Рішення № 127933979, 06.06.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2025 року Справа№200/3475/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.03.2025 № 914220137909 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву про проведення перерахунку пенсії (перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника) від 20.03.2025 та перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з дня, що настає за днем смерті годувальника, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 19 травня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність спірного рішення. Зазначає, що, розглянувши заяву позивачки від 20.03.2025 № 1616 та додані до неї документи рішенням відповідача № 914220137909 від 27.03.2025 року в перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було відмовлено у зв`язку ненаданням ОСОБА_1 документів, які засвідчують факт перебування на утриманні непрацездатного члена сім`ї (документа про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою). З вищезазначеним рішенням про відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника позивачка не згодна, вважає його прийняття протиправним та таким, що не відповідає діючому законодавству. Позивачка вважає, що нею було надано всі необхідні докази на підтвердження факту перебування на утриманні та така позиція відповідача порушує її право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим вона вимушена звертатись з цим позовом до суду.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Відповідач наголошує, що позивачкою не надано документи, які засвідчують факт перебування на утриманні непрацездатного члена сім`ї (документ про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою).

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18 січня 1969 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим 18.01.1969р. відділом РАЦС виконавчого комітету Добропільської міської ради депутатів трудящих Донецької області, актовий запис №13; відміткою про сімейний стан в паспорті позивачки.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, Добропільська міська територіальна громада, Покровського району, Донецької області відноситься до територій, на яких з 24.02.2022 р. по теперішній час ведуться активні бойові дії. У зв`язку з початком активних бойових дій на території міста Добропілля Донецької області, у 2022 році подружжя було вимушено переміститися на підконтрольну органам державної влади України територію, на якій проживає донька подружжя ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті серії НОМЕР_3 .

Таким чином, переїхавши до доньки, позивачка та її чоловік набули статус внутрішньо переміщеної особи (далі ВПО), про що свідчить довідка від 29.04.2022 № 1204-5001457720 (щодо статусу ОСОБА_4 ) та довідка від 29.04.2022 № 1204- 5001457670 (щодо статусу ОСОБА_3 ) та з лютого 2022 року спільно проживали за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується записами у довідках ВПО.

ІНФОРМАЦІЯ_5 чоловік позивачки помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 08.03.2025 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1046.

20 березня 2025 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ обслуговування громадян № 4) із заявою №1616 про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви, окрім інших документів, були долучені довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (від 29.04.2022 № 1204- 5001457720 та від 29.04.2022 № 1204-5001457670).

Розглянувши заяву позивачки від 20.03.2025 № 1616 та додані до неї документи рішенням відповідача № 914220137909 від 27.03.2025 року в перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було відмовлено у зв`язку ненаданням ОСОБА_1 документів, які засвідчують факт перебування на утриманні непрацездатного члена сім`ї (документа про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та Законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі за текстом - Закон №1058-IV). Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Частина 2 статті 39 Закону № 1058-IV визначає коло осіб, які вважаються непрацездатними і мають право на такий вид пенсії. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 39 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Позивачка є особою з інвалідністю ІІІ групи (з 24.01.2001 інвалідність призначена безстроково), що підтверджено довідкою МСЕК (серія МСЕ № 149983) від 24.01.2001 (видана повторно), а також перебуває на пенсії за віком, розмір якої з усіма підвищеннями та надбавками складає 5535,71 грн. Померлий чоловік позивачки, ОСОБА_3 , також перебував на пенсії за віком, розмір якої складав на дату його смерті близько 22 918,55 грн.

Згідно з пунктом 2.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, зокрема, документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

На підставі пункту 2.11 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 (витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання), або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

Зареєстроване місце проживання у позивачки та її померлого чоловіка були різні, до заяви про переведення на пенсію по втраті годувальника були долучені довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.04.2022 № 1204-5001457720 та від 29.04.2022 № 1204- 5001457670, які підтверджують той факт, що ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , проживала разом з ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначені довідки складені органом виконавчої влади.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 № 1706 VII (надалі - Закон №1706-VII) передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Суд зазначає, що надані позивачкою довідки ВПО є достатнім документом, що підтверджує факт про місце проживання позивачки (разом з годувальником за однією адресою) та відповідно факт перебування на утриманні, що передбачено п.2.11 Порядку № 22-1. Суд також зазначає, що у спірних правовідносинах відповідачем допущений надмірний формалізм. Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки є обґрунтованими та в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з дня, що настає за днем смерті годувальника, тобто з 08.03.2025 року, суд зазначає наступне.

Єдиною підставою для відмови у спірному рішенні зазначено, що позивачем не надано документи, які засвідчують факт перебування на утриманні непрацездатного члена сім`ї (документ про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою).

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З приводу вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає, що згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивачки є визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та перевести позивачку з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з дати, що слідує за датою смерті годувальника (п.3 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV), оскільки всі умови для зазначеного переведення були виконані.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивачки повністю.

Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 968 грн. 96 коп. відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції, який підлягає стягненню з відповідача відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.03.2025 № 914220137909 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про проведення перерахунку пенсії (перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника) від 20.03.2025 та перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з дня, що настає за днем смерті годувальника, тобто з 08.03.2025 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 грн. 96 коп. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 6 червня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар