Рішення № 127933874, 06.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 рокуСправа №160/7792/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність (дії) Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо безпідставного не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування (з 17 січня 2023 року по 27 січня 2023 року, з 15 лютого 2023 року по 08 березня 2023 року, з 14 березня 2023 року по 28 березня 2023 року, з 28 березня 2023 року по 14 квітня 2023 року, з 14 квітня 2023 року по 15 травня 2023 року, з 15 травня 2023 року по 01 червня 2023 року, з 30 червня 2023 року по 14 липня 2023 року, з 07 серпня 2023 року по 16 серпня 2023 року, з 16 серпня 2023 року по 13 вересня 2023 року, з 12 лютого 2024 року по 20 лютого 2024 року) у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати нарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування (з 17 січня 2023 року по 27 січня 2023 року, з 15 лютого 2023 року по 08 березня 2023 року, з 14 березня 2023 року по 28 березня 2023 року, з 28 березня 2023 року по 14 квітня 2023 року, з 14 квітня 2023 року по 15 травня 2023 року, з 15 травня 2023 року по 01 червня 2023 року, з 30 червня 2023 року по 14 липня 2023 року, з 07 серпня 2023 року по 16 серпня 2023 року, з 16 серпня 2023 року по 13 вересня 2023 року, з 12 лютого 2024 року по 20 лютого 2024 року)у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що з моменту мобілізації він приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а також пов`язаних із захистом Батьківщини та її територіальної цілісності. У період з 20.12.2022 р. по 23.04.2024 р. ОСОБА_1 перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 . 15.01.2023 р. під час виконання бойового завдання в районі н.п. Червонопопівка, Луганської області позивач отримав бойову травму (БТ), а саме: обмороження пальців обох стоп І-ІІ ст, що підтверджується первинною медичною картою (форма 100) та Довідкою ВЧ НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за №2769 від 13.03.2023 р. Позивач зазначив, що після отриманого поранення його було евакуйовано в КНП «Балаклійську клінічну багатопрофільну лікарню інтенсивного лікування» й у період з 17.01.2023 р. по 27.01.2023 р. він лікувався в КНП «Балаклійській клінічній багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування» з діагнозом: відмороження пальців обох стоп І-ІІ ст. Гострий правобічний гайморит. Надалі в тексті позовної заяви ОСОБА_1 виклав відомості щодо проходження ним стаціонарного лікування у відповідних медичних установах, зокрема, за періоди з 15.02.2023 р. по 08.03.2023 р., з 14.03.2023 р. по 28.03.2023 р., з 28.03.2023 р. по 14.04.2023 р., з 14.04.2023 р. по 15.05.2023 р., з 15.05.2023 р. по 01.06.2023 р., з 30.06.2023 р. по 14.07.2023 р., з 07.08.2023 р. по 16.08.2023 р., з 16.08.2023 р. по 13.09.2023 р., з 12.02.2024 р. по 20.02.2024 р. Надалі ОСОБА_1 зазначив, що 06.02.2025 р. він надсилав звернення Командиру ВЧ НОМЕР_1 на останню відому йому адресу з інформацію про отримання ним лікування, медичними документами, що підтверджують періоди та з проханням виплатити позивачу додаткову грошову винагороду на період лікування після отриманого поранення в розмірі 100 000 на місяць та надати витяги про зарахування в списки особового складу частини та виключення з них, надати картку (бланк) особового рахунку. Як стверджує позивач, станом на момент подання позову, жодних виплат чи відповіді він не отримував. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вважає, що відповідач протиправно не виплатив йому додаткову винагороду за період лікування після отриманого поранення в розмірі 100 000 гривень на місяць за період лікування.

Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у зв`язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 року була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 31.03.2025 р. (вх. №16278/25), в якій позивач просив поновити йому строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Перевіривши матеріали позовної заяви, заяви про поновлення строку звернення до суду, у зв`язку з відсутністю протилежного станом на 07.04.2025 р. та необхідністю з`ясування всіх обставин, суд дійшов висновку, що аргументи позивача знайшли своє підтвердження з наданих до справи документів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 р. клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено та ухвалено поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду. Відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

24.04.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від ВЧ НОМЕР_1 відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначив, що згідно із довідкою, виданою ВЧ НОМЕР_1 за №2769 від 13.03.2023 р. солдат ОСОБА_1 15.01.2023 р. одержав: БТ. Обмороження пальців обох стоп 1-2 ст. При цьому, як зауважено у відзиві на позовну заяву, відповідно до виписок із медичних карт хворого та довідок ВЛК солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із лікуванням захворювань, травм, які не були отримані військовослужбовцем у зв`язку із захистом Батьківщини. Відповідач стверджує, що надані до рапорту виписки із медичних карт хворого та довідки ВЛК не підтверджують те, що солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у період з 15.02.2023 р. по 08.03.2023 р., з 14.03.2023 р. по 28.03.2023 р., з 28.03.2023 р. по 14.04.2023 р., з 14.04.2023 р. по 15.05.2023 р., з 15.05.2023 р. по 01.06.2023 р., з 30.06.2023 р. по 14.07.2023 р., з 07.08.2023 р. по 16.08.2023 р., з 16.08.2023 р. по 13.09.2023 р., з 12.02.2024 р. по 20.02.2024 р. у зв`язку із лікуванням травми, пов`язаної із Захистом Батьківщини або перебував у відпустці у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у зв`язку з чим, на думку відповідача, виплата додаткової винагороди за спірні позивачу не передбачена.

Згідно із приписами ч. 6 ст. 77 КАС України, у разі якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_4 від 18.05.2023 р.), та у період з 20.12.2022 р. по 23.04.2024 р. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що відображено у військовому квитку позивача серії НОМЕР_5 від 04.11.2022 р. та додатково підтверджується наданою відповідачем копією витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №256 від 20.12.2022 р.

Згідно із виданою ВЧ НОМЕР_1 довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за №2769 від 13.03.2023 р. солдат ОСОБА_1 15.01.2023 р. під час виконання бойового завдання в районі н.п. Червонопопівка, Луганської області отримав: БТ. Обмороження пальців обох стоп І-ІІ ст.

За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі н.п. Червонопопівка (Луганська обл.). Не під впливом наркотичного та алкогольного сп`яніння, та був в засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом кулезахисний) (копія довідки додається до матеріалів позовної заяви).

Факт отримання позивачем 15.01.2023 р. бойової травми додатково підтверджується первинною медичною картою (форма 100).

У період з 17.01.2023 р. по 27.01.2023 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Балаклійській клінічній багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування» за діагнозом: відмороження пальців обох стоп І-ІІ ст. Гострий правобічний гайморит.

Вищенаведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №295 (форма первинної облікової документації №027/о).

У період з 15.02.2023 р. по 08.03.2023 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «ДОСРЦ «Солоний лиман» ДОР» за діагнозом: М79.66 Біль у кінцівках, гомілка ДОА І ст обох колінних суглобів з тимчасовим порушенням функції. Z50.9 Реабілітаційна процедура неуточнена.

Вищенаведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №506 (форма первинної облікової документації №027/о).

У період з 14.03.2023 р. по 28.03.2023 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в МКЛ-21 Дніпро за діагнозом: U07.1 COVID 19 підтверджений лабораторним тестуванням незалежно від тяжкості клінічних ознак або симптомів (вірус ідентифікований) середнього ст важкості. Супутні діагнози: 110 Есенціальна (первинна) гіпертензія І ст. М17.9 Гонартроз неуточнений. Наслідки акубаротравми. Нейропатія лівої кінцівки. Ускладнення: 120.9 Гострий бронхіт ДН0.

Вищенаведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №851 (форма первинної облікової документації №027/о).

У період з 28.03.2023 р. по 14.04.2023 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» за діагнозом: акубаротравма, хронічна ішемія мозку І ст, розсіяна органічна симптоматика, стійкий цефалгічний с-м, астено-невротичний с-м, зниження когнетивних функцій, синдром артеріальної гіпертензії, вестибуло атактичний с-м, аміостатичний с-м, дизсомнія.

Вищенаведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1123 (форма первинної облікової документації №027/о).

У період з 14.04.2023 р. по 15.05.2023 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги», ДОР за діагнозом: Розлади особистості та поведінки внаслідок черепно-мозкової травми. Посткомоційний синдром. F07.2. Суптній діагноз: проміжний період МВТ (14.01.23) ЗЧМТ, струс головного мозку з цефалгічним та астенічним синдромом.

Вищенаведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №4294/2023 (форма первинної облікової документації №027/о).

У період з 15.05.2023 р. по 01.06.2023 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» за діагнозом: Радикулопатія попереково-крижового відділу хребта, торакалгія з стійким больовим та м`язово-тонічним с-м на фоні ОX3 хребта, протрузій дисків L4- L5, L5-S1, з помірним порушенням статико-динамічної функції хребта. Акубаротравма, хронічна ішемія мозку І ст, розсіяна органічна симптоматика , стійкий цефалгічний с-м, астено-невротичний с-м, зниження когнетивних функцій, синдром артеріальної гіпертиензії вестибуло-атактичний с-м, аміостатичний с-м, дизсомнія. Посткомоційний синдром. F07.2. Розлад особистості та поведінки внаслідок черепно-мозкової травми.

Вищенаведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1808 (форма первинної облікової документації №027/о).

У період з 30.06.2023 р. по 14.07.2023 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП ЛОР Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи за діагнозом: Хронічна недостатність мозкового кровообігу II ст., кризовий перебіг на грунті екстравазальної компресії вертебральних артерій, ускладненого остеохондрозу шийного відділу хребта нестабільністю, протрузіями МХД С2-СЗ, СЗ-С4, С4-С5, С5-С6 з деформацією дурального мішка (KT шийного відділу хребта від 03.07.23р), гіпертонічної хвороби з розсіяною неврологічною симптоматикою, частими ліквор-гіпертензійними кризами (1-2 рази на тиждень), ознаками внутрішньочерепної гіпертензії, стійким цефалгічним, вестибуло-атактичним синдромами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестично-когнітивними розладами, порушенням координації, ходи. Вторинний вертеброгенний лівобічний попереково-крижовий ішіорадикулоневрит в стадії загострення на грунті поширеного остеохондрозу хребта, ускладненого протрузіями МХД L4-L5, L5-S1 з деформацією дурального мішка, звуженням міжхребцевих отворів, більше зліва (MPT від 31.05.23р), з стійким больовим та м`язево-тонічним синдромами, порушенням статодинамічної функції хребта, ходи. Терапевт: Гіпертонічна хвороба II ст, 1 ст, ризик 1. Офтальмолог: Ангіопатія сітківок обох очей. Ортопед: Дегенеративно-дистрофічні зміни хребта у вигляді остеохондрозу, сколіозу шийного та попереково-крижового відділів хребта, ускладненого протрузіями МХД С2-СЗ, СЗ-С4, С4-С5, С5-С6, L4-L5, L5-S1 з деформацією дурального мішка, больовим синдромом. Порушення опорно- рухової функції хребта, нижніх кінцівок, ходи. Двобічний гонартроз 1-2 ст, пошкодження медіального меніску лівого коліна та латерального меніску правого коліна, неспроможність передніх хрестоподібних зв`язок обох колінних суглобів з стійким больовим синдромом. Психіатр: Розлад особистості та поведінки внаслідок ЧМТ. Посткомоційний синдром. F 07.2 . Лор: зміщення переділки носа.

Вищенаведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №10645 (форма первинної облікової документації №027/о).

У період з 07.08.2023 р. по 16.08.2023 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП ЛОР Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи за діагнозом: Хронічна недостатність мозкового кровообігу II ст., кризовий перебіг на грунті екстравазальної компресії вертебральних артерій, ускладненого остеохондрозу шийного відділу хребта Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.03.2025 4 нестабільністю, протрузіями МХД С2-СЗ, СЗ-С4, С4-С5, С5-С6 з деформацією дурального мішка (KT шийного відділу хребта від 03.07.23р), гіпертонічної хвороби з розсіяною неврологічною симптоматикою, частими ліквор-гіпертензійними кризами (1-2 рази на тиждень), ознаками внутрішньочерепної гіпертензії, стійким цефалгічним, вестибуло-атактичним синдромами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестично-когнітивними розладами, порушенням координації, ходи. Вторинний вертеброгенний лівобічний попереково-крижовий ішіорадикулоневрит в стадії загострення на грунті поширеного остеохондрозу хребта, ускладненого протрузіями МХД L4-L5, L5-S1 з деформацією дурального мішка, звуженням міжхребцевих отворів, більше зліва (MPT від 31.05.23р), з стійким больовим та м`язево-тонічним синдромами, порушенням статодинамічної функції хребта, ходи. Терапевт: Гіпертонічна хвороба II ст, 1 ст, ризик 1. Офтальмолог: Ангіопатія сітківок обох очей. Ортопед: Дегенеративно-дистрофічні зміни хребта у вигляді остеохондрозу, сколіозу шийного та попереково-крижового відділів хребта, ускладненого протрузіями МХД С2-СЗ, СЗ-С4, С4-С5, С5-С6, L4-L5, L5-S1 з деформацією дурального мішка, больовим синдромом. Порушення опорно- рухової функції хребта, нижніх кінцівок, ходи. Двобічний гонартроз 1-2 ст, пошкодження медіального меніску лівого коліна та латерального меніску правого коліна, неспроможність передніх хрестоподібних зв`язок обох колінних суглобів з стійким больовим синдромом. Психіатр: Розлад особистості та поведінки внаслідок ЧМТ. Посткомоційний синдром. F 07.2 . Лор: зміщення переділки носа.

Вищенаведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №11134 (форма первинної облікової документації №027/о).

У період з 16.08.2023 р. по 13.09.2023 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_6 за діагнозом: Хронічна недостатність мозкового кровообігу II ст., стадія субкомпенсації, кризовий перебіг на ґрунті вираженої екстравазальної компресії вертебральних артерій, ускладненого остеохондрозу шийного відділу хребта нестабільністю, протрузіями МХД С2-СЗ, СЗ С4, С4-С5, С5- С6 з деформацією дурального мішка (КТ шийного відділу хребза від 03.07.23р), гіпертонічної хвороби з розсіяною неврологічною симптоматикою, частими ліквор-гіпертензійними кризами, ознаками внутрішньочерепної гіпертензії, стійким цефалгічним, вестибуло-атактичним синдромами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестично- когнітивними розладами, порушенням координації, ходи. Вторинний вертеброгенний лівобічний попереково-крижовий ішіорадикулоневрит в стадії загострення на грунті поширеного остеохондрозу хребта, ускладненого протрузіями МХД L4-L5, L5-S1 з деформацією дурального мішка, звуженням міжхребцевих отворів, більше зліва (МРТ від 31.05.23p), з стійким больовим та м`язево-тонічним синдромами, порушенням стато- динамічної функції хребта, ходи. Гіпертонічна хвороба II ст, 2 ст, ризик 2. Функціональна диспепсія. Ангіопатія сітківок обох очей. Ортопед: Дегенеративно-дистрофічні зміни хребта у вигляді остеохондрозу, сколіозу шийного та попереково-крижового відділів хребта, ускладненого протрузіями МХД С2-СЗ, СЗ-С4, C4-CS, С5-С6, L4-L5, LS-S1 з деформацією дурального мішка, больовим синдромом. Порушення опорно- рухової функції хребте, нижніх кінцівок, ходи. Двобічний гонартроз 1-2 ст, пошкодження медіального меніску лівого коліна та латерального меніску правого коліна, неспроможність передніх хрестоподібних зв`язок обох колінних суглобів з стійким больовим синдромом. Розлад особистості та поведінки внаслідок ЧМТ. Зміщення переділки носа.

Вищенаведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №3477 (форма первинної облікової документації №027/о).

У період з 12.02.2024 р. по 20.02.2024 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» з діагнозом: Наслідки бойової травми (15.01.23), відмороження пальців обох стоп 1-2 ступеню у вигляді помірно вираженої аксонально-демієлінізуючої полінейропатії нижніх кінцівок, за типом ХЗДП із переважним ураженням сенсорних волокон обстежених переферичних нервів порушення чутливості у дистальних відділах, післятравматична контактура обох г/ст суглобів, ПФС Іст. Дисцикуляторна енцефалопатія Іст., складного генезу з розсіяною дрібновогнищевою симптоматикою.

Вищенаведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №884 (форма первинної облікової документації №027/о).

08.02.2025 р. позивач направив засобами поштового зв`язку (АТ «Укрпошта» (відправлення за №5127200755586) на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 Звернення від 06.02.2025 р., в якому він, зокрема, просив виплатити додаткову грошову винагороду за період лікування після отриманого поранення (у розмірі 100000 грн. за місяць) з 17.01.2023 р. по 27.01.2023 р., з 15.02.2023 р. по 08.03.2023 р., з 14.03.2023 р. по 28.03.2023 р., з 28.03.2023 р. по 14.04.2023 р., з 14.04.2023 р. по 15.05.2023 р., з 15.05.2023 р. по 01.06.2023 р., з 30.06.2023 р. по 14.07.2023 р., з 07.08.2023 р. по 16.08.2023 р., з 16.08.2023 р. по 13.09.2023 р., з 12.02.2024 р. по 20.02.2024 р.

Згідно із відомостями вебсайту АТ «Укрпошта» вищенаведене поштове відправлення отримано адресатом 13.02.2025 р.

Як стверджує позивач, відповіді на його звернення від ВЧ НОМЕР_1 він не отримував й відповідні виплати додаткової винагороди йому не здійснено.

Вважаючи, що ВЧ НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за відповідні періоди лікування у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною 1 пункту 20 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженогоЗаконом України №2102-IX від 24.02.2022 р., на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з указами Президента України та діє на момент розгляду цієї справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначаєЗакон України«Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 р.(далі Закон №2232-XII).

Так, відповідно до ч. 1ст. 1 Закону№2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок згідно з ч. 3ст. 1 Закону №2232-XIIвключає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Частиною 1статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4ст. 2 Закону №2232-XII).

Початком проходження військової служби згідно з ч. 1ст. 24 Закону №2232-XIIвважається:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Закінченням проходження військової служби відповідно до абзацу першого ч.3 вказаної статті Закону вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з ч. 1ст. 40 Закону №2232-XII,гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України"Про Збройні Сили України","Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей","Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб","Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей"та іншими законами.

Фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, відповідно до ч. 1ст. 43Закону №2232-XIIздійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 р. (далі Закон №2011-ХІІ).

Згідно із приписами ст. 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини 2статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначенізакономпільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 10 ст. 14 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону,користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.

Устатті 2 Закону №2011-XIIакцентовано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частинами 2, 3статті 9 Закону №2011-XIIвстановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно із частиною 4статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпеченнявизначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) згідно зістаттею 19 Закону №2011-XIIможуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цьогоЗакону, відповідно достатті 23 Закону №2011-XIIздійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р. (далі Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди, суд врахував, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. №64«Про введення воєнного стану в Україні»та№69«Про загальну мобілізацію»Кабінет Міністрів України виніс постанову за №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»(далі Постанова №168), редакція якої протягом спірного періоду неодноразово змінювалася.

Так, згідно із положеннями п. 1 Постанови №168 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

У період з 21.03.2023 р. по 10.08.2023 р. вищезазначена норма була викладена в наступній редакції:

«Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;».

У подальшому з урахуванням Постанови КМУ№836 від 09.08.2023р. вищевказану Постанову КМУ №168 було доповнено, зокрема, пунктами 1-1 та 1-2 й зазначено, що у частині виплати додаткової винагороди ця норма застосовується з 1 червня 2023 року.

Так, згідно із положеннями пунктів 1 та 1-2 Постанови №168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені упунктах 1та1-1,- у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу пункту 1-2 Постанови №168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Наказом Міністерства оборони України за №44 від 25.01.2023 р. доповнено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р. (далі Порядок №260), новим розділом - XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», в п.2 якого передбачено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. у розмірі 100000 грн. виплачується тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Пунктами 11 та 12 цього розділу встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які зокрема у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що військовослужбовці мають право на отримання додаткової грошової винагороди, виходячи із розрахунку 100000,00 грн на місяць за умови, зокрема, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку із пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.

Спір у цій справі стосується з`ясування обставин правомірності допущеної ВЧ НОМЕР_1 бездіяльності щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень, передбаченої Постановою №168, за періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням.

Одночасно із цим, суд зауважує, що учасниками справи не було надано доказів перебування позивача у відпустці (відпустках) для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії й про існування таких доказів суд не повідомлено.

Так, згідно із виданою ВЧ НОМЕР_1 довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за №2769 від 13.03.2023 р. солдат ОСОБА_1 15.01.2023 р. під час виконання бойового завдання в районі н.п. Червонопопівка, Луганської області отримав: БТ. Обмороження пальців обох стоп І-ІІ ст.

За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі н.п. Червонопопівка (Луганська обл.). Не під впливом наркотичного та алкогольного сп`яніння, та був в засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом кулезахисний) (копія довідки додається до матеріалів позовної заяви).

При цьому, слід зазначити, що у вищевказаній довідці та в інших наданих позивачем до суду доказах відсутня інформація щодо ступеню важкості отриманої позивачем 15.01.2023 р. бойової травми. Висновок(и) ВЛК або іншої комісії в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що позивач у періоди з 17.01.2023 р. по 27.01.2023 р., з 15.02.2023 р. по 08.03.2023 р., з 14.03.2023 р. по 28.03.2023 р., з 28.03.2023 р. по 14.04.2023 р., з 14.04.2023 р. по 15.05.2023 р., з 15.05.2023 р. по 01.06.2023 р., з 30.06.2023 р. по 14.07.2023 р., з 07.08.2023 р. по 16.08.2023 р., з 16.08.2023 р. по 13.09.2023 р. та з 12.02.2024 р. по 20.02.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні у відповідних медичних закладах.

Суд вважає за необхідне зауважити, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 р. у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Відтак, суд не оцінює надану медичну документацію щодо діагнозів позивача, зазначених у наведених вище виписках, оскільки це перебуває поза межами компетенції суду.

Із наданих позивачем до суду копій Виписок із медичної карти стаціонарного хворого за відповідні періоди, зокрема, слідує, що:

- у період з 17.01.2023 р. по 27.01.2023 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Балаклійській клінічній багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування» за діагнозом: відмороження пальців обох стоп І-ІІ ст. Гострий правобічний гайморит (Виписка з медичної карти стаціонарного хворого №295);

- у період з 12.02.2024 р. по 20.02.2024 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» за діагнозом: Наслідки бойової травми (15.01.23), відмороження пальців обох стоп 1-2 ступеню у вигляді помірно вираженої аксонально-демієлінізуючої полінейропатії нижніх кінцівок, за типом ХЗДП із переважним ураженням сенсорних волокон обстежених переферичних нервів порушення чутливості у дистальних відділах, післятравматична контактура обох г/ст суглобів, ПФС Іст. Дисцикуляторна енцефалопатія Іст., складного генезу з розсіяною дрібновогнищевою симптоматикою. (Виписка з медичної карти стаціонарного хворого №884).

Отже, у вищевказаних Виписках наявні відомості щодо проходження позивачем стаціонарного лікування, зокрема, отриманої ним згідно із довідкою ВЧ НОМЕР_1 №2769 від 13.03.2023 р. бойової травми у вигляді обмороження пальців обох стоп І-ІІ ст.

Натомість, в усіх інших Виписках з медичної картки стаціонарного хворого №506, №851, №1123, №4294/2023, №1808, №10645, №11134, №3477 посилання на отриману ОСОБА_1 бойову травму та/або відомості щодо причинно-наслідкового зв`язку захворювань позивача із такою травмою відсутні.

Одночасно із цим, суд зазначає, що позивач не довів іншим доказами причинно-наслідковий зв`язок між пораненням, отриманим ним 15.01.2023 р., та перебуванням на стаціонарному лікуванні у відповідних закладах у періоди з 15.02.2023 р. по 08.03.2023 р., з 14.03.2023 р. по 28.03.2023 р., з 28.03.2023 р. по 14.04.2023 р., з 14.04.2023 р. по 15.05.2023 р., з 15.05.2023 р. по 01.06.2023 р., з 30.06.2023 р. по 14.07.2023 р., з 07.08.2023 р. по 16.08.2023 р., з 16.08.2023 р. по 13.09.2023 р., у зв`язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови №168, Порядку №260 та задоволеннях позовних вимог ОСОБА_1 у відповідній частині.

Враховуючи те, що у Виписках з медичної карти стаціонарного хворого за №295 (період лікування з 17.01.2023 р. по 27.01.2023 р.) та за №884 (період лікування 12.02.2024 р. по 20.02.2024 р.) наявні посилання на бойову травму позивача (а саме: обмороження пальців обох стоп І-ІІ ст.), яка була отримана ним 15.01.2023 р. внаслідок безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 13.03.2023 р. суд дійшов висновку, що ВЧ НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченоїпостановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" №168 від 28.02.2022 р., у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини, а саме: за періоди стаціонарного лікування: з 17.01.2023 р. по 27.01.2023 р., з 12.02.2024 р. по 20.02.2024 р.

При цьому, суд зауважує, що станом на день розгляду справи по суті ВЧ НОМЕР_1 не надано до суду доказів нарахування позивачу додаткової винагороди у відповідному розмірі за спірні періоди.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбаченупостановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" №168 від 28.02.2022 р., у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини, а саме: за періоди стаціонарного лікування: з 17.01.2023 р. по 27.01.2023 р., з 12.02.2024 р. по 20.02.2024 р.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2ст. 2 КАС України,у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України,розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1ст. 73 КАС України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1статті 77 КАС Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковомузадоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України«Про судовий збір»та при зверненні до суду ним не були понесені судові витрати, відсутні підстави для стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст.2,9,77,78,139,241-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" №168 від 28.02.2022 р., у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини, а саме: за періоди стаціонарного лікування: з 17.01.2023 р. по 27.01.2023 р., з 12.02.2024 р. по 20.02.2024 р.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" №168 від 28.02.2022 р., у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини, а саме: за періоди стаціонарного лікування: з 17.01.2023 р. по 27.01.2023 р., з 12.02.2024 р. по 20.02.2024 р.

У задоволені іншої частини позовних вимог, відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2025 р.

Суддя О.М. Неклеса