Рішення № 127981885, 05.06.2025, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/992/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2025 р.

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Верещинської Я.С.,

за участю: секретаря судового засідання Хижук Л.І.,

сторін у справі: заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника-адвоката Данилюка П.П.,

представника заінтересованої особи Боринської Р.Р.,

свідка ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Літин за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Позиція заявника

Представник заявника-адвокат Данилюк П.П. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із вказаною заявою про встановлення факту постійного проживання заявником на території України станом на 24 серпня 1991 року та на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України», а саме 13.11.1991 року.

В обґрунтування заявлених вимог представник посилався на те, що 19.10.2022заявник звернувсядо Літинськогосектору УДМСу Вінницькійобласті длянадання йомуінформації проте якможна отриматипаспорт громадянинаУкраїни,так яквін користувавсяпаспортом колишньогоСССР зразка1974року,який вінвтратив в2018році.Йому буланадана відповідь,де булозазначено щойому необхіднозвернутися досуду іззаявою провстановлення фактупостійного проживанняна територіїУкраїни станомна 24серпня 1991року.Зазначає,що ОСОБА_1 ,згідно погосподарськоїкниги за1986-1995роки,був зареєстрованийта проживавза адресою: АДРЕСА_1 ,з 1986по 1995роки.11.02.1993за №21заявнику булонадано довідкупро тещо вінпрацював вЛітинському МШБД(МДСУ)охоронником з01.06.1991по 15.12.1992. Крім того, ОСОБА_1 зараховано охоронником Літинського МШБД з 01.06.1991, а наказом від 10.10.1991 його звільнено з роботи. Також зазначає, що даний факт можуть підтвердити свідки.

Позиція заінтересованої особи

Від представника заінтересованої особи Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області Наливайка Б.О. надійшов відзив на заяву, у якому представник просив відмовити в задоволенні заяви.

Відзив мотивований тим, що свідоцтво про народження заявника не містять інформації про постійне місце проживання заявника на території України у вказаний період, а лише підтверджує факт ряду подій у житті заявника. Заявником надано довідки з витягами з погосподарських книг, але, копії відповідних погосподарських книг до матеріалів не долучено. Вважають, що варто відповідну погосподарську книгу дослідити у судовому порядку, за для встановлення відповідного факту. Щодо довідки про працевлаштування, зазначають, що не долучено трудової книжки заявника, а відповідні довідки про прийняття/звільнення на роботу не підтверджують факту постійного проживання на території України. Крім того, із наданих довідок встановлено, що заявник звільнений з роботи за ст.40, п.4, КЗпП УРСР, тобто через «прогул». Позиція заінтересованої особи полягає у тому що, матеріали справи не містять доказів щодо умов праці заявника в необхідний для встановлення період. Тому важко брати відповідні докази до уваги, адже вони дуже суперечливі та сумнівні. Щодо свідків зазначають, що Верховний Суд в постанові від 16.04.2020 за №296/289/19 дійшов висновку, що предметом доказування в таких справах є обставини майже тридцятирічної давнини і достовірність та точність повідомлених відомостей свідками можна обґрунтовано поставити під сумнів.

Розгляд справи

Представник заявника-адвокат Данилюк П.П. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити. Зазначив, що встановлення факту постійного проживання на території України має для заявника юридичне значення та необхідне йому для отримання паспорту громадянина України.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свого представника. Також, підтвердив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дубова Літинського району, мав паспорт громадянина колишнього СРСР, однак коли палив речі, спалив свої документи. Підтвердив, що на картці форми №1 зображений він, а також те, що то фотокартка з тюрми, з якої він вийшов у 1985 ріці. Відзначив, що у паспорті колишнього СРСР була допущена помилка, оскільки дату його народження зазначили ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим він мав проблеми з документами. Нового паспорта він не отримував,оскільки потребиу цьомуне було, вподальшому працювавнеофіційно,займаючись підробітками. Пояснив, що все життя проживав на території України, за виключенням служби в армії в 70-х роках.

Представник заінтересованої особи Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області Боринська Р.Р. в судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити в її задоволенні.

Встановлені судом обставини

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04 січня 1954 року (а.с.5), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дубова Літинського району Вінницької області, матір`ю зазначено ОСОБА_3 .

Згідно Виписок з погосподарської книги №б/н за 1986-1990 роки за №265 та №348, виданих Селищенським старостинським округом Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою був зареєстрований та проживав син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , національність українець. Разом з ним проживала мати (голова д/г) ОСОБА_3 , 1925 року народження, та онук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8, 53).

Згідно Виписки з погосподарської книги №10 за 1991-1995 роки за №349, виданої 22.08.2024 Селищенським старостинським округом Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, за адресою: с. Петрик, вул. Космонавтів, буд.б/н, Літинського району Вінницької області, за вказаною адресою був зареєстрований та проживав син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , національність українець. Разом з ним проживала мати (голова д/г) ОСОБА_3 , 1925 року народження, та онук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.52).

Згідно довідки №266, виданої 25.07.2023 Селищенським старостинським округом Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, староста Микола Курочка посвідчує, що згідно погосподарської книги за 1986-1995 роки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , з 1986 по 1995 роки (а.с.9).

ОСОБА_1 працював у Літинському МДСУ на посаді охоронника АБЗ з 01.06.1991 по 15.12.1992, згідно довідки №21, виданої 11.02.1993 начальником Літинської шляхо-будівельної дільниці (а.с.10).

Згідно архівної довідки №01-19/273, виданої 15.05.2024 Літинським трудовим архівом Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, з 2006 року Літинська шляхо-будівельна дільниця припинила господарську діяльність. Ухвалою Вінницького Господарського суду від 19.09.2006, за відсутністю майна, коштів та будь-яких активів, Літинська шляхо-будівельна дільниця ліквідована. Документи по особовому складу по Літинській шляхо-будівельній дільниці передані в архів на збереження (а.с.11).

Згідно архівної довідки №01-19/272, виданої 15.05.2024 Літинським трудовим архівом Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, наказом начальника Літинського МШБД по особовому складу від 01.06.1991 №32 ОСОБА_1 зарахований охоронником з 01.06.1991. Наказом начальника Літинського МШБД по особовому складу від 10.10.1991 №84 ОСОБА_1 звільнений з роботи, ст.40 п.4 КЗпП УРСР, з 10.10.1991 (а.с.12).

У документах Літинської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці за 1991 рік значиться ОСОБА_1 , де вказано, що його трудовий стаж та заробітна плата становлять: серпень 1991 року, л/д 11, з/п НОМЕР_2 ; вересень 1991 року, л/д 23, з/п НОМЕР_3 ; жовтень 1991 року, л/д 10, з/п НОМЕР_4 ; листопад 1991 року, л/д *, з/п 14-61. Розрахункові відомості по заробітній платі за 1991 рік на зберігання надійшли частково (серпень-грудень), згідно архівної довідки №01-19/373, виданої 07.08.2024 Літинським трудовим архівом Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області (а.с.51).

19.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Літинського сектору УДМС у Вінницькій області з метою надання інформації, як можна отримати паспорт громадянина України, так як він користувався паспортом колишнього СССР зразка 1974 року, який втратив в 2018 році (а.с.6).

Управлінням державної міграційної служби України у Вінницькій області, у відповідь на звернення, листом від 01.11.2022 проінформовано ОСОБА_1 про перелік документів, визначених п.35 Постановою КМУ від 25.03.2015 №302, необхідних для оформлення паспорта громадянина України. У разі відсутності зазначених документів, вказано, що розділом II Порядку передбачена процедура встановлення та оформлення належності до громадянства України. Заявнику ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду з метою встановлення юридичного факту проживання на території України станом на 24.08.1991 (а.с.7).

Згідно картки Форми №1, яку надано Управлінням державної міграційної служби України у Вінницькій області на виконання ухвали суду (а.с.105), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (так у документі) року народження, у 1976 році подав заяву про видачу паспорта у зв`язку закінченням строку, який просив видати на основі попереднього паспорта. Заява містить відмітки про судимість ОСОБА_1 .

Як встановлено в судовому засіданні, на фотокартці зображено ОСОБА_1 , що підтвердив сам заявник.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні 11.02.2025 пояснив, що він майже з народження проживав у с-щі ОСОБА_6 , де він проживає усе своє життя. Приблизно у 1986-1987 роках він познайомився із ОСОБА_1 , оскільки у сусідстві проживав дядько останнього. Із ОСОБА_1 від бачиться не часто, проте регулярно, здебільшого на базарі. Повідомив, що той на початку 90-х років продавав на базарі садженці малини та наймався у людей на підробітки, мав два сина, а його дружина померла. Запевнив, що йому не відомо щоб ОСОБА_1 , за час їх знайомства, виїжджав за межі України.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні 05.06.2025 повідомив, що є товаришем ОСОБА_1 , знайомий з ним з 1995 року, живе на одній вулиці, однак, свідок не міг повідомити інформацією щодо проживання заявника на території України в 1991 році.

Оцінка суду та мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно вимогст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.5 ч.2ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2ст.315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»роз`яснено підстави, за наявності яких у порядку окремого провадження розглядаються такі справи: 1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; 4) встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №363/214/17-ц перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому не виключається встановлення факту постійного проживання на території України.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинностіЗаконом України «Про громадянство України»є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до п.1, п.2 ч.1статті 3 цього Закону.

Згідно з п.1, п.2 ч.1статті 3 Закону України «Про громадянство України»громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинностіЗаконом України «Про громадянство України»проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у п.1 ч.1 цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у п.2, - з 13 листопада 1991 року (ч.2статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинностіЗаконом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України»(13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положеньст.293ЦПК України та ст.3 Закону України «Про громадянство України»і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Відповідно до п.п. «а» п.7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженогоУказом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (даліПорядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до п.1 ч.1статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду). Отже, у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно доЗакону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України»і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

За наведеного, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставіст.3 Закону України «Про громадянство України»і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).

Таким чином, встановлення факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або на момент набрання чинностіЗаконом України «Про громадянство України»(13 листопада 1991 року) є підставою для оформлення належності до громадянства України.

В даному випадку єдиним способом для вирішення питання щодо встановлення факту проживання на території України для захисту прав заявника є лише судовий порядок.

Враховуючи усе викладене вище, суд вважає, що заявником, попри твердження представника заінтересованої особи, були надані суду належні та допустимі докази, які в сукупності свідчать про його постійне проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року, зокрема, виписки з погосподарської книги, архівні довідки з місця роботи із зазначенням місяця, періоду роботи та суми заробітної плати помісячно.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію учасників справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви у повному обсязі, шляхом встановлення юридичного факту постійного проживання заявника ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України», оскільки даний факт є доведеним наявними в матеріалах справи доказами та доведено мету встановлення даного факту - отримання паспорту громадянина України.

Щодо судових витрат

Заявник сплатив судовий збір в сумі 605,60грн, а відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.4, 16, 76-81, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Дубова Літинського району, Вінницької області, на території України станом на 24 серпня 1991 року та на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України», а саме 13 листопада 1991 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі буде виготовлено протягом п`яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Повний текст рішення складено 09.06.2025.

Суддя : Верещинська Я. С.