Рішення № 127878148, 03.06.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2025 року м. Рівне№460/1363/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач/ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача провести за період з 19.06.2021 до 19.05.2023 нарахування і виплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;

- визнати протиправними дії та зобов`язати відповідача виготовити і направити позивачу новий грошовий атестат, виходячи з розміру перерахованого грошового забезпечення за період з 19.06.2021 до 19.05.2023;

- визнати протиправними дії та зобов`язати відповідача провести нарахування і виплату грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2021, 2022 та 2023 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704;

- визнати протиправними дії та зобов`язати відповідача провести нарахування і виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021, 2022 та 2023 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що він проходив військову службу у складі ВЧ НОМЕР_1 у період з 19.06.2021 до 17.08.2023. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.08.2023 №178 його виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Вказав, що за час проходження служби у відповідача йому нараховано та виплачено грошове забезпечення у меншому розмірі, аніж встановлювалось положеннями чинного у вказаний період законодавства, а саме посадовий оклад та оклад за військовим званням обраховувались виходячи із прожитковому мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018. На звернення позивача щодо отримання інформації про розмір нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення (у розрізі усіх його складових) за вказаний вище період, а також щодо перерахунку і виплати останнього з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, відповідач не надав запитуваної інформації та перерахунок не провів. Покликаючись на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та приписи постанови КМУ від 30.08.2017 №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №8266453/18, позивач вважає таку бездіяльність (дії) відповідача протиправною, а також стверджує про наявність у нього права на перерахунок грошового забезпечення за період з 19.06.2021 до 17.08.2023 з розрахунку збільшених розмірів посадового окладу та окладу за військове звання. Крім того, на переконання ОСОБА_1 , неправильний обрахунок ВЧ НОМЕР_1 розмірів вказаних щомісячних основних видів грошового забезпечення призвів до невірного нарахування нею також і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2021, 2022 і 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021, 2022 і 2023 роки, а тому останні також мають бути перераховані відповідачем. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Гудими Н.С. від 04.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/1363/25 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суду відповідачу установлено строк на подання до суду відзиву на позовну заяву та витребувано у ВЧ НОМЕР_1 докази, на підставі яких нею вчинено оскаржувані дії.

25.02.2025 до суду надійшов відзив ВЧ НОМЕР_1 на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Свої заперечення аргументує тим, що пунктом 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 у редакції, чинній на момент її прийняття, було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Разом з тим, постановою Уряду від 21.02.2018 №103, яка набрала чинності 24.02.2018, у пункт 4 Постанови №704 внесено зміни, за якими розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї постанови. Однак, після визнання протиправними та скасування таких змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №8266453/18, норми Постанови №704 не були приведені Урядом у відповідність до чинного законодавства, а інших нормативно-правових актів з цього приводу КМУ не видавав. За таких обставин, з дня набрання чинності вказаним судовим рішенням, відновила дію редакція пункту 4 Постанови №704, чинна до внесення згаданих вище змін. Разом з тим, представник відповідача стверджує, що означена норма не могла бути реалізована ВЧ НОМЕР_1 , оскільки відповідно до пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VIIІ, який набрав чинності 01.01.2017, після набрання чинності цим Законом, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Таким чином, на переконання сторони відповідача, при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за спірний період ВЧ НОМЕР_1 правомірно застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, для визначення розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням. Спростовуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними дій та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 виготовити і направити ОСОБА_1 новий грошовий атестат, виходячи з розміру перерахованого грошового забезпечення за період з 19.06.2021 до 19.05.2023, представник відповідача вказав, що при звільненні позивачу уже був виданий його грошовий атестат із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, а тому, враховуючи вимоги Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (зі змінами), підстави для видачі нового грошового атестату відсутні. Поряд з цим, представник ВЧ НОМЕР_1 звернув увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом у частині позовних вимог за період з 19.07.2022 до 19.05.2023. За наведених обставин, представник відповідача зазначив, що у спірних правовідносинах ВЧ НОМЕР_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

28.02.2025, на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 №480, проведено повторний автоматизований розподіл справи №460/1363/25, за результатами якого суддею у справі визначено БорискінаС.А.

Ухвалою суду від 03.03.2025 адміністративну справу №460/1363/25 прийнято до провадження судді Борискіна С.А., а розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 07.05.2025 у відповідача витребувано додаткові докази по справі.

Цього ж дня, ухвалою суду позовну заяву залишено без руху в порядку частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

08.05.2025, через підсистему «Електронний суд», відповідач надав суду додаткові докази у справі на виконання ухвали суду від 07.05.2025.

Ухвалою суду від 29.05.2025 позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 провести позивачу за період з 19.07.2022 до 19.05.2023 нарахування і виплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704; визнання протиправними дій та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 виготовити і направити позивачу новий грошовий атестат, виходячи з розміру перерахованого грошового забезпечення за період з 19.07.2022 до 19.05.2023; визнання протиправними дій та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 провести нарахування і виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2023 рік, виходячи з місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704; визнання протиправними дій та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 провести нарахування і виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Того ж дня, ухвалою суду розгляд справи продовжено в решті позовних вимог.

В силу приписів частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні у справі матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду й вирішення спору по суті, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем Збройних Сил України, що підтверджується копією посвідчення офіцера від 19.06.2021 серії НОМЕР_2 (а.с.13-14), та учасником бойових дій, що засвідчується копією посвідчення від 06.03.2023 серії НОМЕР_3 (а.с.15).

Згідно з відомостями належного позивачу посвідчення офіцера, наказом Міністерства оборони України від 19.06.2021 №225 йому було присвоєно військове звання лейтенанта та призначено на посаду командира протитанкового взводу роти вогневої підготовки Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.07.2021 №142/А лейтенанта ОСОБА_1 (…) з 22.07.2021 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (а.с.104).

Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.08.2023 №178, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира протитанкового взводу роти вогневої підготовки, (…) вирішено вважати таким, що справи і посаду здав 17.08.2023 і вибув до нового місця служби. З 17.08.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.16-17, 105).

Судом установлено та сторонами справи не заперечується, що нарахування і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у період проходження ним військової служби у складі ВЧ НОМЕР_1 здійснювала фінансово-економічна служба відповідача.

10.12.2024, з використанням засобів поштового зв`язку, позивач звернувся до відповідача, зокрема, із заявою від 09.12.2024, у якій просив надати: 1) інформацію щодо виплати або невиплати йому грошового забезпечення у період з 19.06.2021 до 12.05.2023 включно згідно додатків 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704; 2) довідку (інформацію) щодо грошового забезпечення з урахуванням усіх його складових помісячно за період з 19.06.2021 до 17.08.2023; 3) провести перерахунок і виплату належного йому грошового забезпечення за вказаний період із врахуванням додатків 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704, в тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період 2021-2023 років (а.с.21-22, 23, 24-28).

Однак, як стверджує позивач за змістом позовної заяви, відповідач не надав відповіді на його заяву та перерахунок грошового забезпечення за спірний період не провів.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 19.06.2021 до 18.07.2022, а також одноразових додаткових його видів за 2021-2022 роки з урахуванням належних розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Основного Закону України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першоюстатті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»від 25.03.1992 №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (…).

За змістом преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII), цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Положеннями статті 1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами (частина перша статті 1-2 вказаного Закону).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14, а також розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.

Пунктом 4 Постанови №704 (у редакції, чинній до 24.02.2018) установлювалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (набрала чинності 24.02.2018; далі Постанова №103) до Постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме:

«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Разом з тим, суд зауважує, що Постановою №103 зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 Постанови №704 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року».

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.

Тобто, з 29.01.2020 дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 пункт 6 Постанови №103 втратив чинність, та відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції.

У той же час, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ (набрав чинності 01.01.2017; далі Закон №1774-VІІІ) установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ, пункту 4 Постанови №704 (у редакції до внесення змін Постановою №103) та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704 перевагу слід віддати саме положенням Закону №1774-VІІІ як нормативно-правового акта вищої юридичної сили.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги; від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, насамперед, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV (далі Закон №3477-IV), суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ/Суд) як джерело права.

Так, відповідно до пунктів 21, 24 рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України» (№25921/02), Суд, формуючи прецедент щодо тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

У свою чергу, в пункті 57 рішення у справі «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) та пункті 43 рішення «Серков проти України» (№39766/05) ЄСПЛ установлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

Таким чином, оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 Постанови №704 (у редакції до внесення змін Постановою №103) та додатків 1, 12, 13, 14 до цієї Постанови , суд не знаходить правових підстав для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ, згідно з якими: «01.01.2017 набрав чинності Закон №1774-VІІІ. За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальними (військовими) званнями як складових грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу, за Постановою №704 є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного календарного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів таких окладів з 01.01.2017 не застосовується.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11.02.2021 у справах №200/3774/20-а, №200/3747/20-а та №240/11952/19, а також від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а.

Отже, з 29.01.2020 (день набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18) виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 та від 04.01.2023 у справі №640/17686/21 у подібних правовідносинах.

Слід зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII (далі Закон №2246-VIII) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлювався на рівні 1762,00 грн.

Разом з тим, законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового розміру збільшено у порівнянні з 2018 роком.

Отже, різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та на 2020-2023 роки впливає на визначення розміру посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, та з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, наявні правові підстави для визначення розміру вказаних вище складових грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2020, 2021, 2022, 2023 року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Водночас, з наданої ВЧ НОМЕР_1 довідки від 07.05.2025 за вих. №15132 про розмір грошового забезпечення і суми нарахованої та виплаченої індексації старшому лейтенанту ОСОБА_1 за період з 22.07.2021 до 17.08.2023 судом установлено, що при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення у період з 22.07.2021 до 18.07.2022, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік) відповідач застосував при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений Законом №2246-VIII на 01.01.2018 (а.с.91-95).

Вказані обставини не заперечуються представником відповідача також у відзиві на позовну заяву (а.с.55-65).

Таким чином, за період з 22.07.2021 до 18.07.2022 відповідач здійснив нарахування і виплату позивачу грошового забезпечення із застосуванням неправильної розрахункової величини.

Враховуючи спірний у справі період, а також те, що з 01.01.2018 мінімальна заробітна плата і з 29.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений Законом №2246-VIII станом на 01.01.2018, не застосовуються як розрахункові величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат працівників, то у період з 22.07.2021 до 31.12.2021 позивач мав право на нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, а в період з 01.01.2022 до 18.07.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, чого, у даному випадку, відповідачем безпідставно не здійснено.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно. А тому, з метою ефективного захисту порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача, слід визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.07.2021 до 18.07.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 та 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.

У свою чергу, належним способом відновлення порушених прав та інтересів позивача слугуватиме зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу грошового забезпечення за період з 22.07.2021 до 18.07.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 та 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок і виплату грошового забезпечення за період з 19.06.2021 до 21.07.2021, суд зазначає таке.

На виконання приписів статті 9 Закону №2011-XII, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197) затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини (…).

За правилами пункту 7 розділу І цього Порядку, військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.

З аналізу змісту наведених вище положень висновується, що нарахування та виплата військовослужбовцю грошового забезпечення під час проходження ним військової служби на визначеній посаді у структурному підрозділі (військовій частині, іншому формуванні) Збройних Сил України здійснюються за наявності двох основних умов (підстав), а саме: 1) призначення (переведення) військовослужбовця на певну посаду відповідним наказом уповноваженого на те командира (вищого командування); 2) зарахування такого військовослужбовця до списків особового складу структурного підрозділу (військової частини, іншого формування) Збройних Сил України, у якому передбачена відповідна посада.

Матеріалами справи підтверджується, що по завершенню навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, на підставі наказу Міністерства оборони України від 19.06.2021 №225, ОСОБА_1 присвоєно військове звання лейтенанта та призначено на посаду командира протитанкового взводу роти вогневої підготовки ВЧ НОМЕР_1 .

Однак, до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 позивач був зарахований лише 22.07.2021 на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.07.2021 №142/А, підставою видачі якого, у свою чергу, слугував припис начальника відділу персоналу та стройового Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 19.06.2021 №625 (вх. №1296 від 22.07.2021) (а.с.104).

Відтак, саме з 22.07.2021 у відповідача з`явились визначені Порядком №260 правові підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у встановленому законодавством порядку і розмірі, про що також стверджує представник відповідача у своїй заяві від 08.05.2025 (а.с.98-99).

Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 07.05.2025 за вих. №15132, датою початку періоду нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час проходження ним військової служби у відповідача є 22.07.2021, а фактична виплата грошового забезпечення за липень 2021 року проведена у серпні цього ж року (а.с.91-95).

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача провести позивачу за період з 19.06.2021 до 21.07.2021 нарахування і виплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.

Щодо позовних вимог у частині визнання протиправними дій та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 провести позивачу перерахунок і виплату грошової допомоги для оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2021 та 2022 роки, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік.

Пунктом 2 Постанови №704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Положеннями підпункту 3 пункту 5 Постанови №704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Наведене узгоджується зі змістом пунктів 1, 6 розділу XXIII Порядку №260, відповідно до яких військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

У свою чергу, згідно з пунктами 1, 7 розділу XXIV Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

З огляду на наведене, слід дійти висновку, що нарахування й виплата військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згаданих вище одноразових додаткових видів грошового забезпечення [грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань] безпосередньо залежать від розмірів їх посадового окладу і окладу за військовим званням.

З долученої до матеріалів справи довідки ВЧ НОМЕР_1 від 07.05.2025 за вих. №15132 судом установлено, що, в межах спірного періоду, відповідачем нараховано та виплачено позивачу: 1) у грудні (за листопад) 2021 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік в сумі 1130,00 грн; 2) у лютому (за січень) та березні (за лютий) 2022 року грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік у сукупному розмірі 21032,40 грн.

Тобто, при обчисленні та виплаті позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік і грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік до складу місячного грошового забезпечення, з якого визначено розмір таких допомог, відповідачем не включено посадовий оклад і оклад за військовим званням позивача, визначені виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, що, на переконання суду, свідчить про протиправний характер поведінки відповідача у спірних правовідносинах.

Доказів протилежного судом не встановлено та відповідачем не доведено.

З даного приводу суд вважає за необхідне додатково зауважити, що грошове забезпечення військовослужбовців, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є доходом і власністю таких осіб (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10) ЄСПЛ зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України», пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією, мають залишатися ефективними, а людину не можна ставити у ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

А тому, суд погоджується з твердженнями позивача щодо порушення відповідачем його законних прав та інтересів у зв`язку зі здійсненням вказаних вище виплат у занижених розмірах.

У той же час, матеріали справи не містять будь-яких доказів нарахування та виплати ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік під час проходження ним військової служби у складі військової частини, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині суд вважає необґрунтованими та відхиляє.

Враховуючи викладене, судом дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 та зобов`язання останньої провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, виходячи з місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 виготовити і направити позивачу новий грошовий атестат, виходячи з розміру перерахованого грошового забезпечення за період з 19.06.2021 до 18.07.2022, суд враховує таке.

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104) затверджено Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі Правила №280), які визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок видачі і застосування грошового атестата військовослужбовця Збройних Сил України регламентований положеннями пункту 11 Правил №280, відповідно до якого грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках:

- вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини;

- зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої;

- звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби);

- відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі (підпункт 11.1).

Перелік та опис інформації (відомостей), які мають бути відображені у грошовому атестаті військовослужбовця, визначені підпунктом 11.2 Правил №280, з аналізу змісту якого висновується, що в грошовому атестаті зазначаються фактично виплачені розміри грошового забезпечення станом на день настання обставин, передбачених підпунктом 11.1 цих Правил, а у випадку з грошовою допомогою на оздоровлення та/або матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань тільки остання виплата кожного одноразового додаткового виду грошового забезпечення, здійснена за період служби військовослужбовця в даній військовій частині.

Як установлено вище судом, на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.08.2023 №178, ОСОБА_1 з 17.08.2023 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення у зв`язку із вибуттям до нового місця служби (а.с.16-17, 105).

У зв`язку з цим, ВЧ НОМЕР_1 було виготовлено грошовий атестат ОСОБА_1 від 21.08.2023 за вих. №2770, у якому відображено інформацію (відомості) щодо видів (складових) його грошового забезпечення та їх розміру станом на дату виключення зі списків особового складу частини, тобто на 17.08.2023, а в частині допомог останні виплачені у 2023 році (а.с.96-97).

З аналізу змісту вказаного документа слід дійти висновку, що він відповідає формі, встановленій законодавством станом на дату його виготовлення (додаток 16 до Правил №280), та містить усі необхідні реквізити й відомості, що обумовлюють дійсність цього документа.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що норми Порядку №260 та Правил №280 не містять опису випадків повторної видачі грошового атестата військовослужбовцю або ж видачі «нового грошового атестата».

Водночас, підпункт 11.3 Правил №280 передбачає можливість оформлення дубліката грошового атестата, зокрема, у випадку втрати військовослужбовцем примірника цього документа.

Суд звертає увагу, що в межах судового розгляду цієї адміністративної справи предметом позову (з урахуванням залишення без розгляду позовних вимог, які стосуються періоду з 19.07.2022 до 19.05.2023) є позовні вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку грошового забезпечення та одноразових додаткових його видів (допомог) за період з 19.06.2021 до 18.07.2022, тобто за період, який не охоплює дату (календарний місяць/рік) виключення позивача зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .

При цьому, за змістом позовної заяви позивачем не обґрунтовано, яким чином видача відповідачем «нового грошового атестата» (у зв`язку із перерахунком його грошового забезпечення саме за спірний період) сприятиме захисту і відновленню його порушених прав та інтересів.

Слід врахувати також і те, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (набрала чинності 20.05.2023; далі Постанова №481), пунктом 1 якої скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103.

Пунктом 2 Постанови №481 установлено внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, Постановою №481 пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, як розрахункової величини при обрахунку розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Отже, починаючи з 20.05.2025, Урядом запроваджено сталу величину (1762,00 грн) для розрахунку розмірів посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, яка й підлягала застосуванню відповідачем станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 при проведенні з ним повного розрахунку та оформленні (виготовленні) його грошового атестата.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача під час оформлення та видачі позивачу грошового атестата, у зв`язку із чим похідна позовна вимога щодо зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 виготовити та надіслати ОСОБА_1 «новий грошовий атестат» також не підлягає задоволенню судом.

Інші доводи та аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи по суті.

Положеннями частини першої статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, статті 17 Закону №3477-IV, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Також, згідно з пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За правилами частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На підставі вищевикладеного, зважаючи на встановлені у ході судового розгляду справи обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень лише частково довів правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах. У той же час, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував заявлені ним позовні вимоги, також знайшли своє часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, у суду відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат не надано.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.07.2021 до 18.07.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 та 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.07.2021 до 18.07.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 та 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, виходячи з місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, виходячи з місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи з місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи з місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 червня 2025 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя С.А. Борискін