Вирок № 12799625, 29.04.2010, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

справа №-1-188/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2010 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі головуючого судді Савицької Л.Й.

при секретарі Змієвської І.А.

з участю прокурора Назаренко В. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоград-Волинський кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_2 мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, приватного підприємця, не судимого

за ст. 263 ч. 1 КК України

В С Т А Н О В И В:

В кінці жовтня 1992 року ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_2, не маючи передбаченого законом дозволу, у прибулої до нього невстановленої слідством особи на імя ОСОБА_2, безоплатно придбав передані йому останнім 11 обєктів, які згідно висновку експерта від 03.10.2009 р. № 4/7, являються патронованими зарядами вибухової речовини запобіжної дії, зниженої потужності типу «АМОНІТ» № 6ЖВ, споряджені бризантними вибуховими речовинами, а саме: аміачною селітрою та тротилом, у відношенні 79% - аміачна водостійка, та 21% - тротил, які здатні до вибухового перетворення.

Після цього він, продовжуючи свою злочинну діяльність, незаконно придбану ним вибухову речовину, зберігаючи при собі переніс у свій будинок за вище вказаною адресою, де продовжив її зберігати без передбаченого законом дозволу.

В кінці серпня місяця 2001 року ОСОБА_1, змінюючи своє постійне місце проживання, вище вказану вибухову речовину, зберігаючи при собі без передбаченого законом дозволу, на маршрутному автобусі перевіз в АДРЕСА_1, де продовжив її зберігати в гаражі за новим місцем проживання АДРЕСА_1

11 вересня 2009 року під час обшуку у ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 працівниками міліції в гаражі було виявлено та вилучено вище вказані 11 обєктів, які є патронованими зарядами вибухової речовини запобіжної дії.

В судовому засіданні підсудний свою вину у предявленому йому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що в жовтні місяці 1992 року, в який саме день не памятає, коли проживав в АДРЕСА_2 до нього додому приїхав знайомий на імя ОСОБА_2, який на той час мешкав в районі АДРЕСА_3 де саме не знає. Він привіз із собою 11 згортків речовини, яку назвав «Амоніт», та повідомив йому, що є вибуховою речовиною, яку він в подальшому ніколи не використовував, оскільки не мав досвіду поводження з вибуховими речовинами. Також ОСОБА_2 подарував йому шнур, який, як він пояснив, є засобом ініціювання вибуху, тобто даний шнур підєднується до вибухової речовини «Амоніт» та за допомогою електричного детонатора активізується та передає імпульс в згорток «Амоніту», від чого здійснюється вибух. Коли ОСОБА_2 дарував йому шнур та 11 згортків «Амоніту» при цьому ніхто присутнім не був. Дані речі він зберігав за місцем свого проживання до серпня місяця 2001 року, після чого переїхав проживати за адресою: АДРЕСА_1 при цьому перевіз на маршрутному автобусі 11 згортків вибухової речовини «Амоніт» та шнур і став зберігати їх в своєму гаражі, який розташований біля його будинку. Даною вибуховою речовиною та шнуром не користувався, наміру збуту також не було.

11.09.2009 р., коли перебував за місцем свого проживання, до нього додому прийшли працівники міліції та провели обшук домоволодіння та господарських приміщень. Під час обшуку ними було виявлено та вилучено в присутності понятих 11 згортків вибухової речовини «Амоніт» та шнур, які в 1992 році йому подарував ОСОБА_2.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають в суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

У відповідності зі ст. 299 КПК України, за згодою учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд переконався в тому, що підсудний правильно розуміє зміст всіх обставин справи, викладених в обвинувальному висновку, і сумніву в добровільності та істинності його позиції в суду немає.

Також підсудному розяснено, що він при відмові від дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, буде позбавлений можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудний настояв на істинності своєї позиції у визнанні вини і викладених обставин справи, а прокурор на недоцільності дослідженні визнаних обставин.

Крім повного визнання своєї вини, вина підсудного стверджується наступними доказами, дослідженими судом.

З протоколу обшуку від 11.09.2009 р., слідує, що під час його проведення було виявлено та вилучено 11 згортків речовини та шнур довжиною близько 50 метрів. (а.с.12)

Надані на дослідження обєкти є патронованими зарядами вибухової речовини запобіжної дії, зниженої потужності типу АМОНІТ № 6ЖВ, споряджені бризантними вибуховими речовинами, а саме: аміачною селітрою та тротилом, у відношенні 79% - аміачна водостійка, та 21 % - тротил, які здатні до вибухового перетворення, що підтверджується висновком експерта № 4/7 від 03.10.2009 р. ( а.с. 15-32).

Оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності суд вважає вину підсудного у предявленому йому обвинуваченні доведеною і кваліфікує його дії за ст. 263 ч. 1 КК України, як зберігання, придбання вибухової речовини без передбаченого законом дозволу.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до середньої тяжкості, тяжких наслідків від якого не настало, особу винного, який характеризується за місцем проживання позитивно, на утриманні має неповнолітню дитину, працює, раніше не судимий, обставини справи, відношення підсудного до вчиненого.

Обставиною, що помякшує покарання підсудного, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

З врахуванням викладеного, суд прийшов до переконання про необхідність призначення підсудному покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного та обставини справи, що помякшують покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання, шляхом звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудного.

Керуючись ст.ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком однин рік та з покладенням відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України обовязків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити засудженому ОСОБА_1 попередньо обраний підписка про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області код 25574601, р\р 35229005000096 УДК в Житомирській області, мфо 811039, 128 грн. за проведення судової вибухотехнічної експертизи.

Речові докази по справі (а. с. 66) після набрання вироком законної сили: - 11 патронованих зарядів вибухової речовини «Амоніт» знищити.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту проголошення.

Головуюча