Рішення № 128040896, 10.06.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/6408/25

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бас-Маркет" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови № 089241 від 28.01.2025,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Бас-Маркет із позовною заявою, в якій просить визнати протиправною і скасувати Постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю Бас-Маркет адміністративно-господарського штрафу №089241 від 28.01.2025 на суму 17000 гривень та закрити адміністративну справу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Бас-Маркет 10.02.2025 отримало Постанову №089241 від 28.01.2025 про накладення штрафу у розмірі 17000 гривень за порушення вимог ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт. Позивач зазначає, що транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , належить йому на праві власності, але на підставі договору оренди №06/А від 01.07.2021 був переданий в оренду ТОВ МК Яглєвєц. Акт прийому-передачі від 01.07.2021 та акти надання послуг від 30.11.2024, 31.12.2024 та 31.01.2025 підтверджують виконання умов договору. Позивач стверджує, що після передачі транспортного засобу в оренду не використовував його. Під час перевірки 23.12.2024 водій надав товарно-транспортну накладну №Р9142, яка, за твердженням позивача, містила необхідні дані, але відповідач помилково зазначив у Акті №АР 061657 від 23.12.2024 про її відсутність. Позивач вважає, що не є автомобільним перевізником у розумінні Закону, оскільки перевезення здійснювало ТОВ МК Яглєвєц.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 24.03.2025, відповідач зазначив, що під час перевірки 23.12.2024 водій ОСОБА_1 надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, де власником вказано ТОВ Бас-Маркет, та товарно-транспортну накладну №Р9142 від 23.12.2024, у якій перевізником зазначено позивача. Відповідач підкреслює, що накладна не містила обов`язкових реквізитів, зокрема кодів ЄДРПОУ вантажовідправника, перевізника та вантажоодержувача, що є порушенням ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт. Документи про оренду транспортного засобу ТОВ МК Яглєвєц не надавалися під час перевірки. Листом від 10.01.2025 позивача повідомили про розгляд справи, але представник не з`явився. Відповідач вважає, що постанова №089241 від 28.01.2025 є законною, оскільки порушення зафіксовано на момент перевірки. Посилається на судову практику, яка підтверджує, що відповідальність визначається на основі документів, наданих під час перевірки.

Позивач 01.04.2025 подав відповідь на відзив, у якій вказав, що не погоджується з доводами відповідача. Він підтверджує, що транспортний засіб DAF, номерний знак НОМЕР_1 , належить ТОВ Бас-Маркет, але з 01.07.2021 переданий в оренду ТОВ МК Яглєвєц за договором №06/А. Позивач посилається на акт прийому-передачі від 01.07.2021 та акти надання послуг від 30.11.2024, 31.12.2024 та 31.01.2025, які підтверджують, що він не використовував транспортний засіб. Позивач стверджує, що водій під час перевірки 23.12.2024 надав товарно-транспортну накладну №Р9142, і зазначає, що її невідповідність вимогам не є його відповідальністю, оскільки перевезення здійснювало ТОВ МК Яглєвєц. Він вважає, що відповідач помилково визначив його як перевізника, спираючись лише на реєстраційні документи, оскільки відповідальність несе фактичний перевізник, а не власник транспортного засобу.

У запереченні, поданому 03.04.2025, відповідач зазначив, що під час перевірки 23.12.2024 водій ОСОБА_1 надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, де власником вказано ТОВ Бас-Маркет, та товарно-транспортну накладну №Р9142 від 23.12.2024, у якій перевізником зазначено позивача. Жодних документів про оренду транспортного засобу ТОВ МК Яглєвєц водій не надав. Відповідач підкреслює, що накладна не містила обов`язкових реквізитів, що є порушенням ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт. Договір оренди від 01.07.2021 позивач подав лише до суду, що не спростовує порушення, зафіксованого 23.12.2024. Відповідач повідомив позивача про розгляд справи листом від 10.01.2025, який був отриманий 29.01.2025, але представник позивача не з`явився.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ТОВ Бас-Маркет є юридичною особою є власником транспортного засобу марки DAF з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

23.12.2024 водій ОСОБА_1 , який керував зазначеним транспортним засобом, що належить ТОВ Бас-Маркет, здійснив зупинку на вимогу працівників Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті для проведення перевірки.

Перевірка транспортного засобу здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку від 23.12.2024 №004051 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області.

За результатами перевірки складено акт №АР061657 від 23.12.2024, у якому зафіксовано, що транспортний засіб здійснював перевезення вантажу без належно оформленої товарно-транспортної накладної, а саме товарно-транспортна накладна №Р9142 від 23.12.2024 не містила обов`язкових реквізитів, зокрема кодів ЄДРПОУ вантажовідправника, перевізника та вантажоодержувача, що є порушенням ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт.

На підставі акту перевірки №АР061657 від 23.12.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області 28.01.2025 винесено постанову №089241 про застосування до ТОВ Бас-Маркет адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн за порушення статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Вважаючи постанову №089241 від 28.01.2025 протиправною, позивач звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України Про автомобільний транспорт (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до частин сьомої, чотирнадцятої статті 6 Закону №2344-ІII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За змістом статті 1 Закону №2344-ІII рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.8 вказаного Положення).

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

За змістом п.4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктами 2, 12 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 20 Порядку №1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-ІII та п.2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону №2344-ІII автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила).

Відповідно до п.11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України Про автомобільний транспорт, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

У разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу.

З огляду на наведене суд зазначає, що товарно-транспортною накладною суб`єктами господарювання підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів для ведення бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, вимоги статті 48 Закону №2344-III щодо наявності товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж скерована не до автомобільного перевізника (у розумінні положень цього Закону), а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника.

З товарно-транспортної накладної від 23.12.2024 №Р9142, наданої водієм ОСОБА_1 в ході перевірки, вбачається, що накладна не містить обов`язкових реквізитів, зокрема кодів ЄДРПОУ вантажовідправника, перевізника та вантажоодержувача.

Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 у справі №803/50/17 зазначив, що діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Отже, відсутність у водія під час перевезення вантажів передбачених законодавством документів становить склад правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Частиною третьою статті 48 Закону №2344-III визначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

- дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

- пункти завантаження і розвантаження.

Отже, чинним законодавством чітко визначено істотні дані, що має містити товарно-транспортна накладна.

Крім цього, згідно з пунктом 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 25.07.2024 у справі №440/2334/23 та від 10.10.2024 у справі №440/17818/21 зазначив, що наявність недоліків в заповненні товарно-транспортної накладної, посадові особи контролюючого органу уважають це відсутністю передбаченого законом документа. У зв`язку з чим дійшов висновків, що під час проведення перевірки водій, в порушення вимог статті 48 Закону №2344-III, не надав належним чином оформлену товарно-транспортну накладну.

Висновки Верховного Суду щодо застосування статей 48, 60 Закону №2344-III, положень пункту 11.1 Правил №363, в частині оформлення товарно-транспортної накладної із зазначенням обов`язкових реквізитів, який викладено у постанові від 25.07.2024 у справі №440/2334/23 та від 10.10.2024 у справі №440/17818/21, є релевантними до обставин цієї справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що недоліки в оформленні наявної у водія товарно-транспортної накладної можуть бути кваліфіковані як відсутність товарно-транспортної накладної.

Позивач обґрунтовує протиправність спірної постанови також тим, що він не є перевізником у спірних правовідносинах, тому не може нести відповідальність, оскільки ним був укладено договір оренди транспортного засобу з ТОВ МК Яглєвєц.

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно зі статтею 33 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Відповідальність на підставі ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" при перевезенні вантажу покладається на перевізника.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку №363 від 14.10.1997, визначено: Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобілю DAF державний номер НОМЕР_1 , власником є ТОВ Бас-Маркет.

Позивач у позові зазначив, що 01.07.2021 між ТОВ Бас-Маркет та ТОВ МК Яглєвєц було укладено Договір оренди транспортного засобу №06/А, відповідно до умов яких ТОВ Бас-Маркет було передано, а ТОВ МК Яглєвєц прийнято у строкове користування вантажний автомобіль DAF, державний номер НОМЕР_1 .

Стосовно посилань позивача на те, що він у даному випадку не є автомобільним перевізником суд зазначає наступне, що акт рейдової перевірки не містить посилань на те, що водій надавав інспекторам договір оренди транспортного засобу. Крім того, в наданій водієм ТТН перевізником зазначено ТОВ Бас-Маркет. Водій ОСОБА_1 також надав своє посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на позивача.

Суд враховує, що відповідно до п.7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (Порядок №1388), власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п.п. 3, 21 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 №1197, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.

Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.

Згідно з абз.4 пункту 16 Порядку №1388 за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Крім того, відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.08.2010 №379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за №123/18861, за письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ №___". Заява подається власником ТЗ особисто або уповноваженою ним особою.

В силу вимог пункту 6.3 цієї Інструкції, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _____ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ №______". Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України Про автомобільний транспорт.

Таким чином, власник транспортного засобу в разі тимчасової передачі права користування транспортним засобом іншій фізичній особі зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах ним використовується такий транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон).

Поміж тим, позивач, стверджуючи, що передав право користування належним їй транспортним засобом DAF ТОВ МК Яглєвєц, будь-яких доказів оформлення тимчасового реєстраційного талона суду не надав.

Не вбачається будь-якого права на користування вказаним транспортним засобом жодній третій особі і з відповіді №1456823 від 06.06.2025 з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо надання права використання ТЗ належному користувачу на вказану дату

Водій транспортного засобу з актом ознайомився, жодних зауважень та заперечень до перевіряючих стосовно зафіксованого в матеріалах порушення у водія не було, про що свідчить його особистий підпис. Крім того, водій не повідомляв, що транспортний засіб перебуває в оренді, а перевізником фактично є ТОВ МК Яглєвєц.

Таким чином, ні при проведенні рейдової перевірки, ні в ході розгляду відповідачем справи останньому не було надано жодного документа, який би підтверджував, що автомобільним перевізником є ТОВ МК Яглєвєц, а не позивач у справі - власник транспортного засобу.

Крім того, в товарно-транспортній накладній від 23.12.2024 №Р9142 чітко зазначено, що автомобільним перевізником є ТОВ Бас-Маркет.

Суд при вирішенні справи враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є істотними для прийняття даного судового рішення.

Як зазначено у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим, суд зауважує, що ці положення закону не можуть нівелювати обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, як це передбачено частиною 1 статті 77 КАС України.

Суд зазначає, що крім наведеного позивач не надав жодних доказів використання ТОВ МК Яглєвєц діяльності з надання послуг перевезення вантажів автомобілем марки DAF з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Також суд звертає увагу, що згідно з п.4.3 договору оренди транспортного засобу від 01.07.2021 №06/А сторона, яка своїми діями завдала збитків іншій стороні, повинна їх відшкодувати у повному обсязі. Відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання інших обов`язків за договором.

Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу (стаття 228 Господарського кодексу України).

Встановлені законодавцем шляхи відшкодування збитків надають можливість позивачу звернутися із відповідним позовом про регресне відшкодування збитків.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством, та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Бас-Маркет» (вул. Покровська, 52, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 38719932) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області (майдан С.П.Корольова, 12, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10014, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 10 червня 2025 р.

10.06.25