Рішення № 12798872, 09.12.2010, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

№2-6264/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2010 року. Торезький міський суд Донецкої области в складі:

головуючої-судді Чапланової О.М.

при сектераті Кононенко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Торезі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

02.08.2010 р. позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії, в якому просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області щодо виплати з 01.01.2005 р. пенсії по інвалідності в розмірі, меншому мінімального розміру державної та додаткової пенсії по інвалідності, встановленого ст.50 та ч.4 ст.54 Закону №796-ХІІ. Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити йому перерахунок державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідно до ст.50 та ч.4 ст.54, ст. 67 Закону №796-ХІІ з 01.01.2005 р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, розмур якої встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У доповненні до позовних вимог просив стягнути з УПФУ в м.Торезі недоплачену суму пенсій за період з 01.01.2005 р. по 31.10.2006 р. в розмірі 58628,24 грн.

Ухвалою від 04.08.2010 р. вказану позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

На усунення недоліків ОСОБА_3 надав позовну заяву до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є інвалідом 2 групи внаслідок захворювань, повязаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в УПФУ в м.Торезі. З 26.07.1993 р. він отримував пенсію по 3 групі, а з 01.06.1997 р. по 2 групі інвалідності, внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст.50 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю у розмірах: інвалідам 2 групи 75% мінімальної пенсії за віком. Частиною 4 ст.54 даного Закону передбачено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 2 групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком. Вважає відмову УПФУ в м.Торезі щодо проведення перерахунку пенсій відповідно до норм діючого Закона №796-ХІІ неправомірною, а посилання відповідача на ПКМУ №1 від 03.01.2002 р. таким, що протирічить нормам цього Закону.

Позивач просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області щодо виплати з 01.01.2005 р. пенсій по по інвалідності в розмірі, меншому мінімального розміру державної та додаткової пенсії по інвалідності, встановленої ст.50 та ч.4 ст.54 Закону №796-ХІІ. Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити йому перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідно до ст.50 та ч.4 ст.54, ст. 67 Закону №796-ХІІ за період 01.01.2005 р. по 31.10.2006 р. , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність

Сторони у судове засідання не зявилися, були повідомлені належним чином. Від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

За ухвалою суду розгляд справи здійснено у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що ОСОБА_3 належить (віднесений) до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням №НОМЕР_2. Висновком МСЕК від 11.06.1998 р. при повторному огляді позивачу встановлено 2 групу інвалідності. Захворювання повязане з ЧАЕС. Вказана група інвалідності встановлена позивачу до 01.07.2002 р. Висновком МСЕК від 27.06.2002 р. при повторному огляді позивачу встановлено 2 групу інвалідності. Захворювання повязане з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вказана група інвалідності встановлена позивачу до 01.07.2005 р. Висновком МСЕК від 29.06.2005 р. при повторному огляді позивачу встановлено 2 групу інвалідності. Захворювання повязане з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вказана група інвалідності встановлена позивачу до 29.06.2008 р. Висновком МСЕК від 18.06.2008 р. при повторному огляді позивачу встановлено 2 групу інвалідності та ступінь втрати працездатності в розмірі 80% з 18.06.2008 р. Дата переогляду 18.06.2011 р. Позивач має право на пільги, встановлені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на основну та додаткову пенсії (а.с.14-18, 33-35). З 26.07.1993 р. позивач отримував пенсію по 3 групі інвалідності, з 01.06.2002 р. - по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Пенсію призначено згідно ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”..

Відповідач надав суду письмову заяву згідно якої не визнає заявлені позивачем позовні вимоги, указав, що позивачу з 01.06.2002 р. призначено пенсію по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Пенсію призначено згідно ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Відповідно ЗУ „Про загальнобовязкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом і застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Згідно ПКМУ від 16.07.2008 р. № 654 розмір пенсії інваліда 2 групи, у якого встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС в 1987-1990 рр, не може бути нижче 820 грн. Розмір пенсії обчислено відповідно до діючого законодавства, тому просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній й культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19). Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46). Кожний має право на безпечне для життя і здоровя довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч.1ст.50).

З 1 січня 2004 року набрав чинності ЗУ “ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ” від 9 липня 2003 року №1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообовязкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 ст.4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Статтею 8 даного Закону визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Пунктом 2 ч.1 ст.8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ЗУ«Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачено ст.10 наведеного Закону означає, що особі, яка мала одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у звязку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзацом 1 п.13 Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсі, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі спеціальний закон). Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а)державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії, іншого доходу.

Нормами ст.54 вказаного Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та пенсій у звязку з втратою годувальника. Частина 4 ст.54 даного Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 2 групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком. Тобто ч. 4 ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст.49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то ч.4 ст.54 даного Закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до 1 категорії, та у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Посилання відповідача на частину 5 ст.54 ЗУ„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання , і пенсії у звязку з втратою годувальника в наслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, на підставі чого відповідач керувався розміром, що визначений ПКМУ, суд не приймає, оскільки вказаною статтею визначено, що КМУ визначає порядок обчислення пенсії, і не вказано, що визначає розмір пенсії; поняття «порядок» означає «як, яким чином», а «розмір» означає «скільки»; ці поняття не можна ототожнювати, вони мають різне правове значення, несуть різне правове навантаження.

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік» затверджено на 2005 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі 300 грн.. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2006 рік затверджений відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік»: з 1 січня 350грн., з 1 квітня 359грн., з 1 жовтня 366грн.

Зазначені норми розповсюджуються на позивача, оскільки він віднесений до 1 категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Фактично загальний розмір пенсії позивача складає : з січня 2005 р. по грудень 2005 р. включно 313,02 грн., з січня 2006р. по березень 2006 р. включно 704 грн. 93 коп., з квітня 2006 р. по вересень 2006 р. включно 708 грн. 53 коп., у жовтні 2006 р. 711 грн. 33 коп., у листопаді 2006 р. 3398,90грн. При цьому, пенсія по інвалідності, призначена відповідно до ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з січня 2005 р. по грудень 2005 р. включно складає 178 грн. 40 коп. щомісяця, з січня 2006 р. по жовтень 2006 р. 500 грн. щомісяця, в листопаді 2006 р. 2928 грн.. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, призначена відповідно до ст.. 50 цього Закону за період з січня 2005 р. по жовтень 2006 р. 14 грн. 93 коп. щомісяця, у листопаді 2006 р. 274 грн. 50 клп.

Судом не приймаються посилання УПФУ на постанови КМУ від 03.01.2002р. №1 та від 13.07.2004р. №894 з огляду на положення принципу законності, що визначені пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України, ст.71 спеціального закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону; а також з огляду на абзац 2 преамбули, частини 3 ст.4, пункту 2 частини 1 ст.8, пункт 13 загального закону ЗУ “ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства у відповідність до цього закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Проблему, повязану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, неодноразово розглядав Конституційний Суд України, що вказано у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 по справі 1-21/2005. В ньому Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно із якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. Для них передбачений особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обовязків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, повязаних з ризиком для життя та здоровя, що й зумовило встановлення додаткових пільг соціального забезпечення таких осіб; обмеження цих гарантій не відповідає статтям 3,22,48 Конституції України. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення від 6.07.1999р. №8-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 1.12.2004рю. №20-рп/2004).

Вирішуючи позовні вимоги позивача за позовом до субєкта владних повноважень, суд виходить із конституційних принципів, на яких базуються здійснення прав та свобод людини та громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, які передбачені ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, з неможливості скасування та звуження права на пенсійне забезпечення. Правовою гарантією забезпечення державою цього права є виконання прийнятих на себе зобовязань, що слідує із положень принципів верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на норми ч. 4 ст.45 ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” №1058, які регулюють, у тому числі, строки перерахунку пенсії, з огляду на наступне. Норми ст.ст. 50 та 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлюють право позивача на державну та додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, в розмірах, які визначені цим Законом.

Згідно абз. 2 ч.1 ЗУ «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІ від 15.07.1999 р. прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком. Згідно ч.4 ст.1 цього ж Закону до осіб, які втратили працездатність, відносяться...непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку. Згідно ч.3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно ч.ч.2,3 ст. 17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» №2017-111 від 5.10.2000р., до числа основних державних соціальних гарантій включаються... мінімальний розмір пенсії за віком... Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у звязку із невиконанням субєктом владних повноважень (відповідача) норм Закону, які не повязують право на перерахунок пенсії із заявою особи. Суд дійшов висновку, що для здійснення перерахунку пенсії у даному випадку необхідною умовою є саме зміна розміру прожиткового мінімуму, а не заява позивача чи наявність інших підстав.

Суд вважає, що дії УПФ в м.Торезі щодо нарахування і виплати пенсій позивачу (державної та додаткової пенсії) за період з 01.01.2005 р. по 31.10.2006 р. у розмірах, менших 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст.50, ч.4 ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , що вимоги позивача підлягають задоволенню і відповідача необхідно зобовязати здійснити нарахування та виплату позивачу недоплаченої пенсії за період з 01.01.2005 р. по 31.10.2006 р. включно відповідно до вимог вказаного Закону.

Керуючись: ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, Законами України: „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005, ст.ст. 3, 10, 15, 60, 79, 197, 209, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 :

- державної пенсії, призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.01.2005 року по 31.10.2006 р. ;

- додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.01.2005 року по 31.10.2006 р.;

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1 :

- нарахування та виплату державної пенсії призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.01.2005 року по 31.10.2006 р. у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

- нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.01.2005 року по 31.10.2006 р. у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

На рішення може бути подана апеляційна скарга у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча-суддя О.М.Чапланова