Ухвала суду № 127907371, 03.06.2025, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2095/25

Провадження № 1-кп/541/271/2025

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2025 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючогосудді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Миргород обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170550000247 від 10.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч. 3 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2025 з Миргородської окружної прокуратури Полтавської області до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч. 3 ст. 307 КК України, для розгляду по суті.

В підготовчомусудовому засіданніпрокурор просивпризначити справудо судовогорозгляду увідкритому судовомузасіданні,вважав,що обвинувальнийакт складеновідповідно довимог ст.291КПК України.Крім того,подав письмовеклопотання пропродовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,оскільки строктримання підвартою обвинуваченогоспливає 11червня 2025року,а ризики,передбачені п.п.1,3,5ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_4 не заперечувалапроти призначеннякримінального провадженнядо судовогорозгляду. Щодо клопотанняпрокурора пропродовження обраногообвинуваченому запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюзазначила,що достатнімзапобіжним заходомдля запобіганнявказаним прокуроромризикам єдомашній арешт,який дозволивби обвинуваченомупрацювати,потурбуватись просвоє здоров`я.Також зазначила,що ОСОБА_5 має батьків,має дежити.Тому вважала,що клопотанняпрокурора підлягаєчастковому задоволеннюта просилаобрати обвинуваченомузапобіжний західу виглядідомашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника стосовно призначення справи до судового розгляду та клопотання прокурора про продовження строку дії обраного запобіжного заходу. Клопотання про розгляд кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів обвинувачений не заявляє, вважає достатнім розгляд справи суддею одноособово, така позиція узгоджена ним із захисником.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження підсудне Миргородському міськрайонному суду Полтавської області. Підстав для повернення обвинувального акту прокурору або закриття провадження не встановлено.

Таким чином, кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Частиною 4ст. 315 КПК Українивизначено, що під час підготовчого судового засідання суд роз`яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.

Відповідно до ч. 1ст. 31 КПК Українивизначено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою та дванадцятою цієї статті.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.

Судом було роз`яснено обвинуваченому, що він обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, і тому він має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.

Однак обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 зазначили, що обвинуваченому цілком зрозуміле роз`яснене право, і він не має клопотань про колегіальний розгляд кримінального провадження та бажає, щоб провадження здійснювалось суддею одноособово.

Щодо вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2025 року до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який було продовжено в межах строку досудового розслідування до 11 червня 2025 року.

Під часдосудового розслідуванняслідчим суддеювстановлено наявністьризиків,передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може здійснити спроби переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженню або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі обґрунтованість підозри, суспільну небезпечність тяжкості злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які суд вважає доведеними, виходячи з обставин інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень.

Враховуючи особу обвинуваченого та доведення, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ризики переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, які існували на час обрання запобіжного заходу, не відпали і продовжують існувати на час розгляду вказаного кримінального провадження судом, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання лише у виді позбавлення волі, за особливо тяжкий злочин на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, ніде не працює, джерело його доходів не відоме, не має міцних соціальних зв`язків та майна у значних розмірах, тому відчуваючи незворотність покарання у разі визнання його вини, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Стосовно позиції обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд зазначає, що на підтвердження вказаних доводів стороною захисту та обвинуваченим не надано суду доказів його заперечень та доводів стосовно зміни виду запобіжного заходу.

При обранні запобіжного заходу також враховується та обставина, що будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції в судовому засіданні обвинуваченим не надано, інших даних щодо стану здоров`я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань) не добуто, що свідчить про можливість тримання обвинуваченого ОСОБА_5 у місцях позбавлення волі.

Будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено та стороною захисту в судовому засіданні не надано.

За таких обставин суд вважає, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належного запобігання настанню вказаних ризиків, отже клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки, в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 314-317 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025170550000247 від 10.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України, в приміщенні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області на 13 год. 30 хв. 09 червня 2025 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 02 серпня 2025 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ код ЗКПО 26304855, МФО 820172, отримувач ТУ ДСА України в Полтавській області.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до суду протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5ст. 194 КПК Українипокласти на підозрюваного ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати до суду на кожен виклик;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Полтавській області, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23».

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 .

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченого може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1