Рішення № 127906307, 26.05.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/18692/24

Провадження № 2/357/1192/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Любченко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Фінанс» звернувся до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф280521-1 від 28.05.2024 року у розмірі 244027,48 грн. та судових витрат.

Позиція сторін у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс»» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф280521-1, згідно умов якого Кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти Позичальникові у сумі 200 000 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші нараховані суми на умовах та в строки, встановлені цим Договором.

Пунктом 1.5 цього договору передбачено строк дії шість місяців, тобто з 28.05.2024р. по 27.11.2024р. Відповідно до п.3.1 Договору, кредит надається Кредитодавцем шляхом перерахування суми коштів, визначеної в п.1.1. даного Договору на рахунок позичальника, зазначений у цьому договорі. 28 травня 2024 року відповідач власноруч підписав розписку, в якій зазначив, що отримав позику в сумі 200000грн. та зобов`язується повернути цю суму в строк до 27 листопада 2024 року включно. Згідно п.4.2.2 Договору Позичальник зобов`язується повернути отриману суму кредиту у встановлені цим Договором строки. п.4.2.3 Договору Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом у строки встановлені Договором. п.4.2.4 Договору Позичальник зобов`язується своєчасно сплачувати проценти з користування кредитом на умовах і в порядку передбаченим Договором згідно Графіку платежів, наведеного в Додатку №1 до Договору. Позивач наводить свій розрахунок нарахування відсотків та застосування підвищеної відсоткової ставки і вказує, що загальна сума боргу становить 244 027,48 грн.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги частково, у відзиві зазначив, що відповідно до пункту 1.1 Договору №Ф280521-1 та розписки від 28.05.2024 року, позивач дійсно надав кредит на суму 200 000,00 грн. Згідно пункту 1.8.1 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту, враховуючи реальну процентну ставку 81,97% річних, складає 181,97% від суми кредиту (у процентному виразі) або 282 197,26 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі сто дев`яносто сім тисяч 26 коп.) (у грошовому виразі). Відповідно до Додатку 1 до Договору загальна сукупна вартість кредиту становить 272 000,00 грн., що включає в себе суму кредиту за Договором та проценти за користування кредитом. Відповідно до платіжних квитанцій, що додані до відзиву, ОСОБА_1 повернув позивачу в рахунок погашення позики, у період з липня по листопад 2024 року, 148 000,00 грн., що складає 74% суми кредиту, та 54% загальної вартості кредиту. Тобто, залишок суми кредиту складає - 26%, а залишок загальної сукупної вартості кредиту - 46%. У грошовому еквіваленті залишок суми кредиту складає - 52 000,00 грн., а залишок загальної вартості кредиту - 124 000,00 грн. Відповідач зазначає, що не зміг виконати умови Договору в повному обсязі, оскільки опинився у скрутному матеріальному становищі. Крім того, після багаторазових погроз та необгрунтованих вимог з боку відповідача щодо стягнення грошових сум, які не передбачені Договором, відповідач вирішив не сплачувати позику без наявності законного та обгрунтованого рішення суду. Відповідач вважає, що вимоги позивача щодо стягнення грошової суми у розмірі 244 027,48 грн. не відповідають дійсності та умовам Договору, є необгрунтованими, безпідставними і неправомірними.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду від 27.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження (а.с.26).

10.01.2025 представник позивача подав заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с.31-32)

23.01.2025 відповідач подав відзив на позов (а.с.42-48).

28.01.2025 представник позивача направив суду відповідь на відзив (а.с.60-62).

28.01.2025 представник відповідача направив суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.68) .

29.01.2025 представник позивача подав клопотання про проведення судового засідання за відсутності сторони позивача (а.с.73-74).

29.01.2025 суддя задовольнила клопотання про участь представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.77-78).

29.01.2025 представник позивача подав клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 81).

05.02.2025 суддя задовольнила клопотання про участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 86-87)

18.02.2025 представник відповідача подав суду клопотання по приєднання письмових доказів (а.с.90-96).

19.02.2025 відповідач направив суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.98).

19.02.2025 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті (а.с.99-100).

В судовому засіданні представник позивача адвокат Євтодьєв А.О. позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у заяві та відповіді на відзив, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Єлін І.К. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, посилаючись на підстави зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.05.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс»» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф280521-1, згідно умов якого позивач надав грошові кошти відповідачу у сумі 200 000 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші нараховані суми на умовах та в строки, встановленні цим договором (п. 1.1 Договору) (а.с.8-11).

Сторони погодили процентну ставку в розмірі 72 % річних за кожен день користування кредитом. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту. Сторонами погоджено механізм зміни розміру нарахування відсотків за користування кредитом, що визначено в п. 4.2.4, п. 5.4, п. 5.5 та п. 5.6 Договору. Даний механізм застосовується автоматично при наявності передбачених договором підстав для його застосування, є виключним наслідком неналежного виконання позичальником умов Договору та діє до повного усунення позичальником порушень у виконанні зобов`язань (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору, кредит надається строком на шість місяців від дати отримання позичальником кредиту, тобто з 28.05.2024 по 27.11.2024 року.

Відповідно п. 4.2.2 Договору, Позичальник зобов`язується повернути отриману суму кредиту у встановлені цим Договором строки.

Згідно п. 4.2.3 Договору, Позичальник зобов`язується сплачувати проценти з користування кредитом у строки встановлені Договором.

Відповідно п. 4.2.4 Договору, Позичальник зобов`язується своєчасно сплачувати проценти з користування кредитом на умовах і в порядку передбаченим Договором згідно Графіку платежів, наведеного в Додатку №1 до даного Договору.

28 травня 2024 ОСОБА_1 власноруч підписав розписку, в якій зазначив, що отримав позику в сумі 200000 грн. та зобов`язується повернути цю суму в строк до 27.11.2024 включно (а.с.6).

Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Виходячи з положень частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник який прострочив виконання зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.

За приписами ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, допустив виникнення заборгованості. Так, позивач зазначає, що за період з 28.05.2024 р. по 19.12.2024 р. позичальником було сплачено 126 573,60 грн. в рахунок сплати відсотків та 21 426,40 в рахунок погашення боргу по тілу кредиту. Позивач вказує, що в період з 28.09.2024 року по 19.12.2024 р. відповідачу за користування кредитом було нараховано до повернення суму за підвищеною ставкою, за 82 календарні дні, - 146 430,35 грн. Позивач вказує, що загальна сума нарахувань по відсоткам становить 192 027,48 грн., з яких відповідач сплатив за весь період 126 573,60 грн.

Позивач вказує, що загальна сума боргу становить 244027,48 грн. з яких : 178573,60 борг по тілу кредиту і 65 453,88 грн. борг по відсоткам.

Суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком боргу з огляду на те, що позивач застосував при розрахунку боргу підвищену відсоткову ставку, внаслідок порушення відповідачем строків повернення боргу, що є мірою відповідальності за порушення умов договору.

Розділ 5 Договору № Ф280521-1 від 28.05.2024 має назву «відповідальність сторін» та саме в цьому розділі договору передбачені умови, що у випадку порушення позичальником графіку платежів, кредит визнається з підвищеним ризиком та збільшується відсоткова ставка (п.5.5. Договору).

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який діє і на даний час .

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та ІНШІ ПЛАТЕЖІ, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, автоматично обрахована кредитором заборгованість із зміненою (збільшеною) відсотковою ставкою є платежем за прострочення (невиконання) позичальником обов`язку за договором щодо вчасного повернення боргу, та згідно п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України не підлягає до стягнення таке нарахування.

Додатком №1 до Договору № Ф280521-1 є графік платежів із відображенням всіх видів платежів за кредитом із визначеною процентною ставкою, загальною вартістю кредиту 272 000 грн. (а.с.11).

Встановлено, що додаткових угод сторони не укладали. Окрім додатку №1 (Графік), інших додатків до договору № Ф280521-1 не надано. Так само й не надано інших варіантів визначення вартості кредиту. Розписка відповідача, також, не містить інших умов щодо визначення відсотків, строків повернення кредиту.

Частиною 8 ст.18 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач здійснив розрахунок боргу поза строком кредитування, тобто після 27.11.2024 року. Позивач нарахував борг по 19.12.2024 року, пославшись на п.1.1. Договору де зазначено, що механізм зміни розміру нарахування відсотків за користування кредитом діє до повного усунення позичальником порушень. А п. 5.7 Договору передбачає, що закінчення строку дії цього Договору не припиняє нарахування процентів за користування кредитом у разі прострочення позичальником строку повернення грошового зобов`язання.

Однак, слід зазначити, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору щодо вчасного повернення кредиту, не було здійснено черговий платіж згідно Графіка, та з урахуванням повернутої суми кредиту, залишок боргу становить 124 000 грн. Розрахунок : тіло кредиту /200 000грн./ + відсотки /72 000грн./ здійснені оплати /148 000 грн./ = 124 000 грн.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення та слід стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Фінанс» 124 000 грн. - заборгованості за кредитом.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представник позивача надав Договір про надання правової допомоги від 01.12.2024 р та Акт про надану правову допомогу по договору із відображенням фіксованого розміру гонорару 30 000 грн.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 30 000,00 грн. не є пропорційними до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін та обставин справи .

Враховуючи обставини даного спору та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана позивачу за Договором, суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи 3 000,00 грн.

Таким чином, судові витрати складатимуть 6660 грн. (судовий збір 3660 грн. + 3000 грн. правничої допомоги), але враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 50, 81 % (124 000 х 100 % : 244027,48), то, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог становлять 3383,95 грн. (124 000 х 100 % : 244027,48).

На підставі ст.ст. 4, 10, 76, 81,89, 141, 259, 264-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» (код ЄДРПОУ: 42139539) заборгованість за договором №Ф280521-1 від 28.05.2024 у розмірі 124 000,00 грн (сто двадцять чотири тисячі гривень) та судові витрати по справі в сумі 3 383,95 грн (три тисячі триста вісімдесят три гривні дев`яносто п`ять копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 05 червня 2025 року.

Суддя О. Я. Ярмола