Ухвала суду № 128011268, 30.04.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9475/25

Провадження №: 1-кс/752/3493/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місці Києві ОСОБА_3 про надання дозволу на проведення обшуку в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010001371 від 09 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

11 квітня 2025 року слідчий слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 в якій проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місці Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025100010001371 від 09 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 08.04.2025 року приблизно о 9 год. 20 хв. перебуваючи за адресою: м. Київ, пров. Мисливський 1-б, гр. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибувши за вищевказаною адресою з метою отримання матеріалів, які замовила компанія ТОВ «МЕТ-ТЕХ» на суму 315000 грн., у компанії Торговий Дім «УКРМЕТБУД» ЄДРПОУ 45646727 не отримав вищезазначене замовлення, та в результаті шахрайських дій невстановлених осіб компанія ТОВ "МЕТ-ТЕХ" зазнала збитків в значних розмірах під час військового стану.

В ході слідства, 10.04.2025 року в період часу з 12:54 по 13:27 було допитано в якості потерпілого гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помічника директора ТОВ "МЕТ-ТЕХ", яка відпровідно до довіреності №1 від 08.04.2025 року уповноважена представляти інтереси ТОВ "МЕТ-ТЕХ". В ході спілкування з ОСОБА_7 встановлено, що 07.04.2025 року о 11 год. 27 хв. ТОВ "МЕТ-ТЕХ" уклало договір-поставки №07/04/2025 року, з ТОВ Торговий Дім «УкрМетБуд» (виступав як постачальник), директором якого був ОСОБА_8 стосовно закупівлі арматури для подальшого продажу даного металу. Менеджер ОСОБА_9 запланувала зустріч з постачальниками, яка мала відбутись 08.04.2025 року за адресою: м. Київ, Нова Вулиця, 1. 08.04.2025 року приблизно о 9 годині водій ОСОБА_6 , НОМЕР_1 був за вищевказаною адресою. Його зустрів ОСОБА_10 , який був разом з іншим представником, дані особи провели водія до складу, показали товар, водій запевнився, що все було наявне та в справному виді. Після того як водій відзвітувався менеджеру, що все гаразд, 08.04.2025 року о 11 год. 33 хв. ОСОБА_11 надіслала на вищевказаний банківський рахунок ТОВ Торговий Дім «УкрМетБуд» грошові кошти в розмірі 315 000 грн. Після перерахування грошових коштів, водію надали ТТН, оригінал договору та рахунок. Пізніше, через час, водій зателефонував ОСОБА_11 , та повідомив, що наразі ще не погрузили матеріал. На запитання чому так, ОСОБА_10 сказав, що вони привезли не достатню кількість арматури, оскільки вони перепродали більше ніж очікували минулим покупцям та запропонував приїхати на інший склад. Так, ТОВ "МЕТ-ТЕХ" вирішили, що або хай повертають кошти, або відгружають в необхідній кількості арматуру, оскільки на складах її було достатньо. На дані слова ОСОБА_10 сказав, що вони повернуть кошти, а вже на наступний день привезуть те, чого не вистачало та можна буде провести повторну операцію.Через півгодини, в месенджері «Вайбер» ОСОБА_10 надіслав менеджеру ОСОБА_11 нібито квитанцію №383 про повернення грошових коштів, однак ніякі грошові кошти на рахунок не повертались. ОСОБА_10 попросив час до 9 ранку 09.04.2025 року, щоб Товариство зачекало поки повернуть грошові кошти. Однак, 09.04.2025 року нічого не змінилось та ОСОБА_10 заблокував менеджера. Після чого на лінію «102» звернувся водій, який був на місці події. Так, ТОВ "МЕТ-ТЕХ" шахрайськими діями було завдано матеріальних збитків на суму 315 000 гривень.

В ході проведення оперативно-розшукових заходів встановлено осіб, які причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а саме: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 .

Так, відповідно до п. 3 ст. 233 КПК України 10.04.2025 проведено невідкладний обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , в ході проведення якого нічого не вилучалось.

З урахуванням викладеного, слідчий в порядку частини 3 статті 233 КПК України просив слідчого суддю надати дозвіл на проведення обшуку, обґрунтовуючи клопотання невідкладним випадком, пов`язаним із врятуванням речових доказів.

Згідно протоколу повторного автоматичного визначення слідчого судді від 21.04.2025 року справу передано на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .

Слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, викладених у ньому, зауваживши, що проведення обшуку в порядку частини 3 статті 233 КПК України обумовлено необхідністю виявлення і вилучення предметів, що мають значення для розкриття вказаного кримінального правопорушення, обшук проведений у невідкладному випадку, пов`язаному із метою врятування речових доказів.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення слідчого, перевіривши матеріали клопотання на дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя приходить до наступного.

Право на повагу до житла як складова права на приватність належить до основоположних прав людини, закріплених на національному та міжнародному рівнях.

Конституційний Суд України в Рішенні від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 наголосив на тому, що гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 8 Конвенції, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини).

У згаданому Рішенні Конституційний Суд України також зазначив, що конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства, а також задля запобігання кримінальним правопорушенням. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, за відповідних обставин, може визнаватися легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Приписи ст. 30 Конституції України гарантують кожному недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду й обшуку.

Із положень статті 30 Конституції України слідує таке:

- допускається наявність невідкладних випадків, коли дозволений інший, за відсутності вмотивованого рішення суду, встановлений законом порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку;

- невідкладність випадків законодавець обумовлює врятуванням життя людей, майна чи безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Згідно ч. 1 ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Інакший, установлений законом порядок, передбачений ч. 3 ст. 233 КПК, згідно з якою слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний після здійснення таких дій невідкладно звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.

Приписи ч. 3 ст. 233 КПК передбачають можливість проникнення до житла (іншого володіння) в процесі здійснення кримінальної процесуальної діяльності для розслідування кримінальних правопорушень. Відповідно, під час проникнення можуть проводитися необхідні процесуальні дії, спрямовані на рятування майна, серед іншого, об`єктів матеріального світу, які мають або можуть мати ознаки речових доказів під час проведення обшуку.

У ситуації, коли слідчому чи прокурору стає відомо про можливе знищення майна, яке може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, застосовуються положення ч. 3 ст. 233 КПК щодо його врятування, які є підставою для невідкладного проникнення до житла (іншого володіння).

Проникнення до житла чи іншого володіння особи є альтернативою попередньому отриманню ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук у ситуаціях, коли існують обґрунтовані побоювання, що за цей час майно буде знищено в разі дотримання ординарного порядку. Необхідність віднайти і вилучити об`єкти, які можуть бути речовими доказами, в контексті ч. 3 ст. 233 КПК є виправданою, якщо існують обґрунтовані підстави до припущення про наявність реальної загрози знищення майна.

Слідчим у судовому засіданні зазначено, що невідкладність проведеного обшуку була зумовлена врятуванням речових доказів та відшукання інших доказів, які мають значення для розслідування вказаного кримінального правопорушення.

В постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 573/2028/19 Верховний Суд вказав, що невідкладність проведення обшуку не може бути обґрунтована необхідністю вилучення речей, які можуть бути доказом у справі.

Крім цього, Верховний Суд вказав, що докази є недопустимими, навіть якщо після проведення обшуку постановлено ухвалу слідчого судді про надання дозволу на обшук, однак під час розгляду справи буде встановлено, що обшук проводився без наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 233 КПК України.

Слідчий суддя зазначає, що сторона обвинувачення не повинна ототожнювати факт встановлення місцезнаходження речових доказів з фактом можливого знищення речових доказів. Те, що потенційний підозрюваний володіє речовими доказами і про це стало відомо слідству, ще не означає, що він ці речові докази найближчим часом знищить. У сторони обвинувачення повинні бути обґрунтовані побоювання того, що таке майно може бути знищеним (перетвореним, зміненим).

Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку в порядку, визначеному ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий не зазначив законних підстав для проведення обшуку за вказаною адресою, не зазначив врятування якого саме майна стало підставою для проникнення в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в якій проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і чим підтверджувалася наявність ризику пошкодження (знищення) вказаного майна.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 168, 233-236, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місці Києві ОСОБА_3 про надання дозволу на проведення обшуку в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010001371 від 09 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1