Рішення № 127949113, 03.02.2025, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/5715/21

провадження № 2/361/225/24

03.02.2025

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2025 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київоблгаз Збут до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Київоблгаз Збут (далі ТОВКиївоблгаз Збут або Товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути на його користь із ОСОБА_1 заборгованість за послуги з постачання природного газу за період з 01.06.2018 року по 31.03.2021 року в розмірі 3306 грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 241 грн. 99 коп., інфляційні витрати в розмірі 402 грн. 88 коп., а також судовий збір у розмірі 2270 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначав, що між ТОВКиївоблгаз Збут і ОСОБА_1 укладено публічний договір №0800687228 постачання природного газу, що підтверджується витягом з оплат абонента за спожитий газ згідно із банківських файлів, заява-приєднання до умов договору постачання природного газу від 30.12.2015 року, відповідно до умов якого ТОВКиївоблгаз Збут зобов`язувалося постачати ОСОБА_1 природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а останній зобов`язався своєчасно сплачувати Товариству вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відносини між постачальником і побутовими споживачами (населенням) регулюються Правилами та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам. Плата за послуги з газопостачання, надані протягом розрахункового періоду, має вноситися не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Броварський територіальний відділ реалізації ТОВКиївоблгаз Збут виконав поставку природного газу для побутових потреб відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

У порушення умов укладеного, вказаного вище договору та норм чинного законодавства, ОСОБА_1 оплату за спожитий природний газ не було проведено у повному обсязі.

За період з 01.03.2018 року по 31.01.2021 рік відповідач має заборгованість по оплаті послуг з постачання природного газу в розмірі 3306 грн. 23 коп., які Товариство просить стягнути з відповідача на його користь у судовому порядку.

Крім того, посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України, просить стягнути 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу за період з 26.04.2018 по 31.01.2021 у розмірі 241 грн. 99 коп. та інфляційні втрати за несвоєчасну оплату спожитого природного газу за цей же період у розмірі 402 грн. 88 коп.

28 січня 2022 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до розгляду по суті.

07 липня 2022 року до суду відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, у якому просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзив обґрунтований тим, що позивач не надав належних доказів про наявність у нього перед ТОВКиївоблгаз Збут заборгованості за спожитий природній газ за вказаний у позові період. Відповідач зазначив, що з невідомих йому причин у лютому 2015 року змінився постачальник природного газу, яким стало ТОВКиївоблгаз Збут, тому він був змушений підписати заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВКиївоблгаз Збут. Відповідач вказував, що до підписання заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам із ТОВКиївоблгаз Збут він не мав заборгованості за надані послуги, розрахунки він проводив в онлайн режимі через особистий кабінет на всеукраїнському сайті 104ua за фактичними показниками спожитого газу та за діючим тарифом на період проведення розрахунків. Надалі, відповідач посилався на те, що позивач почав нараховувати рекомендовані суми платежів, які відрізнялись від обсягу спожитого газу.

У жовтні 2020 року він уклав договір з газопостачання із ТОВГазопостачальна компанія Нафтогаз України.

02 серпня 2022 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник зазначала, що позивач надав інформацію про місячні обсяги розподіленого природного газу АТКиївоблгаз за період з 01.07.2015 року по 30.09.2020 року. Твердження відповідача, що заборгованість за постачання природного газу станом на 01.07.2015 року відсутня є помилковим та не доведеним. Водночас, заборгованість станом на 01.07.2015 року становить 811 грн. 60 коп., що підтверджується розгорнутим розрахунком заборгованості за постачання природного газу за період з 01.07.2015 року по 30.09.2020 року.

Представник позивача зазначала, що у заяві-приєднанні до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам визначено спосіб оплати за платіжними документами (рахунками), які підписує постачальник.

Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за договором на постачання природного газу через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Представник позивача Кислощук Я.С. у судовому засіданні позов підтримала, просила суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засідання позов визнав частково у межах позовної давності, з приводу 3% річних та інфляційних втрат заперечував.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 30 грудня 2015 року між ТОВКиївоблгаз Збут і ОСОБА_1 був укладений публічний типовий договір №0800687228 постачання природного газу побутовим споживачам, на підставі поданої заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам (а.с. 11).

Відповідно до умов п. п. 2.1, 4.6, 4.7 вказаного договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Оплата вартості послуг з газопостачання за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

ТОВКиївоблгаз Збут взяті на себе зобов`язання щодо постачання ОСОБА_1 природного газу виконало в повному обсязі.

Однак, відповідачем у порушення умов зазначеного договору не повністю проведена оплата за надані послуги, він як споживач природного газу, своїх обов`язків щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг з газопостачання належним чином не виконав, станом на 01.10.2020 року заборгованість за постачання природного газу як вказано у розрахунку за о/р НОМЕР_1 за період з 01.06.2018 року по 01.10.2020 року складає 3306 грн. 23 коп.

25.02.2021 року ТОВКиївоблгаз Збут зверталося до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по оплаті послуг з постачання природного газу.

24.05.2021 року ухвалою суду ТОВКиївоблгаз Збут у видачі такого судового наказу відмовлено.

У ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги закріплено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом із ст. ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 20 Розділу ІІ, п. 14 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496, встановлено, що споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами; розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачем є календарний місяць. При розрахунку за квитанціями абонентської книжки постачальника споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. При розрахунку за платіжними документами (рахунками постачальника) оплата за послуги з газопостачання має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, який не може бути меншим п`яти робочих днів з моменту отримання споживачем цього рахунку.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

За змістом ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ТОВКиївоблгаз Збут підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Позивачем наданий розрахунок заборгованості (а.с. 57), у якому зазначено про те, що борг ОСОБА_1 станом на 01.03.2018 року становить 1405 грн. 33 коп., за період з 01.03.2018 року по 01.10.2020 року йому нараховано 16188 грн. 91 коп. за об`єми спожитого газу, за період з 01.03.2018 року по 01.10.2020 року споживачем сплачено 14288 грн. 00 коп.

Провівши арифметичний розрахунок нарахованих і сплачених за спожитий природній газ сум вбачається, що за період, який заявлений у позовних вимогах з 01.03.2018 року по 01.10.2020 року недосплачена різниця складає 1900 грн. 91 коп. (16188 грн. 91 коп. 14288 грн. 00 коп.) Як уже було зазначено сума в розмірі 1405 грн. 33 коп. вказана як борг до 01.03.2018 року, тобто в поза межами заявлених вимог, проте була врахована у подальшому в суму заборгованості, а тому для визначення суми заборгованості за заявлений період необхідно від 1900,91 грн. 1405,33 грн. = 495 грн. 58 коп.

Таким чином, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму виниклої заборгованості з 01.03.2018 року по 01.10.2020 року у розмірі 495 грн. 33 коп.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача 3% річних нарахованих позивачем за період з 26.04.2018 року по 31.01.2021 року в розмірі 241 грн. 99 коп. та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату спожитого природного газу за цей же період у розмірі 402 грн. 88 коп., слід зазначити наступне.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень ст. ст. 509, 526 ЦК України, правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому на боржників покладено обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а тому на спірні правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення з боржника суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц зроблено правовий висновок, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц зазначила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із розрахунку заборгованості позивача вбачається, що відповідач (споживач послуг) ОСОБА_1 оплату послуг із постачання природного газу у спірний період здійснював частково щомісяця, у зв`язку із чим і утворилась заборгованість.

Суд перевіривши надані розрахунки як по нарахуванню 3% річних, так і інфляційних втрат, із ними не погоджується, оскільки їх обчислення проведені невірно, без належних обґрунтувань.

Отже, визначаючи розмір заборгованості за грошовим зобов`язанням, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Дослідивши розрахунок сум заборгованості позивача в частині вимог щодо інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на суму боргу, суд дійшов таких висновків.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (ч. 1 ст. 32 Закону України Про житлово комунальні послуги).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

За укладеним між сторонами договором плата за послуги повинна бути здійснена споживачем в термін, визначений у рахунку, який не може бути менше п`яти днів з моменту отримання Споживачем цього рахунку.

Рахунок повинен бути сплачений не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно із ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до ст. 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, у якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

На відміну від інфляційних збитків розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

Разом з тим, позивачем, не надано належного розрахунку заборгованості в частині складової вимоги заборгованості інфляційних втрат та 3% річних, позивач виходив не із суми заборгованості на момент її виникнення щодо відповідного щомісячного платежу у періоді прострочення оплати послуг, а за основу боргу була зазначена сума нарахувань щомісяця без врахування сплачених сум, що очевидно є невірним.

Таким чином, заявлені вимоги в частині стягнення із відповідача на користь позивача 3% річних нарахованих позивачем за період з 26.04.2018 року по 31.01.2021 року в розмірі 241грн. 99 коп. та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату спожитого природного газу за цей же період у розмірі 402 грн. 88 коп. задоволенню не підлягають.

За правилами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, та розподіляється між сторонами при вирішенні справи по суті.

За наслідками розгляду даної цивільної справи суд дійшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році 1 категорії, що підтверджується наданою копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 19.02.2021 року.

Перелік осіб, звільнених від сплати судового збору, визначений ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір.

Так, відповідно до п.10 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи наведені вимоги закону, суд дійшов висновку про стягнення з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ТОВКиївоблгаз Збут судового збору в розмірі 2270 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київоблгаз Збут, код ЄДРПОУ 39592941, заборгованість за постачання природного газу за період з 01 червня 2018 року по 31 березня 2021 року в розмірі 495 (чотириста дев`яносто п`ять) грн. 58 коп.

В іншій частині у задоволені позову відмовити.

Стягнути з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київоблгаз Збут судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.