Рішення № 127999208, 29.05.2025, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/1133/25

№ провадження 2/646/1802/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.25 м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - суддіБлагої І.С.,

за участю секретарясудового засідання Волікової Д.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Власенка В.І.,

представника відповідача (Харківської обласної прокуратури) Штефана О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

встановив:

Позовні вимоги та їх обгрунтування

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з Державного бюджету України на його користь через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди 971666 (дев`ятсот сімдесят одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн. 70 коп., шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.

Позов обґрунтовано тим, що 24.07.2015 року слідчим Валківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Харківській області лейтенантом поліції Гриценком О.О. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за №120152202400000474 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. В подальшому 08.12.2015 в межах кримінального провадження №120152202400000474 від 24.07.2015 позивачу оголошено підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 25.01.2026 відносно позивача складено обвинувальний акт та скеровано для розгляду до Коломацького районного суду Харківської області. Вироком Коломацького районного суду Харківської області від 24.01.2017 року по справі №625/51/16-к, позивача визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2018 року, провадження апеляційного суду №11-кп/790/101/18, справа 1-ї інстанції №625/51/17-к, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 (позивача) та потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково. Вирок Коломацького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції. Справу направлено повторно до Коломацького районного суду Харківської області, де 17.12.2020 вироком по справі №625/51/16-к, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та виправдано за недоведеністю його винуватості. Вказаний вирок оскаржувався в апеляційній інстанції, однак був залишений без змін та 12 лютого 2024 набрав законної сили. В результаті незаконних дій органів досудових розслідувань та прокуратури, позивач з 08.12.2015 (з дня вручення підозри) по 12 лютого 2024 (з дня вступу виправдувального вироку в законну силу) незаконно перебував під судом і слідством, що в загальному становить 8 років 1 місяць 5 днів. Незаконними рішеннями та діями посадових осіб органів досудового розслідування та прокуратури позивач зазнав небажаних змін звичному способі життя, який на момент незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивача був активним, а після цього був зруйнований через плітки про кримінальну справу, незаконні обвинувачення у непрофесійності, про начебто неетичну поведінку та спілкування на роботі позивача, як начальника управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Внаслідок кримінально-правового переслідування позивача та, як наслідок, його звільнення він був позбавлений матеріального добробуту, оскільки проживав на мізерні кошти, які були заощаджені заздалегідь, у той час як його дружина тяжко хворіла, а коштів на її лікування не вистачало. Після притягнення до кримінальної відповідальності позивач перестав вести активний спосіб життя, постійно знаходився вдома, уникав спілкування з друзями та родичами, знаходився в пригніченому настрої, доглядав хвору дружину, став глибоко нещасною людиною. Крім того, факт перебування позивача під слідством більше 8 років спричинило останньому суттєву моральну шкоду внаслідок приниження честі, гідності та ділової репутації, руйнування його кар`єри та позбавлення права займатися улюбленою справою. Протягом тривалого періоду часу позивач був змушений доводити свою невинуватість перед слідчим, прокурором і перед судом і на момент розгляду справи досяг пенсійного віку. Це викликало погіршення стану його здоров`я, через що він звертався до закладу охорони здоров`я. Безпідставне притягнення позивача до кримінальної відповідальності зруйнувало особисте життя позивача. У 2021 році померла дружина, з якою позивач перебував у шлюбі 1981 року. Дружина переймалася щодо ситуації, яка склалася з її чоловіком. Попри виправдання позивача у 2024 році позивач до теперішнього часу не відновив попередній стан свого психологічного здоров`я та зв`язків з оточуючими. З урахуванням характеру та обсягу страждань, яких він зазнав, їхньої тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті позивач оцінює розмір завданої йому моральної шкоди за період 8 років 1 місяць та 5 днів за фактом безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності у розмірі 971666 (дев`ятсот сімдесят одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн. 70 коп.

Рух справи

12.02.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

29.04.2025 ухвалою судді закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Правова позиція та аргументи сторін

Представник Державної казначейської служби України (надалі ДКСУ) подав до суду відзив, якому зазначав, посилаючись на постанову Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, що позивач помилково зазначив у своєму позові ДКСУ в якості відповідача. Вважає, що якщо позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача, суд відмовляє у позові до такого відповідача. У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду, на що вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17. Крім того, відповідно до п.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 №845 (далі-Порядок). Безспірне списання коштів за рішеннями суду з державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам здійснюється Казначейством у відповідності з п.35, 38, 39 Порядку. У справі № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомості про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, однак не в резолютивній частині рішення. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновок, що стягнення з Казначейства моральної та матеріальної шкоди не допускається, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Згідно з ч.1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. У Законі України «Про Державний бюджет України на 2025» передбачено спеціальну бюджетну програму КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» (далі - КПКВК 3504030). Закон України Про Державний бюджет України на 2025 рік приймався в умовах воєнного стану, тому видатки державного бюджету першочергово були спрямовані на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Крім того, згідно з положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові такими діями, проводиться, виходячи з розміру мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи. Крім того, що стосується стягнення розміру судових витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, то їх склад та розмір входить до предмета доказування у справі. Проте, послуги представника позивача з надання правової допомоги у цій справ не підтверджені належними доказами.

Представником Головного Управління Національної поліції в Харківській області також подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог та посилається на те, що з урахуванням положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також ч. ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України визначальною ознакою правових підстав відшкодування моральної шкоди є саме незаконність дій посадових осіб. Порушення кримінальної справи відбулось внаслідок ознак злочину у діях позивача, при цьому наявність чи відсутність складу злочину та події злочину могло бути встановлено лише у рамках розслідування кримінальної справи. Згідно з нормами КПК України до особи можуть бути застосовані заходи з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства та суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Тому, з урахуванням інкримінованого позивачу злочину застосування відносно позивача відповідного процесуального заходу було цілком обґрунтованими діями з точки зору кримінально-процесуального законодавства України та не було дією, яка не відповідає вимогам КПК України. До даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та її розміру. Згідно з положеннями вищевказаного Закону моральна шкода відшкодовується тільки коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У справі відсутнє будь-яке документальне підтвердження завданої позивачу моральної шкоди, відсутня правова підстава відшкодування моральної шкоди - незаконність дій посадових осіб (відсутня протиправна поведінка)та відсутній причинний зв`язок. Крім того, за приписами законодавства, компенсація моральної шкоди здійснюється з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.05.2022 року у справі № 487/6970/20. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлена мінімальна заробітна плата з 1 січня у розмірі 8 000 грн, розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці дев`ятому статті 7 цього Закону, 1600,00 грн. Отже, за умови доведеності спричинення позивачу моральних страждань в якості розрахункової величини необхідно застосовувати саме 1600 гривень. З моменту внесення відомостей до ЄРДР 24.07.2015 слідчий діяв у межах своїх повноважень відповідно до ст. 214 КПК України. Повідомлення про підозру 08.12.2015 також відповідало вимогам ст. 276 КПК України, оскільки слідство мало достатні підстави для обґрунтованого припущення щодо винуватості ОСОБА_1 . Обвинувальний акт від 25.01.2016 був переданий до суду в межах передбаченого кримінально-процесуального законодавства. Вирок суду першої інстанції, яким ОСОБА_1 було визнано винним, свідчить про те, що на момент винесення рішення докази проти нього були достатніми. Позивач посилається на моральні страждання, пов`язані з перебуванням під слідством, однак не наводить достатніх доказів того, що саме дії правоохоронних органів призвели до серйозного погіршення його психічного та фізичного стану. Доводи позивача щодо зруйнованої кар`єри, втрати соціальних зв`язків, смерті дружини та звільнення позивача не мають безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку з кримінальним переслідуванням.

Крім того, представник Харківської обласної прокуратури подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги є безпідставними. Представник прокуратури посилається на те, що у провадженні Коломацького районного суду Харківської області перебувало кримінальне провадження № 12015220240000474 від 24.07.2015 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Досудове розслідування по кримінальному провадженню здійснювалося Валківським ВП ГУНП в Харківській області. Слідчим СВ Валківського ВП ГУНП в Харківській області Гриценком О.О. за погодженням із процесуальним керівником у провадженні 08.12.2015 повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 29.01.2016 процесуальним керівником прокурором Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Середою С.С. затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України, який у подальшому направлено до Коломацького районного суду Харківської області для розгляду по суті. Під час досудового розслідування та судового розгляду стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався. Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах. Так, начальник управління ПФУ в Коломацькому районі Харківської області ОСОБА_1 24.07.2015 близько 10.00 години, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області, яке розташоване за адресою: Харківська область, Коломацький район, провулок Свободи, 2-а, під час раптово виниклого конфлікту, що ґрунтувався на раніше виниклих неприязних відносинах між ним та ОСОБА_3 , маючи прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень останній, взяв у руки стілець та кинув його на праву ногу ОСОБА_2 , чим завдав їй тілесних ушкоджень у вигляді синців округлої та овальної форми на зовнішніх поверхнях проекції правого колінного суглоба та у верхній третині правої гомілки, що за ступенем тяжкості, згідно висновку судово-медичної експертизи за № 5498-ая/15 від 25.11.2015, відносяться легких тілесних ушкоджень. Вироком Коломацького районного суду Харківської області від 24.01.2017 ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 680 грн. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.03.2018 вищевказаний вирок скасовано на підставі апеляційних скарг засудженого та потерпілої, призначено новий судовий розгляд в Коломацькому районному суді в новому складі суду. Згідно вироку Коломацького районного суду Харківської області від 17.12.2020 ОСОБА_1 визнано невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у зв`язку з недоведеністю вини останнього. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12.02.2024 апеляційна скарга прокурора залишена без задоволення, а виправдувальний вирок суду першої інстанції залишено без змін. Таким чином, позивач з 08.12.2015 по 12.02.2024 перебував під слідством та судом. Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Відповідно до ст. 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, які містяться у постановах від 02.12.15 у справі № 6-2203цс15, від 24.04.2017 у справі № 6-2885цс16, від 22.06.2017 у справі № 6-501цс17. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлена мінімальна заробітна плата з 1 січня у розмірі 8 000 грн, розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці дев`ятому статті 7 цього Закону, 1600,00 грн. Отже, за умови доведеності спричинення позивачу моральних страждань в якості розрахункової величини необхідно застосовувати саме 1600 гривень. Проте, позивачем зазначено, що моральну шкоду він оцінює в сумі 971 666,70 грн (97 місяців х 10 000 грн. + 5 днів (10000/30х5) = 971 660,70 грн, застосувавши як розрахункову величину для обчислення виплат середню плату у розмірі 10 000 гривень. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Позивач має довести не лише факт реабілітації, а наявність у зв`язку з цим моральної шкоди та її розмір. До цих правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та її розміру. Отже, у разі доведеності позивачем заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, розмір відшкодування підлягає розрахунку враховуючи строк перебування позивача під слідством та судом, а саме з 08.12.2015 по 12.02.2024 (дати набрання законної сили виправдувальним вироком суду). Позивач у своєму позові не зазначає яких саме страждань він зазнав, від незаконних, на його думку, дій відповідача, моральних чи фізичних, не розкриває, у чому саме полягли вказані страждання, їх міри та ступеня, не зазначає причинно-наслідкових зв`язків між діями органів досудового розслідування та зазначеними наслідками, не посилається на рішення відповідних органів, якими були б визнані незаконними дії органу досудового розслідування та суду. Натомість, позивач обмежується переліком негативних явищ у своєму житті, відповідальність за які він воліє покласти на орган досудового розслідування.

Представник позивача адвокат Власенко В.І. подав відповідь на відзиви представників відповідачів. У цій відповіді на відзив представник позивача, посилаючись на постанови Верховного Суду, зокрема, від 20.09.2018 у справі №686/23731/15-ц (Велика Палата), від 13.03.2024 у справі № 709/377/21, від 28.02.2024 у справі № 553/32/22, зазначає, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. В результаті перебування позивача під слідством та судом йому було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі ухвалення виправдувального вироку стосовно позивача, у зв`язку з недоведеністю , що в його діянні є склад кримінального правопорушення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі №1- 36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 757/53996/17. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками та набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка самої держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу. Органи державної влади, зокрема Державної казначейської служби України, є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами, нащо вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі №686/7081/2. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Державна казначейська служба України не є тим органом, діяннями якого позивачеві завдано моральної шкоди. Відповідачем є Держава Україна. Тому звернення позивача з позовом до Держави України, в особі Державної казначейської служби України, не спростовує належності відповідача Держави України у спірних правовідносинах. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представник Харківської обласної прокуратури просив відмовити у задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві прокуратури.

Представник ГУНП в Харківській області не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Державної казначейської служби України не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справи без участі представника Державної казначейської служби України.

Обставини, встановлені судом

24.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за №120152202400000474 на підставі матеріалів правоохоронних державних органів про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

08.12.2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме, в умисному завданні удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

25.01.2026 відносно ОСОБА_1 складено обвинувальний акт та скеровано для розгляду до Коломацького районного суду Харківської області.

Вироком Коломацького районного суду Харківської області від 24.01.2017 року по справі №625/51/16-к, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2018 року, провадження апеляційного суду №11-кп/790/101/18, вирок Коломацького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції. Справу направлено повторно до Коломацького районного суду Харківської області.

17.12.2020 вироком Коломацького районного суду Харківської області по справі №625/51/16-к, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та виправдано за недоведеністю його винуватості.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12.02.2024 вирок Коломацького районного суду Харківської області від 17 грудня 2020 року, щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Вирок Коломацького районного суду Харківської області від 17 грудня 2020 року набрав законної сили 12.02.2024 року.

Таким чином, позивач перебував під судом та слідством 8 років 2 місяці 5 днів, тобто 98 місяців та 5 днів.

Під час розгляду кримінального провадження Коломацьким районним судом Харківської області (після скасування попереднього вироку цього суду вищевказаною ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29.03.2018) було встановлено, що на час подій, які інкримінувалися позивачу, він працював на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області, на час розгляду справи в суді досяг пенсійного віку та був пенсіонером.

Правові норми та релевантні позиції Верховного Суду, які застосовуються судом

На спірні правовідносини поширюється дія правових норм, які регулюють відповідальність за шкоду, завдану громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Так, положеннями статті 56 Конституції України, статтей 16, 23 ЦК України встановлено загальні правила та підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду.

Відповідно до ст. 56 Конституції України Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, другастатті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20дійшов висновку, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див.

Спеціальними правовим нормами, які також регулюють спірні правовідносини, є правові норми статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Положеннями пункту1частини 1статті 1вищевказаного Законупередбачено,що підлягаєвідшкодуванню шкода,завдана громадяниновівнаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно зч.2ст.1вищезазначеногоЗаконуу випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У постанові від 22.04.2019 у справі №236/893/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що згідно з пунктом 1 частини першої статті1, пунктом 2 частини першої статті2, пунктом 5 статті3 зазначеного Закону винесення органом досудового розслідування постанови про закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини 1статті 284 КПК України(у зв`язку з невстановленням достатніх доказів винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати) надає право фізичній особі на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 3 вищевказаного закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, серед іншого, моральна шкода.

Частиною 2 статті 13 вищезазначеного Закону встановлено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Положеннями статті 4 цього Закону передбачено, що відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету.

Мотиви та висновки суду

Враховуючи вищевказані норми права та правові висновки Верховного Суду, визнання позивача невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та виправдання за недоведеністю його винуватості надає йому право на відшкодування моральної шкоди.

При цьому, суд не погоджується з доводами представника прокуратури про те, що оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень, то за умови доведеності спричинення позивачу моральних страждань в якості розрахункової величини необхідно застосовувати саме 1600 гривень.

Так, вперше така норма з`явилася у Законі України «Про державний бюджет України на 2024 рік», а саме у статті 8, якою було передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, визначається на рівні 1600 гривень.

В той час, як попередніми Законами України про Державний бюджет розмір мінімальної заробітної плати для обчислення виплат за рішеннями суду не обмежувався.

У порівнянні з мінімальною заробітною платою на 01.01.2025, розмір якої (а саме, 8000 грн.) визначено статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», вищевказана розрахункова величина є меншою у п`ять разів, що є суттєвим зменшенням обсягу прав особи, яка має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

При цьому у Пояснювальній записці до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», як і до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», зокрема, у розділі «Пояснення щодо видатків та надання кредитів», не міститься жодних обґрунтувань необхідності такого зменшення обсягу прав порівняно з тими, які існували до 01.01.2024.

В той же час, положеннями частини другої та частини третьої статті 22 Конституції України, які є нормами прямої дії, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані ; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Одними з загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 зазначив,що відповіднодо частинипершої статті 8 Конституції Українив Україні визнається ідіє принципверховенства права. Верховенствоправа -це панування права в суспільстві.Верховенство прававимагає віддержави йоговтілення управотворчу таправозастосовну діяльність, зокремау закони, які за своїмзмістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальноїсправедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лишезаконодавством якоднією зйого форм, авключає йінші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаїтощо, якілегітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутимкультурним рівнемсуспільства. Всіці елементиправа об`єднуютьсяякістю, щовідповідає ідеологіїсправедливості, ідеїправа, яказначною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 наголошував на тому, що елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

У свою чергу, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях підкреслював важливість дотримання принципу верховенства права, однією зі складових якого є вимога до якості закону.

Зокрема, у справі «Полторацький проти України» ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство має відповідати принципу верховенства права.

У Доповіді, схваленій Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 2526 березня 2011 року), наголошується на тому, що справедливість є основоположною цінності у державі, керованій правом.

З огляду на висновки Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №756/9379/15-ц суди при здійсненні судочинства повинні враховувати принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів.

Таким чином, визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень не відповідає принципу верховенства права та порушує принцип справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з сукупності встановлених обставин, у тому числі, характеру та обсягу душевних страждань позивача, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у життєвих та суспільних стосунках позивача, ступеню зниження престижу та репутації позивача, часу та зусиль, необхідних для відносного відновлення попереднього стану та неможливості повного відновлення попереднього стану для позивача.

Перебування позивача під слідством та судом, безумовно, негативно позначилося на його житті та житті його дружини, оскільки притягнення особи до кримінальної відповідальності, перебування під слідством та судом у статусі підозрюваного та обвинуваченого само по собі ставить під сумнів репутацію особи в очах суспільства.

Це негативно позначається як на відносинах з оточуючими, так і на самосприйнятті особи, яка незаконно перебувала під слідством та судом, і тягне репутаційні втрати, душевні переживання та хвилювання, як пов`язані, зокрема, з відчуттям невпевненості у майбутньому. Особливо, коли це стосується особи, яка є невинуватою у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Також при вирішенні питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди має значення його репутація, соціальне положення, авторитет на роботі та серед жителів громади, його доброчесність.

На момент повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення позивач мав займав посаду керівника Управління пенсійного фонду Коломацького району Харківської області, тобто мав високий соціальний статус у відповідній громаді. Для людей з таким соціальним положенням є дуже важливою думка оточуючих про них, а також незаплямованість репутації.

Також суд не має розумних сумнівів, що у дружини позивача були негативні переживання у зв`язку з кримінально-правовим переслідуванням позивача державою.

З урахуванням цих обставин під час розгляду справи поза розумним сумнівом доведено, що вищевказані обставини спричинили позивачу стрес, душевні страждання, приниження та вимагали від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї сім`ї.

Разом з тим, суду не надано доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з наявністю кримінального провадження. Також суду не надано доказів того, що позивач був звільнений через його кримінально-правове переслідування державою, а також, як наслідок, позбавлений матеріального добробуту.

Крім того, під час розгляду справи не доведено причинно-наслідкового зв`язку між кримінально-правовий переслідуванням позивача та смертю його дружини.

Так, в матеріалах справи міститься копія виданого 21.09.2021 виконавчим комітетом Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 63 роки.

Проте, будь-яких доказів на підтвердження причин смерті та наявності причинно-наслідкового зв`язку між перебуванням позивача під слідством та судом та смертю його дружини суду не надано.

Що стосується доводів про погіршення стану здоров`я позивача внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування, прокуратури та суду у зв`язку з кримінальним провадженням відносно позивача, то надана ним копія довідки Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Коломацької селищної ради» від 21.07.2023 не доводить таких обставин.

Згідно з цим документом позивач періодично звертався за медичною допомогою з приводу гіпертонічної хвороби, починаючи з 08.05.2015, тобто за 7 місяців до повідомлення його про підозру у кримінальному провадженні.

В той же час, суду не надано доказів, що стан здоров`я позивача погіршувався внаслідок його кримінально-правового переслідування державою.

З урахуванням усіх вищевказаних обставин розумною, справедливою та спірмірною буде сума грошової компенсації моральної шкоди, завданої позивачу, у сумі 782133 (сімсот вісімдесят дві тисячі сто тридцять три) грн. 00 коп., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 8000 грн.

Оскільки позивач перебував під слідством та судом 8 років 2 місяці 5 днів (тобто 98 місяців 5 днів), то за цей період сума компенсації обчислюється наступним чином: 98 місяців х 8000 грн. + (8000 грн. / 30 днів)х5днів = 782133,00 грн.

Така сума грошової компенсації моральної шкоди, спричиненої позивачу, є справедливою сатисфакцією.

Щодо доводів представника відповідача Державної казначейської служби України про неналежність цього державного органу як співвідповідача у цій справі, то суд погоджується з тим, що ДКСУ не несе відповідальності за спричинення позивачу моральної шкоди незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури та суду.

Разом з тим, у постанові від Верховний Суд, розглядаючи справу про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, дійшов висновку, що Державна казначейська служба України, як орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.

Крім того, у постанові від у справі № Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

У відповідності до п.10 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Оскільки позивач у такій категорії справи звільнений від сплати судового збору, ці судові витрати відносяться на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.10-13,17,258-259,263-265 ЦПК України, Суд

ухвалив:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 .

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 782'133 (сімсот вісімдесят дві тисячі сто тридцять три) гривні 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державна казначейська служба України, ідентифікаційний код 37567646, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6.

Відповідач: Харківська обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02910108, місцезнаходження: 61001, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, буд.4

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Харківській області, ідентифікаційний код 40108599, місцезнаходження: 61002, м.Харків, вул.Жон Мироносиць, буд.13.

Повний текст рішення складено 09.06.2025 року.

Суддя І.С. Блага