Лаєвська Марине Леніківна звернулася до Києво-Святошинськогорайонного судуКиївської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини, стягнення аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони у справі перебували в шлюбі, що був зареєстрований 14 лютого 2012 року Пісочинською селищною радою Харківського району Харківської області, актовий запис № 7. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб між сторонами розірваний рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2013 року. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір`ю за її зареєстрованим місцем проживання. Вказаним рішення прізвище позивачки « ОСОБА_3 » змінено на дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ». Після фактичного припинення шлюбних стосунків між сторонами, дитина проживала з Відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 . Тоді як, Позивач проживав окремо від сина спочатку в м. Харкові, а в подальшому в м. Києві.

Зазначає, що батько дитини утримував сина матеріально, підтримував постійний контакт з дитиною, вони стабільно зустрічалися разом та проводили спільно час. Щороку половину всіх своїх канікул син проживав спільно із батьком.

Представник позивача посилається на те, що на початку літа 2021 року позивач помітив пригнічений настрій у сина, що він боїться матері, зокрема покарань з її боку. Дитина скаржилася на те, що мати його зневажає, постійно сварить, застосовує фізичну силу. 12 червня 2021 року батько забрав сина до себе, з цього часу батько з дитиною проживають у належному позивачу будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Для встановлення психічного стану дитини за ініціативою позивача лікарем психологом з неповнолітнім ОСОБА_5 проведено роботу, за наслідками якої надано висновок. За результатами тесту ADOR (виявлення відношення дітей до батьків) відчуває з боку матері високий рівень директивності, ворожості, непослідовності, критики, низький рівень позитивного інтересу та близькості. Відчуває з боку батька високий рівень позитивного інтересу та близькості, низький рівень директивності, непослідовності, критики. За результатами обстеження дитині поставлено діагноз тривожно-дипресивна реакція на хронічний стрес.

Після постійного проживання з батьком, психологічний стан дитини покращився, відповідно до висновку лікаря психолога від 13 січня 2022 року, у неповнолітнього ОСОБА_6 відмічається недовіра до матері, страх, очікування фізичного і емоційного покарання, бажання уникання зустрічі, небажання жити разом з мамою. Вплив поведінки матері на психологічний стан сина є травмуючим, має негативні наслідки на розвиток емоційної сфери та розвиток особистості дитини.

Станом на час подачі позовної заяви малолітній ОСОБА_1 два роки постійно проживає разом з батьком, знаходиться на його утриманні. Позивач має постійний дохід, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, належним чином виконує всі обов`язки щодо духовного та фізичного розвитку сина, готує дитину до самостійного життя, облаштував належні житлово-побутові умови, організовує цікаве та розвиваюче дозвілля. Наслідками ставлення батька до сина, його виховання стало те, що малолітній ОСОБА_1 перебуває у стабільному емоційному стані, має високі досягнення у навчанні, приймає участь у шкільних олімпіадах, веде активний спосіб життя тощо.

Протягом останніх двох років відповідач не існувала в житті дитини, не підтримувала зв`язок з сином, не намагалася відвідати його. Позивачу не відомо місце знаходження відповідача, чи наявні в неї доходи, фактичне місце проживання та інше. Таким чином, у позивача наявні всі докази самостійного виховання та утримання дитини без участі матері. Без встановлення факту самостійного виховання дитини позивач не має можливості змінювати місце проживання дитини, самостійно без згоди матері вирішувати питання щодо виїзду дитини за кордон тощо. Крім того, у разі мобілізації позивача дитина взагалі залишиться без батьківського піклування, оскільки місце перебування матері не відоме.

На підставі викладеного, представник позивача просила суд:

1.Встановити факт самостійного, без участі матері, виховання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2.Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

3.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини від доходу (заробітку) до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 21 червня 2023 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дяченка В.В. щодо повторного автоматичного розподілу справи №252 від 28 вересня 2023 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 28 вересня 2023 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано для розгляду судді Фінагеєвій І.О.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини, стягнення аліментів, роз`єднано в окремі самостійні провадження. Постановлено виділити в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів і позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав та встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини, та позовну заяву в частині стягнення аліментів передати для реєстрації до канцелярії суду в загальному порядку.

Відповідно до протоколу передачі цивільної справи раніше визначеному складу суду від 15 жовтня 2024 року позовну заяву в частині стягнення аліментів передано для розгляду судді Фінагеєвій І.О.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року прийнято до провадження цивільну справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

27листопада 2024року наадресу судувід представникавідповідача ОСОБА_2 адвокатаРозумовського ОлександраСергійовича надійшоввідзив напозовну заяву.Так,представник відповідачазазначає,що позовназаява вчастині стягненнягрошових коштівна утриманняспільної дитиниє безпідставноюта необґрунтованою,оскільки рішеннямХарківського районногосуду Харківськоїобласті від17грудня 2013року вжестягнуто аліментина утриманнясина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 дойого повноліття.Крім того,вказує,що відповідачпочинаючи зсерпня 2023року добровільноперераховує грошовікошти позивачуна утриманняспільної дитини.У зв`язкуіз чим,просив судвідмовити взадоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Служба усправах дітейБорщагівської сільськоїради Бучанськогорайону Київськоїобласті простягнення аліментівв повномуобсязі. У разі не встановлення підстав відмови у позові у повному обсязі закрити провадження у справі № 369/17203/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник у судове засіданні не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі сторони позивача, заяву підтримала та просила задовольнити.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без участі сторони відповідача, при винесенні рішення врахувати поданий відзив та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за відсутності третьої особи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 13 січня 2012 року Пісочинською селищною радою Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний актовий запис №5. Батьками особи вказані: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2013 року у справі №635/10742/19-ц, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , зареєстрований 14 лютого 2012 року у Пісочинській селищній раді Харківського району Харківської області, актовий запис №7 було розірвано. ОСОБА_7 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2013 року у справі №635/10743/13-ц позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено. Суд вирішив стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 листопада 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на розгляді Харківського районного суду Харківської області перебувають наступні справи: - №635/6574/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про стягнення пені у зв`язку з невиплатою аліментів, визначення місця проживання дитини та відібрання дитини; - №369/9232/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини; - №635/5490/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що на момент розгляду вказаної справи по суті рішення у вищевказаних справах винесені не були.

У ч. 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Так, сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За змістом ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, може бути тією істотною обставиною, яка в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України може стати підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів.

Разом з тим, рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Висновки щодо застосування ст. 197 СК України викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 477/1165/20, від 03.02.2021 у справі № 125/2525/18, від 26.12.2019 у справі № 219/6287/17, від 26.09.2019 у справі № 760/32225/18, від 27.02.2019 у справі № 307/1186/17.

Основний правовий висновок, який міститься в таких постановах, зводиться до того, що лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати аліментів.

Проте практика застосування ст. 197 СК України залежить від обставин кожної конкретної справи, з огляду на те, що «обставина, яка має істотне значення» у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, у кожному випадку має індивідуальний характер, а питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22).

Суд погоджується з доводами позивача у даній справі про те, що право на аліменти має саме той з батьків, з ким проживає дитина.

Разом з тим, слід звернути увагу, що в даному контексті поняття «місце проживання дитини» не може враховуватись формально.

Зазвичай, мається на увазі постійне місце проживання дитини, тобто місце проживання з тим з батьків, з яким воно погоджене між батьками або визначене рішенням суду.

Натомість у справі, що є предметом розгляду, вбачається, що між батьками тривалий час питання місця проживання дитини є спірним і продовжується до цього часу, тобто чітко та однозначно не визначено. Крім того між сторонами існують інші невирішені на даний час спори про позбавлення батьківства, встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини, припинення стягнення аліментів, стягнення пені за несплату аліментів та відібрання дитини.

При цьому, вбачається, що на момент винесення рішення про стягнення аліментів від від 17 грудня 2013 року у справі № 635/10743/13-ц факту не проживання сина з матір`ю доведено не було. Відповідне судове рішення набрало законної сили.

На думку суду, зміна місця проживання дитини за ініціативи того з батьків, з якого за рішенням суду вже стягуються аліменти, без погодження з іншим з батьків, або за рішенням суду про визначення місця проживання дитини, так і про звільнення від сплати аліментів, не може однозначно свідчити про те, що така зміна місця проживання дитини матиме постійний характер, та відповідно не є безумовною підставою для звільнення від сплати аліментів, та стягнення аліментів з іншого з батьків, адже такі дії можуть мати довготривалі та істотні для дитини наслідки.

Відповідні дії, вчинені в умовах правового конфлікту між батьками, зокрема, щодо визначення місця проживання дитини та всупереч думки іншого з батьків, не можуть давати переваг в тому числі в контексті сплати (звільнення від сплати) аліментів.

Як зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.04.2022 у справі №706/1878/18 (провадження № 61-11601св21) особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дитини.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд знаходить за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про стягнення аліментів, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА