Рішення № 128002257, 10.06.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/2731/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:

-визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які полягають у відмові в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п`ять років згідно ст. 55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи протиправними;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п`ять років згідно ст. 55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 02.09.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідач відмовив у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Позивач стверджує, що проживав в період з 26.04.1986 по 03.09.1990, з 06.09.1993 по 13.06.2000 та з 07.12.2009 по 21.10.2010 в зоні посиленого радіоекологічного контролю, а тому має право на застосування початкової величини 2 роки, а також має право на зниження на 5 років віку виходу на пенсію.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що до періодів постійного проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 28.06.1993 у Львівському державному медичному інституті згідно диплому НОМЕР_1 від 16.07.1993 та запису в трудовій книжці НОМЕР_2 від 01.03.1995, так як м.Львів, відповідно до переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106, не відноситься до зон радіоактивного забруднення. Згідно наданих документів станом на 01.01.1993 підтверджений період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 31.08.1987 становить 01 рік 04 місяці 06 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 5 років відповідно до Закону №796. За результатом розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу позивача не зараховано період навчання у Львівському ордена Дружби народів державному медичному інституті згідно диплому від 16.07.1993 КД № 002690, оскільки не зазначений період навчання.

Головне управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду відзив на позовну заяву не подало.

Дослідивши подані сторонами письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 07.06.2011.

ОСОБА_1 03.09.2024 звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області прийнято рішення від 10.09.2024 № 064050005683 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в зв`язку з не підтвердженням факту постійного проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року - 4 роки.

До періодів постійного проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 28.06.1993 у Львівському державному медичному інституті згідно диплому НОМЕР_1 від 16.07.1993 та запису в трудовій книжці НОМЕР_2 від 01.03.1995, так як м.Львів, відповідно до переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106, не відноситься до зон радіоактивного забруднення.

За результатом розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу Позивача не зараховано період навчання у Львівському ордена Дружби народів державному медичному інституті згідно диплому від 16.07.1993 НОМЕР_1 , оскільки не зазначений період навчання.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначеністаттею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі - Закон № 796 -ХІІ).

Так, згідно ч. 1 вказаної норми, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу , зокрема потерпілі особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років .

Згідно положеньстатті 26 Закону №1058-ІVправо на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

В свою чергу, процедура подання документів для оформлення пенсій визначається, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1(далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1. 1 Порядку 22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи:

- документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);

- для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).;

- відомості про місце проживання особи;

- документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зістаттею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, як видно із процитованих норм, особам які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсія надається із зменшенням пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як встановлено судом, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку у зв`язку із не підтвердженням факту постійного проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року - 4 роки.

За результатом розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу позивача не зараховано період навчання у Львівському ордена Дружби народів державному медичному інституті згідно диплому від 16.07.1993 КД № 002690, оскільки не зазначений період навчання.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом із тим, позивачем не оспорюється правомірність незарахування періоду навчання до страхового стажу в межах даної справи.

Частиною 1 статті 65 Закону передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 3, 4 статті 65 Закону посвідченняУчасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕСтаПотерпілий від Чорнобильської катастрофиє документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Оскільки посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), серії НОМЕР_3 видане позивачеві замість НОМЕР_4 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501, тому аналізу підлягають положення вказаного порядку.

Так,постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року № 501затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок № 501).

Пунктом 2 Порядку № 501 передбачалося, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом УкраїниПро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В (пункт 6 Порядку № 501).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 501 видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

При цьому громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).

У додатку № 7 до Порядку № 501 наведено форму довідки, у якій йшлося про підтвердження факту постійного проживання або постійної роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю особи, якій така довідка видається, із зазначенням про те, що станом на 01 січня 1993 року така особа проживала або відпрацювала у цій зоні не менше чотирьох років.

Отже посвідчення потерпілого категорії 4 надається за умови проживання у зонах радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 р. не менше чотирьох років.

Посвідчення позивача є дійсним та доказів позбавлення його статусу потерпілої особи суду не надано.

Таким чином,Законом №796-ХІта Порядком №501 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначенимиЗакономдля такої категорії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 26 липня 2023 року у справі №460/2589/20 .

На підставі зазначеного, питання проживання позивачем не менше чотирьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд доходить до переконання, що факт проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років є підтвердженим, відтак, останній має право на зниження пенсійного віку.

Окрім того, відповідно до ч.3 та ч.4ст.15Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Тобто, факт проживання особи на території зони посиленого радіологічного контролю засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18).

Судом враховано, що відповідно до довідки Середівського старостинського округу Ємільчинської селищної ради Житомирської області від 21.08.2024 №306 ОСОБА_1 дійсно була зареєстрована та постійно проживала з 26.04.1986 по 03.09.1990, з 06.09.1993 по 13.06.2000 та з 07.12.2009 по 21.10.2010 в с. Середи Звягельського(Ємільчинського) району, Житомирської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106 с. Середи Звягельського (Ємільчинського) району, Житомирської області відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Відповідно до довідки Ємільчинської селищної ради Житомирської області від 02.09.2024 №662 ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала в с-щі Ємільчине Звягельського(Ємільчинського) району, Житомирської області з 27.06.2000 по 01.12.2009, з 26.01.2010 по даний час.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106 с-ще Ємільчине Звягельського (Ємільчинського) району, Житомирської області відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на зараховано період навчання позивача з 01.09.1987 по 28.06.1993 Львівському державному медичному інституті згідно диплому НОМЕР_1 від 16.07.1993 та запису в трудовій книжці НОМЕР_2 від 01.03.1995.

Проте, судом враховується, що відповідно довідки органу місцевого самоврядування Середівського старостинського округу Ємільчинської селищної ради Житомирської області від 21.08.2024 №306 позивач з 26.04.1986 по 03.09.1990, з 06.09.1993 по 13.06.2000 та з 07.12.2009 по 21.10.2010 постійно проживала та була зареєстрована в с. Середи Звягельського (Ємільчинського) району, Житомирської області, яке відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, що є належним доказом в підтвердження факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки станом на 01.01.1993.

Стосовно періоду навчання позивача з 01.09.1987 по 28.06.1993, то суд зазначає, що диплом не свідчить про постійне проживання позивача в м.Львів, а лише засвідчує факт навчання у навчальному закладі.

Суд вважає, що дані щодо місця навчання позивача в іншому населеному пункті не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні посиленого радіологічного контролю, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування, оскільки факт навчання у навчальному закладі, який зареєстрований або знаходиться у іншому місці, ніж місце проживання особи, сам по собі не виключає можливості постійного фактичного проживання такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20 зазначив, що "…дані трудової книжки (диплому) не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи".

Такий правовий висновок підтриманий і у постанові Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Виходячи із вищевикладеного, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993 та дає позивачу право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленогост. 55 Закону №796-ХІІ.

Зазначене свідчить про те, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку є невмотивованою, необґрунтованою, тому визнається судом протиправною.

Розглядаючи питання зобов`язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Відповідно до частини 2статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним, як узаконі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

З положеньстатті 55 Закону № 796-XIIвбачається, що умовами надання пенсії за віком позивачу із зменшенням пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"є: наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу; постійне проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років; досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідностатті 55 Закону № 796-XII.

Необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку становить 26 років (31-5).

Відповідачем не заперечується та не ставилось під сумнів, що у позивача наявний страховий стаж 30 роки 09 місяців 16 днів, що є достатнім для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону № 796-XII.

Позивач в період з 26.04.1986 по 03.09.1990, з 06.09.1993 по 13.06.2000, з 07.12.2009 по 21.10.2010 та 27.06.2000 по 01.12.2009, з 26.01.2010 в зоні посиленого радіологічного контролю, що надає право на зменшення пенсійного віку на 5 років.

При вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно з частиною першоюстатті 44 Закону № 1058-IVзаява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Як уже зазначалося, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»затвердженийпостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

При цьому, 30.03.2021 набрала чинностіпостанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України»(далі - Постанова правління № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про таке:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити пенсію є саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо повторного розгляду заяви позивача.

Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області листом лише повідомило про результат розгляду його заяви, натомість рішенням, яке безпосередньо впливає на права позивача є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.09.2024 №064050005683, яким протиправно відмовлено в призначенні пенсії.

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області заявлені безпідставно, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, враховуючи вимогистатті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.09.2024 №064050005683, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років з дня виникнення права на пенсію.

Відповідно достатті 45 Закону №1058-ІVпенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач із заявою про призначення пенсії та необхідними документами звернулася до відповідача 03.09.2024, то пенсія зі зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІповинна бути призначена позивачуз дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 02.09.2024.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до статей9,77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зістаттею 90 цього Кодексуоцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ч. 1ст. 139 КАС України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке прийняло протиправне рішення.

Керуючись положеннями статей2,9,72-77,139,242-246,251,262,292,293,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22,м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н,21005. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13322403) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.09.2024 №064050005683 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити з 02.09.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно достатті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (однієї тисячі двохсот одинадцяти гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

10.06.25