Рішення № 127878138, 04.06.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2025 року м. Рівне№460/814/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 20.11.2024 №017793090116.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на підставі акту фактичної перевірки №16605/ж5/17-00-09-01-12/ НОМЕР_1 від 25.10.2024 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №017793090116 від 20.11.2024, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкціїза не обладнання рівнемірами-лічильниками на введених в експлуатацію резервуарах введених в експлуатацію резервуарах у розмірі 150000,00 грн. Зазначає, що штрафну санкцію нараховано податковим органом без врахування норм законодавства і фактичних обставин. Вказує, що фактичну перевірку проведено згідно наказу №2453-п від 15.10.2024 за адресою здійснення господарської діяльності суб`єкта господарювання на акцизному складі (уніфікований номер 1015110) автозаправної станції в АДРЕСА_1 , на підставі пп.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, ст.72 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», та листа ДПС України від 09.10.2024 №28053/7/99-00-09-03-01-07 та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС. Зазначає, що в наказі ГУ ДПС у Рівненській області №2453-п від 15.10.2024 відсутні будь-які посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, в тому числі щодо порушення вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів, відтак вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 було здійснено протиправно, з порушенням вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки, що у свою чергу призводить до протиправності до відсутності правових наслідків такої перевірки, тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Зауважує, що на час проведення фактичної перевірки на акцизному складі за адресою АДРЕСА_1 , були встановлені та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі усі вимірювальні прилади, а саме: 11.03.2021 на 3 резервуарах встановлено та зареєстровано магнітострикційні рівнеміри DELPHI 485/Exd №№043196, 046197, 046198, та паливо роздавальну колонку «Геркон» за №1299, що виконує функцію витратоміра-лічильника та до якої підключені резервуари для зберігання пального, акцизні склади, розташовані на них резервуари пального, що підтверджується Довідкою про зведені дані за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі. Тому твердження відповідача, що резервуари на зазначеному акцизному складі не обладнані витратомірами/рівнемірами лічильниками не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує, що контролюючим органом було безпідставно притягнуто позивача до відповідальності, передбаченої п.128-1.1 ст.128-1 ПК України, оскільки на момент проведення фактичної перевірки обладнання було встановлено. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що підставою для фактичної перевірки позивача стало здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що передбачено пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, а також наявність інформації, яка свідчить про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, що передбачено пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України. Вказує, що до ГУ ДПС у Рівненській області надійшов лист ДПС України від 09.10.2024 №28053/7/99-00-09-03-01-07, яким відповідача зобов`язано провести фактичні перевірки місць роздрібної торгівлі пальним. У додатку до даного листа наявна інформація про господарські одиниці, що належать ФОП ОСОБА_1 . Вказує, що позивач зареєстрував три магнітострикційні рівнеміри-лічильники DELPHI 485/Exd №№043196, 046197, 046198, які встановлені на резервуарах для зберігання пального об`ємом 10 м.куб. кожен, на акцизному складі (уніфікований номер 1015110). При цьому, під час перевірки ФОП ОСОБА_1 не надав документів, які свідчать про проходження повірок або оцінку відповідності, або колібрування рівнемірів-лічильників, за результатами яких вказані рівнеміри-лічильники є придатними до використання. Виснує, що за наведених обставин резервуари, які знаходяться на акцизному складі (уніфікований номер 1015110) не обладнані трьома витратомірами-лічильниками, чим порушено вимоги пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №2453-п від 15.10.2024, 17.10.2024 проведено фактичну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 на акцизному складі (уніфікований номер 1015110), автозаправочна контейнерна автоматична станція, за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 370 Б, тривалістю 10 діб.

За результатами фактичної перевірки було складено Акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС №16605/ж5/17-00-09-01-12/3421604338 від 17.10.2024 (дата реєстрації в органі ДПС 25.10.2024), в якому встановлено порушення вимог пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України, а саме: не обладнання акцизного складу трьома рівнемірами-лічильниками.

За результатами акта перевірки №16605/ж5/17-00-09-01-12/3421604338 від 17.10.2024 було складено податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №017793090116 від 30.11.2024 на суму 150000,00 грн. щодо порушення підпункту 230.1.2. пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 N 2755-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Так, зі змісту позовної заяви, судом встановлено, що вимоги ФОП ОСОБА_2 обґрунтовуються сукупністю різних правових підстав, а саме: процедурні (порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки) та матеріальні (помилкове кваліфікація дій позивача як порушення вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України).

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Таким чином, у разі якщо платник податків обґрунтовуючи протиправність податкових повідомлень-рішень, вказує про порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, то суд повинен надавати правову оцінку таким підставам (доводам) в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомлень - рішень), прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, першочергово оцінці судом підлягають доводи позивача щодо порушення податковим органом порядку проведення перевірки (тобто, процедурні порушення).

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Із змісту пункту 81.1 статті 81 ПК України слідує, що в наказі про проведення перевірки повинні зазначатися, серед іншого, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку доведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі наявності та/або отримання у встановленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості доведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за правильністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно з пунктом 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Приписами статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого стану мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику додатків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, обов`язковою умовою для допуску перевіряючих до проведення фактичної перевірки є додержання всіх вимог щодо складання та форми наказу, направлення на проведення перевірки, зокрема, зазначення мети за підстав перевірки.

Суд звертає увагу на те, що наказ на проведення фактичної перевірки позивача не містить посилання в будь-які повідомлення/інформацію про порушення позивачем законодавства, чи інші підстави, що спричинили необхідність призначення фактичної перевірки позивача.

Разом з тим, у даному контексті суд звертає увагу на таке.

Проаналізувавши зміст норм пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 81 ПК України у сукупності Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював у своїй постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 таку правову позицію з тлумачення положень підпункту 80.2.2 зазначених пункту й статті Кодексу: "…єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - "яка свідчить про можливі порушення" - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його "істотності" чи "не істотності". Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

З огляду на викладене, Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання "наявності підстав для проведення перевірки" від питання "достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі" та/або "недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки". Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. ".

Враховуючи при вирішенні даної справи наведену практику Верховного Суду, суд вважає, що наведений вище недолік наказу про проведення перевірки позивача не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його та, відповідно, прийняті на його основі рішення за наслідком здійсненої перевірки, протиправними. У зв`язку з наведеним, суд вважає безпідставними протилежні доводи позивача.

Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, суд зазначає наступне.

Під час розгляду цієї справи суд також враховує постанову Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, у якій сформульовано висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні під час розгляду схожих спорів, у яких в підставах проведення фактичної перевірки платника податків було покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України або інші підпункти, в яких міститься посилання лише на одну фактичну підставу для проведення перевірки. Деякі з них є дотичними також і до справ, у яких фактичну перевірку платника податків призначено відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, про що буде зазначено далі, проте, в повній мірі вони не є застосовними, з огляду на правовий зміст підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який має певні особливості.

Підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює дві підстави для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфер: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

У постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23 Верховний Суд наголосив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Водночас, як вже зазначалося, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.

У наказі №2453-п від 15.10.2024 поряд із покликаннями на підпункти 80.2.2.80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, міститься посилання на лист ДПС України від 09.10.2024 №28053/7/99-00-09-03-01-07,згідно якого Департамент контролю за підакцизними товарами на виконання Рішення щодо питання зростання частки нелегального бізнесу в частині роздрібної торгівлі пальним від 04 жовтня 2024 року Протокол №185 Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики від 07.10.2024 №04-32/10-2024/219129 до звернення нафтогазової асоціації україни (лист від 27.09.2024 №61) (вх. ДПС №661/2 від 07.10.2024) та з метою запобігання порушень законодавства, зобов`язано Головні управління ДПС в областях та м. Києві провести фактичні перевірки місць роздрібної торгівлі пальним відповідно переліку.

Згідно з наявною в матеріалах справи доповідною запискою начальника управління контролю за підакцизними товарами С.Кордяка №1447/17-00-09-00-07 від 14.10.2024, у ній зазначено пропозицію у відповідності до листа ДПС України від 09.10.2024 №28053/7/99-00-09-03-01-07 провести фактичні перевірки з метою перевірки дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів по ФОП ОСОБА_1 за адресою, зокрема, АДРЕСА_1 , автозаправна контейнерна автоматична станція.

Суд не погоджується з твердженнями позивача про протиправність наказу через те, що в ньому не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом, які оцінені як обов`язкові складові фактичної підстави перевірки.

Суд наголошує, що зазначення такої інформації не вимагається абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тим більш, відсутні підстави вважати, що у розумінні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України отримана контролюючим органом інформація на стадії призначення перевірки обов`язково має містити достовірні підтвердження того, що платником податків вже скоєно конкретне порушення.

Суд зазначає, що наявна та/або отримана контролюючим органом інформація має вказувати на обставини, які дають обґрунтовані підстави вважати, що платник податків з високою імовірністю може порушувати вимоги податкового законодавства у певній сфері. Саме для перевірки дійсної наявності порушень і призначається перевірка.

В межах обставин, які мають місце у цій справі, є підстави вважати доведеним ГУ ДПС існування фактичної підстави для призначення перевірки відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК Україн и. Наказ про проведення перевірки містить посилання на лист ДПС України, його реквізити, що є мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки. Відповідно, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства, як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд уважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.

Щодо виявленого під час проведення перевірки порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, за наслідками якого прийнято податкове повідомлення-рішення №017793090116 від 20.11.2024.

Контролюючий орган виявив, що позивачем здійснювалась реалізація пального без застосування обладнання рівнемірів-лічильників на одному з місць відпуску пального.

Так, ФОП ОСОБА_1 здійснює роздрібну торгівлю пальним за адресою: АДРЕСА_1 , Автозаправочна контейнерна автоматична станція, отримав Ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 17160314202000056, серія ВК. Термін дії вказаної ліцензії з 07.08.2020 по 07.08.2025.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України визначено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами -лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Податковим органом в акті перевірки №16605/ж5/17-00-09-01-12/3421604338 від 17.10.2024 (дата реєстрації в органі ДПС 25.10.2024) встановлено, що згідно «Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри», ФОП ОСОБА_1 11.03.2021 зареєстрував три магнітострикційних рівнеміри DELPHI 485/Exd за №046196, №046197, №046198,також колонку паливороздавальну «Геркон» за №1299.

Під час перевірки встановлено, що на акцизному складі (уніфікований №1015110) розміщені 3 резервуари для зберігання пального об`ємом 10 м.куб. кожен. На зазначених резервуарах встановлені магнітострикційні рівнеміри-лічильники рівнеміри DELPHI 485/Exd за №046196, №046197, №046198.

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано документів, які свідчать про проходження повірок, за результатами яких з рівнеміри-лічильники є придатними до використання.

Як стверджує відповідач, та не заперечує позивач у позовній заяві, на момент закінчення перевірки документи (копії документів), що підтверджують позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або колібрування рівнемірів-лічильників не надано.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що резервуари, які знаходяться на акцизному складі (уніфікований №1015110) не обладнані трьома рівнемірами-лічильниками, чим порушено вимоги пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України.

Відповідальність за вказане порушення відповідно до пункту 128-1.1 статті 128.1 ПК України визначена контролюючим органом у розмірі 50 000,00 грн.

Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У такому реєстрі міститься податкова інформація про розпорядників акцизних складів, наявні у них акцизні склади, розташовані на акцизних складах резервуари, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники, їх серійні (ідентифікаційні) номери, а також дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року №891 (далі - Порядок, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр), а також порядок передачі облікових даних (обсягу обігу та залишку пального) з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів. (пункт 1 Порядку)

Відповідно до пункту 2 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

1) витратомір-лічильник (далі - витратомір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах;

2) рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі (далі - рівнемір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об`єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара;

4) обіг пального - будь-які операції, що передбачають:

фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції);

фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції);

5) Реєстр - електронна база даних, яка містить податкову інформацію про розпорядників акцизних складів, наявні у них акцизні склади, розташовані на акцизних складах резервуари, витратоміри та рівнеміри, їх серійні (ідентифікаційні) номери, а також дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів.

До електронних документів для наповнення Реєстру вноситься інформація про:

витратоміри та резервуари, які відповідають вимогам законодавства та мають позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства;

рівнеміри, які відповідають вимогам законодавства та мають позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, що проведені відповідно до законодавства. (Пункт 8 Порядку)

Таким чином, кожний введений в експлуатацію стаціонарний резервуар, розташований на акцизному складі, повинен бути обладнаний рівнеміром-лічильником, який повинен відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. Кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу, розташоване на акцизному складі, повинно бути обладнане витратомірами-лічильниками.

Функції витратомірів-лічильників виконують встановлені на акцизних складах паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства.

Отже, обов`язковими умовами виконання встановленими на акцизних складах паливороздавальними та/або оливороздавальні колонками функцій витратомірів-лічильників, є наявність позитивних результатів їх повірки або оцінки відповідності, проведених відповідно до законодавства, та підтверджених відповідними документами, що підтверджують відповідність цих колонок вимогам до витратомірів-лічильників, та їх реєстрація в Реєстрі.

Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, витратоміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.

У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Метрологічні характеристики рівнемірів і витратомірів під час визначення обсягу обігу та залишку пального повинні відповідати вимогам законодавства. Зокрема, таку повірку здійснює Науковий метрологічний центр - Національний науковий центр Інститут метрології.

Вимогами Закону України від 05.06.2014 №1314-VII "Про метрологію та метрологічну діяльність щодо сфери законодавчо регульованої метрології" визначені види діяльності, щодо яких з метою забезпечення єдності вимірювань та простежуваності здійснюється державне регулювання стосовно вимірювань, одиниць вимірювання та засобів вимірювальної техніки з обчислення сум податків і зборів, податковий та митний контроль.

Технічним регламентом законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою КМУ від 13.01.2016 №94 (далі - ТР), встановлено вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов`язаних з вимірюваннями.

Питання відповідності процедурам оцінки засобів вимірювання належить до компетенції ДП Укрметртестстандарт.

В залежності від технічних та технологічних аспектів роботи акцизного складу, розпорядник акцизного складу самостійно приймає рішення щодо вибору марок, моделей витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників, програмного забезпечення для повноцінного їх функціонування, якими повинні бути обладнані акцизні склади.

Таким чином, витратоміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 08.02.2016 №193 затверджено порядок проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів (далі - Порядок №193).

Результати вимірювання та інші дані, отримані під час проведення повірки, повинні бути задокументовані відповідно до методики повірки (п. 1 Розділу IV Порядку №193).

Результати повірки ЗВТ вважають позитивними, якщо їх метрологічні і технічні характеристики відповідають вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність та технічних регламентів щодо ЗВТ" (далі - встановлені вимоги).

Результати повірки ЗВТ, що випущені з виробництва і введені в експлуатацію до набрання чинності технічними регламентами щодо ЗВТ, вважають позитивними, якщо їх метрологічні та технічні характеристики відповідають вимогам нормативних документів, чинних на момент їх виробництва і введення в експлуатацію (п. 2. Розділу IV Порядку N 193).

Оформлення результатів періодичної, позачергової повірок та повірки після ремонту здійснюється таким чином:

1) позитивні результати періодичної, позачергової повірок та повірки після ремонту ЗВТ засвідчують відбитком повірочного тавра на ЗВТ чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлюють свідоцтво про повірку ЗВТ за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку. На вимогу заявника можливе поєднання зазначених видів засвідчення результатів повірки;

2) свідоцтво про повірку ЗВТ може бути оформлене: на паперовому носії; в електронній формі - у разі дотримання вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та цього Порядку;

3) форма і розміри повірочних тавр наведені в додатку 3 до цього Порядку (п. 3 Розділу IV Порядку N 193).

Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями затверджено Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 N 1747, відповідно до п. 40 якого для витратомірів міжповірочний інтервал складає - 4 роки, а для рівномірів ультразвукових - 2 роки (п. 61 "Рівнеміри12").

Позивачем до позовної заяви долучено сертифікат відповідності, виданий ООВ «Метрологія» ННЦ «Інститут метрології» №UA.TR.113-0463/07F-20, яким підтверджено, що за результатами проведених досліджень та випробувань встановлено, що рівнеміри магнітострикційні DELPHI із заводськими серійними номерами, зокрема, 046093 046327, відповідають затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосовним вимогам Технічного регламенту.

Тобто, оскільки заводом-виробником рівнеміри магнітострикційні DELPHI визнані придатними для експлуатації, з 30.10.2020, а міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки для рівномірів ультразвукових становить 2 роки, то термін повірки настав в жовтні 2022 року в період дії воєнного стану.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією російської федерації, указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє по даний час.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, Урядом було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 №412 "Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану" (далі - Постанова N 412), якою було установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Таким чином, придатність до експлуатації рівнемірів магнітострикційних DELPHI строк дії придатності для експлуатації яких закінчився в жовтні 2022 року, тобто у період воєнного стану, зберегло чинність на період воєнного стану, а саме до прийняття Постанови КМУ від 07.04.2023 №440 "Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану, яка набула чинності 04.06.2023 та відповідно до п. 4 якої постанова КМУ від 05 квітня 2022 р. №412 втрачає чинність.

Матеріали справи не містять доказів проведення позивачем починаючи з 04.06.2023 повірки рівнемірів магнітострикційних DELPHI.

Суд зауважує, що вказана постанова КМ України від 05.04.2022 №412, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не відміняє повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, а лише продовжує дію заводських, позитивних результатів періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки на певний строк. Ця постанова №412 від 05.04.2022 втратила чинність із 04.06.2023, а отже була чинною і підлягала до застосування протягом періоду з березня 2022 року по травень 2023 року.

Отже, доводи позивача про наявність позитивних результатів повірки не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи.

Оскільки рівнеміри-лічильники не мають позитивного результату повірки, суд приходить до висновку про те, що наявні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, тобто за необладнання акцизного складу рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками.

Таким чином, у розпорядників акцизних складів на підставі указаних норм ПК України та Порядку наявний обов`язок обладнати акцизні склади, на території яких здійснюється господарська діяльність з відповідним підакцизним товаром паливом витратомірами-лічильниками та рівномірами-лічильниками, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, та зареєструвати їх у відповідному Єдиному державному реєстрі.

Проте, доказів реєстрації у встановленому законом порядку рівнемірів-лічильників на акцизному складі з уніфікованим номером 1015110, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, позивачем не надано.

Суд зауважує, що позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів на спростування висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо розміру штрафної (фінансової) санкції по акту фактичної перевірки №16605/ж5/17-00-09-01-12/3421604338, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у підпунктах "д"-"ж" підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 цього Кодексу, будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.

Як вбачається з Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, до позивача застосовано розмір штрафної санкції за повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі в розмірі 50000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник (3 х 50000,00 грн. = 150000,00 грн.).

Проте, відповідачем не надано суду доказів повторного вчинення ФОП ОСОБА_1 на тому самому акцизному складі порушення, передбаченого абзацом першим пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України.

Відтак, суд зауважує, що розмір штрафної (фінансової) санкції, яку слід застосувати до позивача за вчинення порушення вимог пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України, а саме: не обладнання акцизного складу трьома рівнемірами-лічильниками 20000,00 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник (3 х 20 000,00 грн. = 60 000,00 грн.).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2024 року №017793090116 в сумі 90 000.00 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області в сумі 600,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 04 червня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя У.М. Нор