Ухвала суду № 127937990, 06.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 червня 2025 року 320/55166/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області та Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1).

При цьому, частина перша статті 4 КАС України містить дефініції таких термінів:

- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

- публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, сама по собі участь органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Предметом позову у даній справі є вимога про оскарження рішень державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52490740 від 30.05.2020 та індексний номер 52447393 від 30.05.2020.

Судом встановлено, що 24.03.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №469, за умовами якого позивачу було передано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 3223151000:06:014:0008), площею 0,1200 га, що розташована на території Київської області, Обухівського району, Української міської ради, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва.

У пункті 1.3 договору зазначено, що земельна ділянка, що відчужується, належить продавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №217208, виданого управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі на підставі розпорядження Обухівської райдержадміністрації №506 від 07.04.2008.

Судом встановлено, до державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №217208 був виданий ОСОБА_4 на підставі розпорядження Обухівської райдержадміністрації №506 від 07.04.2008.

Також 24.03.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №473, за умовами якого позивачу було передано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 3223151000:06:014:0013), площею 0,1200 га, що розташована на території Київської області, Обухівського району, Української міської ради, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва.

У пункті 1.3 договору зазначено, що земельна ділянка, що відчужується, належить продавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №217207, виданого управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі на підставі розпорядження Обухівської райдержадміністрації №506 від 07.04.2008.

Судом встановлено, до державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №217207 був виданий ОСОБА_5 на підставі розпорядження Обухівської райдержадміністрації №506 від 07.04.2008.

Відповідно до витягів з Державного реєстру правочинів вбачається, що на підставі вказаних договорів купівлі-продажу земельної ділянки приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. були внесені до Державного реєстру правочинів:

- правочин №4378743; договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3223151000:06:014:0008), площею 0,1200 га, що розташована на території Київської області, Обухівського району, Української міської ради;

- правочин №4378733; договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3223151000:06:014:0013), площею 0,1200 га, що розташована на території Київської області, Обухівського району, Української міської ради.

Набувачем вказаних земельних ділянок зазначена ОСОБА_1 .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10.08.2016 у справі №372/1335/16-ц, зокрема:

- задоволено позов заступника прокурора Київської області;

- визнано недійсним розпорядження Обухівської РДА від 07.04.2008 року № 506 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради» в частині передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_5 ;

- визнано недійсними державні акти серії ЯЖ № 217200 від 21.05.2008 на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва із кадастровим номером 3223151000:06:014:0015, серії ЯЖ № 217207 від 21.05.2008 на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва із кадастровим номером 3223151000:06:014:0013, серії ЯЛ № 065571 від 05.11.2010 на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва із кадастровим номером 3223151000:06:014:0044, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району;

- витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0013 загальною вартістю 20 927 грн., яка розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05.12.2019 у справі №372/4158/18:

- задоволено позов заступника прокурора Київської області;

- визнано недійсним розпорядження Обухівської РДА від 07.04.2008 року №506 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради» в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_4 ;

- витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0008, яка розташована в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району.

Судом встановлено, що 30.05.2020 державним реєстратором Ревненської сільської ради Геращенком Володимиром Васильовичем на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 10.08.2016 у справі №372/1335/16-ц та рішення Обухівського районного суду Київської області від 05.12.2019 у справі №372/4158/18 було прийнято рішення №52447393 про державну реєстрацію за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3223151000:06:014:0008), площею 0,1200 га.

03.06.2020 державним реєстратором Ревненської сільської ради Геращенком Володимиром Васильовичем на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 10.08.2016 у справі №372/1335/16-ц та рішення Обухівського районного суду Київської області від 05.12.2019 у справі №372/4158/18 було прийнято рішення №52490740 про державну реєстрацію за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3223151000:06:014:0013), площею 0,1200 га.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач, звернувшись до суду з позовною заявою у цій справі, має намір захистити своє право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:06:014:0008 та 3223151000:06:014:0013, які попередньо були йому передані у власність відповідно до договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 24.03.2011, укладених з продавцями на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №217207 та серії ЯЖ №217208, що були видані на підставі розпорядження Обухівської райдержадміністрації №506 від 07.04.2008, яке визнано недійним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10.08.2016 у справі №372/1335/16-ц та рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05.12.2019 у справі №372/4158/18.

У зв`язку з цим, даний спір не пов`язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, водночас стосується цивільних прав та інтересів позивача.

Та обставина, що відповідачем у справі визначено орган державної влади, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що даний спір є не публічно-правовим, оскільки він випливає з приватноправових відносин і має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29.05.2019 у справі №815/4063/15 та від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та Верховним Судом у постанові від 21.02.2022 у справі №420/295/20.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 №815/4063/15 дійшла висновку, що правовідносини у сфері державної реєстрації виникають виключно між суб`єктом звернення за вчиненням реєстраційних дій як власником або володільцем майна та державним реєстратором як суб`єктом, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій. При цьому правовідносини, які виникають між цими суб`єктами, носять публічний характер, оскільки мають на меті підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Разом з тим, якщо внаслідок посвідчення набуття, переходу або припинення речового права особою шляхом вчинення певних реєстраційних дій на майно порушуються права та/або інтереси інших осіб публічного або приватного права, то правовідносини втрачають публічний характер.

Оскільки метою оскарження реєстраційних дій особою, яка вважає, що вчиненими стосовно власника або володільця майна реєстраційними діями порушено її права та/або інтереси, є припинення такого набутого речового права, то спір набуває приватноправового характеру.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, правові висновки, викладені у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, підлягають обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі.

Згідно з частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 238, 243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Закрити провадження в адміністративній справі.

2. Роз`яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Дудін С.О.